КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Завдання. 1. Дати визначення, що таке „помилка” і „вага помилки”?
1. Дати визначення, що таке „помилка” і „вага помилки”? 2. Назвати види помилок, навести приклади. 3. Які є дві норми коректури? 4. Коли потрібен процес коректури? ГЛОСАРІЙ Абзац — множина рядків, які завершуються розділювачем абзаців. Усі рядки абзацу, крім першого й останнього, однаково вирівняні (перший, що починається з абзацного відступу, та останній рядок, часто неповний, можуть мати інші способи вирівнювання). Абзац має також верхній та нижній форматні пробіли, які можуть відрізнятися від внутріабзацних віддалей між рядками (інтерліньяжу). Автор — фізична особа, яка власною творчою працею підготувала повідомлення й зафіксувала його на носії інформації. Авторське право — 1. Сукупність юридичних норм, які регулюють правові відношення між авторами (з одного боку) та ЗМІ й іншими юридичними чи фізичними особами (з другого боку) щодо створення, публікування й використання їх (авторів) повідомлень. 2. Встановлене законом право автора на створене ним повідомлення, його публікування, розповсюдження, публічне виконання, переклад іншою мовою, перероблення, право на авторську винагороду й недоторканість повідомлення. В різних країнах авторське право діє упродовж різних термінів. Авторський етап — перший етап видавничого процесу, коли автор творить (генерує) повідомлення, яке оформляє у вигляді тексту, записує його на носій інформації, а також, якщо необхідно, добирає чи створює до нього нетекстову части ція повідомлення — одне з завдань редагування, яке полягає в пристосуванні мови та інформації повідомлення до мови й тезауруса обраної автором групи реципієнтів. Адвербіалізація повідомлення — одне з завдань редагування, яке полягає в пристосуванні повідомлення до того місця (локалізація), часу (темпоралізація) та ситуації (ситуатизація), в яких реципієнти його сприйматимуть.
Актуальність повідомлення — ступінь потрібності конкретного повідомлення для розв'язання теоретичних і практичних завдань, що стоять у певний час перед певним суспільством. Анотація — коротке вторинне повідомлення (в середньому до 600 знаків), що дає характеристику змісту, форми, цільового та реципієнтського призначення основного первинного повідомлення. Апарат видання — складова частина оригіналу {видання), до якої належать доповнюючі {примітки, коментарі, передмови, післямови, додатки, списки скорочень, одиниць вимірювання, умовних позначень, авторів, глосарії), джерельні {бібліографічні описи), пошукові {змісти, покажчики і колонтитули) та інші {епіграфи, присвяти, змісти багатотомних видань тощо) компоненти. Аспекти редагування — множина одного чи одночасно кількох видів норм, на основі яких здійснюють редагування повідомлення. За рівнем важливості найчастіше виділяють літературний, технічний, політичний та художній аспекти. Блок — одиниця лінгвістичної структури повідомлення, яка об'єднує кілька надфразних єдностей і призначена для передачі інформації. Відповідає такій одиниці видавничої структури, як розділ чи підрозділ. Вага помилки — наслідки, до яких веде наявність помилки в повідомленні для автора, редактора або реципієнта. Верифікація повідомлення — одне з завдань редагування, яке полягає у встановленні модальності повідомлення (відношення його інформації до реальності) й перевірці його тверджень на істинність, коли його модальністю є реальність. Видавнича справа — галузь суспільного виробництва, яка об'єднує засоби масової інформації, що готують повідомлення до публікування на паперових та комп'ютерних носіях інформації.
Видавнича структура оригіналу — містить обов'язкові (основний текст, вихідні відомості) та необов'язкові, або факультативні {рубрики, зміст, колонтитули, ілюстрації, таблиці, формули, покажчики та примітки) компоненти. За іншою класифікацією в оригіналі виділяють вихідні відомості, текстові компоненти, нетекстові компоненти й апарат видання. Видалення — формалізований метод виправлення повідомлення, який полягає в усуненні елемента, що містить помилку. Види повідомлень — результат класифікації повідомлень за найзагальнішими ознаками — соціальним призначенням та читацькою адресою: 1) художні; 2) публіцистичні (друковані й радіотелевізійні); 3) офіційні (ділові); 4) наукові; 5) популярні; 6) інформаційні; 7) виробничі (технічні); 8) навчальні; 9) довідкові; 10) рекламні; 11) дитячі. Виправлення — приведення компонента повідомлення, що містить помилку, виявлену і в процесі контролю, у відповідність із нормативною базою. Види виправлень: переставлення, видалення, заміна, вставлення, спеціальні методи, скорочення, опрацювання, переробленням Вокабула — 1. Заголовкове слово словникової статті. 2. Ключове слово тексту повідомлення, поміщене в покажчик. Вставлення — формалізований метод виправлення повідомлення, при якому для усунення помилки в позицію, де вона розташована, додають потрібний елемент. Галузеве редагування — складова частина едитології, яка досліджує специфіку нормативного й творчого редагування в конкретних видах повідомлень. Глосарій — список використаних у повідомленні основних термінів та їх означень. Джерельні компоненти — компоненти апарату видання (описи), які вказують на джерело будь-якого запозичення з інших повідомлень, що є в основному тексті. Джерельні компоненти оформляють у вигляді приміток. Дискурс — одиниця найвищого рівня лінгвістичної структури повідомлення, яка об'єднує один чи кілька розділів і призначена для передачі інформації. У видавничій структурі повідомлення відповідає виданню. Едитологія — прикладна суспільна інформологічна наука, яка досліджує методологічні засади готування в ЗМІ моралі. Ефективність редагування — відношення кількості поміток, коректно виправлених певним методом реконструкції, до загальної кількості помилок у повідомленні. Дорівнює добутку ефективності контролю на ефективність виправлення.
Загальне редагування — складова частина едитології, яка досліджує нормативне й творче редагування незалежно від видів повідомлень. Заміна — формалізований метод виправлення, під час якого з повідомлення видаляють елемент, що містить помилку, а замість нього вставляють інший, без помилки. Зміст — пошуковий компонент апарату видання (оригіналу), що містить винесений за межі основного тексту перелік рубрик повідомлення, поданий у порядку їх розташування в повідомленні. Розрізняють: змісти-переліки, змісти-рубрикатори, змісти короткі й повні, змісти одно- й багатотомних видань. Значення слова — інформація, яка міститься в еталонному образі слова. Виділяють: семантичне пряме й переносне, граматичне, стилістичне, емоційне, ідеографічне (в тому числі асоціативне) значення. Ілюстрація — інформація, зафіксована у вигляді точок (пікселів) на носії інформації, яку ЗМІ призначають для передачі реципієнтам. Кожен піксел має певні координати в двомірному просторі, а також колір та інтенсивність. У видавничій справі ілюстрація складається з трьох компонентів: а) посилання в основному тексті на ілюстрацію; б) власне ілюстрації; в) підпису до ілюстрації. Перший і третій компоненти для деяких видів повідомлень (наприклад, публіцистичних) є факультативними. Інструменти редагування — засоби, за допомогою яких здійснюють редагування повідомлень. Класичні інструменти — ручка, олівець, гумка; нові, комп'ютерні інструменти — екран дисплея комп'ютера, клавіатура, мишка й текстовий процесор. Інтерпретація повідомлення — одне з завдань редагування, яке полягає в тому, щоби до певних типів повідомлень, у які заборонено вносити виправлення безпосередньо в текст, додати такі коментарі, що опосередковано виправляють порушені норми. Інтерредагування—один із трьох (другий) етап комп'ютерного редагування, який полягає в редагуванні тексту засобами виключно систем редагування. Див. також Передредагування й Постредагування.
Калькування — подання в повідомленні чужомовного слова чи словосполучення за допомогою літер рідної мови, які позначають фонетичне звучання чужомовного слова чи словосполучення. Кегль — розмір висоти шрифту, поданий у пунктах. Ключове слово — слово чи словосполучення тексту повідомлення, яке відтворює (називає) одну з його тем (основних, додаткових). Повна множина ключових слів повідомлення утворює пошуковий образ документа. Когнітивний метод контролю — метод контролю, який дає змогу перевірити істинність значень і сумісність компонентів повідомлення. Див. також Істинність твердження. Колонтитул — пошуковий компонент апарату видання (оригіналу), що містить один рядок вгорі чи внизу сторінки, відділений від основного тексту (наприклад лінійкою) і подає адресу цієї сторінки в повідомленні. Розрізняють колонтитули: а) змінні та постійні; б) текстові та ілюстровані; в) ліві та праві. Комп'ютерне видання — видання, записане на комп'ютерних носіях інформації. Переглядають на екрані дисплея або можуть надрукувати на папері. Комп'ютерне редагування —редагування, яке виконують на комп'ютері за допомогою різних систем редагування. Виділяють комп'ютеризоване, автоматизоване й автоматичне редагування. Композиційні одиниці —речення, надфразні єдності, підпідрозділи (параграфи), підрозділи, розділи (блоки), частини, томи. Контекст—текст, розташований зліва і справа від вибраної в повідомленні позиції. Конфіденційна інформація — інформація, доступна лише для строго визначеного кола фізичних чи юридичних осіб. Коло таких осіб визначають нормативні документи. Коректурні знаки—спеціально утворена для видавничої справи і прийнята на державному рівні (наприклад, у вигляді державного стандарту) множина знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок в оригіналі чи його копії та завдання методу їх виправлення. Методи редагування — послідовності дій (алгоритми), які на основі нормативних баз виконують над повідомленням. Застосовують дві основні групи методів: методи контролю й методи виправлення. Методики редагування — детальні інструкції, в яких описують, як на практиці під час опрацювання повідомлень слід застосовувати в конкретній си к, шаблон, структура (модель) чи положення, якими в оптимальних повідомленнях виражені компоненти їх структури. Структура норми: агент, адресат, зміст, характер, умови, санкція. Нормативна база — упорядкована множина порч редагування. Існують нормативні бази: а) конкретних видань; б) конкретних ЗМІ; в) об'єднана всіх ЗМІ, що функціонують у певний час у певному суспільстві (нормативна база суспільства). Нормативне редагування — редагування, яке полягає в приведенні повідомлення у відповідність з нормативною базою, що існує в певний час у певному суспільстві на певній території. Нормативне редагування становить близько 80% всіх процедур, які виконують під час редагування повідомлення. Здійснює нормативне редагування людина (редактор) або система редагування. Об'єкт редагування — об'єкт, над яким здійснюють операції редагування: авторський оригінал, видавничий оригінал, конструкція видання, проект видання, а також (дуже рідко) наклад видання. Передредагування — один із трьох (а саме перший) етап комп’ютерного редагування, який полягає в готуванні редактором повідомлення для його опрацювання системою редагування. Див. також Інтерредагування й Постредагування. Перероблення — неформалізований (творчий) метод виправлення повідомлення, в процесі якого роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому ступінь редагованості не перевищує 30—50%. Політичне редагування — аспект редагування, який полягає у контролі за дотриманням політичних норм та виправленні виявлених помилок. Використовують щодо видань, які: офіційними органами політичних партій. Положеннєвий метод контролю — метод контролю, в процесі якого компоненти повідомлення перевіряють на відповідність положенням нормативної бази. Помилка — відхилення від норми. Як відхилення помилка є доповненням помилкового компонента повідомлення до нормативного компонента. Посилання — інструмент апарату видання, який стоїть біля одного компонента видання 11 вказує на адресу компонента, розташованого в іншому місці. Виділяють посилання на ілюстрації, таблиці, формули, одиниці композиції, примітки, описи різних видів тощо. Постредагування — один із трьох (а саме третій) етап комп’ютерного редагування, який полягає у виправленні редактором тих помилок, що залишилися в повідомленні після опрацювання системою редагування. Див. також Передредагування і Інтерредагування. Предмет редагування — приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними у певний час у конкретному суспільстві нормами, а також його творча оптимізація, метою яких є отримання заданого соціального ефекту. Редагування — виробничий процес опрацювання повідомлень у ЗМІ. Види: нормативне і творче. Реципієнт—фізична особа, яка сприймає повідомлення. Типи реципієнтів: читачі, слухачі та глядачі. Рубрика — назва одиниці композиції (тому, частини, розділу, підрозділу, підпідрозділу), яка відображає її тему. У періодичних виданнях виділяють рубрики постійні та змінні. Скорочення (вид виправлення) — неформалізований (творчий) метод виправлення, під час якого з повідомлення (за умови відсутності в ньому помилок) методом видалення окремих елементів зменшують його обсяг. Соціальна ефективність (повідомлення) — зміни, що виникли в суспільстві внаслідок публікування повідомлення. Показники соціальної ефективності: економічний ефект, натуральні показники, сума знань, позитивні емоції, почуття прекрасного чи всі ці показники в комплексі. Спеціальні методи виправлення — методи виправлення, які використовують для опрацювання нетекстових компонентів оригіналу. Спеціальні методи контролю — методи контролю, під час яких компоненти повідомлення перевіряють на відповідність нормативній базі унікальними методами, призначеними лише для якоїсь обмеженої групи видань чи навіть одного видання (наприклад, словників). Список — вид норми, поданої в формі множини послідовно розташованих ланцюжків символів. Списковий метод контролю — метод контролю, під час якого компоненти повідомлення перевіряють на відповідність спискам нормативної бази. Стандарт (видавничий) — норма редагування, вироблена і затверджена державою. Творче редагування — оптимізація повідомлення, яка базується на інтуїції редактора. До творчого редагування належать такі методи, які, з одного боку, не базуються на нормах, а, з іншого, їх доцільність і навіть необхідність визнає більшість осіб, які виступали експертами повідомлення (редактори, рецензенти, реципієнти тощо). Становить незначну частину процедур (в середньому не більше 20%), виконуваних під час редагування повідомлення. Тезаурус — 1. Банк знань, який є в реципієнта чи їх групи. Тут банк знань — множина змінних, предикатів, кванторів і утворених із них тверджень, якою володіють автори, реципієнти й редактори. Види: простий, звичайний, складний. 2. Словник, що має спеціальну будову. У тезаурус входять або лише слова (словниковий запас реципієнтів), або слова та зв'язки між ними. Текстовий процесор — програма, яка дає змогу набирати, виправляти й зберігати тексти з виділенням компонентів їх видавничої й поліграфічної структури. Текстовий редактор — програма, яка дає змогу набирати, виправляти й зберігати тексти. Теорія редагування — складова частина едитології, яка досліджує методологічні засади безпосереднього готування повідомлень до публікування (редагування). Теорія редагування описує, зокрема у формі аксіом, закономірностей та законів, пояснює та прогнозує функціонування тих суб'єктів та об'єктів, що беруть участь у процесі редагування. Технічне редагування — аспект редагування, який полягає в контролі за дотриманням поліграфічних норм та виправленні виявлених помилок. Точність слововживання—ступінь відповідності між значенням слова в повідомленні та в тлумачному словнику. Транслітерування — передача письмового повідомлення (його фрагмента), записаного літерами одного алфавіту, літерами іншого алфавіту. Уніфікація повідомлення — одне із завдань редагування, яке полягає в тому, щоб однаково оформляти однотипні об'єкти для їх однозначної ідентифікації реципієнтом та полегшити процес сприйняття ними інформації (лише для певних видів повідомлень). Цензура — перегляд повідомлень, призначених до публікування, органами влади, уповноваженими на те державою (церквою, партією тощо). Здійснює цензуру цензор. Наявність цензури суперечить законодавчій нормі щодо свободи слова. Шаблон — вид норми, поданий у формі множини полів певного формату, об'єднаних у запис. Шаблонний метод контролю—метод контролю, під час якого компоненти повідомлення перевіряють на відповідність шаблонам нормативної бази. 1. Абдулин Р.Г. К определению понятия «редактирование» / Книга. Исследования и материалы.Сб.37.М.:1978.с.39-41 2. Абрамович А.В., Лазаревич Э.А. Практикум по литературному редактированию. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1974. – 432с. 3. Антисуржик. Л.: Світ, 1994, 154с. 4. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Рад. Письменник, 1970. 256с. 5. Ардан Р.В., Бощевич Ф.С., Партико З.В. Комп’ютерний словник – мінімум української мови. // Мовознавство. 1996.№ 4-5. С.34-40 6. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л.: Світ, 1993. – 232с. 7. Бем Г., Вернер Й., Гордт Г., Шульг Г. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. 176с. 8. Беркли Э. Символическая логика и разумные машины. М.: Иностранная литература, 1981 9. Былинский К.И. Основы и техника литературной практики. М. – Л.,1945. с.25-28 10. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ- перша третина ХХст.): Навч. посібн./ За ред. Н.Зелінської. – Л.: Світ, 2003. – 612 с. 11. Гринчишин Д., Капелюшний А., Сербенська О., Терлак З. Словник-довідник з культури української мови. – Л., 1996. – 386с. 12. Дзвінчук Д.І. Психологічні основи ефективного управління. Навч. посібн. – К., 2000, 279с. 13. ДСТУ 3008-95. Документація. Звіти в сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення. К.: Держстандарт України, 1995. 38с. 14. Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Гол. ред. В.Кубійович. – Т. 1-10. – Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1955-1984. 15. Закон України “Про видавничу справу” // Урядовий кур’єр. 1997. 19 липня № 130-131. 16. Засоби масової інформації / Українське законодавство, Дрогобич: Міжнародний Медіа Центр “Інтерньюз”, 1995. 152 с.: Урядовий кур’єр. 1997. 19 липня № 130-131. С.12-14. 17. Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою твору. (Літературне опрацювання тексту): Навч. посібн. К.: ІМКВО, 1989. 76с. 18. Здоровега В. У майстерні публіциста. // Вид-во Львів. у-ту, 1989. 178с. 19. Іванченко Р.Г. Літературне редагування. 2-ге вид. К.: Вища школа, 1983. 20. Капелюшний А.О. Стилістика й редагування: Практичний словник – довідник журналіста. – Л.: ПАІС. 2002. – 576с. 21. Капелюшний А.О.Типологія журналістських помилок. Л., 2002. – 68с. 22. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. К.: Вища школа, 1997. 296 с. 23. Короткий тлумачний словник української мови. К.: Рад. школа, 1988. 321 с. 24. Костенко Л.В. Гуманітарна аура, або Дефект головного дзеркала. – К.: КМ Academia, 1999. – 32с. 25. Лизанчук В.В., Кузнєцова О.Д. Методи збирання і фіксації інформації в журналістиці: Навч. посібн. – К.: ІМК ВО. 1991. – 96 с. 26. Літературознавчий словник-довідник. Видавничий центр Академія. – К.: 1997. 452 с. 27. Ляхоцький В. Просвітитель: Видавничо-редакційна діяльність Івана Огієнка (Митрополита Іларіона). – К.: Вид-во ім.. О. Теліги, 2000. – 527 с. 28. Маляренко Л.Л. Іван Франко – редактор. – Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1970. – 116с. 29. Мильчин А.Э. Методика редактирования текста. 2-е изд. М.: Книга, 1980. – 320 с. 30. Миронюк Н.П. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: Збірник вправ і завдань: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 1993. – 150 с. 31. Мучник Б.С. Человек и текст. М.: Книга, 1985. 32. Непийвода Н. Сам собі редактор. Порадник з української мови. – К., 1996. – 260 с. 33. Нормативные материалы по издательству дела: Справочник. М.: Книга, 1987. – 480 с. 34. Орфографічний словник української мови. 2-ге вид., випр. і доп. К.: Довіра, 1988. 990 с. 35. Памятная книга редактора. М.: Книга, 1988. С. 20-21 36. Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство: Підручник. Л.: Світ, 1994. – 216 с. 37. Партико З.В. Загальне редагування: нормативні основи: Навч. посібн. – Л.: Афіша, 2001. – 416 с. 38. Партико З.В. Комп’ютеризація видавничого процесу. К.: Вища школа, 1996. – 208 с. 39. Партыко З.В. Методы машинной корректуры и машинного редактирования // Издательское дело: Обзор информация/ Информпечать. 1983. Вып.5. – 40с. 40. Партико З.В. Редагування: творчість чи ремесло? // Вісник книжкової палати. 1999. №9. – с.12-15, 144 с. 41. Партыко З.В. Статистика ошибок при корректуре и редактировании текстов. // Издательское дело: Обзор информация / Информпечать. – 1989. Вып. 3. – С.40 42. Пентилюк М.І. Культура мови і стилістика: Пробний підручник для гімназій гуманітарного профілю. – К.: Вежа, 1994. – 240 с. 43. Пономарів О. Культура слова: Мовостилістичні поради. – К.: Либідь, 1999. – 240 с. 44. Пахомов В.М. Методичні вказівки з курсу “Ділова українська мова” за темою “Складання й оформлення документів”. – Івано-Франківськ, 2000. 45. Різун Р.В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996. – 237 с. 46. Рывчин В.И. Техническое редактирование. – М.: Книга, 1977. – 248 с. 47. Свинцов В.И. Смысловой анализ и обработка текста. – М.: Книга, 1979. – С.165 48. Словарь издательских терминов. – М.: Книга, 1983. – С.97 49. Стандарты по издательскому делу. – М.: Юрист, 1998. – 376 с. 50. Україна: інформація і свобода слова. Збірник законодавчих актів, нормативних документів та статей фахівців. – К.: Молодь, 1997. – 832 с. 51. Український правопис. 4-те вид., випр. і доп. К.: Наукова думка, 1993. 52. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. 2-ге вид., доп. і випр. – К.: Довіра: ІНВГу “Рідна мова”, 1999. – 508 с. 53. Феллер М.Д., Квітко І.С., Шевченко М.Т. Довідник коректора. – Х.: Книжкова палата УРСР, 1972. 54. Чиж І.С., Іванов В.Ф. Законодавче регулювання діяльності комп’ютерних мас-медіа. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 16 с. 55. Шеремета О.В. Українська мова: термінологія і стилістика: Методичні вказівки. – Івано-Франківськ: Факел, 2002. – 69 с. 56. Якібчук М.В. Загальне редагування спец- документації: Методичні вказівки з курсу “Загальне редагування спецдокументації для студентів спеціальності ”Документознавство та інформаційна діяльність”. – Івано-Франківськ: Факел, 2002. – С.30
Міністерство освіти і науки України Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу Кафедра документознавства та інформаційної діяльності М.В. Якібчук Редагування спецдокументації Конспект лекцій Для студентів спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” Івано-Франківськ Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу М.В. Якібчук Редагування спецдокументації Конспект лекцій МВ 02070855- 1632 -2005 Якібчук М.В. Редагування спецдокументації: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Факел, 2005.- 172 с.
Конспект лекцій містить об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, галузі та аспекти редагування. Редагування розглядається як синтез операцій контролю та виправлення, приведення тексту у відповідність із нормами. Подано опис норм редагування, методи контролю й виправлення помилок. Розглянуто методи комп’ютеризації процесу редагування.
Рецензент: доц. кафедри документознавства та інформаційної діяльності ІФНТУНГ Н.Ф. Будуйкевич
Дане видання – власність ІФНТУНГ Забороняється тиражування та розповсюдження
МВ 02070855- 1632 -2005 Якібчук М.В. Редагування спецдокументації: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ: Факел, 2005.- 172 с.
Конспект лекцій містить об’єкт, предмет, мету, завдання, методи, галузі та аспекти редагування. Редагування розглядається як синтез операцій контролю та виправлення, приведення тексту у відповідність із нормами. Подано опис норм редагування, методи контролю й виправлення помилок. Розглянуто методи комп’ютеризації процесу редагування.
Рецензент: доц. кафедри документознавства та інформаційної діяльності ІФНТУНГ Н.Ф. Будуйкевич
Голова навчально- методичного об’єднання спеціальності „Документознавство та інформаційна діяльність” Д.І.Дзвінчук
Завідувач кафедри документознавства та інформаційної діяльності Б.П.П’ятничко
Член експертно-рецензійної комісії університету В.І.Криштопа
Нормоконтролер О.Г.Гургула
Коректор Н.Ф.Будуйкевич
Заступник директора НТБ по комп’ютеризації В.В.Бабійчук
Дане видання – власність ІФНТУНГ. Забороняється тиражування та розповсюдження
[1] Партико З. В.Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. – Л.: Афіша, 2001. – 416 с. (с.37)
[2] Конструкція видання – ідеальна форма, у якій планують друкувати видання. Конструювання – процес утворення конструктором видання на основі видавничого оригіналу конструкції видання.
[3] Списковий метод контролю – метод контролю, під час якого компоненти повідомлення перевіряють на відповідність спискам нормативної бази (список - це вид норми, поданої в формі множини послідовно розташованих ланцюжків символів). [4] Положеннєвий метод контролю – метод контролю, в процесі якого компоненти повідомлення перевіряють на відповідність положенням нормативної бази. [5] Голоскевич Г. Правописний словник. 12-те вид. Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто; Л.: 1994. 460 с. [6] Частотний словник сучасної української художньої прози. У 2 т. – К.: Наукова думка, 1981. – Т. 2. с.387.
Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 562; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |