Для учнів молодшого шкільного віку

Характеристика рухливих ігор

Лекція 3

(2 години)

Тема: Рухливі ігри в школі

План:

1. Характеристика рухливих ігор для учнів молодшого шкільного віку. Ознайомлення з іграми для 1-3 класів.

2. Характеристика рухливих ігор для учнів середнього шкільного віку. Ознайомлення з іграми для 4-6 класів.

3. Характеристика рухливих ігор для підлітків. Ознайомлення з іграми для 7-9 класів

4. Характеристика рухливих ігор для юнаків та дівчат. Ознайомлення з іграми для 10-12 класів

Діти 6-9 років (учні 1- 3-х класів) недостатньо володіють всіма видами природних рухів (ходьба, біг, стрибки, метання), тому рухливі ігри, пов'язані із природними рухами, повинні займати в них велике місце.

Треба пам'ятати, що оволодіння навичками й уміннями в цьому віці більш ефективно проходить на рівні мимовільного запам'ятовування (у грі), чим довільного.

Крім того, треба враховувати анатомо-фізіологічні й психологічні особливості дітей цього віку. У них спостерігається більша піддатливість організму різним впливам навколишнього середовища й швидка стомлюваність. Це пов'язане з тим, що серце, легені й судинна система в дітей цього віку відстають у розвитку, а мускулатура ще слабка, особливо м'язи спини й черевного пресу. Міцність опорного апарату також ще невелика, а отже, можливість його ушкодження підвищена (слабість мускулатури, підвищена розтяжність зв'язок збільшують можливість порушення постави).

Рухливі ігри з бігом і стрибками повинні бути короткими за часом і супроводжуватися частими перепочинками. У той же час діти в цьому віці дуже люблять гри зі стрибками («класики», зі скакалкою й ін.).

Найбільш підходящими іграми для дітей цього віку є ігри-перебіжки, наприклад, «Вовк у рові», «Два морози», «До своїх прапорців», у яких діти після короткої перебіжки мають можливість відпочити, або ігри з почерговою участю граючих у русі, як, наприклад, «Заєць без лігвища», «Порожнє місце».

З огляду на те, що м'язи й зв'язки в дітей цього віку ще недостатньо зміцніли, не можна давати ігри з великими силовими напругами.

У цей період дітям ще важко ізолювати окремі рухи й точно регулювати їхні окремі параметри. Діти швидко утомлюються, так само швидко відновлюють готовність до рухів. Особливо їх стомлюють одноманітні рухи.

Увага дітей у молодшому шкільному віці недостатньо стійка. Дитина часто відволікається на те, що в цей момент йому здається більше цікавим. У зв'язку із цим рухливі ігри не повинні вимагати від них довгої зосередженої уваги. У противному випадку діти перестають дотримуватися правил, хід гри порушується й у них пропадає інтерес до гри.

Воля та гальмівні функції в дітей розвинені слабко. Їм важко довго й уважно слухати пояснення гри, часто, не дослухавши пояснення гри до кінця, пропонують свої послуги на ту або іншу роль у грі.

У зв'язку із цим використовуються ігри з невеликою кількістю правил (2-3). Правила можна давати не всі відразу, а поступово, у міру засвоєння їх учнями.

Мислення в дітей молодшого шкільного віку (особливо в учнів 1- 2-х класів) в основному образне, предметне, але до другого року навчання воно починає поступатися місцем мисленню поняттями про пізнавані предмети і явища навколишньої дійсності. З'являється вміння зіставляти й порівнювати спостережуване. Виникають можливості для прояву більшої свідомості в ігрових діях. З'являється критичне відношення до дій і вчинків своїх товаришів. Здатність абстрактно критично мислити, свідомо контролювати рухи, дозволяє засвоювати більше складні ігри з більшою кількістю правил.

У перші два роки навчання в школі у зв'язку з образним мисленням у дітей велике місце займають ігри сюжетні, які сприяють задоволенню творчої уяви дітей, їхньої вигадки й творчості. Треба врахувати те, що діти цього віку вже вміють читати й писати, що значно розширює їхній розумовий кругозір. Прикладом сюжетних ігор можуть бути «Совонька», «Вовк у рові», «Два морози», «Гусаки-Лебеді», а також ігри із сучасною тематикою: «У роботів», «У космонавтів» та ін.

Характерні для дітей цього віку ігри з елементами таємничості, несподіванки («Ой ти коте Опанасе», «Візьми кеглю раніш вчителя»), ігри в яких можна заховатися або вгадувати («Прятки», «Вартові», «Ми по колу ідемо, в коло котика звемо»).

У цей період в іграх виховуються основи поводження, уміння виконувати правила громадського порядку. У колективних іграх виховуються найпростіші уявлення про норми й правила моралі. З'являються ігри з поділом на команди, у яких кожний учасник бореться за інтереси своєї команди, виручає товаришів, що потрапили в «полон». Командні ігри починаються під кінець першого року навчання й особливо широко застосовуються в 3-му класі.

Є ще ігри хорового характеру з музикою й співом, властиві в основному дітям дошкільного віку. Ці ігри використовуються головним чином у позакласний час в учнів 1- 2 - х класів. Вони привчають дітей до спільних погоджених дій, до певного ритму виконання руху.

Діти також люблять ігри, у яких хором вимовляють окремі слова, фрази, ігри з речитативом, як, наприклад, «У ведмедя у бору», і ін. Ігри зі співом і речитативом сприяють розвитку мови, для тих хто має потребу в тренуванні, а також вихованню ритму й музикальності.

Нарешті, у цьому віці захоплюють дітей такі ігри, у яких вони можуть виявити свою спритність, швидкість і точність руху, координацію й влучність. Зміст таких ігор обмежується тільки точним виконанням певного руху. До таких ігор ставляться: гра «У класи», різноманітні стрибки під скакалкою, що обертається, різноманітні стрибки з короткою скакалкою, гра «У школу м'яча».

Починаючи із цього віку добре популяризувати серед дітей народні ігри.

Рухливі ігри повинні займати велике місце в житті дітей молодшого шкільного віку, тому що це відповідає їхнім віковим особливостям, а також завданням виховання.

Рухливі ігри варто широко використовувати в підготовці до здачі нормативів Державних тестів.

Дата добавления: 2013-12-14