Суть та значення торгівлі, комерційні угоди і посередництво; маркетинг, як складова комерційної діяльності

ТЕМА 8. МАРКЕТИНГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ‘ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

Література

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Атіка, 2008. – С. 270 - 280.

2. Верхоглядова Н.І., Ядранський Д.М., Іваннікова Н.А. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: «Професіонал», 2008. – С. 188 - 208.

3. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економіка підприємства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 412 - 442.

4. Горбонос Ф.В., Черевко Г.В., Павленчик Н.Ф., Павленчик А.О. Економіка підприємств: Підруч.. – К.: Знання, 2010. – С. 373 - 382.

5. Гринчуцький В.І., Карапетян Е.Т., Погріщук Б.В. Економіка підприємства: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – С. 242 - 260.

6. Гриньова В.М., Салун М..М. Організація виробництва: Підручник. – К.: Знання, 2009. – С. 75 – 99, 184 – 194, 313 – 346.

7. Економіка та організація виробництва: Підручник / За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. – К.: Знання, 2007. – С. 402 - 421.

8. Організація виробництва: Навч. посіб. / В.О.Онищенко, О.В. Редкін, А.С.

Старовірець, В..Я. Чевганова. – К.: Лібра, 2005. – С.182 – 232., 288 – 324.

План

1. Суть та значення торгівлі, комерційні угоди і посередництво; маркетинг, як складова комерційної діяльності.

2. Характеристика основних концепцій та принципів маркетингу.

3. Розробка комплексу маркетингу.

4. Маркетингове середовище підприємства.

5. Маркетингова товарна, цінова, та збутова політика підприємства (сам.вивч.).

Завдання реалізації товарів включають у себе визначення можливих ринків збуту, вибір конкретних форм їх реалізації, які здійснюються через торгівлю.

Торгівля - це галузь господарства, яка виконує функції обігу товарів (забезпечує їх рух із сфери виробництва у сферу споживання), тобто торгівля - це комерційна діяльність з обороту, купівлі та продажу товарів.

Торгівлю класифікують за:

• типом власності - приватна, державна, кооперативна;

• рухом товарів - гуртова, роздрібна;

• способом функціонування - внутрішня, зовнішня, міжнародна;

• сферами виробництва - сільськогосподарська, продовольча, про­мислова та ін.

Гуртова торгівля здійснюється великими партіями, вона не пов'язана з продажем товару кінцевим споживачам. Тому в оптовій торгівлі товар може бути проданий два і більше разів (спочатку на регіональному, а потім на місцевому рівнях), а у роздрібній - тільки один раз.

Роздрібна торгівля замикає ланцюг руху товару від виробника до споживача До роздрібної торгівлі, поряд з магазинами та іншими торговельними установами, належать також і підприємства громадського харчування та сервісу.

Комерційна угода - це згода між двома або кількома сторонами на поставку товарів, робіт або послуг відповідно до умов, встановлених угодою.

Якщо в угоді беруть участь представники різних країн (фірми, які не зареєстровані на території країни продавця або покупця), то вона є міжнародною. Якщо в угоді беруть участь представники однієї країни, а також іноземні фірми, зареєстровані у країні покупця або продавця, то така угода вважається внутрішньою.

Усі комерційні угоди можна розподілити на два види: основні та допоміжні.

До основних можна віднести угоди, пов'язані: з купівлею-продажем продукції; з купівлею-продажем та обміном науково-технічних знань (патенти, ліцензії, „ноу-хау" тощо); з купівлею-продажем технічних послуг (впровадження нових технологій, сприяння при будівництві унікальних об'єктів); з орендою засобів виробництва, товарів, робіт та послуг; з організацією туризму, в тому числі міжнародного.

До допоміжних відносять угоди, пов'язані з передаванням товарів, робіт та послуг від продавця до покупця, серед них виділяють такі: перевезення вантажів, у тому числі міжнародних; страхування вантажів; складування, переробка та збереження вантажів; проведення розрахунків між сторонами (банківські операції).

Бартерними вважають угоди, що здійсню­ються без залучення коштів у готівковому або безготівковому вигляді, тобто на основі прямого товарообміну.

Правовим документом, що скріплює необхідні умови для реалізації комерційної угоди, є угода, або контракт.

Так, відповідно до класифікації угод можна виділити такі форми угод, або контрактів: купівля-продаж, ліцензійні, маркетингові, орендні угоди, страхування, перевезення, поставки, зберігання та ін.

Розрізняють також прямі торговельні угоди - це операції між безпосередніми спожи­вачами і виробниками товарів, робіт, послуг та торговельно-посередницькі угоди - це операції, пов'язані з купівлею-продажем товарів, робіт, послуг, які виконуються за дорученням покупця або продавця незалежним торговельним посередником згідно з укладеною між ними угодою.

Торговельно-посередницькі угоди за характером взаємовідносин між підприємством і посередником можна розподілити на такі види:

• операції з перепродажу - посередник купує товари у виробника, тобто стає їх власником;

• комісійні - посередник не купує товар у виробника, а здійснює угоди купівлі-продажу за його рахунок і за винагороду, обумовлену договором комісії (до 10 % від суми угоди);

• агентські операції - здійснюються на основі агентської угоди (ук­ладається на певний період і регіон) між підприємством і посередником на здійснення операції купівлі-продажу за рахунок і від імені підприємства;

• брокерські операції - посередник здійснює контракт між продав­цем і покупцем. Брокер за інформацію сторін отримує винагороду до 2-3 %. Такі операції майже завжди використовуються на біржах та аукціонах, а також при купівлі-продажу одного-двох товарів.

Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів впровадження товару на ринок і розширення обсягів його реалізації становлять особливий напрям у діяльності підприємницьких структур, який називають маркетингом.

Розрізняють: мікромаркетинг, який вирішує питання оптимізації виробництва на рівні підприємства (фірми) та макромаркетинг - реалізація продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни.

У систему маркетингу входять:

• вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві (фірмі);

• аналіз зміни цін на продукцію, її замінники і „прикордонні" види товарів;

• прогнозування доходів потенційних споживачів і потреб їх у певному товарі;

• використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами;

• стимулювання збуту продукції;

• спеціальна організація торговельного обслуговування споживачів, коли не покупець заінтересований у товарі, а товар повинен наближатися до потенційного споживача.

На практиці принципи маркетингу зводяться до трьох послідовних етапів:

1. Складання асортиментної програми виробництва фірмової продукції на базі вивчення ринку;

2. Ретельне виконання наміченої виробничої програми;

3. безпосередньо збут продукції.

Дата добавления: 2013-12-14