Тема: розлади особистості

Лекція 9

1. Динаміка розладів особистості (психопатій)

Психопатичні особистості відрізняються надмірною чуттєвістю до різних зовнішніх впливів, психічного стресу і внутрішніх біологічних змін, які відбуваються протягом життя. Ці фактори змінюють клінічні прояви розладів особистості. Відбувається загострення характерологічних рис, тимчасові чи тривалі реакції і розвинення особистості. Такі тимчасові зміни клінічної картини психопатій називаються динамікою психопатії. Це поняття ввів у психіатрію П.Б.Ганушкін на початку 30-х років. Динаміку психопатії слід відрізняти від протікання психічного захворювання. При динамічних змінах стану зберігається єдність будови особистості, не відбувається докорінна зміна її особливостей, тяжкого результату чи одужання. Прояви загострень залишаються тісно пов’язаними з постійно присутніми характерологічними властивостями.

Можна говорити про два принципово різні типи динаміки психопатії. Перший пов’язаний з віковими кризами протягом життя індивіду: підлітковим і кліматичним. Зміни особистості в ці періоди відбуваються в усіх людей, психічно повноцінних і хворих. Однак для психопатичних особистостей пубертатний криз, перехідний вік характеризуються більшою гостротою, виразністю характерологічних розладів; клімактеричний – спочатку загостренням, потім деяким пом’якшенням психопатичних проявів.

Другий тип динаміки психопатії пов’язаний з впливом зовнішніх стресових впливів, головним чином, психотравмуючих обставин. При ньому перш за все виділяються стани компенсації і декомпенсації. Можливість певного пристосування до оточуючого мікросоціального середовища характеризує компенсацію розладів особистості і є по суті варіантом динаміки психопатії. Незважаючи на патохарактерологічні особливості, психопатична особистість більшу частину свого життя здатна до тієї чи іншої міри адаптації, може знаходитись в суспільстві, зберігати соціальні зв’язки, працездатність, сімейні відносини і т.д. Ця адаптація досить крихка, може зруйнуватись від незначної причини, але, однак, вона наявна завдяки існуванню механізму компенсації. Компенсація – тип динаміки психопатії, при якому в результаті розвитку вторинних характерологічних рис пом’якшується, маскується виразність основних особливостей особистості, відбувається тимчасова адаптація пацієнта в його соціальному оточенні. В цей час провідні характерологічні властивості проявляються мінімально.

Компенсація досягається в умовах зовні сприятливих для даної особистості обставини чи шляхом вироблення вторинних психопатичних рис. Другий варіант зустрічається частіше, і нерідко нові риси особистості самі стають причиною порушення адаптації. Наприклад, несміливий, сором’язливий, закомплексований юнак-астенік виробляє в собі стиль поведінки грубого, зарозумілого, безцеремонного, хуліганистого хлопця.

Декомпенсація проявляється явним загостренням всіх основних властивостей характеру, тимчасовим чи тривалим зниженням чи втратою соціальної пристосованості суб’єкта, яка існувала раніше. Як правило, декомпенсація виникає в результаті впливу на особистість різних психотравмуючих обставин. Причому роль їхнього впливу тісно пов’язана з типологічними особливостями психопатичної особистості: ті умови, які для одних зазвичай загрожують погіршенням стану, для інших цілком стерпні чи навіть сприяють компенсації. Так, сімейно-побутові конфлікти приводять до загострення у збудливих особистостей, але мало значущі для астенічних. В умовах військової служби з чіткими дисциплінарними вимогами і розпорядком життя успішно пристосовуються астенічні та психастенічні особистості, непогано епілептоїдні, але практично не можуть пристосуватись нестійкі, шизоїдні. Важко адаптуються також збудливі. Про їхнє перебування в армії британський психіатр Петрі образно говорив, що вони «кандидати на орден чи трибунал».

Компенсація і декомпенсація – це немов дві сторони медалі (динаміки розладів особистості), вони постійно змінюють одна одну в залежності від ситуації, в якій знаходиться особистість.

В станах декомпенсації можуть простежуватись різні клінічно окреслені варіанти.

Психопатичні (характерологічні) реакції. Мається на увазі значне посилення характерологічних рис у відповідь на психотравмуючий вплив. Вони є кількісною зміною виразності особливостей, які постійно притаманні даній особистості. Зазвичай реакція виникає слідом за безпосередньою психогенною причиною, причому цей негативний вплив, як правило, має особливу суб’єктивну значимість для особистості. В результаті з’являється значна емоційна напруга, тривожність, невпевненість у майбутньому. Поступове накопичення негативних переживань призводить до того, що незначний зовнішній привід (кривда, образа, зміна намічених планів) викликають бурний афективний розряд, яскраву, інколи неочікувану для самого пацієнта емоційну реакцію. Зазвичай реакції скороминучі (від години до днів) і відповідають звичному реагуванню особистості. Заспокоєння після таких загострень супроводжуються коротким періодом психічної і фізичної слабкості.

Рідше зустрічаються реакції, при яких поведінка і прояви немов протилежні, полюси, контрастні до постійно існуючих особливостей особистості (неоднозначні типу психопатії реакції), наприклад, астенічні реакції у збудливих, агресивно-злобні – у психастенічних особистостей і т.д. Такі реакції супроводжуються тимчасовою зміною структури особистості, посилюють її дисгармонійність і мають значний вплив на поведінку. Вони виникають в умовах особливо складного для особистості оточення.надзвичайно значимої для пацієнта (крах надії, змушена зміна звичних умов життя, тяжка хвороба рідних та ін.). В цих станах особливо помітні розлади критичної оцінки ситуації, неможливість прогнозувати свої дії, грубі порушення емоційно-вольової сфери. Вчинки таких осіб, нерідко кримінальні, відбуваються без достатньої уяви про їхні наслідки. Причому поведінка визначається, головним чином, новими первинними способами реагування.

Другим типом динамічних проявів при розладах особистості є патологічні розвинення. Перш за все – це патологічний паранойяльний розвиток особистості, в основі якого лежить психічна травма, яка подіяла на особистість. В результаті у пацієнта формується симптомокомплекс хворобливих ідей, зміст яких пов’язаний з причиною, яка травмує. Ці ідеї опановують його свідомістю, вони зумовлюють його вчинки, поведінку, призводять до перекручення соціальної адаптації. Ідеї, котрі опановують, можуть поступово при збереженні несприятливої ситуації проходить різні етапи, досягаючи ступеню маячних, паранойяльних. Необхідно підкреслити, що паранойяльний розвиток можливий при всіх типах розладів особистості. Зміст ідей може бути різним в залежності від реальної чи вигаданої психогенної причини. Найчастіше це ідеї ревнощів (подружньої зради) і сутяжні ідеї.

Другим варіантом патологічних розвинень особистості є так звана «глибока психопатія», при якій під впливом повсякденних психотравмуючих обставин відбувається повільне формування значно посилених звичайних, постійно наявних у пацієнта, психопатичних рис. При цьому на тривалий строк втрачається адаптація особистості. У розвитку «глибокої психопатії» чітко простежується «психопатичний цикл» (за О.В.Кербіковим), коли погіршення стану психопатичної особистості приводить її до постійних конфліктів, сварок з оточенням. У зв’язку з цим наростає погіршення ситуації, що в свою чергу викликає подальше загострення психопатичних рис. Це зачароване коло буває дуже важко розірвати, і відбувається різке загострення всіх сторін особистості. Такі пацієнти нерідко поміщаються до психіатричної лікарні, здійснюють небезпечні дії та опиняються в місцях позбавлення волі. З часом риси глибокої психопатії згладжуються, настає компенсація.

Дата добавления: 2013-12-14