Питання 3. Взаємопов’язаність та передумови вирішення глобальних проблем

Глобальні проблеми, які виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації мають загально планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способом вирішення, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

Найзагальнішою причиною їх загострення є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

1) Безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи

2) Низького рівня технологічної культури виробництва

3) Максимізації, а не оптимізації темпів економічного зростання

4) Домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад

5) Швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням с/г угідь, лісів, автомобілізацією

6) Поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем – розгляд їх взаємопов’язаній цілісності, тісному переплетінні всіх процесів. Водночас необхідно враховувати, що незважаючи на міжнародній резонанс, ГП сприймаються в різних країнах світу диференційовано, через призму національних інтересів та індивідуальних поглядів політичних лідерів та спільнот.

Передумови вирішення ГП:

1) Прорив у суспільній свідомості, нові концептуальні підходи до розуміння перспектив розвитку суспільства

2) Переосмислення суті економічної безпеки держав, які реалізують різні моделі демократичного суспільства

3) Досягнення консенсусу з питань, що стосуються головних контурів нового суспільного порядку в 21 ст.

4) Синтез, взаімозбогачення і доповнення оцінок, стратегій і програм розвитку світового співтовариства, які висуваються різними країнами, науковими школами

5) Перегляд і перебудова системи міжнародних відносин на засадах загальнолюдських цінностей є пріоритетності розвитку творчого потенціалу людської особистості

6) Формування нового світопорядку, створення єдиного механізму регулювання на глобальному рівні, міжнародних процедур і механізмів, які відповідають потребам забезпечення гідного майбутнього людства

7) Концепція сталого розвитку передбачає використання в економічних і позаекономічних процесах природної складової та приведення у відповідність впливу людини на природу із здатністю останньої нести антропогенне навантаження, що забезпечить спроможність майбутніх поколінь задовольняти потреби і сприятиме подоланню екологічної кризи.

8) Екологічна криза – незворотні антропогенні зміни екосистеми, глобальне порушення природної рівноваги й деградації природного середовища, яке втрачає здатність до відтворення, асиміляції та саморегулювання

Основні напрями подолання екологічної кризи:

1. Техніко – технологічні: забезпечення якісного поліпшення стану довкілля за рахунок прогресивних структурних зрушень в економіці та екологізації розвитку продуктивних сил, розробка і впровадження екологічно чистих, безвідходних, еколого безпечних та ресурсозберігаючих технологій, альтернативної енергетики

2. Економічні: інтегрування екологічних принципів у моделі ринкових реформ, розвиток і вдосконалення економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища:

а) Спонукання забруднювачів довкілля до обмеження еколого руйнуючої діяльності шляхом упровадження платежів за викиди та погіршення якості природних ресурсів, введення екологічного податку з виробників, які застосовують еколого небезпечні технології, впровадження штрафних санкцій до порушників екологічного законодавства, стандартів якості природного середовища

б) Стимулювання природо користувачів до переходу та безвідходні, ресурсозберігаючі, еколого небезпечні технології та поліпшення стану навколишнього середовища шляхом надання державних субсидій, податкових пільг, позик, пільгових кредитів, встановлення режиму прискореної амортизації природоохоронного устаткування

3) Науково – теоретичний: проведення фундаментальних еколого – економічних досліджень, аналіз та наукове обґрунтування критеріїв екологічної безпеки, розробка теоретико – методологічних основ еколого – економічного розвитку з обґрунтуванням відповідного апарату, системи показників та методів визначення еколого небезпечних виробництв, еколого – економічної експертизи нових проектів і природоохоронного бізнес – планування.

4) Адміністративно – правовий: удосконалення діючого природоохоронного законодавства створення правового поля раціонального природокористування та управління захистом навколишнього середовища, екологічна експертиза проектів, екологічне експортування й ліцензування виробництва, посилення екологічної дисципліни та юридичної відповідальності підприємства за порушення природоохоронних норм та стандартів

5) Еколого – просвітницький: еколого – правове виховання, формування нового екологічного мислення, стимулювання розвитку екологічної свідомості населення з метою подолання споживацького відношення до природи, підготовка фахівців – екологів.

6) Міжнародний: розвиток міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього середовища, інтеграція сил, ресурсів і коштів з метою успішного вирішення ГП, створення міжнародної мережі глобального екологічного моніторингу, міжнародних фінансових фондів і банків екологічної інформації, активізація діяльності відповідних міжнародних організацій.

Поряд з екологічною зростає увага дослідників до глобальної інформаційної кризи, яка пов’язана з:

- Поглибленням протиріч між обмеженими можливостями людей у сприйнятті та переробці великих обсягів інформації та глобальними міжнародними інформаційними потоками і масивами необхідної та корисної інформації

- „забрудненням” інформаційного простору та зростанням обсягів надлишкової інформації, яка обмежує доступ до потрібних даних

- порушенням цілісності глобальних комунікацій внаслідок дії приватних, відомчих, вузько національних інтересів на шкоду всецівілізаційними.

Найважливіші напрямки вирішення цих проблем:

- Створення міжнародної правової системи щодо регулювання кіберпростору та посилення відповідальності держав за дотримання основних прав і свобод людини в інформаційному суспільстві

- Забезпечення вільного всезагального доступу до інформації, включення в інформаційне поле незахищених верств міжнародної спільноти

- Гарантування права невтручання у приватне життя, конфедеційності інформації приватного характеру.

Таким чином вирішення ГП можливе лише за умови невідкладності і рішучості дій, колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства. У доповіді ООН про розвиток людини зазначається, що програма дій, спрямованих на забезпечення прогресу людства в епоху глобалізації, повинна передбачати досягнення семи основних цілей:

1. Удосконалення діяльності, спрямованої на розвиток людського потенціалу, коригування політики з урахуванням нових реалій глобальної економіки

2. Зменшення загрози турбулентності фінансових потоків та пов’язаних із ними втрат

3. Активізація міжнародного співробітництва в галузі боротьби з глобальними загрозами щодо безпеки людини

4. Нарощування діяльності з розробки нових технологій для забезпечення розвитку людини, ліквідації злиденності

5. Припинення процесів маргінальналізації та подальшої популяризації багатства та бідності

6. Ліквідація диспропорції у структурах глобального регулювання

7. Формування ціліснішої та демократичнішої системи глобального регулювання.

Основні форми міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:

- Обмін ініціативами у рамках універсальних міжнародних форумів системи ООН, ЮНЕСКО, Ради Європи, ЄС

- Проведення міжнародних переговорів, зустрічей, візитів на найвищому рівні

- Повідомлення про війскові навчання, випробування зброї, соціальні, екологічні та інші екстремальні процеси

- Реалізація спільних проектів та програм

- Передача технологій

- Виділення кредитів

- Реформування системи ціноутворення на світові природні ресурси

- Надання країнам, що розвиваються, доступу на світовий ринок

- Загально планетарні та регіщральні угоди під егідою ООН та інших міжнародних організацій.

Дата добавления: 2013-12-14