Буддизм про свого засновника

Я вважаю, мабуть, немає потреби в вузівському курсі релігієзнавства досліджувати: хто саме заснував релігію буддизму? яка у ньо­го достовірна біографія?... Головним в цьому плані є переказ того, як самі буддисти з’ясовують походження своєї релігії, що вони самі кажуть про свого засновника.

В буддистській літературі є п’ять варіантів опису життя та діяльності засновника буддизму - Будди, які включені до складу святого письма буддизму. Проте між повідомленнями вказаних святих книг існують такі розбіжності і протиріччя, які виключають можливість написати на основі їх цільну непротирічливу біографію Будди. А тому розповідь про засновника буддизму належить передати лише в загальних рисах, лише в тому аспекті, який сприймається усіма буддистами.

До свого народження Буддою, засновник буддизму пройшов через цілу низку перероджень. Він 12 разів перебував шудрою (членом найнижчої касти), 10 разів пастухом, 2 рази погоничем слонів, теслею, каменярем, танцюристом, не рахуючи його перевтілень в різного виду богів і навіть тварин, мурах тощо.

Народження ж самого Будди відбувалося так. На жінку Майю з роду Гаутами, з племені Сокіїв, уві сні в утробу через бік увійшов білий слон, від чого вона завагітніла. Незадовго до родів Майя пішла з свого князівства, по дорозі зупинилася в містечку Лумбіні (зараз на …).

(знову ж таки – через бік, “непорочно”) сина, якого назвала Сідхартою. (Про І. Христа) Зразу після народження, син зробив декілька кроків і кинув клич, який почули боги і зразу принесли йому дарунки. Коли Майя з сином повернулася додому до Сідхартхи Гаутами прийшов мудрець Асіста, взяв його на руки, побачив на ньому ознаки величності, запла­кав і засміявся. “Я сміюся від радощів”, - сказав він, - бо побачив спасителя, що явився на землю; а заплакав тому, що мені не випадає доля дожити до того часу, коли він здійснить свою місію! ” Почувши таке, сина Майї назвали “Сідхартха” - що означає - той, що виконає своє призначення,

Батько Сідхартхи (спадкоємця, правонаступника) (вірніше - чоловік Майї) цар Шуддходан, не хотів, щоб син став спасителем і вирішив його ізолювати від світу. Він оточив йо­го багатством, дав освіту, оженив на красуні, тішив його радощами. Одного разу Сідхартха Гаутама вийшов на прогулянку, під час якої зустрів хвору людину, згорбленого старця, похоронну процесію та мудреця, в роздумі. Побачивши все це Сідхартха задумався і, покинувши все, відправився в без­людні місця на самотність. Там Сідхартху спокушає злий дух, бог смерті Мара. Майбутній спаситель відкидає всі спокуси i нарешті, сидячи в роздумах в оленячому парку під деревом Бодхі (недалеко від міста Бенареса) він одержав просвітлення, від чого преобразився і навколо його голови появилося сяйво. З цього часу він прибрав ім’я Будда, що означає просвітлений, преображенний. Зразу ж після цього він виголосив свою проповідь (буддисти кажуть “привів в рух колесо дхарми”) перед двома оленями та п’ятьма своїми першими учня­ми. Просвітлення дало Будді розуміння найвищої істини. Почувши цю істину, увесь світ здригнувся. Самі боги перелякалися і запричитали: “Виявляється, що ми - о, боги! - лише вважали себе вічними, а ми на справді минемо; вважали себе постійними - непостійні; надійні – стали всемогутні → ниці;

Душа і сутність релігії → спасіння власними зусиллями → Про листя у лісі.

Після цього Будда пішов по країні проповідувати своє вчення. За ним натовпами ходили люди. У нього було десятки постійних учнів, серед яких він обрав собі 12 найбільш близьких, яким і передав зміст свого вчення. В святому письмі багато місця займаютьрозповіді про чудеса, проповіді, повчання і притчі Будди.

У вісімдесят років Будда відчув наближення своєї смерті. Прибувши в Кушінагар, він ліг на землю, прийнявши “позу лева”. Звер­таючись до тисяч монахів та мирян, які зійшлися, щоб “уловити” останній погляд свого спасителя, Будда сказав: “Тепер, о монахи, мені нічого більше сказати вам, окрім того, щовсе існуюче приречене на розруху. Всіма силами прагніть до спасіння!”

Після смерті Будди його учні поширювали вчення свого учителя і в ІV - І столітті до нашої ери буддизм зайняв панівне стано­вите в Індії, був навіть оголошений державною релігією. З III сто­ліття до нашої ери буддизм поширюється в різних країнах Східної та Південно-Східної Азії. В наш час віруючими буддистами вважа­ють себе півмільярда населення земної кулі.

Дата добавления: 2013-12-14