Поняття та принципи демократії. Сучасна модель демократії, її риси. Сучасні концепції демократії. Протиріччя становлення демократії в Україні

Відмінності громадських рухів від партій

Ознака	Громадські рухи	Партії
1.Ідейна орієнтація	Не дотримаються певної ідейно-політичної орієнтації; виникають групи і течії, які можуть розходитись в поглядах.	Об’єднання однодумців.
2. Соціальна база Мета	Широка Намагаються вирішити, як правило, важливі соціальні-політичні проблеми з певною метою. В більшості випадків, досягнувши її, припиняють існування.	Обмежена Мають комплекс цілей.
3. Ставлення до влади	Намагаються впливати на владу, але самі, як правило, не добиваються її.	Виникають для завоювання влади, потім діяльність спрямована на її утримання та зміцнення.
4.Організаційна структура	Мають ядро – ініціативні групи, координаційні ради, але відсутня внутрішня дисципліна. Розвиваються на основі солідарності і самостійності добровільних учасників.	Мають формальну внутрішню ієрархію, дисципліну.
5. Членство	Не мають формального колективного чи індивідуального членства.	Мають.

Що таке демократія? Термін «демократія» походить від грецького demos – народ і kratos – влада, що означає «народовладдя». Дослідники стверджують, що вперше цей термін зустрічається у творчості давньогрецького мислителя Геродота.

У науковій літературі термін «демократія» має такі основні значення:

· народовладдя, яке передбачає участь усіх громадян в управлінні суспільними та державними справами;

· форма державного правління, яка дозволяє різноманітним суспільним групам брати участь в управлінні;

· реальна свобода для всіх. Саме свободу Аристотель вважав основною засадою демократичного ладу.

Демократія – це така форма організації та функціонування політичної системи, при якій існують рівні можливості для здійснення прав і свобод кожного члена суспільства. Зміст демократії складають права і свободи людини, рівність, соціальна справедливість, солідарність.

В.Кротов: Демократія – це державний устрій країни, який показує, чого вартий її народ.

Пряма демократія – це безпопередній вираз особою своїх політичних прав і свобод шляхом участі у підготовці, обговоренні, прийнятті важливих рішень. Плебісцитарна демократія відрізняється від прямої тим, що пряма демократія передбачає участь громадян в усіх стадіях політичного процесу, а при плебісцитарній можливості політичного впливу громадян обмежені і зводяться до голосування «за» чи «проти» певного законопроекту чи рішення. Представницька демократія – це опосередкована участь громадян у прийнятті рішень шляхом вибору ними в органи влади своїх представників (депутатів), які покликані виражати їхні інтереси.

За словами американського президента А.Лінкольна, демократія – це «влада народу, із народу і для народу». Головною особливістю кожної демократичної системи є принцип: ніхто не має права змушувати людину підкорятися владі, яку вона не обирала і яка не відстоює її інтереси та загальне добро народу.

Демократію характеризують:

· визначення народу єдиним джерелом влади, сувереном у державі;

· рівноправність громадян (як мінімум – рівність їх виборчих прав);

· підпорядкованість меншості волі більшості при прийнятті рішень та їх виконанні;

· виборність законодавчих органів влади;

· пріоритет прав людини над правами держави;

· обмеження влади більшості над меншістю;

· повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відстоювати її цивілізованими методами;

· верховенство закону в усіх сферах суспільного життя;

· розподіл влад з метою недопущення її надмірної концентрації в єдиному центрі.

Принципи та основні ознаки демократії:

1) Принципи більшості. Рішення з певного питання вважається прийнятим, якщо його підтримує більшість від тих, хто бере участь у прийнятті рішення. Проте дії більшості не можуть ліквідовувати права меншості, які захищаються демократичними законами та політичними інститутами держави. Влада більшості повинна гармонійно поєднуватися з гарантіями права різноманітних меншин-етнічних. Політичних, релігійних та ін..

2) Право меншості на опозицію. Більшість і меншість громадян рівні у своїх правах і свободах. Безвладна меншість повинна мати можливість для створення опозиції у суспільстві. Більшість не повинна використовувати свою владу з метою придушення інакодумства. Опозиція має можливість вільно розповсюджувати свої ідеї у суспільстві, а це необхідно для того, щоб громадяни могли спів ставляти і вибирати найефективніші програми розвитку суспільства.

3) Принцип компромісу та консенсусу. Демократія інколи розглядається як сукупність прав і норм, спрямованих на подолання конфлікту між суб’єктами політичного процесу.

4) Принцип активної участі громадян у політичному житті суспільства. Демократія є стабільною лише тоді, коли у її розвитку бере активну участь значна частина громадян. Прагнучи не лише зберегти свою свободу, але й розширити її, громадяни обговорюють політичні програми, є учасниками політичних дискусій, голосують тощо. Як мінімум, громадяни повинні цікавитися тими проблемами, з якими стикається суспільство, щоб зробити компетентний вибір на виборах в органи державної влади та місцевого самоврядування. Політичне невігластво породжує політичну апатію, яка в свою чергу призводить до диктатури.

Сучасна модель демократії – плюралістична демократія. Це система представницького правління, за якою уряди обираються народом і є відповідальними перед ними.

Демократичній системі правління притаманні такі ознаки:

· можливість змінити уряд без застосування сили;

· легітимність опозиції;

· вільна преса, відсутність цензури;

· можливість висловлення різних ставлень, оцінок, критики органів державної влади та місцевого самоврядування;

· високий рівень участі громадян у політичному процесі;

· гарантовані права та свободи людини й громадянина;

· регулярні чесні конкурентні вибори, у яких беруть участь усі групи населення;

· по-справжньому конкурентна боротьба за владу.

Основними ознаками демократії є:

· права і свободи, якими реально володіє кожна людина в суспільстві: свобода слова, друку, зборів, право на рівну захищеність законом тощо

· свобода засобів масової інформації. ЗМІ покликані оперативно й об’єктивно інформувати людей про внутрішньо- та зовнішньополітичні події для того, щоб особа могла усвідомлено розібратися у питаннях політичного життя

· рівність усіх громадян перед законом. Усі мають право на рівну захищеність законом. Держава покликана встановити рівноправні відносини між усіма громадянами, утверджувати рівність усіх громадян перед законом

· система стримувань і противаг. Вона включає в себе два основних елемента – федералізм і розподіл влади. Федералізм – це розподіл управлінських функцій між центральними та місцевими органами влади. Розподіл влади – це розподіл владних функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. У систему стримувань і противаг входить й контроль за діяльністю органів влади зі сторони виборців

· наявність політичного й ідеологічного плюралізму. Плюралізм передбачає багатоманіття ідей, теорій, багатопартійність. Він не дозволяє узурпувати владу одній політичній силі, що може привести до диктатури та тиранії

· можливість громадян відкрито висловлювати та виражати свій протест проти політики уряду, дій інших політичних і суспільних структур. Форми протесту – найрізноманітніші: демонстрації, пікети, петиції, страйки, марші протесту тощо.

Дата добавления: 2013-12-14