Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Мета: вивчити основні принципи та завдання ціноутворення на фінансовому ринку




 

Завданням ціноутворення на фінансовому ринку є:

відображення реального співвідношення попиту і пропозиції;

реалізація конкретних цілей ціноутворення;

врахування різноманітних факторів.

Система формування цих цін базується на таких основних принципах:

цільове спрямування залежно від цінової політики і цінової стратегії;

науковість, тобто обґрунтованість цілей ціноутворення, видів цін;

відображення в ціні доцільності емісії цінних паперів;

реальність або достовірність, тобто втілення в ціні паперів фактичних витрат на емісію;

можливість зіставлення, тобто можливість порівняння цін різних категорій цінних паперів;

поєднання стратегії і тактики ціноутворення;

відмінності в потребах інвесторів. Ступінь потреби інвестора в придбанні цінних паперів допомагає визначити, яку суму він готовий сплатити за них.

 

На формування цін на фінансовому ринку впливають внутрішні та зовнішні фактори, які мають об’єктивний і суб’єктивний характер.

На ціноутворення на фінансовому ринку впливають як традиційні фактори (попит, пропозиція, конкуренція), так і специфічні (тип, вид, різновид цінного папера, термін обігу, інвестиційні властивості, управлінські можливості, рейтинг та ділова репутація емітента, його галузева належність, територіальне місцезнаходження, інвестиційний клімат та інвестиційна місткість ринку).

На ринку розрізняють такі види цін:

номінальна – зазначена на бланку цінного папера. Визначається в проспекті емісії при випуску в обіг цінних паперів. Номінал інформує про те, яка частина вартості статутного капіталу припадала на одну акцію в момент формування акціонерного товариства.

емісійна – ціна продажу цінних паперів при їх первинному розміщенні;

балансова – визначається на підставі фінансової звітності підприємства;

облікова – за якою цінні папери обліковуються на балансі підприємства в даний момент;

курсова (ринкова) – відображає співвідношення попиту і пропозиції;

біржова – визначається на біржі в процесі торгів;

дисконтована, або поточна, – визначається з урахуванням дисконтних множників і норм інвестування.

 

Ціноутворення на фінансовому ринку здійснюється декількома методами.

Експертний метод ґрунтується на використанні аргументованих висновків експертів.

Аналітичний метод передбачає, що рівень ціни визначається в результаті аналізу кон’юнктури ринку, факторного аналізу, моніторингу.

Статистичний метод базується на статистичному аналізі з використанням середніх величин, індексів, дисперсії, варіації із застосуванням кореляційного та регресійного аналізу.

Нормативно–параметричний (бальний) метод. Обрана нормативна одиниця оцінюється тією чи іншою кількістю балів.

Балансовий метод. Вартість майна, зафіксована в офіційній звітності підприємства, ділиться на загальну кількість акцій.

Економіко–математичне моделювання на основі графічних або логічних моделей з використанням комп’ютерної техніки на побудові певних схем, які фіксують відповідну залежність і враховують конкретні фактори, що чинять як позитивний так і негативний вплив.

Індекс цін історично є одним з перших економічних індексів. Практично завдання індексу цін в основному зводяться до оцінки зміни цін у часі (індекси динаміки) або в просторі (територіальні індекси). Побудова системи індексів цін базується на загальнометодологічних принципах, відповідно до яких у ній виділяються індивідуальні, зведені індекси та індекси середніх цін (тарифів).

Індивідуальний індексдинаміки визначається як відношення ціни конкретного і -го товару поточного періоду (t) до ціни попереднього періоду (t- 1), тобто

i = ,

або в ціні одного з періодів динамічного ряду, прийнятого за базу порівняння (0), тобто

i =.

Для індивідуальних індексів цін не представляється складним перехід від ланцюгових до базисних індексів (властивість кругової збіжності індексів). Позначимо послідовні періоди ряду динаміки цін від 0 до n, тобто

t = 0, 1, 2, 3,… n...

Виходячи із властивості кругової збіжності індексів величину базисного індексу цін можна визначити як добуток ланцюгових, тобто

 

i = i i i … i

Індивідуальні індекси цін дозволяють вирішувати багато практичних завдань, але основним завданням є вивчення динаміки цін різнорідної сукупності товарів і послуг. Це завдання вирішується за допомогою зведених індексів, що характеризують середню зміну цін досліджуваної сукупності товарів і послуг.

Найбільш широке застосування в статистичній практиці одержали агрегатні формули зведених індексів цін, розроблені в середині ХVІІІ ст. німецькими вченими Э.Ласпейресом і Г.Пааше.

 

 

Індекс Ласпейреса:

I =

Індекс Пааше:

I =

 

Чисельник і знаменник у наведених індексах складаються з агрегатів, що включають величину, що індексується, p і ваги q. Розходження між індексами Лайспейреса й Пааше полягає у виборі періодів ваг. В індексі Ласпейреса беруться ваги базисного або попереднього періоду, а в індексі Пааше – поточного періоду.

Індекси цін динаміки обчислюються не тільки для вивчення складних тенденцій у зміні цін, але й для використання в якості дефляторів при перерахуванні вартісних обсягів продукції з діючих цін у постійні (незмінні).

 

Інфляція – це складне багатофакторне явище, що характеризує порушення відтворювального процесу, властиве економіці, що використовує паперово-грошовий обіг. Інфляційний процес пов'язаний зі знецінюванням грошей, яке проявляється в зростанні цін на товари й послуги та порушенні грошового обігу.

Природа інфляції багатогранна, і при її розгляді в економіці виділяють відкриту й подавлену інфляцію. Відкрита інфляція проявляється в різних формах: інфляція попиту, інфляція витрат виробництва, структурна інфляція.

За результатами досліджень ряду економістів прийнято вважати, що якщо місячна норма інфляції становить менш 10%, то має місце «повзуча» інфляція, а якщо 10-99%, то «галопуюча» інфляція.

Інфляція негативно впливає на всі сторони життя суспільства. Вона знецінює результати праці, заощадження фізичних та юридичних осіб, перешкоджає довгостроковим інвестиціям та економічному росту. Тому розробляються різні методи боротьби з інфляцією.

Для оцінки й аналізу інфляції у вітчизняній і закордонній практиці широко використовується система показників, яку розробляють статистика цін, банківська статистика, макроекономічна та інші галузі статистики. У системі показників особливе місце займають цінові індекси, зокрема:

дефлятор валового внутрішнього продукту (ВВП), у закордонній практиці цей показник називається дефлятором національного продукту;

індекс цін виробників;

індекс споживчих цін.

Дефлятор ВВП оцінює ступінь інфляції по всій сукупності товарів і послуг, вироблених і спожитих у державі. Він обчислюється як відношення номінального ВВП (ВВП) до реального ВВП (ВВП).

Крім узагальнюючого показника інфляції (дефлятора ВВП) у статистиці обчислюються індекси цін, що характеризують рівень інфляції в окремих секторах економіки, зокрема індекси цін виробників та індекс споживчих цін.

Питання для самоконтролю:

Питання для самоконтролю:

1. вартості акції, розрахункова вартість акції після збільшення капіталу.

2. Величина скоригованої ціни акції. Середня ціна акції.

3. Показник повного доходу від капіталу.

4. Основні завдання ціноутворення на фінансовому ринку.

5. Попит і пропозиція як ціноутворні чинники.

6. Методи та специфіка ціноутворення на фінансовому ринку.

7. Класифікація цін на фінансовому ринку та організація їх статистичного спостереження.

8. Завдання та система показників статистики цін.

9. Показники рівня, структури, співвідношення, варіації, динаміки цін, еластичність.

10. Методи обчислення та аналізу індексів цін.

11. Система індексів цін та їх взаємозв’язків.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 518; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.019 сек.