Лекція 3

План

Тема 1. Предмет та види економічного аналізу.

Лекція 2.

1.4. Метод і методика економічного аналізу.

1.5. Інформаційна база економічного аналізу.

1.6. Організація та етапи економічного аналізу.

Література: Костенко Т.Д. ст. 17-19,

Івахненко В.М. ст 21-36,

Воронко О.С. ст. 11-43.

1.4. Метод і методика економічного аналізу.

Метод економічного аналізу є головним поняттям у теорії економічного аналізу.

Під методом розуміють спосіб, підхід до явищ, які вивчаються, спланований шлях наукового пізнання дійсності та встановлення істини.

Аналіз – це розбір, розкладання, розчленування предметів або явищ на складові частини, властивості, ознаки.

Поділ предметів або явищ має враховувати існуючі закономірності, склад, внутрішні кордони, зв’язки, функції. Це перший принцип аналізу. Суворе дотримання цього принципу дає змогу відтворити предмет у первісному вигляді.

Послідовне, поетапне відокремлення частин, властивостей від предмета – вимога другого принципу.

Третій принцип – принцип основної ланки. Врахування системної побудови предмета або систем формує четвертий принцип ієрархії. П’ятий принцип визначає межі аналізу, ступінь його можливого поглиблення.

Шостий принцип обумовлює вибір форми аналізу.

Основним методом цього курсу є аналітичний, за допомогою якого таке складне явище, як господарська діяльність підприємства уявно розкладається на окремі, більш прості складові елементи, а потім вивчаються їхні кількісні та якісні сторони, зв’язки й взаємодії.

Порівняння – це метод, за допомогою якого предмет (явище), що вивчається, характеризується через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами або явищами.

Порівняння може дати позитивні наслідки ще й в тому разі, якщо порівнюються предмети, явища, показники, які можна зіставити. Тому порівнюваність – одна із суттєвих проблем економіч­ного аналізу. З цією метою застосовують ряд допоміжних прийомів:

1. Нейтралізація цінового чинника (перерахунок показників обсягу в однакову оцінку).

2. Нейтралізація можливих кількісних відмінностей (різні обсяги виробництва).

3. Нейтралізація відмінностей у структурі (наприклад, роз­рахунок індексів фіксованого складу).

4. Використання при порівняннях однакових періодів часу.

5. Перерахунок показників, що порівнюються, відповідно до єдиної методики.

6. Виключення інших відмінностей в умовах роботи підпри­ємств, що порівнюються.

Для вивчення складних явищ застосовують метод моделю­вання, при якому будують зменшені предмети або умовні подоби (образи), які замінюють у нашій уяві дійсні предме­ти або явища.

Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність пред­метів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим спосо­бом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприя­ють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

1.5. Інформаційна база економічного аналізу.

Для проведення економічного аналізу використовують різні джерела інформації, які можна згрупувати в такий спосіб.

1. Джерела звітного характеру. До них належать докумен­ти бухгалтерського, статистичного й оперативного обліку й звітності.

Бухгалтерська звітність – це сукупність показників обліку, відбитих у вигляді таблиць, які характеризують вико­ристання основних коштів, трудових ресурсів, обсяги діяль­ності, фінансові результати, дані про витрати. У процесі про­ведення економічного аналізу (особливо при оцінці фінансо­во-економічного стану підприємства) широко використову­ються дані фінансової звітності, до яких належать:

• Баланс (Форма №1);

• Звіт про фінансові результати (Форма №2);

• Звіт про рух грошових коштів (Форма №3);

• Звіт про власний капітал (Форма №4);

• Додаток до річної фінансової звітності (Форма №5). Важливе значення для аналітичної роботи мають дані,

відбиті в облікових регістрах, оборотних відомостях, картках і книгах обліку, у первинних документах (вимогах, нарядах, на­кладних).

Статистична звітність складається на базі даних оператив­но-технічного обліку й використовується для дослідження й установлення закономірностей і тенденцій розвитку вироб­ництва, для вивчення соціальних явищ.

До статистичної звітності складаються наступні форми:

• Форма № 1-підприємство «Звіт про основні показники діяльності підприємства»;

• Форма № 1-Б «Звіт про фінансові результати, дебіторсь­кої й кредиторської заборгованості»;

• Форма № 1-послуги «Звіт про обсяги реалізованих по­слуг»;

• Форма № 11-ОФ «Звіт про наявність і рух основних фондів, амортизації (зношуванні);

• Форма № 1-ПВ «Звіт про працю»;

• Форма № 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»;

• Форма № 6-ПВ «Звіт про кількість працівників, їхній якісний склад і професійне навчання»;

• Форма № 1-ПВ (умови праці) «Звіт про стан умов праці, пільги й компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці».

Податкова звітність – звітність, що містить інформацію; про нарахування й сплату податків і платежів. Це, в основно­му, Декларація про податок на прибуток, Декларація про ПДВ»

2. Нормативні документи й дані планів. До них належать всі види планів, розроблених підприємством (перспективні, поточні, оперативні, бізнес-плани, плани-графіки вироб­ництва), технологічна документація (технологічні процеси, карти нормування), а також норми й нормативи витрати ма­теріалів, трудових процесів, кошторису, цінники.

3. Необлікові джерела інформації. До яких належать:

• офіційні нормативні документи, які підприємство вико­ристовує у своїй діяльності – Закони України, Укази Президента, Постанови Уряду й місцевих органів влади;

• матеріали, акти, підсумки внутрішнього й зовнішнього аудита, внутрішньовідомчих і позавідомчих ревізій, пе­ревірок діяльності податковою службою, кредитними ус­тановами;

• господарсько-правові документи (договори);

• технічна й технологічна документація:

• спеціальні спостереження (хронометражі);

• доповідні записки, переписка з контрагентами;

• реклама.

Слід зазначити, що перш ніж користуватися певною інформацією, необхідно переконатися в її повноті й вірогідності. Перевірка планових показників ведеться з погля­ду їхнього погоджування й взаємної погодженості в різних формах плану. Наприклад, план реалізації повинен випливати із плану виробництва, а останній повинен бути пов'язаний із планом матеріально-технічного постачання й планом по праці; завдання плану з підвищення продуктивності праці, зниження собівартості повинні випливати із плану підвищення ефектив­ності виробництва.

Звітність підприємства і його підрозділів повинна піддаватися періодичній перевірці. Така перевірка включає розгляд правильності заповнення форм звітності, їхню відповідність затвердженим формам, правильності арифме­тичних підрахунків при відображенні окремих показників, а також показаних у звіті відносних величин, зокрема, відсотків.

Перевірка інформації також повинна проводитися з узго­дження показників різних форм звітності, з логічного контро­лю показників звітності, з узгодження й спадковості показ­ників звітів за суміжні періоди, такими як зустрічні перевірки й перевірки стану обліку.

1.6. Організація та етапи економічного аналізу.

Успішне проведення аналітичної роботи залежить від то­го, наскільки ретельно продумана її організація. При прове­денні економічного аналізу рекомендується виділяти наступні основні етапи.

1. Упорядкування плану аналітичної роботи: визначення теми, напрямків використання його результатів; розробка про­грами, календарного плану, розподіл роботи між виконавця­ми; визначення джерел інформації; розробка макетів аналітич­них таблиць, методичних вказівок, засобів оформлення ре­зультатів аналізу.

2. Підготовка матеріалів для аналізу: відбір наявної інфор­мації, створення додаткових джерел, перевірка вірогідності інформації, аналітична обробка інформації із заповненням всіх таблиць.

3. Попередні оцінки: характеристика виконання плану за досліджуваними показниками; характеристика зміни показ­ників у порівнянні з попереднім періодом; характеристика ступеня використання ресурсів.

4. Аналіз причин динамічних змін і відхилень від базових показників (або показників плану): визначення кола взаємодіючих факторів й їхнього угруповання; розкриття зв'язків і залежності між факторами; виділення впливу фак­торів, що не залежать від діяльності підприємства; визначення впливу факторів і виконання розрахунків їхнього впливу на зміну величини показників; оцінка збитку, нанесеного факто­рами, що негативно впливають; виявлення невикористаних можливостей поліпшення аналізованих показників.

5. Підсумкова оцінка й зведений розрахунок резервів: уза­гальнюються наслідки аналізу й підраховуються загальні ре­зерви виробництва, дається заключна розгорнута оцінка діяльності підприємства; розробляються конструктивні захо­ди з метою поліпшення роботи й використання резервів ви­робництва.

Організація управління кожним етапом аналізу залежить від наявності в структурних підрозділах бюро або груп аналізу.

Виконавцями аналізу виступають наступні групи осіб. Загальне керівництво аналітичною роботою на підприємстві здійснюється заступником директора по економічній роботі (головним економістом). Безпосередньо цю роботу очолює начальник (керуючий) планового відділу або головний бух­галтер. Виконавцями економічного аналізу на підприємстві є економісти, плановики, бухгалтери, якщо необхідно працівники інших професій. Якщо аналіз виконують зовнішні організації, то аналітиками можуть бути аудитори, працівники банків й адміністрації, відомчі ревізори, подат­кові інспектори.

Економічний аналіз діяльності може бути поточним (опе­ративним) і цільовим (детальним).

На практиці аналіз здійснюється в наступній послідо­вності:

• дають об'єктивну оцінку аналізованому показнику: виз­начають виконання плану або відхилення від базового значення (у відсотках і за абсолютним відхиленням), ди­наміку цього показника;

• визначають всі причини – фактори, що вплинули на ви­конання плану або позитивне відхилення від бази за аналізованим показником;

• визначають ступінь впливу кожного фактору на резуль­тат по аналізованому показнику; цей розрахунок дає можливість визначити кількісний розмір наявних ре­зервів. У ході цієї частини аналізу також можна виявити й результат впливу на виробничий процес передових ме­тодів організації виробництва й праці;

• складають докладний план заходів із вказівкою строків і виконавців, виконання якого дозволить у плановому періоді використати виявлені в процесі аналізу резерви, усунути недоліки, а також здійснити оперативний кон­троль.

Зібрані під час аналізу матеріали, заповнені таблиці, роз­рахунки впливу факторів і резерви на заключному етапі уза­гальнюються й письмово оформляються у вигляді довідок, актів перевірок, аналітичних і доповідних записок, поясню­вальних записок і звітів. Зовнішні органи оформляють резуль­тати аналізу у вигляді висновків.

Самостійним документом, у якому відображаються наслідки аналізу, є проект наказу. Цей документ, затвердже­ний підписами керівників підприємства, має обов'язковий ха­рактер для виконання запропонованих аналітиком заходів.

Реалізація пропозицій за результатами аналізу здійснюється шляхом видання наказів і розпоряджень, у яких визначається перелік заходів, строк початку й закінчення їхнього здійснення, необхідні матеріальні й фінансові ресурси, виконавці, відповідальні й контролюючі службові особи або підрозділи підприємства.

Дата добавления: 2013-12-14