Виникнення і основи віровчення буддизму

Лекція обговорена і затверджена на засіданні кафедри гуманітарних дисциплін

(протокол № 1 від “ 31 ” серпня 2010 р.)

Зав. каф., к.і.н., доц.. Полянський О.А.

БУДДИЗМ І ІСЛАМ ЯК СВІТОВІ РЕЛІГІЇ

ПЛАН

1. Виникнення і основи віровчення в буддизмі.

2. Головні течії в буддизмі.

3. Історичні передумови виникнення ісламу.

4. Основні віросповідні ідеї ісламу та його течії.

Буддизм є першою з світових релігій. Він виник в VI ст. до н.е. в Індії. За-сновником буддизму був царевич Сіддхартха Гаутама з племені шак’їв. Саме йому відкрилися істини цієї релігії, він же був першим вчителем і про­повідни-ком нового вчення.

Хоча і існує багато доказів, що Будда («просвітлений» - одне із імен Сіддхарт-хи) - дійсна історична особа,однак його біографія оповита леген­дарними, міфіч-ними обставинами. Так, його мати, дружина правителя пле­мені шак’їв Майя, якось уві сні побачила, що їй у бік увійшов білий слон. У свій час таким саме незвичним шляхом дитина заявилася на світ. В буддизмі тим самим започатко-вується ідея, що бог, святий, пророк чи вчитель /гуру/ не може з’явитися на світ виключно природним шляхом подібно всім лю­дям. У випадку з Буддою білий слон стає символом, який вказує на появу рятівника світу. Таким само симво-лом є і старий мудрець Асита, який при­ходить в палац правителя шак’їв і смі--ється з радості, що зміг побачити ряті­вника людства. В пізніших релігіях, особ-ливо в християнстві, можна знайти розвиток даної ідеї.

В дитинстві Сіддхартха виявляє надзвичайну обдарованість і проникли­вість. Однак, його батько, не бажаючи втратити сина і наслідника, коли б той присвя-тив себе релігії, оточує Сіддхартху розкішшю і веселощами, на­магаючись від-вернути увагу царевича від трагічних сторін життя.

Однак марно: якось проїжджаючи під час прогулянки в оточенні тан­цюючих і співаючих дівчат, царевич одним за одним бачить вкритого вираз­ками хворого, зігнутого роками зубожілого старого, зустрічає поховальну процесію і заглибле-ного в нелегкі роздуми аскета.

Ці зустрічі стали переломними в долі царевича Сіддхартхи. Він залишає свій дім, сім’ю, відмовляється від привілеїв і заглиблюється на самоті в роз­думи про шлях, який звільнив би людей від страждань. І ось через кілька років під дере-вом Бодхі царевичу відкривається істина, він став Буддою.

Прийшовши до м.Сарнатху біля Венаресу, Будда зібрав біля себе 5 ас­кетів, прочитав їм першу проповідь і вони стали його першими учнями. На протязі 40 років Будда проповідує нове релігійне вчення і помирає у віці 80 років, оточе-ний численними учнями і послідовниками.

З головними подіями в житті Будди пов’язані місця прочанства і особ­ливої поваги віруючих - буддистів:

* місце народження - м.Капілавасту (Північна Індія, передгір’я Гімалаїв);

* місце осяяння - м. Бодхі -Гая, гай Урувела;

* місце першої проповіді - Сарнат біля м.Бенереса, де Будда пустив у хід колесо Закону;

* місце смерті - Кушинагара (Непал).

Основи віровчення буддизму. Центральну частину віровчення буддизму складають чотири «святі іс­тини»:

1) жити - значить страждати;

2) причина страждань - бажання, «спрага до життя»;

3) для того, щоб звільнитися від страждань, потрібно позбавитися від бажань;

4) цього можна досягти через т.з. «восьмеричний шлях», тобто через: а) правильне мислення (концентрації на 4 благих істинах);

б) правильну мову (ствердження правди, неприйняття неправди);

в) правильна дія;

г) правильне життя;

д) правильна праця;

є) правильні спогади і самодисципліна (мається на увазі техніка медитації);

ж) правильна концентрація (спрямованість мислення на самоана­ліз).

Кінцевою метою буддиста є досягнення нірвани - стану надбуття, злит­тя з Єдиним, коли долаються всі людські бажання і страждання, припиняє­ться низка перероджень.

На відміну від християнства та ісламу, де стверджується, що в чуттєво­му світі людина може жити лише один раз, віровчення буддизму наголошує, що після смерті тіла душа через певний проміжок часу переселяється в інше

· в людину, тварину чи рослину. Сансара, згідно буддистської термінології,

· це чуттєвий світ, який перебуває в постійному колі перевтілень. Саме вони і пов’язані з ними явища (народження, смерть, старіння, хвороби тощо) ста­новить основні «пункти» зосередження людських страждань.

Переродження і перевтілення здійснюється не стихійно, а на основі пе­вного закону, карми. Від того, як дотримувалася людина приписів і заборон буддизму в попередніх життях, які зусилля затратила для досягнення просві­тлення, зале-жить її перспектива наближення до нірвани чи віддалення від неї, новий статус тіла - носія душі, кількість страждань, які випадуть на до­лю людини. Напр., ду-ша звичайної людини перевтілюється через 6 -7 років після смерті, святої люди-ни - через 100 років, а душа затятого злочин­ця, грішника - в рік смерті, що при-водить до збільшення його страждань.

Чуттєвий світ в буддизмі має другорядне,службове значення.Тому ототож-нення людиною своєї особистості з власним тілом створює перепони до спасін-ня, першою з яких є ілюзія особистості. За нею йдуть сумнів, забо­бони, тілесні пристрасті, ненависть, прив’язаність до землі, бажання насоло­ди і заспокоєння, гордість, самовдоволення, невігластво.

Послідовники Будди вважають, що джерело спасіння - це зміна людсь­кої свідомості. Разом з тезою про другорядність чуттєвого світу буддистська етика стверджує первинну важливість мотиву щодо дії, думки щодо її вті­лення. По-трібно не допускати в свої думки зла, брехні, спокуси, відмови від дотримання обов’язку тощо, - стверджує віровчення першої світової релігії.

Закон карми означає невблаганну розплату в наступному житті за дум­ки і вчинки в життях попередніх. Той, хто брехав стане жертвою брехні; той, хто зраджував, і буде сам зрадженим тощо. Дуже своєрідною є етична ідея буддиз-му про те, що зла не можна творити тому, що кожна жива істота - це, можливо, я сам, але в іншому ланцюгу перевтілення; зло щодо іншого може обернутися злом щодо самого себе.

Моральні заповіді буддизму (панчашила), як і християнський Декалог, сфор-мульовані у вигляді заборон: 1) не вбивати; 2) не брати чужої власності; 3) не доторкатися до чужої дружини; 4) не говорити неправди; 5) не оп’яняти себе.

В буддистському віровченні існує ідея непротивлення злу насиллям. Вона означає, що не можна платити злом за зло, захищати інших від насиль­ства, мстити. Потрібно від зла ухилятися або, принаймні, стійко його терпі­ти.

В цьому віровченні можна побачити елементи соціальної байдужості однак неможливо заперечити його гнучкість, здатність асимілювати інші релігійні вчення, пантеони богів і мирно вживатися з будь-якою із релігій.

Головним канонічним твором буддизму є Трипітака /»Три кошики»/, яка складається з:

1. Віная-пітаки (правил, яких необхідно дотримуватися в буддизмі);

2. Сутта-пітаки (розповідь про бесіди, Будди зі своїми учнями);

3. Абідхарма-пітаки (тлумачень основних догматів буддизму).

Дата добавления: 2013-12-14