Педагогічних конфліктів

Конфліктними ситуаціями і вирішення

Навчання майбутніх педагогів управління

Правильно визначайте слова, і ви

звільните світ від половини непорозумінь.

Рене Декарт, французький філософ

У будь-якій суперечці ми відстоюємо

не свій погляд, а своє «Я».

Поль Валері, французький поет

Основними шляхами формування готовності студентів щодо запобігання і розв'язання конфліктів є інтеграція спеціальних знань завдяки доповненню змісту психолого-педагогічних навчальних дисциплін

28О

(«Соціальна психологія», «Вікова і педагогічна психологія», «Теорія ви-ховання», «Основи педагогічної майстерності» та ін.) відповідними пи-таннями з проблем конфліктології, а також читанню спецкурсу «Основи педагогічної конфліктології», розробці і виконанню студентами спеціальних завдань під час проходження виробничої (педагогічної) практики. У змісті теоретичної конфліктологічної підготовки студентів розглядаються питаннями про роль конфліктів у розвитку особистості, про значення різних аспектів педагогічного спілкування у виникненні педагогічних конфліктів, про психологічні особливості людей, що можуть спричинювати конфліктні взаємини, про моделі (стилі) поведінки в конфліктній ситуації та ін.

У дослідженні Ю.О. Костюшка вивчалася підготовка студентів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту, яка передбачала спеціально організований процес формування гуманістичної спрямованості та оволодіння студентами відповідними знаннями, вміннями й навичками. Теоретично обґрунтовано та апробовано такі психолого-педагогічні умови підготовки майбутніх педагогів до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: діалогічна взаємодія у навчально-виховному процесі; організація діяльнісної підготовки студентів за принципами активного соціально-психологічного навчання; створення сприятливого соціально-психологічного середовища для розвитку активної рефлексії. Визначено також базову педагогічну умову підготовки до міжособистісної взаємодії у вигляді інтегрованого підходу, який охоплює всі відомі форми організації навчально-виховного процесу.

Спецкурс «Основи педагогічної конфліктології» є засобом цілеспрямованого формування конфліктологічної компетенції студентів завдяки використанню таких організаційних форм і методів активного соціально-психологічного навчання:

1) Лекції і семінарські заняття у формі діалогу з аудиторією, наведення цікавих фактів і статистичних даних, проведення інтелектуальних вправ, сократичних бесід, «мозкової атаки», «круглого столу» тощо для формування у студентів пізнавального інтересу до питань урегулювання конфліктів у педагогічній діяльності.

2) Ділові і рольові ігри для моделювання майбутньої професійної діяльності, програвання можливих конфліктних ситуацій у взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами.

3) Використання тестових методик для самооцінки студентами розвитку емпатії, рівня конфліктності, панівного стилю поведінки і спілкування в конфлікті та ін.

4) Тренінгові заняття для розвитку в майбутніх фахівців навичок ефективного спілкування і раціональної поведінки в конфлікті, формування вмінь управляти своєю поведінкою у складних і критичних ситуаціях соціальної взаємодії.

5) Аналіз інцидентів і конфліктів, що реально виникали у студентів у різних життєвих умовах, а також розв'язання спеціально розроблених психолого-педагогічних ситуацій і завдань, які стосуються різних аспектів міжособистісних взаємин у педагогічному процесі та пошук шляхів їхнього вирішення з різних позицій (учителя, учня, студента, викладача, спостерігача). Це спрямовує майбутніх учителів на самостійний пошук оптимальних способів поведінки педагога у взаєминах з іншими учасниками педагогічного процесу, оволодіння ними конфліктологічними вміннями.

Важливою ланкою формування у студентів готовності до здійснення діяльності із запобігання і подолання конфліктів є педагогічна практика, перед проходженням якої майбутні вчителі отримують цільові завдання (спостереження за взаємодією вчителя з учнями та учнів між собою; виявлення особливостей спілкування лідерів і аутсайдерів серед учнів; складання психолого-педагогічної характеристики учня з урахуванням особливостей його взаємодії й спілкування з іншими людьми; анкетування вчителів, щоб вивчити стилі педагогічного спілкування, їхній вплив на соціально-психологічний клімат у класі; фіксування під час відвідувань уроків «емпатійних» і «неемпатійних» реплік учителя, «конфліктогенних зон» у класі; проведення бесід з учнями з урахуванням розв'язання завдань організації безконфліктного спілкування тощо).

Таким чином, технологія підготовки майбутніх учителів до розв'язання конфліктів у міжособистісній взаємодії містить такі компоненти:

1) Змістовий компонент складається з певної послідовності модулів,у межах кожного з них відбувається обговорення теоретичного матеріалу, оцінюється загальна підготовка студентів до заняття за трьома рівнями: знання, пояснення, ілюстрація.

2) Діяльнісний компонент передбачає оволодіння студентами вміння ми, навичками, прийомами організації міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту на прикладі педагогічної діяльності; визначається рівень усвідомлення студентом складності педагогічної взаємодії, випробовування власних сил у виконанні тренінгових завдань.

3) Рефлексивний компонент містить осмислення студентами власних індивідуальних характеристик міжособистісної взаємодії та підходів доконфлікту; тренування в саморегуляції контролю над власною поведінкою та хвилюваннями, які її супроводжують; здійснення самоаналізу та самооцінки, отримання та осмислення зворотного зв'язку від викладача та інших членів групи про успішність своїх дій; формування здатності неупереджено та об'єктивно розглядати власну поведінку з позиції професійної доцільності; оволодіння інструментарієм позитивної взаємодії з іншими членами групи та викладачем на рівні аналізу їхніх взаємин.

Студентам потрібно оволодіти також такими опосередкованими методами: метод «виходу почуттів», уміти висловлювати їх опоненту в

коректній формі «Я-повідомлення»; метод активного слухання опонента; метод обміну рольовими позиціями та ін.

Надзвичайно важливо розвивати у студентів соціально-перцептивні уміння для неупередженого сприйняття конфліктної ситуації та об'єктивної оцінки опонента. До того ж потрібно враховувати деякі відомі за-кономірності соціальної перцепції. Оцінюючи діяльність педагога, студенти можуть припускатися «фундаментальної помилки атрибуції» (Д. Майєрс): недооцінювати ситуаційні (наприклад, неготовність студентів до заняття, організаційна неузгодженість у навчальному процесі, хворобливий стан тощо) і переоцінювати диспозиційні (стійкі риси, мотиви, настанови) впливи на його педагогічні дії. Запобігає цьому застосування, наприклад, інтерактивних методик (В.В. Власенко).

Для набування студентами відповідних умінь ефективної поведінки в конфліктних ситуаціях, набуття досвіду неконфліктної педагогічної взаємодії у навчальний процес треба запроваджувати активні методи навчання, зокрема, проводити заняття, на яких студенти навчаються вирішувати педагогічні конфлікти, а саме:

1) Інтегровані заняття, які сприяють активізації оптимальних взаємин студентів із викладачем (особливо, коли заняття проводять два викладачі) і студентів між собою. Як наслідок, студенти активно обмінюються інформацією, реалізують і засвоюють певні педагогічно-рольові функції. В умовах безпосереднього соціального порівняння викладачі свідомо дотримуються педагогічно доцільних професійно-рольових програм поведінки.

2) Заняття-гра, яке створює сприятливу емоційну атмосферу без надмірного психологічного напруження і хвилювання, сприяє ідентифікації студента з новою соціально-професійною роллю (зокрема, «педагог»), знімає бар'єр «соціального статусу» в спілкуванні студента з викладачем тощо.

3) Заняття-діалог, під час якого найповніше забезпечується комунікативна взаємодія студентів між собою та з викладачем, здійснюється взаємообмін соціально-рольовими функціями. Така робота не тільки розвиває комунікативні вміння майбутнього викладача, а завдяки дії механізму..«соціальної фасилітації» (посиленню домінантних реакцій у присутності інших) покращує виконання завдання, яке полягає в тому, щоб логічно переконати свого опонента. Це сприяє підвищенню самооцінки студентів, надихає впевненість у собі. Учасники діалогу можуть мінятися ролями (зокрема, і викладач зі студентом). Це дає змогу зіставити результати обговорення проблеми, активізувати для обговорення якомога більше студентів, кожному проявити себе ініціатором у діалозі, показати вміння висловлювати свою думку публічно. Присутні є одночасно і слухачами, і експертами, і потенційними учасниками самого діалогу.

4) Колективні форми роботи, зокрема, співробітництво студентів у парі змінного складу тощо. Потрібно зауважити, якщо студенти в конфліктній ситуації вдаються до ненормативної поведінки, до антигуманних негідних учинків щодо один до одного і до викладача, це серйозний сигнал про неблагополуччя в їхньому вихованні, наслідком чого може бути підвищення конфліктності. Саме тому викладачеві треба зупиняти навіть будь-які жарти між студентами, якщо в них є хоча б натяк на ображення чиєїсь гідності.

Практичні поради викладачам і студентам щодо оволодіння вміннями вирішення конфліктів:

1) Прагніть з'ясувати предмет і причину конфлікту. Дайте собі відповідь на запитання: конфлікт це чи ні?

2) Не розширюйте предмет конфлікту, а навпаки, зменшуйте вимоги до людей - особливо це стосується емоційної сфери. З'ясуйте: між вами взаємне непорозуміння, ділова конкуренція чи звичайна заздрість.

3) Враховуйте, на якій із трьох стадій перебуває Ваш конфлікт: стадія виникнення (напруження стосунків), стадія взаємного непорозуміння (сутички), стадія вирішення (конструктивного чи деструктивного).

4) Необхідно уважно ставитися до тих, хто конфліктує, надавати ініціативу і тому, кого звинувачують. З'ясуйте цілі партнера: вони ділові, самостверджувальні, амбіційні або є прагнення принизити когось. Запропонуйте не лише покарання, а й позитивний шлях вирішення конфлікту.

5) У конфлікті не повинно бути переможців і переможених, бо конфлікт розвиватиметься далі.

6) Не можна недооцінювати одних і переоцінювати інших, не слід одних увесь час заохочувати, інших — карати, а третіх — не помічати.

7) Особливу увагу проявіть до конфліктних особистостей.

8) Намагайтеся зрозуміти іншу точку зору.

9) Що ближчі стосунки, то тяжчим буде конфлікт. Не налагоджуйте близьких особистих стосунків у колективі, яким керуєте.

10) Не намагайтеся виховувати інших - краще виховуйте себе.

11) Необхідно примножувати позитивні знання про іншу людину, а не«підгодовувати» свої негативні емоції. Припиняйте плітки. Індивідуальні проблеми вирішуйте наодинці.

12) Слідкуйте за тоном розмови, уникайте категоричності й різкості суджень.

13) У взаєминах ураховуйте тендерні особливості психіки людей. Жіноча психологія має такі риси: інтуїтивність, ситуативність, асоціативність. Справжнім чоловікам притаманні: точний розрахунок, зіставлення фактів, логічний аналіз, раціональний підхід. Чоловіки самостійні, цінують свою надійність, сміливість, твердість. Жінки в пріоритеті мають доброту, ніжність та емоційність, тому вони чутливі до тону розмови і до манери поведінки людей.

Питання для самоконтролю

1. Коли і в кого не виникає конфліктів у спілкуванні?

2. Педагоги зазначають, що зараз кількість конфліктів у закладах освіти збільшилася. Якщо це так, то які можливі причини цього явища?

3. Особливості педагогічного конфлікту, стадії його розвитку. Чим відрізняється педагогічний конфлікт від звичайного конфлікту у взаєминах?

4. Причини виникнення конфліктів у взаєминах «студент — викладач» і «викладач - студентська академічна група». Чи бувають конфлікти, яких не можна вирішити?

5. Шляхи конструктивного подолання бар'єрів і вирішення конфліктів у педагогічній взаємодії «викладач - студент».

6. Як готувати студентів до вирішення конфліктів?

7. Чи є конфлікти, від яких не можна відмовлятися?

8. Чи завжди в конфліктах є об'єкт зіткнення?

9. Чи згідні Ви з відомим викладачем Є.І. Ільїним, який говорив, що передтим, як зайти в аудиторію, викладачеві доцільно про себе промовити:

«Япомню чудноемгновенье, передо мной...»1 Доведіть свою думку.

Література

Акофф Р. Искусство решения проблем: Пер. с англ. - М.: Мир, 1982. -224 с.

БехІ.Д. Справедливість-несправедливість у міжособистісних взаєминах // Педагогіка і психологія: Вісник АПН України. - 2006. - № 1. - С. 5-14.

Булах І.С. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів: Навч.-метод. посібник / І.С. Булах, Л.В. Долинська. - К.: НПУ їм. М.П. Драгоманова, 2002. - 114 с.

Ващенко І.В. Конфлікт та його сутнісні характеристики // Психологія: 36. наук, праць. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. - Вип.З(Ю). -С. 47-54.

Журавлев В.И. Основьі педагогической конфликтологии: Учебник. -М.: Рос. пед. агентство, 1995. - 183 с.

Загітова К.І. Психологічні умови конструктивного вирішення конфліктів у професійних ситуаціях // Проблеми вищої педагогічної освіти у світлі рішень II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти. - К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2002. - 4.2. - С. 46-49.

Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода (основи когнітивної теорії конфліктів). - К.: Наук, думка, 1996. - 192 с.

Костюшко Ю.О. Педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до міжособистісної взаємодії в ситуації конфлікту: Автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.04 /Житомир, держ. ун-т ім. І. Франка. -Житомир, 2005. - 20 с.

Котик І.О. Розвиток суб'єктивності учнів при розв'язанні конфліктів у процесі діалогічного навчання // Психологія: 36. наук, праць. — К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова. - 2000. - Вип.З(Ю). - С. 143-150.

Лукашонок О.Н. Конфликтологический зтюд для учителя. - М.: Рос. пед. агентство, 1998. - 80 с.

Пірен М.І. Конфліктологія: Підручник. - К.: МАУП, 2003. - 360 с.

Пов'якель Н.І. Психологічна експертиза конфліктів як напрям професійної діяльності практичного психолога // Психологія: 36. наук, праць. -Вип. 1 (4). - К.: НПУ, 1999. - С. 49-54.

Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учеб. пособие / Н.И. Повякель, Г.В. Ложкин. - К.: МАУП, 2002. - 256 с.

Пов 'якель Н.І. Психологічні детермінанти продуктивності професійного мислення у вирішенні завдань управління конфліктами // Актуальні проблеми психології. - Т. 1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. - Ч. 1. - К.: Інститут психології АПН України, 2001. - Вип. 1. - С. 65-73.

Рьібакова М.М. Конфликтьі и взаимодействие в педагогическом про-цессе. - М.: Просвещение, 1991. - 128 с.

Сергеечева В. Словесное каратз: Стратегия и тактика общения. -СПб.:Питер, 2002. -192 с.

Середницька І. Стресостійкість як спосіб попередження конфліктів у студентської молоді // Педагогічна думка. - 2005. - №4. - С. 20-24.

Соколова І.М. Рівень конфліктності та ступінь емоційного напруження у студентів молодших курсів // Вісн. Харків, держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Харків, 2001. - Вип. 5: Психологія. - С. 170-174.

Станкин М.И. Если мьі хотим сотрудничать...: Книга для преподава-телей и воспитателей. - М.: Изд. центр Академия, 1996. - 384 с.

Фокин В.А. Динамическая модель конфликта // Вестник МГУ. Сер. 14: Психология. - 1996. - №3. - С. 45-50.

Хасан Б.И. Конструктивная психология конфликта. - СПб.: Питер, 2003. - 250 с.

Чудновский В.З. Опьіт изучения педагогического конфликта как фактора становлення смьісложизненньїх ориентаций учителя / В.З. Чудновский, Л.И. Сутормина // Психологическая наука и образование. - 2003. -№4. - С. 23-29.

Юрченко В.І. Вплив взаємин між студентами і викладачами на «Я -концепцію» майбутнього вчителя // Освіта і управління. - 1997. - №1. -С 119-123.

Юрченко В.І. Оцінні ставлення в педагогічній взаємодії // Освіта і управління. - 1998. - № 4. - С. 91-98.

Дата добавления: 2013-12-14