Продуктивність праці, показники та методи її визначення, резерви зростання продуктивності праці

Схема 4.1. Структура норми часу.

Норма виробітку являє со­бою мінімальну кількість оди­ниць продукції чи роботи (встановлену методом технічно­го нормування), яку повинен ви­робити, виконати робітник за одиницю часу (як правило, зміну) у певних організаційно-техніч­них умовах.

Зазвичай встановлюють змінні норми виробітку або для од­ного робітника, або для бригади робітників. Як мінімальне завдан­ня норма праці повинна бути виконана кожним робітником.

Для встановлення норми виробітку використовують норму часу:

Н_в =

де: Т_зм — тривалість робочого часу (тривалість зміни, доби), год;

Н_ч— норма часу, хвилин на одиницю продукції.

Має місце зворотний зв'язок між нормою часу та нормою виробітку:

Н_ч =

В тих виробництвах, де підготовчо - завершальний час, а також час на особисті потреби та відпочинок, час на обслуговування робочого місця нормується в цілому на зміну, норма виробітку розраховується за такими формулами:

Н_в = або Н_в =

Норма виробітку бригади становитиме:

Н_б =

де: t_шт - норма часу на одиницю продукції;

r - чисельність робітників в бригаді.

Норма обслуговування - це встановлена кількість одиниць устаткування (кількість робочих місць, квадратних метрів виробничої площі тощо), яку має обслуговувати один робітник або група робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов протягом зміни. Розраховується на підставі норми часу обслуговування за формулою:

Н_о =

де Н_о - норма обслуговування;

Т_зм - тривалість зміни;

Н_чо - норма часу обслуговування.

Норма чисельності - це розрахункова величина кількості працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об'єктів різноманітного призначення. Широко використовується у допоміжному виробництві, на апаратурних процесах, на транспорті тощо. Розраховується за формулою:

Н_чис =

де: Н_чис - норма чисельності;

О - кількість одиниць обслуговуваного устаткування;

Н_о - норма обслуговування.

Норма підлеглості - це оптимальна кількість осіб, підлеглих одному керівникові. Застосовується для правиль­ного визначення кількості посад керівників (бригадирів, майстрів, старших майстрів, начальників змін і дільниць). Для майстрів заготівельних дільниць приладобудівних заводів норма підлеглості залежить від типу виробництва, номенклатури деталей, складності продукції та питомої ваги нових виробів.

Норма співвідношення працівників характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних кате­горій (основних і допоміжних робітників, інженерів і техніків, конструкторів І та II категорій тощо).

Нормоване завдання - розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць). Цей вид норми використовується на сталих процесах, коли немає потреби перевиконувати план, а заробітна плата нараховується за почасовою формою.

Розрізняють три основних методи нормування праці:

- досвідно-статистичний (сумарний);

- аналітичний (аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький);

- укрупнений.(схема 4.2)

Поряд ізнормамипраці використовують також нормативи праці.

Нормативні матеріали з праці - це комплекс довідкової інформації, яка використовується під час установлення норм праці аналітично - розрахунковим методом.

Технічними нормативами з праці називаються регламентовані величини тривалості виконання окремих елементів операції або режиму роботи устаткування, чисельності робітників, які виконують певні функції.

1. Нормативи праці за призначенням поділяються на чотири групи: нормативи часу, нормативи режиму роботи устаткування, нормативи чисельності і нормативи обслуговування.

- Нормативами часу називаються розрахункові величини витрат робочого часу на виконання окремих елементів операції. Нормативи часу можуть бути: нормативи ручного, машинно - ручного і машинного часу. Нормативи ручного часу відображають витрати часу на виконання ручних операцій, нормативи машинно - ручного часу відображають час, який необхідний для виконання машинно - ручної роботи, тобто на верстатах з ручною подачею, нормативи машинного часу відображають час, що необхідний для виконання машинної роботи при певних режимах експлуатації устаткування.

- Нормативами режиму роботи устаткування називаються встановлені технологічним процесом величини швидкостей подач, обертів й інших показників, які визначають продуктивність устаткування.

- Нормативами чисельності називають регламентовану кількість робітників, які виконують даний обсяг роботи або обслуговують дане робоче місце.

- Нормативами обслуговування називають регламентовану кількість одиниць обслуговування, які закріплені за одним робітником.

2. Залежно від точності встановлених норм і ступеня розчленування нормативів розрізняють: диференційовані нормативи, укрупнені нормативи, комплексні нормативи.

- Диференційованими нормативами називають нормативи, які відображають тривалість виконання окремих дрібних прийомів і рухів, що здійснюються робітником при виконанні операції (простягнути руку, доторкнутися до деталі, повернути тулуб, взяти деталь, покласти деталь і т.д.).

- Укрупненими нормативами називають нормативи, що відображають час, необхідний для виконання групи прийомів, які входять в операцію, без розчленування їх на окремі рухи, дії.

- Комплексними нормативами називають нормативи, які відображають час, необхідний для виконання комплексу прийомів, що складають операцію. Ступінь укрупненості нормативів залежить від типу виробництв. У масовому виробництві використовуються диференційовані нормативи. Для серійного виробництва характерне використання укрупнених нормативів. В індивідуальному виробництві користуються комплексними нормативами.

3. За формою подання нормативи можуть бути: аналітичні, графічні, табличні.

4. За сферою застосування розрізняють: місцеві, галузеві і міжгалузеві нормативи.

- Місцеві нормативи розробляються безпосередньо на підприємствах і відображають конкретні умови роботи: ступінь автоматизації і механізації виробничих процесів; устаткування, що використовується; організацію праці на виробництві тощо.

- Галузеві нормативи розробляються централізовано для підприємств галузі за характерними їй технологічними процесами з урахуванням найбільш ефективних умов організації виробництва і парці, а також характеру продукції, що виробляється.

- Міжгалузеві нормативи розробляються для нормування виробничо трудових процесів у різних галузях народного господарства.

Нормативи повинні відповідати таким вимогам:

- відображати сучасний рівень розвитку техніки, технології й організації виробництва;

- відповідати за точністю і ступенем укрупнення типу виробництва;

- враховувати головні фактори, які найбільше впливають на величину даного нормативу;

- нормативи повинні розроблятися для певних організаційно - технічних умов і бути простими та систематизованими.

Система управління — багатовекторна діяльність відповідних відділів
(служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади,
яка охоплює низку функціональних підсистем.

Функціональними підсистемами управління є:

-умови праці: виконання умов, психофізіології, охорона праці і техніка безпеки; охорона довкілля;

-трудові відносини: аналіз і регулювання групових та особистих взаємовідносин; відносин керівництва; управління конфліктними ситуаціями;

- оформлення та облік кадрів: оформлення та облік приймання, звільнення і переведення; інформаційне забезпечення; професійна орієнтація;

- маркетинг, прогнозування і планування персоналу: розробка стратегії управління персоналом; оцінка персоналу;

-розвиток трудового потенціалу: техніко-економічне забезпечення; підвищення кваліфікації; планування ділової кар'єри;

-стимулювання праці: нормування й тарифікація праці; розробка системи оплати та морального заохочення праці; управління трудовою мотивацією;

-надання юридичних послуг: вирішення правових питань трудових відносин; узгодження розпорядчих документів з управління персоналом;

- створення необхідної соціальної інфраструктури: організація громадського харчування; забезпеченням належних умов охорони здоров'я.

Продуктивність праці – це показник, що характеризує її ефективність і показує здатність працівників випускати певну кількість продукції за одиницю часу.

Розрізняють продуктивність індивідуальної праці, яка відображає затрати лише живої праці працівників, і продуктивність суспільної праці, що відображає затрати праці живої та уречевленої.

Рівень продуктивності праці характеризується показником виробітку, який показує кількість продукції, що вироблена за одиницю часу. Оберненим до виробітку є показник трудомісткості.

Методи визначення виробітку:

- натуральний (ділення обсягу виробленої продукції у фізичній одиницях на кількість затраченого часу в нормо-годинах); різновидом натуральних вимірників обчислення виробітку є умовно-натуральні;

- вартісний (ділення обсягу виробленої продукції в гривнях до затрат часу, вираженого в середньосписковій чисельності робітників, або відпрацьованій ними кількості людино-днів, людино-годин);

- трудовий (ділення обсягу продукції, представленої в затратах робочого часу в нормо-годинах, на кількість робітників).

Планування продуктивності праці здійснюється методом прямого рахунку та пофакторним методом.

Метод прямого рахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці (Пп.пл) шляхом ділення запланованого обсягу випуску продукції у вартісному виразі або в натуральних одиницях (Qпл або N пл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл):

Пп. Пл = або

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працівників під впливом різних факторів:

1. Підвищення технічного рівня виробництва.

2. Структурні зрушення у виробництві.

3. Галузеві фактори.

4. Вдосконалення управління, організації виробництва і праці.

5. Введення в дію і освоєння нових підприємств (об'єктів).

Трудомісткість виробництва продукції – це сума затрат праці промислово – виробничого персоналу на виробництво одиниці продукції, вимірюється в люд./ год.,нормо/ год.

Розрізняють такі види трудомісткості:

1) Виробнича трудомісткість – це сума затрат праці основних та допоміжних робітників, які беруть участь у процесі виробництва продукції.

2) Технологічна трудомісткість – це сума затрат праці основних працівників.

3) Трудомісткість обслуговування виробництва – це сума затрат праці допоміжних робітників.

4) Трудомісткість управління виробництвом -це сума затрат праці керівників, спеціалістів, службовців.

5) Повна трудомісткість -це сума затрат праці всього промислово – виробничого персоналу підприємства..

6) Нормативна трудомісткість – це сума затрат праці на виготовлення одиниці продукції за діючими нормами.

7) Фактична трудомісткість – виражає фактичні затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу робіт.

8) Планова трудомісткість -виражає затрати праці на виготовлення одиниці продукції або певного обсягу робіт на плановий період.

Дата добавления: 2013-12-14