Емоції, почуття, психічні стани

Емоції та почуття – це своєрідне особистісне ставлення до самого себе, навколишнього середовища. Значення емоцій та почуттів у діяльності правоохоронних органів дуже важливе з в зв’язку з особливими умовами ïï здійснення.

Емоції – це психічне відображення дійсності у формі безпосереднього переживання життєвих явищ і ситуацій, зумовленого ставленням суб’єкта до задоволення чи незадоволення потреб (страх, гнів, радість).

Емоції ситуативно зумовлені, вони є безпосередньою реакцією на приємний чи неприємний вплив, на чуттєво відображені якості речей. Причини емоцій не завжди усвідомлюються, але обов’язково визначаються моральними та естетичними оцінками, притаманними даному суспільству. За тривалістю вони більш короткочасні ніж почуття.

Емоції та почуття виконують сигнальну та регулятивну (формування мотивів) функцію.

Воля – це цілеспрямоване саморегулювання суб’єктом своєї поведінки, виражене у здатності свідомо долати перешкоди та труднощі при здійснені дій та вчинків.

Труднощі, що зустрічаються у працівників правоохоронних органів можуть бути об’єктивного та суб’єктивного характеру. Об’єктивні пов’язані з особливостями обслуговування території, характеристиками регіону, умовами праці, побуту, оперативною обстановкою, матеріально-технічною оснащеністю тощо. Суб’єктивні – це труднощі, що залежать від особистісних якостей самого працівника (сумніви, щодо правильності вибору професії, відсутність досвіду роботи, нерозвиненість певних психічних та фізичних можливостей. Воля виконує спонукальну та регулятивну функції.

Виділяють такі різновиди емоційних станів:

Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини у формі співпереживання. Здатність до емпітіï важлива соціальна якість людини, яка повністю належить до умов формування особистості. Це необхідно враховувати при роботі з неповнолітніми правопорушниками, що нерідко виховуються в неблагополучних сім’ях. Одним із проявів професійної деформації працівників правоохоронних органів є його нездатність зрозуміти емоції та почуття інших людей.

Настрій, як і інші емоційні стани впливає на оточуючих за принципом зараження. Керівник, що прийшов в поганому настрої на роботу, поширює його на підлеглих, ті в свою чергу в поганому настрої працюють менш ефективно.

Конфліктні емоційні стани виникають в умовах впливу на особистість подразників, що заважають нормальній реалізації фізичних і психічних функцій. До них належать стрес, афект, фрустрація.

Стрес – нервово-психічне напруження викликане несподіваним чи надсильним подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована, але повинна бути знайдена в ситуації, що склалася, емоційний стан, що потребує тотальної мобілізації сил на пошук виходу із ситуації, на досягнення необхідного пристосовувального ефекту.

Стресовий стан виникає при необхідності швидкого прийняття рішення, у незвичайних ситуаціях, при підвищеній відповідальності. Відбувається загальна мобілізація всіх ресурсів організму. Психічна регуляція поведінки при стресі характеризується змінами у вищій нервовій діяльності у бік збудження або загальмованості – залежно від індивідуальних (зокрема, психофізіологічних) особливостей суб’єкта. Надто сильні подразники викликають вегетативні зміни, такі як: посилене пульсування, підвищення рівня цукру та адреналіну в крові, що призводить зниження здатності до прийняття рішень, дезорганізації, зниження активності психічних функцій. У відповідь на занадто складну обстановку організм реагує пасивним чином, при цьому виникають помилки у відображенні дійсності6 неправильно оцінюють кількість та якість об’єктів, ïх просторові та часові характеристики, звужується обсяг уваги, ускладнюється ïï переключення. Поступово до людини повертається здатність до правильних дій, настає стадія мобілізації психічної активності.

Афект бурхливий та швидкоплинний стан, що повністю оволодіває людиною й характеризується значними змінами у свідомості, порушенням вольового контролю за поведінкою. По суті це емоційний вибух, що породжується дефіцитом часу для адекватної оцінки ситуації, що склалася. Прикладами афекту може бути лють, несамовитість, жах, відчай, у окремих випадках можуть бути позитивно забарвлені – захват, захоплення. Різко змінюється поведінка людини, порушується здатність до встановлення взаємозв’язків між явищами, у свідомості починає домінувати одне перекручене уявлення. Процес збудження поширюється на підкоркові зони мозку відбувається звуження свідомості, тобто втрачається контроль свідомості над емоціями.

Афект часто супроводжується амнезією. В залежності від індивідуальних особливостей афект може бути в мало контрольованих актах поведінки (агресія, панічна втеча), або пасивно-оборонних реакціях (знепритомніння, заціпеніння).

Психофізіологічна перенапруга у слідчого може викликати афективний стан у вигляді агресії щодо звинуваченого, який дає неправдиві свідчення. Афект може виникнути у працівника карного розшуку при переслідувані злочинця, який на його очах вчинив тяжкий злочин. Стан заціпеніння може з’явитися у недосвідченого працівника, який опинився віч-на-віч з групою озброєних злочинців.

Афект і стрес мають етапи:

1) дезорганізація психічної діяльності, дезорієнтація.

2) збудження, мало контрольовані, або неконтрольовані діï.

3) спад нервової напруги, виникнення депресивного стану.

Фрустрація – емоційний стан, що виникає внаслідок реальної чи уявної перепони, яка перешкоджає досягненню мети. Вона виявляється у відчутті тривожності, пригнічення, відчаю, зниження пам’яті і здатності до логічного мислення. Ситуації фрустрації – активна чи пасивна протидія осіб при розслідуванні злочину, перешкоди у просуванні по службі.

Фрустрацію важко перебороти, бо звичайна людина не може усунути перешкоди, що виникають. Тому вона розпочинає свідомий пошук компенсуючих варіантів поведінки (слідчий активізує збирання доказів, якщо звинувачений не бажає давати свідчень0, або здійснює неусвідомлювані діï (відмова від проробки інших версій, переносить роздратування на колег), суб’єктивне сильне переживання фрустрації може призвести до характерологічний змін (дратівливість, замкненість) і навіть депресії, неврози.

Емоційні, особливо конфліктні стани суттєво впливають на ефективність діяльності правоохоронних органів. Позитивний настрій покращує функціонування психічних процесів; сильні емоції гніву, переляку, змінюють якість сприймання, можуть викликати різного роду ілюзії, пам’ять поліпшує у хорошому настрої, швидше і якісніше відбуваються розумові операції.

Дата добавления: 2013-12-14