Психологічна характеристика праці юриста

Діяльність юриста носить яскраво виражений соціальний характер. Психологічна структура будь-якої діяльності включає в себе наступні елементи: потреби, мотиви, цілі, засоби і кінцевий результат.

Потреби – це вихідне спонукання до діяльності, джерело активності особистості. Вони виражають залежність людини від світу і спрямованість на нього. Потреби, що мають соціальний характер: в праці, суспільному житті, спілкуванні, творчості.

Мотиви – (інтерес, потяг, емоція, установка) для юриста мотив виступає як безпосередня причина діяльності.

Засоби –взаємопов’язані діï. Дія – це частина процесу спрямованого на реалізацію якої-небудь проміжної мети. Мета діяльності інспектора кримінального розшуку – розкрити злочин, то його діï – це виїзд місце подіï, участь в огляді, бесіди з зацікавленими особами.

Кожна дія містить в собі психічні акти: акт зорового сприйняття, акт переключення уваги з одного об’єкта на інший, руховий акт, мисленнєві акти.

Результат – це той який отриманий, той фактичний результат, який досягнутий і завжди пов’язаний з метою. Аналізуючи побудову професійної діяльності юриста треба розуміти, що діяльність не завжди виконується на одинці вони спілкуються з різними людьми, у кожного з яких свої особливості характеру. Координують діï з іншими, тобто діяльність має соціальний характер.

Соціально-психологічні особливості діяльності юриста.

1. Юридична діяльність відзначається надзвичайно високою відповідальністю, адже у юристів великі повноваження, тому важливо, щоб підвищення почуття відповідальності не придушувало його активність, не обмежувало мислення, не привело до надмірної обережності.

2. Наявність значних інтелектуальних навантажень. Діяльність юриста включає в себе різноманітні інтелектуально-пізнавальні, оціночні, комунікативні діï, які полягають у вивченні людей і ситуацій, в прийнятті рішення, розробці плану ïх реалізації, в координації дій з іншими спеціалістами. Інформаційні навантаження створюються через необхідність постійно тримати в полі зору цілу сукупність питань, які складають зміст юридичної справи, що розглядається. Кожне питання потрібно вирішувати з урахуванням численних взаємозалежностей.

3. Оціночні психічні процеси, які полягають у визначенні своєї позиції, свого ставлення до оцінюваної заяви, події, факту. Оціночне судження специфічне тим, що воно залежить не лише від об’єктивної ситуації, а й від особистості юриста, його інтересів, потреб, намірів. Тому постає питання важливі якостей принциповості, об’єктивності, неупередженості, послідовності.

4. Комунікативні дії. Необхідні розвинуті комунікативні якості: чуйність, товариськість, спостережливість, впливовість. Комунікативні вміння: вміння привертати до себе людей, вміння слухати і формулювати питання, вміння читати невербальні сигнали і порівнювати з мовою співрозмовника, вміння використовувати в своїй мові закони „психологічного краю”.

5. Організаційна сторона діяльності. Організація власної роботи на протязі різного проміжку часу (ненормований робочий день), організація спільноï роботи з іншими посадовими особами, правоохоронними органами.

6. Результат діяльності в конкретних рисах невідомий. Результат роботи для слідчого в більшій мірі не відомий. Він шукає людину, яка здійснила злочин, але ще не знає, що і де знайде, які будуть речові докази. Тому в роботі юриста знання майбутнього продукту виступає як знання вимог критеріїв, норм, яким відповідає шуканий результат.

7. Висока емоційність праці та значні вольові зусилля. Зовнішні подразники – вигляд убитого чи покаліченого тіла, спалений будинок чи розкрадена квартира викликають у людини негативні емоції у вигляді страждань, суму горя, ненависті, гніву. Навпаки успішне вирішення справи надання допомоги людям, попередження правопорушень і злочинів виражається в позитивних емоціях. Вольові зусилля юрист проявляє і на етапі розумової діï, на етапі виконання прийнятого рішення. Нерідко юрист відчуватиме боротьбу мотивів у вольовій діï – обов’язками та власними бажаннями.

8. Постійна психічна напруга. Очікувана загроза нападу з боку злочинця, недостатність інформації про наміри осіб, що проходять митний контроль, ризик для власного життя, розуміння відповідальності за прийнятті рішення суддею активізують психіку юриста. Тому юрист повинен виховувати в собі психологічну стійкість, здатність до самоконтролю вчинків, мотивів, установок.

9. Проблема вибору в ситуації підкупу.

10. Творчий характер діяльності пов’язаний з її особливістю.

Дата добавления: 2013-12-14