Вимоги до реферату

Екзаменатор Питлюк-Смеречинська О.Д. ________________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

9. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ

реферати, індивідуальні творчі завдання,
розрахункової, графічні, курсові, дипломні проекти або роботи,
тощо

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ:

Реферат – короткий виклад змісту першоджерела (книги, статті, неопублікованих матеріалів) або результатів науково-дослідних робіт. У ньому повинні знайти відбиття рівень вивченості теми, бачення проблемних площин, уміння аналізувати й представляти різні погляди на проблему, формулювати висновки й пропозиції щодо можливого розв’язання проблеми, а також навички роботи з літературними джерелами. Реферат свідчить про інформаційну культуру, інтелектуальний рівень, креативність та творчий потенціал виконавця.

Обсяг реферату має становити від 8 до 12 сторінок формату А-4 (стандарт ВАК України).

Загальні вимоги до реферату: точність й об'єктивність у передачі інформації з літературного джерела, основної думки автора; повнота розкриття теми реферату; доступність й ясність викладення матеріалу; можливість скласти уявлення: а) про думку автора першоджерела щодо аналізованого питання; б) про думку автора реферату з цього самого питання.

Отже, реферат повинен містити й концепцію авторів літературних джерел і концепцію автора реферату.

Структурно реферат складається з таких частин:

1. План

2. Вступ. Обґрунтування теми (актуальність, теоретична й практична значимість). Мета й завдання роботи.

3. Огляд літературних джерел з аналізом і критичною оцінкою автора реферату (позитивні сторони й спірні погляди авторів аналізованих джерел).

4. Формулювання власного погляду на розглянуту проблему.

5. Висновки.

6. Література.

Реферат може містити додатки у вигляді анкет, схем, діаграм тощо. На розсуд автора в рефераті можуть бути розроблені окремі тематичні розділи, параграфи тощо, у яких аналізується відповідна література. Наразі кожний розділ має містити висновки та бути логічно пов’язаним із наступним розділом.

Загальні висновки наприкінці реферату є сумою висновків окремих розділів.

Список літератури, за якою підготовлено реферат, має істотне значення, оскільки відбиває ступінь розробленості теми в літературі.

Список літератури складають за одним із трьох принципів: 1) за алфавітом авторів або назв статей; 2) у хронологічному порядку; 3) у порядку цитування джерел.

Загальні правила бібліографічного опису передбачають необхідний мінімум відомостей, що дозволяє безпомилково відшукати книгу або статтю. Обов'язковими елементами опису є: прізвище автора, заголовок, підзаголовні дані, вихідні дані (місце видання, найменування друкарні, рік видання, сторінки).

МОДУЛЬ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ

1. Особистість як емпірична цілісність й як суб'єкт діяльності.

2. Диференційно-психологічна стратегія визначення особистості.

3. Мотиваційно-динамічна стратегія визначення особистості.

4. Соціально-психологічна стратегія вивчення особистості.

5. Когнітивна стратегія визначення особистості.

6. Здібності як уроджена й набута властивість: проспект наявних шляхів розв‘язання.

7. Проблема спадкування й розвитку здібностей: теоретичний аналіз.

8. Здібності як продукт взаємодії генетичних і середовищних факторів: pro et contra.

9. Сенситивні періоди в розвитку здібностей: факти та аналіз.

10. Проблема загального (генерального) фактора здібностей: теоретичні та емпіричні ілюстрації.

11. Проблема співвіднесення властивостей нервової системи й типів темпераменту: історичний аналіз проблеми.

12. Загальна характеристика властивостей темпераменту в предметній і соціальній сферах діяльності людини.

13. Характер як система ставлення людини до світу, інших людей та самої себе.

14. Характер як форма поведінки, необхідної для збереження сформованої структури мотивів.

15. Захисні функції характеру.

16. Характер як індивідуальний життєвий стиль особистості.

17. Проблема виокремлення індивідуальних психологічних типів: емпіричні й теоретичні підстави.

18. Дослідницькі й прикладні завдання класифікації характеру.

19. Конституціональні типології індивідуальності.

20. Можливі причини кореляції соматичних особливостей конституції й темпераменту: прямий й опосередкований зв'язок.

21. Поняття психологічної статі і її характеристики.

22. Життєвий шлях людини й психологічний вік.

23. Кризові періоди розвитку особистості.

24. Вікові зміни організму як особистісна проблема.

25. Функціональна асиметрія центральної нервової системи й типи індивідуальності.

26. Властивості індивідуальності як результат взаємодії індивіда й середовища.

27. Акцентуація як форма пристосувальної поведінки особистості.

28. Проблема будови індивідуальності: виокремлення основних одиниць аналізу.

29. Риси особистості як емпірична змінна та як гіпотетичний фактор.

30. Можливості й обмеження різних емпіричних методів оцінки індивідуальних рис.

31. Структура особистості: порівняльний аналіз.

32. Взаємозв'язок уявлень про будову й формування особистості.

33. Параметри структури особистості в концепції О.М. Леонтьева: теоретичні та емпіричні ілюстрації.

34. Проблема соціально-типової поведінки особистості: теоретичні та емпіричні аргументи.

35. Самооцінка й рівень домагань як елемент структури особистості.

36. Поняття “Я-концепції”: усвідомлення власних психічних якостей як результат порівняння з іншими людьми.

37. Рефлексія й внутрішній діалог як необхідні умови формування самосвідомості.

38. Розвиток особистості як розв’язання життєвих проблем.

39. Умови й шляхи самоактуалізації особистості.

40. Пошук сенсу життя й розуміння життєвих цілей.

41. Тенденція до пошуку сенсу життя й самотворення.

42. Релігійні й соціокультурні нормативи ставлення людини до самої себе.

43. Зв'язок між знанням себе, самооцінкою й реальною поведінкою особистості.

44. Класифікація людей за типами емоційної спрямованості: психологічні ілюстрації.

45. Роль емоційної спрямованості в спілкуванні, у виборі друзів, літератури й мистецтва.

46. Походження моралі: норми й правила в різних культурах.

47. Релігійні норми у світлі психології: межа із християнською психологією.

48. Альтруїзм й егоїзм: міра доцільності.

49. Позиція психологічного благополуччя або неблагополуччя.

50. Роль життєвого сценарію в людській долі.

МОДУЛЬ ІІ. ОСОБИСТІСТЬ У ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ: МНОЖИННІСТЬ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ЕМПІРИЧНОЇ ПОБУДОВИ.

1. «Комплекс Едипа» й «комплекс Електри».

2. 16 особистісних факторів у теорії Р. Кеттела: етапи побудови та психологічний сенс.

3. Аналіз і інтерпретація сновидінь як метод роботи в аналітичній психології К. Г. Юнга.

4. Архетип Трикстера та його особливості.

5. Архетипи колективного несвідомого як форма постановки й можливого вирішення типових проблем особистості.

6. Внутрішні конфлікти і їх вирішення як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

7. Ворожість як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

8. Генітальний характер як варіант вирішення проблеми нормального розвитку характеру.

9. Героїчний міф і розвиток індивідуальної самосвідомості в аналітичній психології К. Г. Юнга.

10. Готовність йти від активного подолання життєвих труднощів у страждання як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

11. Гумор як один зі зрілих психологічних захистів.

12. Два модуси існування людини за Е.Фроммом: Мати або Бути?

13. Епігенетичні та преформістські психологічні теорії.

14. Життєвий шлях особистості й проблема періодизації розвитку в глибинній психології.

15. Засоби психологічного захисту від поразки і почуття власної неповноцінності як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

16. Зміст поняття «символ» в аналітичній психології К. Г. Юнга.

17. Зустріч з Тінню як етап особистісного росту в аналітичній психології К. Г. Юнга.

18. Ідеї В. Франкла в гуманістичній психології.

19. Ідеї про особистісний розвиток А. Маслоу і їхнє використання в психологічному консультуванні.

20. К. Роджерс: базові уявлення про самість.

21. Компенсаторні можливості психіки: аналіз теорій.

22. Концепція невротичної особистості в психології Карен Хорні.

23. Критика психоаналізу в працях його супротивників.

24. Мета як психодіагностичний засіб в індивідуальній психології А. Адлера.

25. Механізми формування комплексу неповноцінності як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

26. Механізми формування особистісних порушень у концепції К. Хорні.

27. Міф про Красуню і Чудовисько і його зв'язок з етапами розвитку жіночої самосвідомості в аналітичній психології К. Г. Юнга.

28. Негативізм, опір як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

29. Неприйняття суперництва як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

30. Обґрунтування психоаналізу в працях його прихильників

31. Ознаки і критерії особистісних порушень у концепції К. Хорні.

32. Оцінка і символізація подій через «чоловіче» і «жіноче» як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

33. Поняття аніми. Зустріч з анімою як етап особистісного росту чоловіка в аналітичній психології К. Г. Юнга.

34. Поняття анімуса. Зустріч з анімусом як етап особистісного росту жінки в аналітичній психології К. Г. Юнга.

35. Поняття граничних переживань за А.Маслоу.

36. Поняття Самості в роботах К.Г.Юнга.

37. Порівняльний аналіз гуманістичного напряму й глибинної психології.

38. Послідовність і методи роботи з клієнтом у рамках індивідуальної психології А. Адлера.

39. Постфрейдисти Хорні, Фромм і Саллівен. Аналіз теоретичних поглядів

40. Потреба в любові і прихильності як засіб психологічного захисту в характерологічному аналізі К. Хорні.

41. Почуття провини як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

42. Почуття спільності і прагнення до влади, переваги, могутності як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

43. Прагнення до влади, престижу, володіння як засіб психологічного захисту в характерологічному аналізі К. Хорні.

44. Прагнення до успіху або уникненя невдач як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

45. Психологічний аналіз механізму інтеріоризації та його порівняння з психоаналітичним поняттям інтроекції.

46. Психологічний аналіз проблеми свободи людини

47. Самоінтеграція особистості в теорії С.Л. Рубінштейна й інтеграція всіх протилежностей за К.Г. Юнгом.

48. Самоствердження особистості та його зв'язок з типами переваги за А.Адлером.

49. Символічна зустріч із самістю як етап особистісного росту в аналітичній психології К. Г. Юнга.

50. Сновидіння і його роль у психічному житті людини за З. Фрейдом і К.Г. Юнгом.

51. Специфіка епігенетичного принципу в психології (порівняно з біологією).

52. Структура особистості в теорії Г.Айзенка: психологічний сенс.

53. Сутність і етапи процесу індивідуації в аналітичній психології К. Г. Юнга. Поняття самості.

54. Тривожність як предмет аналізу в концепції К. Хорні.

55. Успадкована природа типів особистості: аналіз наявних теорій.

56. Установки свідомості й несвідомі установки як передумови формування психологічних типів за К.ГЮнгом.

57. Феномен «екстерналізації» і його аналіз у концепції К. Хорні.

58. Феномен «руху від людей» і його аналіз у концепції К. Хорні.

59. Феномен створення «ідеалізованого образа» і його аналіз у концепції К. Хорні.

60. Цілі, що значно перевищують людську міру, як предмет аналізу в індивідуальній психології А. Адлера.

ПЕРЕЛІК ПЕРШОДЖЕРЕЛ ДЛЯ ОБОВ’ЯЗКОВОГО ОПРАЦЮВАННЯ:

Модуль І. Методологічні засади психології особистості

ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – Спб.: Питер, 2001. – С.131-189.

2. Шорохова Е.В. Тенденции исследований личности в современной психологии. // Психологический журнал –1980. – Т. 1. – №1.– С. 45-57.

ТЕМА 2. РУШІЙНІ СИЛИ Й УМОВИ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

1. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. – Том 8. – №4. – 1987. – С. 126-137.

ТЕМА 3. РОЛЬ ІНДИВІДНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ У РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ

1. Асмолов А.Г. Психология личности. – М., 1990. – С. 173-256.

Модуль ІІ. Особистість у світових психологічних теоріях: множинність теоретичної та емпіричної побудови.

ТЕМА 4. ОСОБИСТІСТЬ МІЖ „ПРИНЦИПОМ ЗАДОВОЛЕННЯ” ТА ПРИНЦИПОМ РЕАЛЬНОСТІ”

1. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции.-М.:Наука,1989.- 456с.

2. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - К.: Здоров`я, 1990. - 144 с.

3. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия // Я и Оно. Труды разных лет. – М.: Эксмо, Харьков: Фолио, 2004. − 860с.

4. Фрейд З. Психоанализ и учение о характерах // Психоаналитические этюды – Минск: Попурри, 2001.

ТЕМА 5. ПРАГНЕННЯ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ: ОСОБИСТІСТЬ У ІНДИВІДУАЛЬНІЙ ПСИХОЛОГІЇ А.АДЛЕРА.

1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. Лекции по введению в психотерапию.-М.,1993.-175с.

ТЕМА 6. ПРОБЛЕМИ ДУШІ НАШОГО ЧАСУ: ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ В АНАЛІТИЧНІЙ ПСИХОЛОГІЇ

1. Руткевич А.А. К.Г. Юнг об архетипах // Вопросы философии. – 1988. – № 1.

2. Юнг К. Структура психики и процесс индивидуации. – Москва: Наука, 1996.

3. Юнг К. Тэвистокские лекции. – М., 1998. – 295 с.

4. Юнг К.Г. Психологические типы. – Минск: Попурри, 1998. – 656 с.

ТЕМА 7. ДОСЯГНЕННЯ ІДЕНТИЧНОСТІ: ТЕОРІЯ ОСОБИСТОСТІ Е.ЕРИКСОНА

1. Эриксон. Э. Жизненный цикл: эпигенез индентичности. //Архетип – 1995. - №1 – С.104-105.

ТЕМА 8. ВТЕЧА ВІД СВОБОДИ: РАДИКАЛЬНИЙ ГУМАНІЗМ Е.ФРОММА.

1. Фром Э. Иметь или быть? − М.: Изд-во АСТ, 2000. − 210 с.

2. Фромм Э. Бегство от свободы: Пер. с англ.– М.: Прогресс, 1989. – 272с.

3. Фромм Э. Человек для себя: Пер. с англ. - Минск.: Попурри, 2000.

ТЕМА 9. ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ К. РОДЖЕРСА.

1. Роджерс К. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии 1990г. №3-165—169.

ТЕМА 10. СТАНОВЛЕННЯ ПРОПРІУМУ: ОСОБИСТІСТЬ У ТЕОРІЇ Г.ОЛЛОРТА

1. Оллпорт Г.В. Личность: проблема науки или искусства?// Психология личности. Тексты. Под ред. Гиппенрейтер Ю. Б., Пузырея А. А., - М.: Изд-во МГУ, 1982, – С. 228-230.

2. Оллпорт Г.В. Становление личности. − М.: Смысл, 2003. − 456 с.

ТЕМА 11. ТРЕТЯ СИЛА: ТЕОРІЯ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ А. МАСЛОУ

1. Маслоу А. Психология бытия: Пер. с англ. – М.: «Рефл-бук», К.: «Ваклер», 1997. – 304 с.

2. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики. − Спб.: Евразия, 1997. − 430 с.

ЗАВДАННЯ НА КОЛОКВІУМИ:

КОЛОКВІУМ 1. Рушійні сили й умови розвитку особистості.

1. Концепція подвійної детермінації розвитку особистості і її методологічні передумови.

2. Загальне уявлення про індивідні властивості людини. (Б.Г.Ананьев).

3. Особистість та індивіні властивості людини. Класифікація індивідних властивостей і їхнє місце в регуляції поведінки особистості.

4. Будова тіла й особливості психіки.

5. Темперамент. Сучасні уявлення про темперамент.

6. Вікові кризи як безособові передумови розвитку особистості.

7. Статевий диморфізм і психологічні характеристики індивіда.

Література:

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – Спб.: Питер, 2001.

2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Спб: Питер, 2002. – С. 85-112.

3. Асмолов А. Г. О предмете психологии личности // Вопросы психологии. – 1983. – № 3. – С. 118—130.

4. Белоус В.В. Интегральная индивидуальность: подходы, факты, перспективы // Психологический журнал. 1997. № 3. С. 126–141.

5. Геодакян В.А. Теория дифференциации полов в проблемах человека // Человек в системе наук. - М.: Наука, 1989. - С. 171- 189.

6. Кон И. С. Психология половых различий // Психология индивидуальных различий. Хрестоматия / Под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер и В.Я.Романова. - М.: ЧеРо, 2000. - 776с. - С. 154-160.

7. Конституциональная психология У. Шелдона // К. Холл, Г. Линдсей Теории личности. М., 1997. С. 447-497.

8. Крайг Г. Психология развития. - СПб.: Питер, 2000. - 980 с.

9. Кречмер Э. Строение тела и характера. – М., Эксмо, 2003. – 416с.

10. Лейтес Н. С. К проблеме сенситивных периодов психического развития //Принцип развития в психологии. – М., 1978. – С. 156—211.

11. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. –М.: Педагогика, 1986.

12. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология. – М.: Флинта, 2003. – 280 с.

13. Петровский А. В., Петровский В. А. Индивид и его потребность быть личностью // Вопросы философии. – 1982. – № 3.

14. Петровский А.В. Возможности и пути построения общепсихологической теории личности // Вопр. психол. 1987. № 4. – С. 30 — 44.

15. Русалов В.М. Пол и темперамент // Психологический журнал. - Т. 14. - 1993. - № 6. - С. 55-644.

16. Слободчиков В.И., Цукерман Г.А. Интегральная периодизация общего психического развития. // Вопросы психологии. – 1996. – №5.– С. 38-50.

17. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. – М., 1982.

18. Элъконин Д.Б. К проблеме периодизации развития в детском возрасте // Вопросы психологии. – 1971. – N 4. – С. 6-20.

КОЛОКВІУМ 2.

1. Класичний психоаналіз. Вплив несвідомої мотивації.

2. Природа несвідомого. Структури особистості.

3. Теорія інстинктів. Принцип задоволення. Принцип реальності. Внутрішньопсихічний конфлікт.

4. Теорії розвитку особистості у психоаналізі.

5. Психоаналітична теорія характеру.

6. Індивідуація. Трансцендентна функція.

Література:

1. Браун Д. Психология Фрейда и постфрейдисты. − М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 1997. − 304 с.

2. Гиндилис Н.Л. Аналитическая психология К.Г. Юнга: к вопросу понимания самости // Вопросы психологии. – 1997. – № 6. – С. 89—95.

3. Гиндилис Н.Л. Процесс индивидуации как путь к себе // Психологический журнал. – Т. 17. – № 1. – С. 52–60.

4. Руткевич А.А. К.Г. Юнг об архетипах // Вопросы философии. – 1988. – № 1.

5. Фрейд З. Введение в психоанализ: Лекции.-М.:Наука,1989.- 456с.

6. Фрейд З. Очерки по психологии сексуальности. - К.: Здоров`я, 1990. - 144 с.

7. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия // Я и Оно. Труды разных лет. – М.: Эксмо, Харьков: Фолио, 2004. − 860с.

8. Фрейд З. Психоанализ и учение о характерах // Психоаналитические этюды – Минск: Попурри, 2001.

9. Фрейд З. Толкование сновидений. – К.: Здоровье, 1991. ­- 384 с.

10. Юнг К. Структура психики и процесс индивидуации. – Москва: Наука, 1996.

11. Юнг К. Тэвистокские лекции. – М., 1998. – 295 с.

12. Юнг К.Г. Архетип и символ / Сост. и вступ. ст. А.М. Руткевича. – М.: Ренессанс, 1991. – 304 с.

13. Юнг К.Г. Исследование феноменологии самости// Избранное. – Минск: Попурри, 1998. – С.159-246.

14. Юнг К.Г. Психологические типы. – Минск: Попурри, 1998. – 656 с.

ПЕРЕЛІК ПОНЯТЬ ДЛЯ РОБОТИ З ДЕФІНІЦІЯМИ:

МОДУЛЬ І. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПСИХОЛОГІЇ ОСОБИСТОСТІ

Принцип детермінізму. Системний детермінізм. Цільовий детермінізм. Принцип системності. Принцип активності. Активність. Принцип розвитку. Преформізм. Епігенеза. Свобода-детермінізм. Раціональність-ірраціональність. Холізм-елементалізм. Конституціоналізм-інвайронменталізм. Змінюваність-незмінність. Суб'єктивність-об'єктивність. Проактивність-реактивність. Гомеостаз-гетеростаз. Пізнаванність-непізнаваність. Номотетичний підхід. Ідеографічний підхід. Спадковість. Розвиток особистості. Теорія конвергенції двох факторів. Теорія конфронтації двох факторів. Індивідна властивість. Гіпотеза розсіювального відбору. Конституціонально-антропометрична стратегія вивчення особистості. Факторна стратегія вивчення особистості. "Блокова" стратегія вивчення особистості. Мотиваційно-динамічна стратегія вивчення особистості. Поведінково-інтеракціоністська стратегія вивчення особистості.

Віково-статєві властивості. Індивідуально-типові властивості. Статева відмінність. Стать. Статевий диморфізм. Статевий дипсихізм. Статева ідентичність. Психосексуальна диференціація. Психологічна стать індивідуальності. Критерій періодизації розвитку. Календарний вік. Біологічний вік. Соціальний вік. Психологічний вік. Періодизація розвитку. Сенситивний період. Критичний період. Гетерохронність розвитку. Гетерохронність інволюційних процесів. Акселерація. Гуморальна концепція темпераменту. Властивість нервової системи. Психодинаміка поведінки. Індивідуальний стиль діяльності. Соціалізація. Стихійна соціалізація. Відносно керована соціалізація. Соціально контрольована соціалізація (виховання). Свідома самозміна людини. Імітація. Ідентифікація. Сором. Почуття провини. Наслідування. Навіювання. Соціальна фасілітація. Конформність. Соціотипова поведінка. Національний характер. Соціальний характер. Професійний характер. Об'єктивний час. Суб'єктивний час. Тип регуляції часу. Трансспектива. Психологічна перспектива. Особистісна перспектива. Життєва перспектива. Психологічний вік. Особистісний вибір. Смислоутворювальний мотив. Особистісний сенс. Ситуація вільного вибору. Боротьба мотивів. Суб’єктність. Життєвий шлях особистості. Людина як суб'єкт життя.

МОДУЛЬ ІІ. ОСОБИСТІСТЬ У ПСИХОЛОГІЧНИХ ТЕОРІЯХ: МНОЖИННІСТЬ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ЕМПІРИЧНОЇ ПОБУДОВИ.

Класичний психоаналіз. Несвідоме. Свідомість. Досвідоме. Вплив несвідомої мотивації. Сновидіння. Явний зміст сновидіння. Скритий зміст сновидіння. Техніка конденсації. Ід. Лібідо. Ерос. Танатос. Его. Прнцип реальності. Суперего. Принцип задоволення. Внутрішньопсихічний конфлікт. Тривога. Невротична тривога. Моральна тривога. Реалістична тривога. Захисні механізми. Відкидання. Реактивне утворення. Проекція. Заміщування. Ідентифікація. Ізоляція. Раціоналізація. Інтелектуалізація. Сублімація. Ерогенні зони. Стадії психосексуального розвитку. Оральна фаза. Анальна фаза. Фалічна фаза. Едипів комплекс. Страх кастрації. Латентна стадія. Генітальна фаза. Самість. Процес компенсації. Індивідуація. Трансцендентна функція. Его. Персона. Тінь. Проекція тіні. Сізігія анама-анімус. Проекція аніми та анімусу. Особистісне несвідоме. Комплекси. Колективне несвідоме. Архетип. Нумінозність. Синхронія. Психологічна функція. Домінантна функція. Допоміжна функція. Екзистенційна дихотомія. Втеча від свободи. Авторитаризм. Деструктивність. Конформність. Позитивна свобода. Екзистенційна потреба. Потреба у встановленні зв’язків. Потреба у подоланні себе. Потреба у вкоріненості. Самоідентичність. Система цінностей. Непродуктивна орієнтація. Рецептивний тип. Експлуативний тип. Накопичувальний тип. Ринковий тип.

Продуктивна орієнтація. Біофілія. Некрофілія. Кардинальна риса. Центральна риса. Вторинна риса. Функціональна автономність. Пропріум. Ієрархія потреб. Дифіцітарна мотивація. Фізіологічні потреби. Потреба безпеки. Потреба у належності та любові. Потреба у самоповазі. Буттєва мотивація. Потреба у самоактуалізації. Самоактуалізація. Метамотивація. Метапотреби. Метапатології. Метажалоби. Вершинні переживання. Перживання "плато". Десакралізація. Комплекс Іони. Еупсіхея.

Дата добавления: 2013-12-14