Поняття особистість

Література.

Лекція 3. Загально психологічні та соціально-психологічні основи юридичної діяльності.

1. Поняття особистість.

2. Пізнівальні психічні процеси у юридичній діяльності.

3. Емоціï, почуття, психічні стани.

4. Психологічна характеристика праці юриста.

1. Антонян Ю. М. Преступное поведение лиц с психическими аномалиями. – М., 1998.

2. Виденеев И. А. Психология девиантного поведения. – Харьков, 1997.

3. Еникеев М. И. Основи общей и юридической психологии. – М., 1996.

4. Оржеховська В. М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. – К., 1996.

5. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. – М., 1998.

6. Юридична психологія: Підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак./За заг. ред. Я. Ю. Кондратьєва. – К., 1999.

Ключові слова: темперамент, характер, акцентуації, психічні процеси, емоції воля.

Особистість – це конкретно людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими, та фізичними властивостями. Особистість - соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно спрямована корисна діяльність. Однією з найяскравіших характеристик особистості є ïï індивідуальність, під якою розуміється своєрідне неповторне поєднання таких психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості перебігу психічних процесів, особливості мотиваційної сфери, спрямованості.

Структуру особистості розглядають по різному. Одні вважають доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать).

Психолог К.Платонов у структурі особистості виділяє чотири підструктури.

1. Спрямованість – моральні якості людини, установки, стосунки.

2. Досвід - знання, вміння, навички, звички. Набуваються в процесі навчання та виховання.

3. Форми відображення - охоплюють індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини.

4. Біологічно зумовлені психічні функції особистості – стать, вік.

Темперамент характеризує динамічний бік психічних реакцій людини – ïх темп, швидкість, ритм, інтенсивність. В сучасній психології користується гіппократовою класифікацією типів темпераментів: сангвінік, холерик, флегматик та меланхолік.

Сангвініку властиві досить висока нервово-психічна активність, багатство міміки та рухів, емоційність, вразливість, лабільність. Разом з тим емоційні переживання сангвініка здебільшого неглибокі, а його рухливість при незадовільних виховних впливах спричиняє недостатню зосередженість, похапливість, а то й поверховість.

Холерику властиві високий рівень нервово-психічноï активності та енергії дій, різкість та поривчатість рухів, сильна імпульсивність та яскравість емоційних переживань. Недостатня емоційна і рухова врівноваженість холерика може виявитися за відсутності належного вихованні в нестриманості, запальності, нездатності контролювати себе в емоційних обставинах.

Флегматик характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення, повільністю та нестійкістю дій, міміки та мовлення, рівним постійним та глибокими почуттями та настроями. Невдале виховання може сприяти формуванню таких негативних рис, як млявість, зрідненість та слабкість емоцій, схильність до виконання лише звичних дій.

Меланхоліку властивий низький рівень нервово-психічноï активності, стриманість та приглушеність моторики та мовлення значна емоційна реактивність, глибина і стійкість почуттів, але слабка ïх зовнішня вираженість. При недостатньому вихованні можуть виникнути такі негативні риси, як підвищена аж до хворобливості емоційна чутливість, замкненість, відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань за таких життєвих обставин, які на це не заслуговують.

Характер – це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в ïï діяльності та поведінці, ставлення до колективу, інших людей, праці, себе. Крайня вираженість певних рис – це акцентуація характеру.

Види акцентуацій: гіпертимний (недисциплінованість), циклоїдний (активні, депресивні), лабільний (часта зміна настрою), астеноневротичний (втома, дратівливість), сенситивний, психастенічний (нерішучий), шизоїд (замкнений), епілептоïдний (злісний, дратівливий, нудний), істроïд (егоцентричний), нестійкий (потяг до неробства), комфорний (пристосований), змішані типи.

Дата добавления: 2013-12-14