Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Розвиток креативності: генетичний підхід




Методи активізації творчого потенціалу та розвитку творчих рис особистості

Зв'язок креативності з загальним інтелектом і навчальною успішністю

Основні фази розвитку творчих здібностей

Фактори зовнішнього середовища, що визначають розвиток творчих здібностей

Вплив сімейних стосунків на формування креативності дітей

Розвиток креативності: генетичний підхід

План

ТЕМА 4. Розвиток творчих здібностей

У психології розвитку борються і доповнюють один одного три підходи: 1) генетичний, що відводить основну роль у детермінації психічних властивостей спадковості; 2) середовищної, представники якого вважають вирішальним фактором розвитку психічних здібностей зовнішні умови, 3) генотип-середовищного взаємодії, прихильники якого виділяють різні типи адаптації індивіда до середовища в залежності від спадкових рис.

Численні історичні приклади: сімейства математиків Бернуллі, композиторів Бахів, російських письменників і мислителів - на перший погляд переконливо свідчать про переважне вплив спадковості на формування творчої особистості.

Критики генетичного підходу заперечують проти прямолінійною інтерпретації цих прикладів. Можливі ще два альтернативних пояснення: по-перше, творче середовище, створювана старшими членами сім'ї, їхній приклад впливають на розвиток творчих здібностей дітей і онуків (середовищної підхід). По-друге, наявність однакових здібностей у дітей і батьків підкріплюється стихійно складається творчої середовищем, адекватної генотипу (гіпотеза генотип-середовищного взаємодії).

В огляді Ніколса, що узагальнив результати 211 блізнецових досліджень, наведені результати діагностики дивергентного мислення в 10 дослідженнях. Середня величина кореляцій між МОЗ близнюками дорівнює 0,61, а між ДЗ близнюками - 0,50. Отже, внесок спадковості в детермінацію індивідуальних розходжень за рівнем розвитку дивергентного мислення дуже невеликий. Російські психологи Е. Л. Григоренко і Б. І. Кочубей у 1989 р. провели дослідження МЗ і ДЗ близнюків (учнів 9-10-х класів середньої школи). Головний висновок, до якого прийшли автори, - індивідуальні відмінності в креативності і показниках процесу перевірки висування гіпотез визначаються середовищні фактори. Високий рівень креативності зустрічався в дітей із широким колом спілкування і демократичним стилем взаємовідносин із матір'ю.

Таким чином, психологічні дослідження не підтверджують гіпотезу про успадкованість індивідуальних відмінностей у креативності (точніше - рівня розвитку дивергентного мислення).

Спроба реалізації іншого підходу до виявлення спадкових детермінант креативності почата в роботах дослідників, що належать до вітчизняної школі диференціальної психофізіології. Представники цього напряму стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки), які також обумовлюють особливості темпераменту.

Гіпотетичним властивістю нервової системи людини, яке могло б у ході індивідуального розвитку детермінувати креативність, вважається «пластичність». Пластичність зазвичай визначається за показниками варіативності параметрів ЕЕГ і викликаних потенціалів. Класичним умовно-рефлекторним методом діагностики пластичності була переробка навику з позитивного на негативний або навпаки.

Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, яка проявляється в малій варіативності показників електрофізіологічної активності центральної нервової системи, утрудненні переключення, неадекватності переносу старих способів дії на нові умови, стереотипності мислення і т. д.

Одна із спроб виявлення успадкованого пластичності була зроблена в дисертаційному дослідженні С. Д. Бірюкова. Вдалося виявитиуспадкованого «полезалежність-поленезалежності» (успішність виконання тесту вбудованих фігур) та індивідуальних відмінностей виконання тесту «Пряме і зворотне лист». Средовая компонента загальної фенотипової дисперсії за цим вимірюванням була близька до нуля. Крім того, методом факторного аналізу вдалося виявити два незалежні фактори, що характеризують пластичність: «адаптивний» і «аферентних».

Перший пов'язаний із загальною регуляцією поведінки (характеристиками уваги і моторикою), а другий - з параметрами сприйняття.

За даними Бірюкова, онтогенез пластичності завершується до закінчення статевого дозрівання, при цьому статевих відмінностей ні за фактором «адаптивної» пластичності, ні за фактором «афферентной» пластичності немає.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 574; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.007 сек.