Розлади уявлень

Розлади сприймання

I. Агнозії — порушене впізнавання предметів і явищ у стані ясної свідомості і при збереженості органів чуттві.

Причини: органічні ураження головного мозку, які захоплюють кіркові зони відповідних аналізаторів.

Види:

1. Акустичні (слухові) — невпізнавання звуків чи предметів за характерними для них звуками.

2. Оптичні (зорові) — невпізнавання предметів і їх зображення.

3. Просторові — втрата здатності орієнтуватись у просторі і визначати відстань між предметами.

4. Агнезія на кольори і шрифти

5. Симультанні — при впізнаванні окремих предметів неможливість впізнати і описати ситуацію в цілому.

6. Нюхові — невпізнавання предметів за характерними для них запахами.

7. Тактильні — неможливість розрізняти предмети на дотик.

II. Псевдоагнозії — невпізнавання предметів через орієнтацію на несуттєві ознаки і неможливість зрозуміти суть предмету.

Причини: недоумкуватість

III. Ілюзії — викривлене сприймання реальних предметів і явищ.

В нормі — може бути обумовлене законами фізики + ілюзії неуважності.

При патології — передвісники психозу при інтоксикаціях чи інфекціях.

1. Афективні — пов'язані зі страхом, перенапруженням. Проявляються як сприйняття звичних речей жахливими і небезпечними.

2. Вербальні — помилкове сприйняття змісту слів (у нейтральній розмові чуються погрози і звинувачення).

3. Парейдолічні — сприйняття реальних образів у дивакувато-фантастичному вигляді (гра світла і тіні при хворобливій роботі головного мозку).

IV. Метаморфобсії — викривлене сприйняття форми оточуючих предметів, їх розмірів, кількості, рухливості + поява відчуття, що вони падають на хворого чи бурхливо рухаються (оптична буря).

На відміну від ілюзій сприйняття умовно адекватне.

I. Галюцинації — сприйняття без об'єкта.

В нормі — при патології органів зору, навіяні гіпнозом.

При патології — шизофренія, органічні ураження головного мозку.

· Істинні — проектуються назовні у конкретну обстановку, образи такі ж яскраві і чіткі як реальних предметів, тому хворий не сумнівається в реальності цих образів.

· Псевдогалюцинації — найчастіше проектуються всередину тіла, абсолютно не пов'язані з реальною обстановкою + супроводжуються відчуттям підстроєності і примусового наведення образів у психіку хворого кимось ззовні і пояснюється як результат впливу містичної сили чи чужої волі.

1. Слухові Г. («чуття» голосів):

- імперативні (голоси наказують)

- погрожуючі

- коментуючі

- антагоністичні (дві групи голосів протилежного змісту)

2. Зорові Г.:

- елементарні (окремі іскри, димка, полум'я, спалахи)

- предметні (образи істот чи неживих предметів)

- панорамічні (картинні, коноподібні Г.)

- Г. двійника (бачення себе збоку)

3. Нюхові Г. - відчуття неприємних запахів, іноді незнайомих.

4. Тактильні Г.:

- термічні (відчуття жару/холоду)

- гаптичні (відчуття хапання)

- гігричні (присутність вологи на тілі)

- лоскотання, щипання, повзання комах по тілу

- вісцеральні (відчуття присутності в тілі сторонніх предметів, можливо навіть тварин)

5. Гіпнагогічні Г. - зорові Г., які з'являються перед засипанням.

6. Гіпнопомпічні Г. - спостерігаються при пробудженні.

Галюциноз — галюцинаторний синдром з масштабним напливом галюцинацій різних типів на фоні ясної свідомості, тривалістю 1-2 тиждні (гострий) чи кілька років (хронічний)

При шизофренії, епілепсії, алкоголізмі, та при сильних органічних ураженнях головного мозку.

II. Розлади схеми тіла — викривлення звичних уявлень про розміри, форму, просторове розташування свого тіла чи окремих його частин.

Під контролем зору симптоми зникають.

Тема: Розлади пам'яті

План:

1. Дисмнезія. Закон Рібо.

2. Парамнезія.

1. Дисмнезія. Закон Рібо.

Дисмнезії — розлади пам'яті пов'язані зі зміною обсягу інформації, яку хворий може запам'ятати, зеберегти чи відтворити (клінічні розлади).

Види Д.:

1) Гіпомнезії — послаблення пам'яті з ускладненим запам'ятовуванням, збереженням і відтворенням інформації. Виявляється з віком, при астенічних станах, при органічних ураження головного мозку, при депресіях.

2) Гіпермнезія — мимовільні напливи спогадів минулого, підвищена здатність зберігати інформацію і легкість її відтворення.

3) Амнезія — втрата пам'яті.

a) залежно від періоду на який поширюється амнезія:

· ретроградні (охоплюють період «до» травми)

· антероградні (охоплюють період «після» травми)

· ретроантероградні (періоди «до» і «після» травми)

· фіксаційні (неможливість запам'ятовувати, фіксувати поточні події)

b) залежно від обсягу втрачених спогадів:

· часткові (в пам'яті лишаються фрагментарні спогади)

· повні (забуваються всі події певного відрізку часу)

· епохальні (на події значних відрізків минулого)

c) за динамікою:

· тимчасові (з раптовим чи поступовим відновленням спогадів)

· періодичні (повторювані, охоплюють переважно невеликі відрізки часу, що характерно для нападоподібних хвороб).

У найважчому варіанті роздвоєння пам'яті з появою подвійної свідомості стани якої періодично змінюють один одного.

· прогресуючі (послідовне руйнування пам'яті за законом Рібо)

Закон Рібо:

Пам'ять втрачається і відновлюється за одним принципом - «стіраються» першими нещодавно одержані враження і більш деталізовані, і вони ж останніми відновлюються. Останніми втрачаються спогади дитинства.

d) залежно від причини:

· екзогенні (внаслідок органічних уражень головного мозку)

· психогенні (внаслідок шокових станів)

· кататимні або істеричні (забуття внаслідок витіснення особистісно-значущих подій)

4) Амнестична афазія — синдром, що характеризується неможливістюзнаходження потрібних слів і труднощами при називанні предметів, хоча уявлення про ці предмети і їх властивості хворий зберігає.

2. Парамнезія.

Парамнезії — викривлення спогадів (якісні розлади):

1) Конфабуляції — заміщення відрізків втраченої пам'яті фантазіями чи маяченнями (вигадані спогади).

2) Псевдоремінісценції — хибні спогади про реальні події (хворий може вигадувати реальні події, але приписує їх іншим відрізкам часу — плутається в спогадах).

3) Криптомнезії («ненавмисний плагіат») - хворий забувє джерело інформації і не може сказати, коли трапилась та чи інша подія, чи це наснилося або хтось сказав, тобто приписує спогади інших людей.

4) Палімпсести — двоякі спогади про один період часу, з неможливістю відділити істинні від хибних.

Амнестичний синдром Корсаківського:

Фіксаційна амнезія зі збереженням спогадів минулого без орієнтації в місці і часі, псевдоремінісценції, конфабуляції.

Причини: атрофія великої кількості волокон внаслідок їх одночасного ураження.

Тема: Розлади мислення

План:

1. Розлади асоціативного процесу

2. Маячливі ідеї

3. Зверхцінні ідеї

4. Нав'язливі ідеї

1. Розлади асоціативного процесу.

I. Порушення темпу мислення:

1) прискорене М. - думки миттєво змінюють одна одну, досить поверхові, постійні відволікання, «стрибки ідей», що проявляється у «кулеметному мовленні».

Характерно для маніакальних станів.

2) Вповільнене М. - зменшення кількості ідей, «застрягання» на ожній думці, збільшення пауз між ідеями.

Характерно при депресії, перевтомі, в стані ступору.

3) Ментизм - «вихор» ідей, нападоподібний наплив різноспрямованих думок, які не встигають висловлюватися.

Крайній варінт прискореного мислення.

4) Шперунг - «обрив» думок, раптове переривання асоціативного процесу.

II. Порушення зв'язності мислення (логічного і граматично-коректного формування думок):

1) Мислення розірване — незрозуміле поєднання ідей на фоні ясної свідомості («словесний салат» + симптом монолога).

2) Мислення беззв'язне (інкогерентне) — повна хаотичність, беззмістовність мислення і мовлення, окремі поняття не зв'язуються між собою.

При аментивних розладах Св. (на відміну від розірваного М. завжди на фоні потьмареної Св.)

3) Тематичні зісковзування — раптова зміна теми розмови і відсутність зв'язку між темами і реченнями.

4) Вербігерація — порушений зв'язок не тільки між словами в реченні, а і між складами в слові + беззмістовне, часто ритмічне повторення одних і тих же слів.

При шизофренії.

III. Порушення цілеспрямованості мислення:

1) Різноплановість М. - адекватні судження про одне явище чергуються із нелогічними висновками.

При шизофренії.

2) В'язкість М. - надмірна деталізація, невміння відокремити основне від другорядного, неможливість вийти з певного кола ідей («лабіринтне М.»).

При епілепсії.

3) Резонерство — порожні поверхові міркування псевдонаукового змісту. Багатословність, мудрування, банальність думок — міркування заради міркувань.

При недоумкуватості.

4) Персеверація - «застрягання» у свідомості хворого якихось думок, слів або фраз, їхнє стійке повторення незалежно від зміни ситуації.

При хворобі Піка, атеросклерозі.

IV. Порушення логіки:

1) Паралогічне М. - відсутній очевидний логічний зв'язок і думки підпорядковані власній надособистісній логіці.

2) Символічне М. - оперування символами зрозумілими тільки для хворого, вживання вигаданих слів.

3) Аутистичне М. - при відчуженості від реальності хворий занурений у світ власних фантазій, тобто мислення скероване фантазійною логікою.

При шизофренії.

2. Маячливі ідеї.

Маячення — помилкові судження і висновки, переконаність в речах, що не відповідають дійсності.

Ознаки:

- виникають на хворобливій основі (органічні ураження головного мозку, параноїдні розлади, шизофренія, психози);

- хворий повністю переконаний у їх достовірності;

- не піддаються корекції і переконуванню;

- надзвичайно важливі для хворого, визначають його поведінку;

I.

1) Первинні М. (систематизовані) — побудовані на надособистісній логіці і патологічній інтерпретації дійсності — виглядають як система аргументованих переконань.

2) Вторинні М. (чуттєві) — яскраві образні уявлення фантастичного змісту, які супроводжуються страхом, галюцинаціями, психомоторним збудженням.

II. За змістом:

1) Ідеї переслідування:

а) М. ставлення — хворий відчуває себе в центрі уваги (негативної).

б) М. особливого значення — хворий бачить, в раніше байдужих для себе явищах, загрозливе значення.

в) Власне М. персідування — патологічна переконаність хворого у наявності переслідувачів серед оточення.

г) М. отруєння - патологічна переконаність хворого, що його намагаються отруїти.

ґ) М. впливу - патологічна переконаність хворого, що на нього діють гіпнозом, електричною енергією, направляючи хід його думок, обумовлюючи емоції та вчинки.

д) М. матеріального збитку - патологічна переконаність хворого ніби його обкрадають.

е) М. звинувачення - патологічна переконаність хворого ніби оточуючі звинувачують його в неправомірних вчинках, вважають злочинцем.

є) Ідеї ревнощів — хворі невмотивовано ревнують дружину/чоловіка, в абсолютно невинних речах бачать докази подружньої зради.

ж) М. порчі і зачарування.

2) Ідеї величі:

а) М. винахідництва - патологічна переконаність хворого, що він зробив величезне відкриття.

б) М. реформаторства — хворий прагне змініти світ на основі своєї геніальної ідеї.

в) Ідеї знатного походження - патологічна переконаність хворого ніби він усиновлений, а його справжні батьки всесвітньо відомі.

г) М. багатства - патологічна переконаність хворого, що він власних незліченних скарбів.

ґ) Любовні М. - патологічна переконаність хворого в надзвичайно сильному коханні хворого до якоїсь людини. Наполегливо прагнуть зустрічі і переслідують їх шукаючи доказів своїх маячень.

д) Мегаломанія (безглузда манія величі) — маячення грандіозних розмірів, тобто переконаність у винятковій могутності, божественому походженні тощо.

е) Маніхейське М. - патологічна переконаність хворого ніби весь світ є ареною боротьби добра і зла.

3) Депресивні М.:

а) Ідея провини і самозвинувачення - патологічна переконаність хворого в своїх помилках, злочинах, гріхах. Шукає, прагне покарання.

б) Іпохондричні М. - хворий інтерпретує свої соматичні відчуття як прояв важкої хвороби, вимагає обстеження, чекає смерті.

в) Нігілістичні М. - хворий запевняє, що в нього відсутні внутрішні органи (згнили, відвалились тощо) + М. загибелі світу — ніби весь світ мертвий, чи поступово руйнується.

г) Дисморфоптичні М. - переконаність у своїй потворності.

Основні маячливі синдроми

1. Паранояльні — система первинних маячень.

2. Галюцинаторно-параноїдний — система вторинних М.

3. Синдром Кандинського-Клерамбо — включає М. впливу, синдром «внутрішньої відкритості» (ніби оточуючі чують думки хворого), психічні автоматизми, підлаштованість думок, відчуттів і рухів, псевдогалюцинацій (слухових).

4. Парафренний — М. переслідування і величі.

5. Синдром дисморфоманії — дисморфоптичні М. + М. ставлення + депресія і суіцидальні думки.

6. Синдром Капгра — маячення двійника:

- негативного двійника (хворий не впізнає родичів, вважаючи їх злими двійниками);

- позитивного двійника (незнайомі особи — друзі і родичі загримовані щоб хворий їх не впізнав) + синдром Фреголі (переконаність, що переслідувач постійно змінює зовнішність щоб бути не впізнаним).

3. Зверхцінні ідеї.

Зверхцінні ідеї — думки пов'язані з реальними фактами чи подіями, які мають надзвичайно важливе значення для людини, домінують в її психічному житті, витісняючи решту мотивів і визначають поведінку.

На відміну від маячливих виникають не на хворобливій основі, але такіж емоційно насичені і до них відсутнє критичне ставлення.

Види:

1) Ідеї власної унікальності — виникають на ґрунті переоцінки власних реальних здібностей.

2) Ідеї реформаторства і винахідництва.

3) Ідеї безмежного самовдосконалення.

4) Ідеї фізичного недоліку.

5) Зверхцінні страхи — сильний страх до абсолютно звичних предметів, які мають особливе значення для людини.

6) Ідеї недоброзичливого ставлення оточуючих.

7) Сутяжницькі (кверулянські) ідеї - «пошук справедливості» з намаганням скаржитись до всіх можливих інстанцій.

8) Ідеї колекціонування.

9) Ідеї фанатизму.

4. Нав'язливі ідеї.

Нав'язливі ідеї (обсесіїї) — це стереотипне повторювання думки, яка виникає у людини проти її волі, на фоні тривоги.

Особливість: є критичне ставлення і бажання позбутись цих ідей, але нездатність це зробити.

Види:

1. «Думки-паразити» («розумова жуйка») - міркування про абсолютно безглузді речі, з розумінням безглуздості але неможливістю від них позбутись.

2. Нав'язливі рахування — непереборне прагнення рахувати все, що потрапляє до поля зору.

3. Нав'язливі спогади — яскраві, деталізовані, неприємні спогади про те, що людина хотіла б забути.

4. Контрастні нав'язливості — абсолютно «дикі» думки, які принижують моральне єство людини, суперечать її принципам.

5. Нав'язливі страхи (фобії). Особливість: в момент нападу зникає критичність.

Тема: Розлади уваги

План:

1. Види розладів уваги

2. Неуважність, та її види

3. Синдром дефіциту уваги

1. Види розладів уваги.

· Гіперметаморфоз уваги - підвищена відволікання - надмірна рухливість уваги, постійний перехід від одного об'єкта та виду діяльності до іншого.

При гіпоманіакальних та маніакальних станах.

· Гіпопрозексія - неможливість протягом необхідного періоду часу зосередити на чому-небудь увагу, чи утримувати її на одному рівні.

· Апрозексія — нездатність довільно зосереджувати увагу.

· Інертність уваги - неможливість своєчасного швидкого переключення (епілепсія, проблеми головного мозку тощо).

В нормі — флюктуації (коливання уваги), короткочасні, періодичні зміни напруженості уваги і її низькі показники, за критеріями об'єму, стійкості, зосередженості, розподілу (природна захисна реакція від перевтоми).

При аутичних розладах, шизофренії і сильних патологічних ЦНС — розлади активної уваги при збереженні пасивної (хворі неуважні і розсіяні, але вихоплюють випадкові деталі з оточення — порушений механізм фільтрації інформації).

2. Неуважність, та її види.

Неуважність — комплекс знижених показників уваги (легкість відволікання, поверховість зосередження, нестійкість).

Типи:

· Неуважність I типу — малоінтенсивна увага з легкими мимовільними переключеннями (у маленьких дітей, астеніків, при перевтомі).

· Неуважність II типу — висока інтенсивність уваги спрямованої на себе чи певну діяльність і ускладнене переключення.

· Неуважність III типу — слабкоінтенсивна увага і ускладнені переключення (стареча розсіяність, в умовах кисневого голодування, в стані приголомшеності).

Фактори, що впливають на стан уваги

1) Властивості ВНД: сила (дає стійкість уваги), рухливість (дозволяє переключати увагу).

2) Інтерес і захопленість діяльністю (зумовлює стійкість до відволікання).

3) Розвиток вольової регуляції (організованості, цілеспрямованості).

4) Фізіологічний стан організму (в астенічному стані всі показники знижені).

5) Зовнішні фактори (яскраві нові подразники, сигнали небезпеки приковують увагу).

Тема: Афективні розлади

План:

1. Хворобливі зміни настрою

2. Порушення емоційного регулювання

3. Маніакально-депресивний психоз (МДП)

1. Хворобливі зміни настрою.

I. Хворобливе підвищення настрою:

1. Гіпертимія — веселий та радісний настрій з напливом бадьорості і відмінним самопочуттям.

2. Ейфорія — неадекватно безпечний, безтурботний стан з недооцінюванням серйозності поточних подій.

3. Морія — поєднання підйому настрою з розгальмованістю потягів, дурашливістю, плоскими, безглуздими жартами.

II. Хворобливе зниження настрою:

1. Гіпотемія — відчуття пригніченості, песимістичне сприйняття дійсності, фіксація на неприємних подіях та переживаннях, відчуття безвиході.

2. Туга — важке відчуття напруження, близьке до болю.

3. Дисфорія — поєднання туги та злості (часто поєднується з агресією, спалахами гніву, відчаєм, суіцидальними тенденціями).

4. Тривога — переживання внутрішнього неспокою, яке може перерости в паніку.

5. Страх — опредмечена тривога, яка також переростає в паніку.

2. Порушення емоційного регулювання.

1) Паратимія — емоції, сила і забарвлення яких неадекватні.

2) Патологічний афект — виключний стан свідомості, після якого настає байдужість, часто глибокий сон.

3) Вибуховість (експлозивність) — підвищена емоційна збудливість і схильність до бурхливих розрядок афекту (гнів та агресія з незначних приводів).

4) Слабодушність — підвищена чутливість, зміни настрою з незначних приводів, сентиментальність, плаксивість.

5) Апатія — байдужість до всього (до себе, оточуючих, подій тощо), відсутність бажань, мотивів, повна бездіяльність.

6) Емоційна монотонність — однаково холодне ставлення до всіх подій незалежно від їх значущості.

У крайньому варіанті — емоційна тупість — хворі відчужені, байдужі до близьких, не переймаються навіть смертю родичів, часто переважають грубо-егоїстичні інтереси (нездатні до співпереживання, емпатії).

7) Хвороблива психічна нечутливість (емоційний параліч) — прояв аутопсихічної деперсоналізації, хворі переживають втрату всіх людських почуттів.

8) Емоційне огрубіння — втрата тонко диференційованих емоційних реакцій (емпатії, делікатності, романтичності тощо), натомість — розгальмованість, настирність, безцеремонність.

9) Амбівалентність — виникнення одночасно протилежних почуттів до певної людини, чи ситуації.

3. Маніакально-депресивний психоз (МДП).

МДП — ендогенне захворювання, що протікає у формі нападів чи фаз між якими повністю відновлюється психічне здоров'я і відсутні зміни особистості.

Причини: спадкова схильність, біохімічні чи гормональні зміни в організми.

Тривалість фази від кількох днів до кількох років, властива сезонність (загострення восени та навесні).

Депресія може бути монополярною (помітна лише депресина чи лише маніакальна фаза) або біполярною (помітне чергування фаз депресії і манії).

Депресивна фаза — її полегшений варіант, або початкова стадія — субдепресія (може бути екзогенною = реактивною):

1. Гіпотемія — супроводжується глибокою тугою, відчаєм, повинм знеціненням теперішнього/минулого/майбутнього, можлива хвороблива псих.нечутливість (апатія, сильна тривога).

2. Збіднення і уповільнення мислення, депресивні маячливі ідеї (самозвинувачення, епохондричні ідеї), суіцидальні думки.

3. Рухова загальмованість аж до депресивного ступору (повне знерухомлення), який може раптово змінитися нападом збудження (меланхолічний раптус — хворий наносить собі шкоду, б'ється, кричить).

4. Вегетативні розлади — болі в серці, коливання тиску, розлади травлення, втрата апетиту, зниження ваги тощо.

Маніакальна фаза (манія) — в полегшеному варіанті — гіпоманія:

1. Гіпертимічні розлади настрою:

· настрій радісний, ейфорічний (весела манія)

· зі спалахами гніву (гнівлива манія)

· безпосередність, дитячість поведінки, манірність, безглузді жарти (манія з дурашливістю)

2. Прискорене мислення, поверховість думок, маячення та зверхцінні ідеї величі.

3. Рухове збудження:

· гостра жага діяльності, безліч планів, але жодну справу не доводять до кінця;

· надзвичайна балакучість з постійним відволіканням.

4. Вегетативні порушення — тахікардія, підвищений тиск + відмінне самопочуття, наплив бадьорості, посилений апетит.

Особливості МДП у дітей

У дошкільнят домінують вегетативні прояви (розлади сну, апетиту, болі у животі, серці, загальна в'ялість, або некерованість, розгальмованість, невтомність — при манії).

У підлітків (після 10-12 років) прояви як і у дорослих, в стані депресії — суїцидальні думки, в стані манії — девіантна поведінка.

Дівчата хворіють в 3 рази частіше, переважають депресивні фази, які з віком подовжуються і виникають біполярні розлади.

Тема. Розлади вольової та моторної сфер.

План:

1. Кількісні розлади.

2. Якісні розлади.

3. Психомоторні порушення.

1. Кількісні розлади.

Кількісні розлади волі проявляються у збільшенні чи зменшенні кількості спонукань (мотивів):

· Абулія — патологічна відсутність бажань і спонукань до діяльності:

- часто у складі апатоабулічного синдрому;

- при шизофренії;

- при депресіях.

Часто супроводжує вивільнення інстинктивних або автоматичних дій.

· Гіпобулія — зниження вольової активності, збіднення мотивації, в'ялість, обмеження рухів.

· Гіпербулія — підвищена активність, багато спонукань, які реалізуються без постановки мети.

2. Якісні розлади.

Парабулія — викривлення вольової активності через:

- порушення потягів;

- домінування фізіологічних потреб при розумовій відсталості;

- ендокринні порушення у підлітків;

- деформацію мотивів при шизофренії чи психотравмах;

- наслідок галюцинацій чи нав'язливих потягів.

I. Порушення потягу до їжі:

· Булімія — патологічне різке почуття голоду з загальною слабкістю, болем в животі та вовчим апетитом;

· Анорексія — втрата почуття голоду і відсутність апетиту при фізіологічній потребі в харчуванні. Зазвичай є наслідком психотравм, або виникає в підлітковому віці. Починається зі свідомої відмови від їжі, а закінчується відразою до їжі через порушення обміну речовин (часто чергується з нападами булімії).

· Парарексія (пікацизм) — викривлення апетиту, який поширюється на неїстівні речі.

· Полідіпсія — нездолання спрага (цукровий діабет, порушення роботи нирок).

II. Розлади інстинкту самозбереження:

· Загострення захисних реакцій — підвищена настороженість, загострення страхів, легкість виникнення паніки, особливо при відчутті болю.

· Ослаблення інстинкту самозбереження — ігнорування реальної небезпеки, викривлення оборонного рефлексу, як наслідок, нанесення собі пошкоджень та суіцидальна поведінка.

III. Розлади дослідницького інстинкту:

· Неофілія — недиференційована цікавість з будь-якого приводу і часто неадекватна (при маніях).

· Неофобія — уникання контактів, страх всього навколо і будь-яких змін (при аутизмі).

IV. Порушення статевих потягів:

· Загострення: сатириазис у чоловіків, німфоманія у жінок.

· Ослабдення: імпотенція у чоловіків, фригідність у жінок.

V. Імпульсивні потяги та імпульсивні дії:

· Дромоманія — імпульсивний потяг до бродяжництва (спочатку втеча з дому через психотравму, потім як звична реакція на будь-яку незвичайну ситуацію, як наслідок, втечі стають неочікуваними та невмотивованими).

· Піроманія — потяг до підпалів.

· Клептоманія — крадіжка.

· Трихотіломанія — потяг до висмикування волосся.

· Оніхофагія — потяг до гризіння нігтів.

3. Психомоторні порушення.

А. Афраксії (при органічних ураженнях кори головного мозку):

- Ідеаторні А. — неможливість спланувати послідовність виконання дій для досягнення певної мети.

- Моторні А. - неможливість довільно виконувати дії, регулювати силу напруження м'язів і правильність рухів.

Б. Автоматизми:

- Амбулаторний А. — варівнт сутінкового розладу свідомості.

- Психічний А. - прояви синдрому Кандинського-Клерамбо (хворому здається, що його рухи автоматичні — нав'язані зовні).

- Командний А. - підвищення підкорюваності хворого командою оточуючих при повній некритичності.

В. Ехосимптоми:

- Ехололія — повторювання хворим звернених до нього слів.

- Ехопраксія — дзеркальне відображення рухів співрозмовника.

- Ехомімія - дзеркальне відображення міміки співрозмовника.

Г. Негативізм:

- Пасивний — проявляється у напруженні м'язів, як опір спробам змінити положення тіла хворого, нагодувати його.

- Активний — активна протидія зовнішнім впливам.

- Парадоксальний — виконання рухів протилежних до інструкції.

Ґ. Психомоторне гальмування:

- Мутизм — при збереженні здатності говорити і розуміти звернену мову, неможливість сказати хоч слово.

- Субступорозний стан — часткове знерухомлення, можливість інколи повільно пересуватись, час від часу застигаючи у вичурних позах + частковий мутизм (можливість інколи спонтанно вимовляти окремі слова).

- Ступор — повне знерухомлення з мутизмом і зниженням реакцій на подразники:

1) Кататонічний ступор — дуже напружені м'язи, що проявляється як каталепсія (воскова гнучкість) — хворий застигає у незручній позі (симптом «повітряної подушки», поза ембріона + симптом хоботка — у дітей через заціпенілі м'язи).

2) Депресивний — страждальний вираз обличчя може раптово змінитися меланхолічним раптусом.

3) Апатетичний — повна байдужість на обличчі (прояв апатоабулічного синдрому при шизофренії).

4) Істеричний — прояв пасивно-оборонної реакції на психотравму. Театралізоване падіння, застигання у вичурних позах.

5) Психогенний — як трансовий стан свідомості у відповідь на психотравму.

Д. Психомоторне збудження:

- Кататонічне — манірні, вичурні, некоординовані, часто ритмічні, монотонні рухи, балакучість з ознаками розірваного інтелекту + ехосимптоми, нецілеспрямована імпульсивна поведінка.

- Гебефренічне — бузглузда, дурашлива поведінка, хворі скачуть, до всіх чипляються, перекривляють оточуючих, гримасують, без причини сміються (піднесений настрій може легко змінитися сльозами і цинічними лайками).

- Маніакальне — при маніях, коли спонукання змінюються блискавично і жодна дія не доводиться до кінця.

- Психопатичне — афективні реакції психопатій (крик, плач, агресія).

- Епілептичне — напади невмотивованої агресії, гніву, люті на фоні звуженої свідомості.

- Істеричне — у відповідь на психотравму, заломлення рук, сльози, гримаси.

Тема: Порушення психічного розвитку.

План:

1. Первинні і вторинні дефекти.

2. Види порушень психічного розвитку.

3. Затримки психічного розвитку.

4. Психічний недорозвиток.

1. Первинні і вторинні дефекти.

Первинний дефект (ПД) — наслідок недорозвитку або пошкодження головного мозку → проявляється в поршуеннях функцій ЦНС (мозкові дисфункції, пошкодження зору, параліч) або невідповідність розвитку віковій нормі.

Вторинний дефект (ВД) — виникає у процесі розвитку дитини з первинним дефектом.

Якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень, а провокує відхилення особистісного розвитку вражатимуться функції безпосередньо пов'язані з пошкодженими:

- ті які в момент пошкодження були у синзетивному періоді;

- на всі функції при соціальній депривації (коли дефект перешкоджає нормальним м/о взаємодіям).

Залежить від реакції дитини на ПД.

· 1 тип — ігнорування — переважно коли відсутня критичність до свого стану.

· 2 тип — негативні переживання.

· 3 тип — компенсація.

· 4 тип — гіперкомпенсація — прагнення довести, що дефект не створює великих (помітних) проблем, прагнення досягти успіху саме в тій діяльності, яка не вдається; розвиток гіперздібностей.

· 5 тип — витіснення — загрожує внутрішнім конфліктом і невротичним розв.

· 6 тип — астенічна реакція — фіксація на своїй неповноцінності.

Педагоги і психологи повинні здійснювати профілактику ВД, а саме:

- вчасно їх виявляти;

- контролювати розвиток психічних функцій в сензитивному періоді;

- забезпечувати адекватні умови навчання і родинного виховання.

2. Види порушень психічного розвитку.

I. Психічний недорозвиток — стан загального недорозвитку психіки, обумовлений спадковістю чи внутрішньоутробним ураженням головного мозку (інколи ураженням в перші роки життя).

II. Затримка психічного розвитку — вповільнення темпу розвитку психіки дитини, що проявляється у недостатньому запасі знань, незрілості мислення, домінуванні ігрових інтересів, швидкій перенасичуваності інтелектуальною діяльності.

III. Пошкоджений психічний розвиток — розвиток психіки дитини з органічними ураженнями ЦНС (психічний розвиток дітей з ДЦП, епілепсією, вадами зору чи слуху).

IV. Дисгармонійний психічний розвиток — недостатній розвиток емоційно-вольової і мотиваційної сфер при збереженості решти структур.

V. Викривлений (спотворений) психічний розвиток — поєднання загального недорозвитку чи затримок у розвитку з пошкодженнями окремих психічних функцій чи їх прискореним розвитком (переважно виникає коли оточення провокує ускладнення ситуації).

3. Затримки психічного розвитку (ЗПР).

Особливості ЗПР:

- широка зона найближчого розвитку (можливе навчання і засвоєння нового досвіду).

Типи ЗПР:

I. Гармонійний психофізичний інфантилізм — переважно спадково-обумовлений, часто зачіпає і фізичний розвиток:

- дитина відстає у зрості від однолітків;

- інтереси обмежені іграми, але ігрова діяльність добре розвинена;

- навчання швидко набридає.

Особливість: відставання тільки в емоційно-вольовій і мотиваційно-потребовій сферах, а пізнавальні процеси в нормі.

II. Органічний інфантилізм — виникає на основі перенесення в ранньому дитинстві органічних захворювань (травми, інфекції).

Особливість: риси органічного ураження ЦНС, а саме:

- інертність психічних процесів;

- незграбність моторики;

- групова розгальмованість;

- непосидючість (на фоні незрілості емоційно-вольової сфери, тривожності, вразливості);

- болісно сприймають критику;

- негативне ставлення до навчання → призводить до дезадаптації.

III. Церебрально-органічна ЗПР — при осередкових ураженнях головного мозку.

Особливість: істотно порушена пізнавальна діяльність:

- знижена розумова працездатність;

- погано розуміють інструкції;

- слаборозвинена пам'ять;

- низький об'єм і погана концентрація уваги;

- дефектне мовлення;

- малий словниковий запас;

- низбка довільність, розгальмованість потягів;

- ігрова діяльність слаборозвинена (стереотипна, діти не вміють дотримуватись правил, незграбні).

IV. Соматогенна ЗПР — при частих соматичних захворюваннях (характерне явище госпіталізму — це емоційна депривація в лікарнях, інтернатах, через розлуку з матір'ю і нестачу спілкування з однолітками + обмеження виховних і розвиваючих впливів.)

Особливість: емоційна нестабільність:

- плаксивість;

- тривожність;

- виснажуваність;

- розлади уваги, внаслідок соматичних страждань.

Переважають ігрові інтереси, а самооцінка занижена і можлива втрата нещодавно набутих навичок і повернення до більш реальних форм поведінки.

V. ЗПР пов'язана з педагогічною і мікросоціальною запущеністю — у дітей зі здоровою нервовою системою, гарними інтелектуальними задатками, але, які виховуються у несприятливих умовах (бездоглядність, алкоголізм чи наркоманія батьків, бідність, багатодітні сім'ї).

Особлиівсть: соціальна незрілість, недорозвинена воля, розгальмованість потягів + брак знань і можлива асоціальна поведінка.

Корекційна робота:

· при I, IV i V типах — навчання у класах «вирівнювання», використання спеціальних ігор, посилена навчально-виховна програма;

· для II i III типів — навчання у спеціальних школах з посиленою програмою заняття з логопедом, лікувальна фізкультура, ретельний медичний нагляд.

4. Психічний недорозвиток (олігофренія) — тотальнийнервово псизічний недорозвиток, який зачіпає не тільки інтелект, а і інші психічні функції.

Причини:

- хромосомні аномалії;

- недоношеність;

- спадково зумовлені порушення обміну речовин;

- резус-конфлікс;

- інфекційні хвороби в період внутрішньоутробного розвитку;

- інтоксикації, травми вагітної жінки, її погане харчування;

- механічні травми під час пологів і в перший рік життя.

Рівні олігофренії:

I. Ідіотія: IQ = 0 — 5.

- практично повна відсутність мислення, навичок самообслуговування;

- дуже складно формувати навички ходьби;

- з рухів переважають стереотипні розгойдування;

- замість мовлення окремі звуки, іноді окремі слова, які не залежать від ситуації;

- емоції, як реакція на голод, холод чи біль, виявляються у криках, руховому збудженні, часто агресивних спалахах з нанесенням собі пошкоджень.

II. Імбецильність: IQ = 5 — 49.

- елементарне мислення, але абстрактні поняття не формуються;

- недорозвинуте мовлення (max короткі стереотипні фрази);

- можуть бути дуже жваві, рухливі, або в'яло-апатичні і байдужі до всього крім задоволення фізіологічних потреб;

- можуть бути привітні, добродушні, або злобно-агресині і вперті;

- можуть засвоювати навички нескладної роботи.

III. Дебільність — IQ = 50 — 70.

- нездатність засвоювати складні поняття і робити складні узагальнення (нерозуміння підтексту, присліві'їв тощо).

В школі навчатись можуть, але навчання дається складно (особливо математика), як компенсація часто буває феноменальна пам'ять, абсолютний слух, художні здібності, іноді досягають значних успіхів у бізнесі.

Харктерна висока навіюваність, якщо потрапляють в асоцілаьну групу — легко стають злочинцями.

Тема: Розлади інтелекту

План:

1. Уявлення про інтелект. Інтелектуальний коефіцієнт (IQ).

2. Класифікація розладів інтелекту.

1. Уявлення про інтелект. Інтелектуальний коефіцієнт (IQ).

Інтелект — інтегральна психічна функція, яка включає здібність до пізнання, рівень знань і здатність їх використовувати для успішного виконання будь-якого виду діяльності.

Форми інтелектуальної поведінки

I. Вербальний інтелект — певний словниковий запас, грамотне оперування термінами, швидке читання.

II. Практичний інтелект — вміння адаптуватись до оточення, адекватно сприймати і розуміти поточні події, раціонально діяти в новій обстановці.

III. Здатність вирішувати проблеми — будувати плани, використовувати здобутий досвід.

Інтелектуальна діяльність ≠ мисленнєва.

Передумови інтелекту — гарна пам'ять і увага.

Інтелектуальні здібності:

- загальна обізнаність;

- знання соціальних норм;

- володіння соціальними навичками;

- здатність запам'ятовувати, зберігати і відтворювати інформацію;

- здатність робити висновки;

- передбачення можливих наслідків (антиципаційні здібності);

- здатність виконувати основні арифметичні операції;

- словниковий запас і навички читання;

- висока швидкість реакцій, мислення і мовлення;

- вміння орієнтуватись в новій обстановці;

- здатність до самопізнання (рефлексивні здібності);

IQ — це інтегральна характеристика інтелекту — відношення розумового віку до хронологічного, що вимірюється спеціальними тестами інтелекту.

IQ =	розумовий вік на якому людина може правильно виконувати завдання (найвищий рівень)	Х 100%
хронологічний вік

Це відносне поняття, його об'єктивність сумнівна, тому що:

1) Зміст завдань IQ часто обумовлений традиційними уявленнями суспільства в якому розроблено

Зміст завдань треба оновлювати.

2) Єдиний показник IQ не дозволяє диференційовано оцінити інтелектуальні здібності.

3) IQ залежить від швидкості виконання завдань, не об'єктивно для флегматиків та людей з поганим самопочуттям, зниженим настроєм, для тривожних людей.

2. Класифікація розладів інтелекту (недоумкуватості).

I. Олігофренія — вроджена Н. = розумова відсталість — це не хвороба, а стан без прогресування розладів.

II. Деменція — набута Н. — хвороба, яка може прогресувати.

Причини: ЧМТ, судинні патології, пухлини, інтоксикації.

Види:

А. За масштабом уражені психіки:

· тотальна Д. - при дифузних ураженнях головного мозку:

- стійке зниження всіх інтелектуальних функцій;

- відсутність критичності до свого стану + ураження ядра особистості (її розлад) — розлади емоційно-вольової сфери і грубі розлади самосвідомості.

· Часткова Д. - результат грубого осередкового ураження головного мозку (ЧМТ, пухлини, інсульт):

- в першу чергу порушення пам'яті, а інші інтелектуальні функції страждають внаслідок цього;

- збережене критичне ставлення до свого стану, не уражені морально-етичні властивості.

Б. За критерієм динаміки:

· прогресуюча (симптоматика все більше ускладнюється через розвиток хвороби, яка спровокувала деменцію);

· стабільна (без подальшого ускладнення, якщо вдалось усунути причину);

В. Залежно від причини:

· Органічні Д. - наслідок руйнування нейронів головного мозку — алкогольна, атеросклеротична, постінсультна, сенильна, травматична.

· Епілептична Д. - значне зниження пам'яті + своєрідні зміни мислення — в'язкість (неможливість відділити головне від другорядного).

· Шизофренічна Д. - через інтелектуальну бездіяльність, безініціативність, відчуженість (передумова до інтелектуальної діяльності є, але хворий її не використовує, бо відсутня мотивація).

Тема: Невротичні розлади

План:

1. Загальні уявлення про невротичні розлади.

2. Форми неврозів.

3. Невротична особистість.

1. Невротичні розлади — зміни психічної діяльності під впливом стресових чинників (психотравм і внутрішніх конфліктів).

Їх характерні риси:

1) зворотність розладів;

2) психогенна (конфліктна) природа;

3) межовий психічний розлад — порушення психічної дільності не різко виражені:

- збережене критичне ставлення до свого стану;

- відсутні психотичні симптоми;

- недоумкуватість чи деструктивні зміни особистості;

- хворобливі стани в емоційній та поведінковій сферах + супроводжуються вираженою вегетативною симптоматикою.

Причини:

I. Біологічні

1) Генетична схильність — невропатія (з перших років життя розлади сну та апетиту, також метеочутливість → нестабільне самопочуття і емоційні розлади).

2) Слабкий (неврівноважений) тип ВНД.

3) Надлишок, або дефіцит гормонів чи нейромедіаторів.

II. Психологічні

- акцентуації характеру;

- фрустрація (відчуття неможливості задовольнити свої потреби);

- нерозвинутість антиципаційних здібностей (здатності передбачати наслідки своїх дій).

III. Соціальні

1) емоційна нестабільність батьків + подружні конфлікти;

2) конфлікти з однолітками, ізоляція в групі;

3) неправильне виховання — його стилі:

- домінуюча гіпероніка (гіперпротекція) — суворість, контроль, придушення ініціативи дитини;

- потураюча гіпероніка («кумир в сім'ї»);

- гіпооніка (гіперпротекція) — нестача опіки і контролю за поведінкою дитини, або їх формальна реалізація батьками. В найгіршій формі — виховання по типу «бездоглядності»;

- потураюча гіпоопіка — безконтрольність і вседозволеність в поєднанні з некритичним ставленням батьків до поведінки дітей. Прагнуть виправити неправильні вчинки дітей, вберігти їх від покарання;

- емоційне нехтування — емоційна відчуженість батьків, ігнорування емоційних потреб дитини, брак щирості у стосунках;

- виховання в умовах підвищеної моральної відповідальності (виховання по тпиу «Попелюшки»);

- виховання в умовах жорстких стосунків — в родині повна байдужість + суворі покарання за найменші проступки;

- виховання в атмосфері «культу хвороби» (іпохондрична традиція);

- суперечливий стиль виховання — в одній і тій же ситуації батьки пред'являють дитині протилежні вимоги → докір чи похвала залежать від настрою батьків;

- виховання поза родиною.

2. Форми неврозів.

I. Неврастенія («нервова слабкість»):

· виснажуваність

· дратівлива слабкість (дратівливість через втомлюваність)

· в'ялість

· апатія

· порушення сну

· знижений настрій

· багато іпохондричних проявів (головний біль по типу «неврастенічного шолому»)

· біль в м'язах, серці, животі без патології в цих органах

· труднощі з концентрацією уваги, запам'ятовуванням

· не витримують монотонної розумової дільності (швидка перенасичуваність)

· не можуть довго чекати

II. Істеричний невроз

· демонстративність (гра на публіку)

· сльозливість

· дратівливість

Істерія - «велика симулянтка» - проявляються симптоми як при важких хворобах:

- головний біль типу «головний гвіздок»

- серцебиття як при стенокардії

- судомні напади як при епілепсії

- тіки, паралічі

- істерична глухота чи сліпота

- анастезії чи гіперостезії

- стани сильного збудження

- ступор

III. Невроз нав'язливих станів (обсесивно-компульсивний розлад)

· нав'язливі думки (обсесії)

· нав'язливі дії (компульсії) — невротичні автоматичні дії + ритуали та обряди, які мають захищати від страхів і заспокоювати

· нав'язливі страхи або фобії — виникають через конфлікт між загостреним інстинктом самозбереження і внутрішньою слабкістю.

Фобії

1. Пов'язані з тваринами

2. Пов'язані з природною обстанвокою

3. Пов'язані з травмами, хворобами, кров'ю

4. Ситуативні фобії

5. Соціофобії

3. Невротична особистість (невротик).

Основна риса невротика — це «розколотий» внутрішній світ: є зовнішнє «Я», фальшиве, грандіозне → на показ, і глибинне «Я» - слабке, беззахисне, незріле.

Особливості особистості:

- низька самооцінка і надмірна залежність від оцінок оточуючих;

- в мотиваційній сфері ненаситність і суперечливість потреб (їх неможливо задовльнити, бо вони протилежні у зовнішньому і глибинному «Я») + зовнішня мотивація і орієнтація на результат;

- в інтелектуальній сфері — низька пізнавальна активність через страх зашкодити зовнішньому «Я» неуспіхом;

- егоцентричне і негнучке мислення;

- в емоційній сфері: ворожість, спалахи гніву, дратівливість у ситуаціях, які загрожують зовнішньому «Я» + постійна тривога і невпевненість в собі.

Тема: Розлади особистості (психопатії)

План:

1. Загальні уявлення про психопатію.

2. Поняття компенсації і декомпенсації.

3. Психопатичні реакції підлітків.

4. Види розладів особистості.

1. Психопатії — це стійкі аномалії характеру, що складаються з сукупності генетичних і набутих властивостей, які призводять до соціальної дезадаптації.

Характерні ознаки:

- стабільність і мала зворотність розладу;

- тотальність патологічних рис;

- аномальна поведінка у широкому колі ситуацій;

- завжди обумовлюють дезадаптацію;

Причини:

· спадкова схильність

· тривалі соматичні чи невротичні розлади в дитинстві

· ураження головного мозку у внутрішньоутробному періоді

· патологічний вплив родинного виховання

Типи (види) психопатій:

I. Ядерні — обумовлені спадковістю чи біологічними чинниками.

II. Крайові — спровоковані соціальними чинниками.

Психопатичний розвиток — це поступове формування загострення психопатій. Розвиток на основі акцентуацій характеру, під впливом травмуючих чинників адресованих до відповідних слабких місць.

2. Компенсація — пристосування особистості до свого розладу за рахунок мікросередовища (спосіб життя, який виключає психотравму), або вироблення механізмів психологічного захисту.

Декомпенсація — зрив компенсуючих механізмів (зрив адаптації), коли занадто сильний вплив травмуючих ситуацій і руйнуються захисні механізми, тоді загострюються психопатичні риси і виникає повна дезадаптація.

Гіперкомпенсація — неадекватна компенсація психопатичних рис, тобто прагнення досягти успіху в діяльності, яка не вдається і вироблення контрастної манери поведінки.

3. Психопатичні реакції підлітків.

I. Як прояви декомпенсації.

1) Гострі афективні реакції (плач, спалахи гніву, люті)

2) Реакції емапсипації (відмова від опіки, протести проти встановлення норм)

3) Реакції відмови (відсутність чи зниження прагнення до контактів з оточуючими, страх всього нового)

4) Реакція опозиції (неслухняність, непокора, грубість, дії всупереч)

5) Реакція «втечі» (як протнст-демонстрація, для розваги, внаслідок фантазій)

6) Через страх + як дромоманія

7) Делінквентна поведінка

8) Суіцидальні тенденції

II. Як прояви компенсації.

1) Хоббі-реакція (захоплення якоюсь діяльністю, що добре вдається чи приносить задоволення, на шкоду іншим видам діяльнсоті)

2) Реакція групування (об'єднання в групи і повна відданість їм, з метою самовираження, або пошуку опіки і підтримки)

3) Реакція імітації (прагнення наслідувати авторитетну особистість щоб перейняти дієву модель поведінки)

4. Види розладів особистості.

1. Параноїдальний розлад

Причини: емоційна холодність матері → настороженість і недовіра до оточуючих.

Прояви:

- підозрілість

- схильність до інтриг, конфліктів

- зовнішня безграмотність

- справляє враження лише сила і влада, якій беззаперечно підкорюються

- надмірно чутливі до невдач і критики

- схильні до маячливих і зверхцінних ідей

2. Шизоїдний розлад

Причини: генетична схильність, емоційна холодність батьків, домінуюча гіпероніка.

Прояви:

- відчуженість

- емоційна холодність

- дивакуватість інтересів

- схильність цікавитись абстрактними областями знань

- життя у власному світі

→ байдкжість до соціальних норм, безпорадність в елементарно-побутових ситуаціях

- схильні до шизофренії і аутичних розладів

3. Диссоціальний розлад

Причини: гіпоопіка і бездоглядність, особливо у сім'ях алкоголіків і наркоманів тощо.

Прояви:

- прогули, втечі з дому

- обмани, крадіжки

- наркоманія, алкоголізм

- кримінальна поведінка

- жорстокість, егоїзм

- нездатність виявляти теплі почуття, підтримувати стосунки, відчувати провину чи сором і робити висновки з покарань

4. Емоційно-нестійкий розлад

Причини: генетична схильність, мозкові дисфункції і виховання агресивними батьками.

Прояви:

- емоційна нестабільність

- розрядки афекту в неадекватній ситуації

- імпульсивна поведінка + конфліктність

- прагнення домінувати

- завищена самооцінка

- негнучке мислення

- педантизм + можливі депресії, тривожність та самопошкодження

5. Істеричний розлад

Причини: виховання по типу «кумира сім'ї».

Прояви:

- театральність поведінки

- демонстративність

- прагнення повернути до себе увагу сльозами

- напади дратівливості

- надмірна заклопотаність

- фізична привабливість

- наслідування авторитетів

- маніпулятивна поведінка

6. Ананкастичний розлад

Причини: генетична схильність, виховання по типу «Попелюшки».

Прояви:

- педантизм

- прагнення до досконалості через страх зробити помилку

- нерішучість

- уникання відповідальності

- страх всього, що загрожує зміною звичних стереотипів

- зовнішня серйозність і беземоційність

- схильність до обсесивно-компульсивного розладу

7. Неврастенічний розлад — виникає на основі невропатії, а прояви як при неврастенії.

8. Тривожний розлад

Причини: гіперопіка, рання розлука з матір'ю.

Прояви:

- емоційна вразливість

- крайня чутливість

- сором'язливість

- невпевненість в собі

- уникання відповідальності через страх неуспіху

- соціальна замкненість

9. Залежний розлад

Причини: критикуючий, домінуючий стилі виховання.

Прояви:

- конформізм

- перекладання на оточуючих відповідальності за своє життя

- невпевненість в собі

- страх

- приховування справжніх почуттів

Види психопатій

Класифікація А.Є.Лічко

1) Гіпертимна психопатія:

· непостійність

· легковажність

· імпульсивність

· яскрава жага діяльності

· комунікабельність

· прагнення до лідерства

2) Циклоїдна психопатія:

· характерні циклічні зміни настрою — періоди емоційного підйому чергуються з субдепресійними фазами

3) Лабільна психопатія:

· вкрай мінливий настрій і надмірна залежність від нього

· надмірна чутливість

· вразливість та емоційність

· глибокі переживання

4) Психастенічна психопатія (як ананкастичний розлад):

· підвищена схильність до самоаналізу

· тривожність

· надумування проблем

5) Нестійка психопатія:

· слабкість волі

→

· прагнення до споживацького способу життя

· безвідповідальність

· безініціативність

· боягузливість

· навіюваність

· поверховість мислення

6) Істероїдна психопатія

7) Шизоїдна психопатія

8) Астено-невротична психопатія (неврастенічний)

9) Конформна психопатія (залежний)

10) Сензитивна психопатія (тривожний)

11) Епілептоїдна психопатія (емоційно-нестабільний)

Тема. Аутичні розлади та шизофренія.

План:

1. Аутичні розлади

2. Ранній дитячий аутизм (РДА)

3. Шизофренія

4. Дитяча шизофренія.

1. Аутичні розлади.

Аутизм — це важка форма патології розвитку з порушенням соціально-комунікативних і мовленнєвих функцій і наявністю нетипових стереотипних інтересів.

Основні ознаки:

· порушена здатність встановлювати контакти з оточуючими від перших років життя;

· крайня відчуженість від оточуючого світу з ігноруванням зовнішніх подразників доти доки вони не почнуть викликати біль + часто вибіркове сприймання (тільки звуків, тільки зорових образів, страх конкретних гучних звуків і рухомих об'єктів);

· утруднене, викривлене мовлення (буквальне вживання слів, неправильне вживання займенників, ехололія, відсутність експресії, нерозуміння невербаліки оточуючих);

· монотонне повторення звуків і рухів та стереотипні механічні ігри з неігровими предметами;

· страх зміни оточення.

Подібні до аутизму:

1) Синдром Аспергера — відрізняється відносно нормальним розвитком когнітивних та мовленнєвих функцій, наявністю інтересу до оточуючого світу при дефіциті соціальної взаємодії + розлади моторики.

2) Синдром Ретта — важке неврологічне порушення з глибокою розумовою відсталістю, порушеннями моторики і епілептичними нападами.

2. Ранній дитячий аутизм (РДА).

Прояви помітні вже до 1 року:

- пізно виникає комплекс пожвавлення;

- дитина не фіксує погляд на обличчях людей;

- не реагує на звернену до неї мову, хоча звертає увагу на предмети.

Причини:

· спадкова схильність (особливо якщо в роду була шизофренія або шизоїдні розлади особливості, неврози);

· органічні ураження лівої півкулі і зон мовлення + емоційна холодність матері.

Варіанти РДА:

I. Дитина неконтактна, лякається різких звуків, шуму, яскравого світка, дотику, бесцільно пересувається кімнатою.

II. Дитина більш активна, проявляє яскраві емоції у відповідь на голод, холод та біль, вимагає постійності в оточенні і, якщо воно змінюється — регрес психічного розвитку (відмова від їжі, втрата навичок самообслуговування тощо).

Поведінка складається із стереотипних рухів — розгойдування, шарудіння папером, надвалювання пальцями на повіки. Мовлення з простих фраз-команд. Дуже сильний зв'язок з матір'ю.

III. Більш розвинене мовлення, але виглядає як емоційно забарвлений монолог (повідомляють про свої потреби).

Суперечливість та дивність спонукать, наприклад: лякливість і пошук травмуючих вражень.

IV. Дитина здатна спілкуватись. Інтелектуальні функції в нормі, але мовлення граматично порушене. Надмірно потребують захисту, емоційної підтримки матері.

В поведінці переважають стереотипні дії, ритуали і взаємодіють лише з добре знайомим людьми.

3. Шизофренія.

Шизофренія — ендогенне прогресуюче психічне захворювання з обов'язковим розвитком психічного дефекту в емоційно-вольовій сфері.

Причини:

· генетична схильність з розвитком хвороби після сильного стресу;

· аномальна структура мозку — менші лобні долі, менше сірої речовини і порушене кровопостачання мозку;

· пестивіруси — вірус чумки;

· надмірна активність медіатора дофаміна;

· виховання емоційно холодними батьками.

Клінічна картина:

I. Позитивні симптоми:

· маячення (помилкові судження і висновки, переконаність в речах, що не відповідають дійсності)

· галюцинації (сприйняття без об'єкта)

· емоційна неадекватність

· символізм мислення (оперування символами зрозумілими тільки для хворого, вживання вигаданих слів)

· резонерство (порожні поверхові міркування псевдонаукового змісту. Багатословність, мудрування, банальність думок — міркування заради міркувань.)

· неологізми (вигадані чудернацькі слова)

· шизофазія — мовлення по типу монологу, з великим напливом слів і ознаками розірваного мислення (незрозуміле поєднання ідей на фоні ясної свідомості («словесний салат» + симптом монолога))

II. Негативні симптоми:

· алогія (відсутність логіки)

· абулія (патологічна відсутність бажань і спонукань до діяльності)

· апатія (байдужість до всього (до себе, оточуючих, подій тощо), відсутність бажань, мотивів, повна бездіяльність)

· емоційна тупість (хворі відчужені, байдужі до близьких, не переймаються навіть смертю родичів, часто переважають грубо-егоїстичні інтереси (нездатні до співпереживання, емпатії))

· соціальна ізоляція

III. Психомоторні симптоми:

· скутість рухів

· дивні жести і гримаси

· кататонія (збудження чи ступор)

· гедофренія (підвищений, ненормально сильний потяг до насолод)

Протікання хвороби:

1) Початок (17-35 років)

Має бути провокуючий фактор: психотравма, гормональні зміни тощо → соціальна ізоляція, дефіцит емоцій, поява дивних висловлювань →

2) → розвиток: наростає позитивна і негативна симптоматика. Характерне або прогресування симптомів, або напади (шуби) з гострими психотичними симптомами і онейроїдом →

3) → завершення: залишається шизофренічний дефект (аутизм, емоційна тупість, символічне мислення, резонерство, можливі періодичні психотичні симптоми).

Форми шизофренії:

- проста — втрата інтересу до всього, зниження активності, емоційна холодність, аутичність, розгальмування потягів, резонерство, вичурність, фрагментарні маячення;

- гебефренічна — окрім симптомів простої Ш., на першому плані — дивні гримаси, кривлення, невмотивований сміх, нецензурне мовлення, антидисциплінарна поведінка, розгальмованість потягів, інстинктивна поведінка;

- кататонічна — симптоми простої шизофренії + на першому плані психомоторні розлади (кататонічне збудження чи ступор);

- параноїдна - окрім симптомів простої Ш., на першому плані маячення і галюцинації.

Шизотипічний розлад — стійка декомпенсація при шиизоїдному розладі особливості (проявляється появою психотичних симптомів).

Шизоафективні розлади — на фоні клінічної картини Ш., більш виразні і тривалі афективні порушення:

а) депресивно-параноїдний (знижений настрій, ідеї самозвинувачення, маячення переслідування, депресивний ступор чи депресивний онейроїд);

б) маніакально-параноїдний (манія, ідеї величі, онейроїд космічного змісту).

4. Дитяча шизофренія.

На відміну від аутизму при дитячій шизофренії:

- симптоми з'являються пізніше (після 7 років)

- легші порушення інтелекту, соціальної взаємодії та розвитку мовлення

- поступова поява галюцинацій і маячень при дорослішанні

- періодичні загострення і просвітління

На відміну від шизофренії у дорослих, дитяча розвивається поступово:

- 1 етап - проблеми з концентрацією уваги, порушення сну, відчуженість;

- 2 етап — розірване мовлення, резонерство, галюцинації, маячення.

Дитяча Ш. більш важка, оскільки призводить до найбільш серйозних наслідків для загального розвитку — залишиться дефект із шизофренічною деменцією і шизоїдною психопатією.

Тема. Органічні психічні порушення.

План:

1. Епілептичні розлади.

2. Психічні розлади при травматичних ураженнях головного мозку.

3. Органічні деменції.

4. Органічні синдроми і розлади у дітей.

1. Епілептичні розлади.

Епілепсія — хронічне захворювання викликане ураженням ЦНС і характеризуєся повторними нападами.

Причини:

- може бути спадкова сихльність;

- епілептичне пошкодження мозку (судомна активність нейронів) внаслідок ЧМТ, інтоксикацій, судинни

Дата добавления: 2013-12-14