Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Публічний виступ як чинник налагодження громадських зв´язків

ТЕМА 2.4. ПР У СФЕРІ МЕДІА-БІЗНЕСУ

 

Література: 4, 7, 8, 9, 18, 21, 26, 28, 31, 33, 36, 46

 

До засобів паблік рілейшнз належать і різноманітні публічні виступи, під час яких представники фірм (організацій), керівники, політики, ПР-фахівці переко­нують певні аудиторії у перевагах своїх продуктів, послуг, програм, проектів і формують до себе сприятли­ве ставлення.

Оволодіти мистецтвом виголошення публічних про­мов доводиться кожному керівнику, підприємцю, полі­тику. На зборах, семінарах, нарадах, зустрічах вони представляють фірму, організацію, орган влади, регіон, країну, себе. У демократичній країні кожний, у кого є суспільно значущі ідеї, повинен мати змогу й уміти їх виразити, щоб йому повірили, проголосували за нього на виборах.

Загальну методологію оволодіння мистецтвом публічних виступів обґрунтовує риторика (грец. rheto-rike — ораторське мистецтво) — теорія і мистецтво красномовства; наука про засоби переконання для отри­мання бажаного ефекту внаслідок вербального впливу на аудиторію. Прагнучи здобути повагу аудиторії, про­мовець має виявити чесність, сумлінність, принципо­вість, самокритичність, доброзичливість, скромність. Результат публічних виступів залежить не тільки від об´єктивної ситуації, а й від особистості й майстерності оратора. Знижують ефективність виступу поверхове володіння проблемою, якій присвячено виступ, нечіт­кість змісту, наявність сумнівних, непереконливих аргументів, невміння використати виражальні мовні і паралінгвальні засоби.

Особливо вдумливо необхідно обирати тему виступу. У ПР-акціях вона часто заздалегідь обумовлена, однак її можна тематично актуалізувати, освіжити, вмонтувати у важливу для аудиторії проблематику. Після вибору теми необхідно подбати про зміст виступу, який має бути об´єктивним, зрозумілим, цілеспрямованим, лако­нічним, емоційно насиченим, містити несподівані ком­позиційні рішення, яскраві образні засоби, гумор, іро­нію, сатиру. Мова виступу повинна бути грамотною, з правильною вимовою слів, чисел, абревіатур.

Усний виступ є досить складним і вимагає необхід­них знань, умінь, навичок. Адже непродумана його форма не може донести, уяскравити думку, бо аудито­рія сприймає не тільки положення, факти, міркування, а й їх оформлення. Дбаючи про свою оригінальність, промовець не повинен ігнорувати загальних правил (методики) підготовки виступу, які передбачають:

а) формулювання загального задуму виступу. Голов­ним його завданням є здобуття прихильності можливо­го виборця, партнера, клієнта, покупця, спонукання його до співробітництва чи певної дії. Говорити з людь­ми потрібно про важливе для них, у зручний час, звич­ною для них мовою;

б) композиційно-логічну організацію матеріалу. Чим логічніший виступ і стрункіша система доказів, тим глибше опанує аудиторія тему і зміст виступу, тим ефективнішим буде його вплив;

в ) роботу над текстом. Навіть якщо промовець не читатиме текст промови, його потрібно написати, осо­бливо якщо мають відбутися офіційна доповідь, повідо­млення, в яких кожне слово має значення. Письмова підготовка тексту сприяє запам´ятовуванню і невиму­шеному його виголошенню.

Письмове й усне мовлення мають суттєві відмінно­сті: не кожне письмове слово є вдалим у промові, а влуч­на усна фраза може викликати протилежний ефект при перенесенні на папір. Сильне враження на аудиторію справляють промовисті факти, цифри, ілюстрації, тому їх потрібно старанно добирати. Посилання на авторите­ти для підтвердження правильності викладених думок мають бути доречними, ними не слід замінювати власні судження, висновки, ідеї.

Виступ може складатися з кількох розділів, кожен з яких бажано завершувати важливими думкою, обра­зом, порівнянням. Вони допоможуть утримувати в пам´яті увесь зміст промови.

Надзвичайно важливий у виступі початок, від якого нерідко залежить весь успіх. Уже з перших слів необхідно заволодіти увагою аудиторії, для чого можна розкрити план дій, а далі намагатися зробити всіх уча­сниками його здійснення. Розпочати виступ потрібно енергійно, впевнено, по суті, без банальних фраз: «Я не збирався виступати...», «Я цілком згоден з попереднім промовцем...», «Хочу розповісти про те, що...». Почи­нати краще з головного, формулювати ключову думку, особливо в аудиторії, яка добре обізнана з предметом обговорення або налаштована не досить доброзичливо до промовця чи теми його виступу.

Утримати в напруженні аудиторію тривалий час майже неможливо, тому варто заздалегідь продумати місця виступу, де інтерес може знизитися і подбати про його посилення, використавши афоризми, історії, при­клади, навіть жарти;

г) оцінювання специфіки, настрою й очікувань ауди­торії в безпосередньому контакті з нею. Це враження інколи змушує повністю змінити план виступу і навіть його зміст, але не завдання. Показовою щодо цього була доповідь відомого вченого, конструктора Сергія Корольова Державній комісії про готовність першого космо­навта до польоту. До засідання один із найближчих його співробітників підготував велику й аргументовану допо­відь. Але, увійшовши до зали, Корольов інтуїтивно від­чув хвилювання і навіть напруженість більшості при­сутніх, а тому вирішив доповідати сам. Узявши підгото­влений текст, сказав приблизно наступне: «Корабель на космодромі. Підготовка закінчується. Пропоную дозво­лити пуск із людиною». І сів. Далі залишалося лише під­німати руки для голосування. А почни він обговорення з розгорнутої доповіді, усе потонуло б у деталях;

ґ) врахування кількості слухачів. Готуючись до виступу, необхідно знати особливості реакції на промо­ву певних груп, її відмінності від реакції однієї людини. Для виступів перед широкими аудиторіями головне, щоб проголошені аргументи були зрозумілими всім. За таких умов не варто вести дискусію, адже вона може бути нецікава іншим слухачам, які своєю поведінкою здатні вплинути на загальний настрій.

У малій аудиторії бажано встановити контакти майже з усіма слухачами, які можуть ставити багато питань. Якщо промовець не знаходитиме відповідей на них, краще зізнатися в цьому і спонукати слухачів до взаємного пошуку відповіді;

д) передбачення можливого перебігу виступу. Іноді слухачі не погоджуються з інформацією, яку виклав промовець. Однак розгублюватися у таких ситуаціях не слід. Варто використати їх для підготовки аудиторії до конструктивних висновків. Можна апелю­вати до компетентності аудиторії і спільно з´ясувати предмет обговорення. При цьому слід пам´ятати, що незначні відмінності між власними уявленнями і погля­дами промовця людина легко сприймає, а суттєві викликають негативну реакцію. Виправданням є роз­криття перед аудиторією власних помилок, пояснення того, як вони були виправлені. Це сприяє переборенню упередженості слухачів, яка може виникати в незнайо­мій або критично налаштованій аудиторії. Однак слід обережно використовувати дискусію як засіб викладу своїх поглядів і програм, оскільки в дискусійній ситуа­ції опоненти рідко досягають спільної точки зору і це негативно налаштовує аудиторію.

Ефективність сприйняття аудиторією змісту почуто­го залежить від особистості промовця, ставлення до нього: слова авторитетної, популярної людини сприй­маються значно легше, ніж тих, кому ще необхідно довести свою компетентність, зрілість тощо.

Велике значення для успіху промовця мають його голос, дикція, жести, манера поведінки. Іноді загальне враження від нього буває не менш вагомим, ніж його слова.

При проведенні серії промов особливо важлива реак­ція на перші виступи, тому досвідчені оратори спочатку віддають перевагу аудиторії, яка забезпечує необхідний результат, бо невдача першої зустрічі з публікою може позбавити надій на подальші.

Публічні виступи доцільно супроводжувати викори­станням аудіовізуальних засобів (схем, слайдів, маке­тів, відеороликів);

є) підготовка закінчення виступу. Для того щоб Досягти ефекту, не зіпсувати враження про себе і не зве­сти нанівець навіть успішний попередній виступ, слід завершити промову у відведений для виступу час, бо Дуже незграбно виглядає особа, яка у фіналі похапцем Дочитує останні фрази. Тому за перебігом часу потрібно стежити, і якщо промова триває довше, то варто відмо­витися від читання тексту, а переповісти його, енергій­но вимовивши завершальні слова. Фінальна частина промови має прозвучати чітко, бо найкраще запам´ято­вується остання фраза. Головне, щоб виступ зумовив бажані зміни у настрої, поведінці аудиторії, спонукав її до рішень, дій.

Людям, які займаються бізнесом, політикою нерід­ко доводиться проголошувати тости. Вони повинні бути лаконічними, змістовними, в міру афористичними, від­повідати темі зібрання, а також створювати гарне вра­ження про людину, що виголошує тост. Згодом це вра­ження може прислужитися головній справі.

Системні рекомендації щодо забезпечення успішних виступів охоплюють такі положення:

1. Ознайомлення з майбутньою аудиторією. Якщо аудиторія присвячує свій час виступу, то вона споді­вається на нову захоплюючу й цікаво викладену інфор­мацію, бажає осягнути її значущість для розв´язання власних проблем. Щоб спілкування було актуальним і переконливим, необхідно насамперед зібрати про ауди­торію якнайбільше інформації (рід занять, освіта, стать, культурна й етнічна приналежність, політичні симпатії, найважливіші місцеві проблеми й настано­ви). Це допоможе зрозуміти думки, почуття, переко­нання і мотиви людей, які зібралися в залі. Налаштованість на конкретну аудиторію є ключовою умовою ефективного виступу. Знаючи її особливості можна використовувати гумор, який має безпосередньо стосу­ватися теми виступу, відповідати культурним тради­ціям слухачів. Однак гумор може не тільки зблизити промовця з аудиторією і поліпшити взаєморозуміння, але й викликати антагонізм. Тому перед виступом у незнайомій аудиторії варто порадитися щодо тексту промови з досвідченим і авторитетним оратором, зокре­ма з тим, хто її добре знає.

2. Встановлення контакту з аудиторією. Промовець повинен виражати своє ставлення до ідей, які виголо­шує, враховувати реакції слухачів, виявляти небайду­же ставлення до них і вони відреагують зацікавленістю, що додасть впевненості, натхнення, увиразнить думки і слова. Кожен контакт із аудиторією може викликати підтримку, розуміння або справити негативне враження про промовця, його фірму (організацію). Тому довіра до нього значною мірою є джерелом успіху справи, якою він займається, структури, яку представляє.

3. Якомога зрозуміліший виклад основного повідом­лення. Зміст його має бути актуальним, а виклад — чіт­ким і переконливим. Для цього промовець має з´ясува­ти для себе ключові тези, які він збирається донести до аудиторії; положення, які слухачі обов´язково повинні запам´ятати, продумати заходи, які необхідно для цього здійснити.

Не слід повчати аудиторію і пропонувати суху інформацію. Потрібно ділитися зі слухачами знаннями і роздумами, підсилюючи їх прикладами з власного дос­віду, досвіду колег. Завдяки цьому тема стає актуаль­ною, а виголошені слова, ідеї запам´ятовуються. Абстрактні ідеї слід пояснювати на конкретних прикла­дах, з якими аудиторія може порівняти свої знання: краще запам´ятовуються повідомлення, які виклика­ють наочні образи. Сприяє цьому і вмотивоване викори­стання правдивих історій.

4. Лаконічність повідомлення. При спілкуванні з публікою слід використовувати лаконічні і стислі пові­домлення. Корисно мати картотеку тем і фактів під пев­ними заголовками, в якій були б зафіксовані доступні
для розуміння думки, ілюстрації і докази. Використо­вуючи їх, можна швидко підготуватися до відповідей на запитання, скомпонувати промову, переглянути її в машині, готелі тощо.

5. Уникнення професійного жаргону. Використання його заважає ефективному спілкуванню з аудиторією і сприймається як спроба уникнути гострих проблем або як зневага до неї.

6. Динамізм, енергійність виступу. Публічний виступ вимагає фізичної і психологічної енергії, адже промовець значно енергійніше виголошує свої думки, ніж за звичайного спілкування.

Високий рівень енергії є важливою умовою яскраво­го переконливого виступу. Для його підтримання бажа­но промовляти, нахилившись уперед і жестикулюючи. Починаючи виступ на низькому рівні енергії, промо­вець піддається багатьом небезпекам: може, напри­клад, виникнути враження, що йому набридло виступа­ти і нецікаві слухачі. Ще одна небезпека полягає в тому, Що через деякий час голос втратить силу і міць, а тіло стане інертним. Уникнути цього можна завдяки фізич­ним вправам перед виступом (випрямитися, зробити кругові обертання плечима і шиєю, напружити і посла­бити м´язи, пройти кілька кроків; уявити певний образ, викликаючи впевненість у собі).

Підвищена енергія і жвавість допоможуть бездоган­но виголосити промову, а прагнення встановити контакт із аудиторією забезпечить її схвалення і підтримку.

7. Репетиція виступу. Досвідчений промовець зазда­легідь вголос перед дзеркалом випробовує себе і свою про­ мову, визначає її тривалість. Це допомагає уточнити ідеї, інтонацію тощо. Однак при тренуванні перед дзеркалом мовна здатність слабшає, оскільки доводиться стежити
за своїм зображенням, тому доцільно стояти перед сто­лом з розкладеними нотатками, уявивши предмети в кімнаті частиною аудиторії і відповідно спрямовуючи на них свій погляд. Репетицію можна записати на відео-
плівку для наступного аналізу.

Бажано передбачити запитання, які можуть стосу­ватися теми виступу, пов´язаних з нею додаткових проблем, а також теми, які не слід порушувати у зв´яз­ку з їх неоднозначністю тощо.

8. Оцінювання і контролювання зовнішніх обста­вин. Перед виступом промовець має з´ясувати адресу, маршрут, час на дорогу, формат заходу, черговість виступаючих, наявність кафедри тощо. На місце висту­пу треба прибути завчасно, щоб ознайомитися з його умовами, отримати необхідну інформацію, збалансува­ти свій настрій, зручніше відчути себе, усунути виявле­ні недоліки.

Досвідчені промовці з´ясовують: розмір приміщення і якість освітлення, температуру в ньому; відстань від виступаючих до слухачів; висоту подіуму, а також пюпітра для нотаток; роботу і розташування мікрофо­на, звукової системи; наявність питної води; особливо­сті роботи аудіовізуальної і допоміжної систем, якщо вони потрібні.

9. Використання можливостей невербального спіл­кування. За даними дослідників, слова передають лише до 7% матеріалу, який запам´ятовує аудиторія; голос (тон, висота тону, інтонація) — 38% комунікаційних зусиль; жестикуляція і міміка — 55%.

Однак не всі жести сприяють належним контактам з аудиторією. Про оборонну позицію, намагання приховати щось суттєве свідчить т. зв. позиція фігового лист­ка (у чоловіків схрещені руки спереду, у жінок — на грудях) або позиція фігового листка навпаки (складені руки за спиною). Про подібний стан свідчить намаган­ня заховати руку (руки) в кишені. Людям, які займа­ють оборонні, замкнені позиції, підсвідомо менше вірять, а ті, хто хоч трохи обізнаний в особливостях невербального спілкування, звертають увагу на їх ком­плекси. Крім того, замкнені позиції також обмежують можливості спілкування: блокують жестикуляцію, не дають змоги думати швидко, ефективно використову­вати голос.

Жестикуляція сприяє мисленню, забезпеченню цілісної думки. Жести підсилюють переконливість слів. Даючи їм волю під час виступу, використовуючи природну емфазу (грец. emphasis — виразність), люди­на легше дихає, її голос набуває правильної тонально­сті, інтонації, а вимова — енергійності і жвавості. У результаті аудиторія краще запам´ятовує висловлені аргументи.

10. Необхідність протидії стресу. Контрольований стрес, який супроводжує виступ, мобілізує ресурси і здібності оратора, підвищує його організованість, само­контроль тощо. Та якщо не вміти керувати стресом під час виступу, можна спровокувати негативне враження про себе і свій виступ. Тому деякі промовці виглядають надто напруженими, різкими, нав´язливими, зарозумі­лими. Надмірно швидкий виступ створює враження, що промовець нервує і намагається якнайшвидше його завершити.

Уміння розслабитися і зосередитися на головному є важливою ознакою майстерності оратора. Для цього можна поспілкуватися з людьми, які поруч, що зніме зайву напруженість, зробити кілька глибоких подихів із закритими очима. Для зняття фізичного напруження необхідно розслабити м´язи, мислено фіксуючи увагу спершу на підборідді й опускаючи її вниз (м´яз за м´я­зом). Далі роблять кілька глибоких повільних подихів, зосередившись на основних думках. М´язи рота слід тримати готовими до усмішки. Ковток води розслабляє м´язи горла, а коротка пауза для нього сприятиме їх перепочинку.

У день виступу слід уникати алкоголю, вживання ліків, бо це може сповільнити реакцію. Безпосередньо перед виступом не бажано вживати молочні продукти, газовані, холодні або гарячі напої.

11. Вміле використання трибуни. Недосвідчений оратор тримається за трибуну протягом усього виступу, застигши в замкненій позі, що утруднює невимушене й доцільне жестикулювання, використання «мови тіла».

Для раціональної самоорганізації можна покласти одну руку уздовж краю трибуни і використовувати її для контролю за текстом, щоб не втратити його в момент погляду на аудиторію, жестикулюючи вільною рукою.

Досвідчені оратори часто відходять від трибуни, і це усуває бар´єр між ними й аудиторією, підвищує до них довіру й увагу слухачів. Промовець, здатний виступати, не «прив´язуючись» до записів, має більше змоги нала­годити ефективну взаємодію з тими, кому адресує свої слова.

12. Виступ за нотатками. Лаконічні, систематизова­ні нотатки і конспекти на картках забезпечують більш ефективне спілкування. На картках (12,5x20 см) можна розмістити великий обсяг інформації, їх легко тримати в руках. Вони не заважають жестикуляції, переміщен­ню по залу, а також корисні для підготовки відповідей на можливі запитання.

Правда, такі нотатки можуть виявитися важкими для читання перед аудиторією, оскільки відстань між очима і текстом на трибуні найчастіше є завеликою. Тому заздалегідь варто перевірити висоту трибуни і можливість читання розміщених на ній текстів.

Нотатки друкують прописними жирними літерами короткими рядками, щоб при читанні не загубити місце в тексті. На поля відводять правий бік сторінки, роблячи там необхідні помітки. Сторінка не повинна закінчуватися на середині абзацу, бо це порушить ритм при переході на наступну. Сторінки не слід скріплюва­ти степлером. Прочитані сторінки кладуть на трибуні праворуч або ліворуч. їх номери проставляють у верх­ньому правому куті, щоб можна було вільно їх викори­стовувати.

13. Застосування аудіовізуальних засобів. Ними послуговуються для конкретизації технічної або стати­стичної інформації, іноді — не як додатковими засоба­ми, а як еквівалентом усного повідомлення. Проте над мірне застосування візуальних засобів перетворює спіл­кування на лекцію, позбавляє промовця можливості підтримувати контакт з аудиторією.

14. Дотримання оптимальної тривалості виступу. Аудиторія, як правило, продуктивно сприймає офіцій­ну і заздалегідь підготовлену промову не більше 20—25 хвилин. Та якщо запропоновано тривалішу доповідь, варто підготувати конспект на 20—25 хвилин з основ­них питань, а час, що залишився, присвятити дискусії. Це посилює увагу аудиторії до порушених проблем, сти­мулює діалог учасників, дає змогу промовцеві за необхідності використати додаткові аргументи. У будь-якому разі діалог сприяє глибшому опануванню пробле­ми, взаєморозумінню його сторін, розкриттю різнома­нітних аспектів потенціалу оратора.

Історія держав, політичних рухів, партій, бізнесу дають чимало прикладів того, як талановиті, палкі і змістовні промови докорінно змінювали настрій аудито­рії, великих груп людей, спонукали їх стати на бік ора­тора, прийняти заявлені ним ідеї, програми, пропози­ції, гасла.

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Завершальний етап | Особливості використання ПР у банківській сфері
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 345; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.04 сек.