Поняття злочинної групи та ïх характеристика

Література

Лекція 5. Психологічні особливості злочинних груп

1. Поняття злочинної групи та її психологічна характеристика.

2. Злочинні групи неповнолітніх та молоді.

3. Злочинні групи рецидивістів та раніше засуджених.

1. Быков В. Ф. Криминалистическая характеристика преступных групп. — Ташкент, 1986.

2. Васильев В. Л. Юридическая психология. — С.-Пб., 1997.

3. Еникеев М. И. Основы общей и юридической психологии. — М., 1996.

4. Пирожков В. Криминальная психология — М., 1998.

5. Пирожков В. Ф. Законы преступного мира молодежи (криминальная субкультура). — Тверь, 1994.

6. Симонов. А П. Психология преступных групп. — Пермь, 1991.;

7. Хохряков Г. Мафия в СССР: вымыслы, домыслы, факты. — М., 1989.

Ключові слова: злочинні групи, насильство, пограбування, рецидивісти, розбійний напад

Юридична психологія вивчає процеси утворення злочинних груп, ïх різновиди, структуру, специфіку групової злочинної діяльності.

Злочинна група – це антисуспільне неформальне об’єднання двох або більше осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним і особливим суб’єктом даного виду людської діяльності.

У практичній діяльності працівників правоохоронних органів необхідно враховувати такі чинники:

1. Причини об’єднання декількох осіб у злочинну групу:

а) можливість вчинити злочин самому чи складність діяти інакше.

б) спільність сформованих анти суспільних інтересів,

в) особистісні неформальні зв’язки учасників у минулому,

г) прийнятті у групі загальні норми поведінки, що визначають ïï орієнтацію на порушення закону та групову злочинну діяльність,

д) можливість впливу осіб, що мають злочинний досвід, які часто виступають ініціаторами створення злочинних груп.

2. Рівень організованості злочинної групи – згуртованість, сталість, термін існування, характер злочинів, ïх спрямованість.

3. Кількість та склад учасників (неповнолітні, дорослі, змішані, ставлення до наркотиків, спиртного, азартних ігор).

4. Розподіл ролей і становище в групі окремих учасників – функції при здійсненні конкретних злочинів, ступінь авторитетності, наявність злочинних вмінь та навичок.

5. Стосунки в злочинній групі – рівень дисципліни, наявність конфліктів, причини ïх виникнення.

Злочині групи формуються на основі неформальних об’єднань, що виникають завдяки симпатіям, емоційній привабливості, інтересам.

Існують певні закономірності формування і розвитку злочинних груп:

1) добровільність,

2) розвиток групи від простого об’єднання двох чоловік до більш складних і форм злочинних об’єднань.

3) Удосконалення структури: склад учасників стабілізується, чітко розподіляються ролі, функції, визначаються злочинні плани. На певному етапі з’являється лідер. Нижче в груповій структурі знаходиться відповідальні виконавці – керівники при виконанні окремих операцій, які мають злочинний досвід та організаторські здібності. Підлегле становище у виконавців, які спеціалізуються на окремих діях. В більшості груп є опозиціонер, який претендує на роль організатора, керівника, але при вчинені злочину вони демонструють конформізм та групову ідентифікацію.

4) Заміна емоційних стосунків в групі на ділові це забезпечує упорядкування функціональних зв’язків, консолідує групу та узгоджує дії.

5) Розширення сфер впливу (територіальне розповсюдження злочинної діяльності, суперництво з іншими групами).

6) Вимушена відособленість, замкнутість щодо інших людей, та соціального середовища. Кількість учасників оптимізується до обсягу необхідного для вчинення злочину корисливі групи 2-3 учасники, корисливо-насильницькі - більш численні. Організована злочинність може бути такою, коли особисті контакти виключені повністю, керівник і виконавці не знайомі.

Дата добавления: 2013-12-14