Типові проводки утримань із заробітної плати

Зміст операції	Дт	Кт
Здійснені утримання із заробітної плати штатних і позаштатних працівників установи:
а) податку з доходів
ґ) за товари, продані в кредит
д) для зарахування шляхом безготівкового перерахування на рахунки в банках, вказані працівниками установи в заявах
е) для перерахування страховим організаціям по договорам добровільного страхування, укладених працівниками установи;
є) профспілкових внесків
ж) для перерахування на рахунки банків в рахунок погашення зобов’язань працівників установи з позик;
з) з виконавчих листів, отриманих на працівників установи з виплат аліментів
Перерахування з поточних, реєстраційних, спеціальних реєстраційних рахунків за дорученням працівників сум заробітної плати, стипендії.	661,662
Отримані з банку в касу грошові кошти, призначені для виплати заробітної плати та аліментів
Видана з каси заробітна плата штатним і позаштатним працівникам установи
Видані з каси аліменти їх отримувачам
Віднесена на рахунок депонованої сума не отриманої з каси заробітної плати
Здійснені перерахування з рахунку установи
податку з прибутку, відрахувань і утримань із заробітної плати единого соціального внеску,профспілковим об’єднанням профспілкові внески працівників установи	641,651, 666
Отримані з банку в касу грошові кошти, призначені для виплати депонованої заробітної плати
Видана депонована заробітна плата
Нарахування заробітної плати, стипендії, внесків до ЕСВ		661, 662, 651

З 01.01.2011 року вступив в дію ЗАКОН УКРАЇНИ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування утримується у розмірах:

з найманих працівників становить – 3,6 %,

з осіб, які виконують роботи за договорами ЦПХ- 2,6 %

з осіб, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності – 2%

з осіб, які отримують грошове забезпечення – 2,6%

з осіб які працюють на посадах робота на яких зараховується до стажу що дає право на одержання пенсії відповідно до окремих Законів України – 6,1 %

Податок з доходів фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з цим Законом. Ставки та інші питання оподаткування громадян визначені Законом України від 22.05.2003 №889-ІV ”Про податок з доходів фізичних осіб”. Для оподаткування більшості доходів (зокрема заробітної плати та стипендії) встановлено ставку податку 15% від об’єкта оподаткування, яка є основною ставкою податку з доходів фізичних осіб. З 01.01.2011 року у разі коли дохід працівника перевищує 10 мінімальних заробітних плат до суми перевищення застосовується ставка 17%. На перехідний період із 01.01.2004 по 31.12.2006 ця ставка становила 13%.

Отже, із 01.01.2007 алгоритм розрахунку податку з доходів фізичних осіб із заробітної плати такий:

ПДФО = (ЗП – ЕСВ) * 15%,деПДФО - податку з доходів фізичних осібЕСВ - единий соціальний внесок

Об’єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід, до складу якого можуть включатися доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди.

Різновидом утримань із заробітної плати є утримання по виконавчим листам. Виконавчий лист — це документ, спрямований на примусове виконання рішення суду або іншого компетентного органу.

Із заробітної плати бухгалтерією підприємства на підставі рішень суду здійснюються стягнення таких платежів: аліментів, відшкодування збитку, сплата компенсацій каліцтва чи інших ушкоджень здоров'ю тощо.

Утримання аліментів здійснюється із сум заробітку за мінусом податку на доходи, що утримуються з нього. Доставка грошових переказів одержувачу аліментів здійснюється за рахунок платника аліментів (тобто за рахунок зарплати платника аліментів).

В обліку утримання за виконавчими листами відображається проведенням: Дт 661 Кт 685.

Утримання по виконавчих листах здійснюється в розмірі і порядку, встановлених законом, по рішенню суду. Підставою для утримання аліментіів є виконавчі судові листи або письмове зобов’язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов’язані сплатити аліменти. Вони утримуються в таких розмірах:

- на одну дитину - 25% заробітку

- на двох дітей - 33% заробітку

- на трьох і більше дітей - 50% заробітку

Однак, загальна сума утримань не повинна первищувати 50% суми заробітної плати за вирахуванням податків.

Бухгалтерія підприємства проводить реєстрацію отриманих виконавчих листів в спеціальному журналі чи картці. Постановою Кабінету Міністрів України затверджено перелік видів доходу, з яких нараховуються аліменти:

1) основна заробітна плата і заробітна плата по сумісництву;

2) всі види доплат і надбавок, відпускні;

3) грошові і натуральні премії;

4) компенсація за невикористану відпустку;

5) оплата за надурочний час, за вихідні, святкові дні;

6) премії за підсумками роботи за рік;

7) допомоги з фонду соціального страхування, в тому числі по тимчасовій непрацездатності;

8) суми по відшкодуванню втрати працездатності;

9) допомоги по безробіттю;

10) пенсії за виключенням надбавок до пенсій інвалідам 1-ї групи по догляду за ними;

11) стипендія.

Не утримуються аліменти з сум:

1) вихідної допомоги при звільнені;

2) одноразових премій;

3) компенсації при відрядженні;

4) допомог на поховання;

5) допомог багатодітним і одиноким матерям;

6) дотацій за обіди;

7) вартості путівок в санаторії за рахунок фонду споживання.

В триденний строк з дня, встановленого для виплати заробітної плати або стипендії, суми утриманих аліментів повинні бути виплачені отримувачу чи переведені поштою на рахунок платника.

Профспілкові внески сплачуються в розмірі 1% від загальної нарахованої суми заробітної плати за звітний місяць за мінусом суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за цей период.

У випадку здійснення оплати праці (заробітної плати, премій, доплат, надбавок, гонорарів, стипендій і т.ін.) за рахунок коштів місцевих бюджетів, така операція відображається по дебету субрахунка 802. Відповідно, здійснення оплати праці за рахунок коштів, отриманих як плата за послуги, відображається по дебету субрахунка 811, за рахунок коштів, отриманих з інших джерел власних надходжень - дебет 812 і коштів інших надходжень спеціального фонду - дебет 813.

Аналогічним чином відображаються витрати з нарахування заробітної плати і відрахувань до Фондів з інших джерел фінансування. Змінюється лише рахунок, в дебет якого відносять такі витрати. Наприклад, здійснення таких витрат за рахунок коштів місцевих бюджетів відображається по дебету субрахунку 802, за рахунок коштів, отриманих як плата за послуги, - відображається по дебету субрахунку 811, за рахунок коштів, отриманих з інших джерел власних надходжень - дебет 812 і коштів інших надходжень спеціального фонду - дебет 813.

Рахунок 67 "Розрахунки по інших операціях і кредиторам" має наступні субрахунки:

671 "Розрахунки з депонентами";

672 "Розрахунки по депозитних сумах";

673 "Розрахунки по засобах, отриманих з інших джерел власних надходжень";

674 "Розрахунки по спеціальних видах платежів";

675 "Розрахунки з іншими кредиторами".

У випадку неодержання, з якихось причин, працівником або колишнім працівником установи депонентів протягом позовного терміну вони в повній сумі підлягають перерахуванню в бюджет. Така операція відображається проводками Дт 671 Кт 642 - депонована заробітна плата переведена в рахунок зобов’язань установи перед бюджетом. Перерахування депонентів у бюджет відображається по дебету субрахунку 642 і кредиту субрахунку, що відображає операції по банківському рахунку установи, з якого зроблено перерахування, наприклад 311 (321). По кредиту субрахунку 672 відображаються отримані установою в касу (дебет 30 рахунка) чи на рахунок у банку (дебет 315 чи 325 субрахунків) депозити. Повернення депозитних сум їхнім власникам (фізичним чи юридичним особам) відображається по дебету субрахунку 672.

22Нарахування на заробітну плату. Їх види та облік.

Характерною рисою вдосконалення системи обов'язкового соціального страхування в розвинутих країнах є наявність активного процесу глобалізації структури управління соціальним страхуванням. Цей шлях обрала й Україна, що підтверджується прийняттям Верховною Радою України 8 липня 2010 р. Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Метою Закону № 2464-VI є реформування адміністративної системи загальнообов'язкового державного соціального страхування через створення єдиної системи збору та обліку страхових внесків, запровадження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та уникнення дублювання функцій фондів соціального страхування, пов'язаних із формуванням страхових коштів (збором, обліком, контролем за повнотою та своєчасністю сплати страхових внесків). Це дозволить суттєво підвищити дієвість і ефективність зазначеної системи, скоротити адміністративні витрати на виконання відповідних функцій.

Функції фондів соціального страхування дещо змінюються, але не передбачено змін принципових засад системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, а саме:

– страхового принципу фінансування видатків, передбачених окремими видами соціального страхування;

– відокремлення коштів державного бюджету і бюджетів фондів соціального страхування;

– управління фондами соціального страхування на паритетних засадах представниками тих сторін, за рахунок яких формуються кошти цих фондів.

За фондами соціального страхування залишаються їхні основні функції:

– керівництво та управління окремими видами соціального страхування;

– акумуляція страхових коштів;

– фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг за соціальним страхуванням;

– здійснення контролю за цільовим використанням страхових коштів;

– інші функції, передбачені статутами фондів соціального страхування.

Серед нововведень Закону № 2464-VI:

– запровадження єдиного внеску замість страхових внесків, які сьогодні сплачуються до чотирьох фондів соціального страхування (Пенсійного фонду України (далі – ПФУ), Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності). Отже, платникам єдиного внеску необхідно буде замість чотирьох заповнювати лише одне платіжне доручення;

– консолідація в одному органі (ПФУ) спільних для всіх фондів соціального страхування функцій (облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль повноти та своєчасності сплати цих коштів, заповнення єдиної звітності). Те, що матеріально-технічну базу та інші ресурси, пов'язані зі збором єдиного внеску, буде зосереджено в ПФУ, який нині має найбільш потужне інформаційне і кадрове забезпечення, сприятиме підвищенню ефективності збору страхових коштів для всієї системи загальнообов'язкового державного соціального страхування;

– формування та ведення ПФУ Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), який складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Інформаційна база відомостей про платників єдиного внеску дасть змогу швидко виявити неплатників або тих, хто сплачує страхові внески вибірково, що сприятиме підвищенню прозорості системи соціального страхування, а також збільшенню надходжень страхових коштів до всіх фондів соціального страхування.

Із набранням чинності Законом № 2464-VI винятково ним визначатимуться:

– принципи збору та ведення обліку єдиного внеску;

– платники єдиного внеску;

– порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску;

– розмір єдиного внеску та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;

– орган, що здійснює збір та облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність;

– склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру;

– порядок здійснення державного нагляду за збором і веденням обліку єдиного внеску.

Закон № 2464-VI набирає чинності з 1 січня 2011 р. за винятком норм, що регулюють порядок видачі та застосування посвідчення застрахованої особи, які набудуть чинності з 1 січня 2014 р. (п. 1 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI).

Слід зазначити, що згідно з пунктом 8 статті 1 Закону № 2464-VI посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування є спеціальним документом у вигляді електронної смарт-картки з візуальними персоніфікованими ознаками, який забезпечує документування, збереження і використання індивідуальної інформації про набуті застрахованою особою права на отримання коштів і послуг за соціальним страхуванням. Призначення посвідчення застрахованої особи дещо нагадує за змістом призначення свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яке є документом суворої звітності, що підтверджує право застрахованої особи на одержання матеріального забезпечення та соціальних послуг за всіма видами соціального страхування.

Отже, із запровадженням посвідчення застрахованої особи призначення страхового свідоцтва носитиме формальний характер.

Закон № 2464-VI складається з 8 розділів, хоча реально існує 7 розділів (немає розділу VII).

Розділ II Закону № 2464-VI визначає платників єдиного внеску, ведення їх обліку, а також їхні права та обов'язки.

Платниками єдиного внеску з 1 січня 2011 р. вважатимуться платники, які сьогодні в обов'язковому порядку сплачують страхові внески на окремі види загальнообов'язкового державного соціального страхування (зокрема, роботодавці та застраховані особи) (п. 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI). При цьому з набранням чинності Законом № 2464-VI перереєстрація цих платників не здійснюватиметься. ПФУ спільно з фондами соціального страхування та ДПАУ проведе звірення платників страхових внесків.

Слід зазначити, що до платників єдиного внеску належатимуть і фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Облік платників єдиного внеску (взяття на облік та зняття з обліку) – юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців – здійснюватиметься на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 р. № 755-IV (далі – Закон № 755-IV).

Облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755-IV, здійснюватиме ПФУ на підставі їхніх заяв у порядку, що діяв до запровадження єдиного внеску (ст. 5 Закону № 2464-VI).

Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону № 2464-VI Державна служба зайнятості інформуватиме ПФУ у порядку, встановленому Мінпраці, про реєстрацію (зняття з реєстрації) трудового договору між фізичною особою – підприємцем або іншою фізичною особою та працівником не пізніше наступного робочого дня після її проведення.

Таким чином, після запровадження єдиного внеску державний реєстратор з питань взяття на облік і зняття з обліку платників єдиного внеску взаємодіятиме лише з ПФУ замість чотирьох фондів соціального страхування відповідно до існуючого сьогодні порядку, що значно спрощує процедуру обліку платників страхових внесків.

Права та обов'язки платників єдиного внеску встановлено статтею 6 Закону № 2464-VI, зі змісту якої можна зробити висновок, що вони загалом відповідають правам і обов'язкам, визначеним законами з окремих видів соціального страхування, найбільшою мірою – Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Розділ III Закону № 2464-VI регламентує порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а також встановлює розмір єдиного внеску для його платників.

База нарахування єдиного внеску визначається залежно від категорії платників єдиного внеску і майже не відрізняється від існуючої на сьогодні бази нарахування страхових внесків. Так само під час визначення розміру єдиного внеску для кожної категорії платників враховуються чинні розміри страхових внесків на окремі види соціального страхування.

Наприклад, стосовно визначення розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами страхування для роботодавців ураховано чинні розміри страхових внесків на чотири види соціального страхування, а базою нарахування єдиного внеску для них буде сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. у натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 р. № 108/95-ВР.

При цьому нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, яка дорівнює 15 розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (частина третя ст. 7 Закону № 2464-VI).

Водночас існуватиме перелік видів виплат, на які єдиний внесок не нараховується, що затверджуватиметься КМУ (частина сьома ст. 7 Закону № 2464-VI).

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених Законом № 2464-VI, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно з частиною першою статті 8 Закону № 2464-VI визначаються з урахуванням того, що вони мають забезпечувати:

– страхові виплати і соціальні послуги застрахованим особам, передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

– фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків;

– створення резерву коштів для забезпечення виплат та послуг застрахованим особам;

– покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи соціального страхування.

Відповідно до частини другої цієї статті єдиний внесок не включається до складу податків або інших обов'язкових платежів системи оподаткування, на нього не поширюється податкове законодавство.

Розмір єдиного внеску для роботодавців встановлюється у відсотках до бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, з урахуванням виду його економічної діяльності (частина п'ята ст. 8 Закону № 2464-VI). При цьому для кожного підприємства з визначеним класом професійного ризику встановлюватиметься один розмір єдиного внеску, який залежно від класу професійного ризику виробництва становить від 36,76 % до 49,70 %.

Так наприклад нарахування на суми з/пл нарахованої бюджетними організаціями становить 36,3 %,

нарахування з сум винагород за договорами ЦПХ -34,7 %,

нарахуання на суми грошового забезпечення військогослужбовців – 34,7%,

нарахування на суми допомог по тимчасовій непрацездатності – 33,2 %,

нарахування на суми з/пл. нарахованої працюючим інвалідам- 8,41 %

Єдиний внесок з оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавців та допомоги по тимчасовій непрацездатності нараховується та утримується в розмірі, що відповідає чинному розміру страхового внеску до ПФУ.

Законом № 2464-VI збережено зменшений розмір єдиного внеску для підприємств, на яких працюють інваліди.

Нарахування єдиного внеску здійснюється платниками самостійно на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом (це календарний місяць, а для фізичних осіб – підприємців і самозайнятих осіб – календарний рік). При цьому під час кожної виплати зарплати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої нараховується єдиний внесок, платники повинні сплатити авансовий внесок одночасно з видачею зазначених доходів у розмірі, установленому для таких платників. Винятком є випадки, коли внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачено.

Отже, єдиний внесок слід буде сплачувати під час отримання коштів на оплату праці (виплати доходу, грошового забезпечення).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 25 Закону № 2464-VI, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір і ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина одинадцята ст. 9 Закону № 2464-VI).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Суми фінансових санкцій розподіляються відповідно до пропорцій, визначених для розподілу єдиного внеску за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною двадцять восьмою статті 8 Закону № 2464-VI пропозиції щодо змін розміру єдиного внеску та пропорцій його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування вносяться КМУ за поданням Мінпраці за погодженням зі сторонами соціального діалогу одночасно з проектом закону про Державний бюджет України на наступний рік.

Для зарахування єдиного внеску в органах Державного казначейства України відкриваються спеціальні рахунки відповідному територіальному органу ПФУ, які будуть кодифіковані за платниками залежно від класу професійного ризику виробництва та особливості сплати внеску окремими платниками.

Розподіл єдиного внеску у визначених законом пропорціях за видами страхування в автоматизованому режимі здійснюватиме Державне казначейство України на централізовані рахунки фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Це виключає будь-яку можливість втручання ПФУ в розподіл сум єдиного внеску.

У розділі IV Закону № 2464-VI визначено повноваження ПФУ щодо збору та обліку єдиного внеску, зокрема, права, обов'язки і відповідальність ПФУ та його територіальних органів у сфері формування страхових коштів.

Державний нагляд за діяльністю ПФУ щодо збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та контролю за сплатою здійснюють Міністерство праці та соціальної політики України і Міністерство фінансів України. Рішення органів, уповноважених здійснювати державний нагляд, є обов'язковими для виконання. Водночас вони можуть бути оскаржені в судовому порядку. За ініціативою органів державного нагляду може призначатися аудиторська перевірка діяльності ПФУ із забезпечення збору та обліку єдиного внеску.

У розділі V Закону № 2464-VI йдеться про призначення та структуру Державного реєстру, джерела його формування; у розділі VI – про повноваження фондів соціального страхування і банків у сфері збору та обліку єдиного внеску, заходи впливу та стягнення у разі порушення порядку і строків нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску. Норми, закладені в цих розділах, аналогічні відповідним нормам Закону № 1058-IV.

Останній розділ Закону № 2464-VI «Прикінцеві та перехідні положення» урегульовує питання щодо погашення заборгованості зі сплати страхових внесків до фондів соціального страхування, яка виникла до набрання чинності цим Законом, а також вносить зміни та доповнення до деяких законодавчих актів з метою приведення їх у відповідність до Закону № 2464-VI. Зокрема, вносяться зміни до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за несплату або ухилення від сплати єдиного внеску.

Змінами та доповненнями до законів з окремих видів соціального страхування вводиться поняття мінімального страхового внеску для всіх видів страхування, а також визначається страховий стаж як період, за який особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і за який було сплачено страховий внесок у сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок за кожний місяць.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. № 1533-III доповнено нормою, якою передбачена обов'язковість страхування на випадок безробіття осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичних осіб – підприємців. На сьогодні для осіб зазначених категорій передбачена добровільна участь у цьому виді страхування, як і в інших видах, крім пенсійного.

Суттєві зміни внесено до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 р. № 2240-III (далі – Закон № 2240-III), які, на жаль, погіршують соціальний захист застрахованих осіб.

Зокрема, у статті 7 Закону № 2240-III наведено іншу редакцію визначення страхового стажу застрахованої особи для встановлення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності, згідно з якою до страхового стажу не зараховується період перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, як це передбачено нинішньою редакцією частини першої цієї статті.

Крім того, за нині чинною нормою (частина друга ст. 7 Закону № 2240-III) до страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону № 2240-III в порядку та на умовах, передбачених законодавством, яке діяло раніше, тобто згідно з Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою КМУ від 19 жовтня 1998 р. № 1658. Відповідно до пункту 7 цих Правил особам, які були застраховані у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) на умовах добровільного страхування, період сплати ними страхових внесків (збору на обов'язкове соціальне страхування) зараховувався до загального трудового стажу на підставі довідки Фонду про сплату страхових внесків (збору), а також до страхового стажу.

Згідно з новою редакцією частини третьої статті 7 Закону № 2240-III до страхового стажу прирівнюється лише трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності Законом № 2240-III.

Законом № 2464-VI передбачено такий рух коштів Фонду, який виключає можливість виплати матеріального забезпечення, передбаченого Законом № 2240-III, роботодавцем за рахунок сплати страхових внесків. Тому повністю ліквідується механізм взаємозаліку, тобто з 1 січня 2011 р. роботодавець так само виплачуватиме матеріальне забезпечення, але в іншому порядку (ст. 21 Закону № 2240-III у редакції Закону № 2464-VI).

За новим порядком кожному роботодавцю, який нараховує допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах, слід заздалегідь за встановленим зразком оформляти заяву-розрахунок нарахованих сум відповідного матеріального забезпечення та подавати її до робочого органу Фонду.

Районні, міжрайонні, міські виконавчі дирекції відділень Фонду здійснюватимуть фінансування роботодавців протягом 10 робочих днів після надходження заяви.

При цьому кошти Фонду зараховуватимуться на спеціально відкритий роботодавцем окремий поточний рахунок у банку (бюджетна установа – в органі Державного казначейства України) і обліковуватимуться на окремому субрахунку. Ці кошти можна буде використовувати винятково на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, і вони не підпадатимуть під вимоги кредиторів підприємства-боржника.

Після надходження коштів Фонду на рахунок роботодавець повинен розрахуватися із застрахованими особами за призначеними комісією із соціального страхування підприємства видами матеріального забезпечення.

Новий порядок фінансування виплат за соціальним страхуванням має і позитивні, і негативні моменти. Позитивним є те, що створюються рівні можливості для отримання виплат застрахованими особами незалежно від фінансового стану підприємства, на якому вони працюють. З іншого боку, виникає загроза затримання виплат порівняно з існуючими строками. За такого механізму фінансування кількість перевірок роботодавців Фондом не зменшиться, а навіть може збільшитись у зв'язку зі значним збільшенням звернень до Фонду з приводу перерахування коштів для фінансування матеріального забезпечення. Тому в майбутньому доцільною є передача призначення і виплати страхових виплат безпосередньо робочим органам Фонду з використанням бази даних реєстру застрахованих осіб.

Пунктом 10 Прикінцевих і перехідних положень Закону № 2464-VI визнано таким, що втрачає чинність з 1 січня 2011 р., Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. № 2213-III, у зв'язку з чим норми статті 2 цього Закону, які визначали умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, переносяться до частини другої статті 35 Закону № 2240-III.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI передбачено розробку нормативно-правових актів КМУ, Міністерства праці та соціальної політики України, ПФУ та Державного казначейства України, необхідних для реалізації цього Закону. На сьогодні така робота вже проводиться.

23.Документальне оформлення та порядок нарахування стипендії.

Стипендія - це грошове забезпечення, яке регулярно виплачується особам, які навчаються на денних відділеннях ВУ3ів, а також особам, які проходять підготовку в аспірантурі і докторантурі. Вона забезпечуе умови реалізації гарантії держави щодо отримання громадянами вищої та професійної освіти і матеріальне стимулювання якісного навчання.

Порядок призначення і виплати стипендії затверджено постановою Кабнету Міністрів України від і2.07.2004р.№882 "Порядок призначення і виплати стипендії-" (із змінами та доповненнями), яка поширюеться на осіб, які навчаються у навчальних закладах та наукових установах за денною формою навчання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, у навчальних закладах, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим, та комунальних навчальних закладах за рахунок коигпв відповідних бюджетсв.

Учням, студентам, курсантам, слїхачам, колишним ординаторам, аспірантам і докторантам, які навчаються згідно з угодами, укладеними між навчальними закладами або науковими установами та фізичними або юридичними особами, стипендії можуть виплачуватися за рахунок коштів цих осіб, якщо це передбачено умовами укладеної угоди.

Призначення і виплата стипендії студентам, які є іноземними громадянами та особами без громадянства, провадиться відповідно до міжнародних договорів України і актів Кабінету Міністрів України.

Стипендії розподіляються на академічні та соціальні.

До академічних стипендій належать:

1) стипендіі Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, іменні стипендії, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативними актами;

2)іменні або персональні стипендіі навчального закладу;

3)ординарні (звичайні) академічні стипендії.

Розмір академічних стипендій для осіб визначаеться виходячи з установленого законом прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць (далі -прожитковий мінімум) з урахуванням типу навчального закладу, умов та напряму навчання, успішності стипендіата.

Соціальні стипендії призначаються студентам і курсантам, які потребують соціального захисту та яким за підсумками навчання не призначена академічна стипендія.

Підставою для призначення соціальної стипендії є наявність у особи права на отримання державних пільг і гарантій, установлених законами для таких категорій громадян:

1) студенти і курсанти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

2)студенти і курсанти з числа осіб, яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи " гарантуються пільги при призначенні стипендії;

3)студенти і курсанти з малозабезпечених сімей (у разі отримання відповідної державної допомоги згідно із законодавством);

4)студенти, які є інвалідами з дитинства та інвалідами І та II групи;

5)студенти і курсанти, які мають сім’ї з дітьми.

Для вирішення питань з призначення та позбавлення академічної або соціальної стипендії (у тому числі спірних), надання матеріальної допомоги учням, студентам, курсантам, заохочення кращих з них за успіхи у навчанні, участь у громадській, спортивній та науковій діяльності, навчальні заклади утворюють стипендіальні комісії.

До складу стипендіальної комісіі входять керівник навчального закладу, представники фінансових підрозділів, декани факультетів (завідуючі відділеннями), представники профспілкових та самоврядних організацій учнів, студентів, курсантів.

У своїй роботі стипендіальна комісія навчального закладу керуеться законами та іншими нормативно-правовими актами, які визначають права і обов'язки учнів, студентів, курсантів, цим Порядком, статутом навчального закладу.

За поданням стипендіальної комісій керівник навчального закладу затверджуе реестр осі6, яким призначаються стипендії. Стипендії виплачуються раз на місяць, за літній канікулярний період - повністю до його початку.

На час проходження практики або іншої трудової діяльності, яка провадиться з дозволу навчального закладу, стипендіат зберігає право на отримання стипендії.

Стипендіатам, які мають дітей віком до трьох років і продовжують навчання за денною формою, виплачуються щомісячна грошова допомога, передбачена законодавством, і стипендія.

3 вересня 2008 року розмір стипендії становить: для учнів 200 грн., для студентів вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації - 400 грн., а III - IV рівнів акредитації - 530 грн.

Соціальну стипендію для студентів із числа дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування, а також тих, хто в період навчання у віці від 18 до 23 років залишився без батьків, установлено у розмірі 1060 грн., а для учнів професійно-технічних навчальних закладів із числа цей ж категорії осіб – 500грн. на мсісяць.

Постановою №165 збільшено розмір академічної стипендії Президента України для студентів ВНЗ I - II рівнів акредитації до 800 грн., III - IV рівнів акредитації до 600 грн., а для учнів ПТНЗ - до 600 грн. на місяць.

Підвищено також іменні та академічні стипендиї, засновані Кабінетом Міністрів України, зокрема для студентів вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації -700 грн., III - IV рівнів акредитації - 850 грн., а для учнівв ПТНЗ - 500 грн. на місяць.

Підвищення або зменшення розмірів зазначених стипендій Порядком № 882 передбачено за різними підставами.

Академічна стипендія призначаеться з 1-го числа місяця, що настає після закінчення семестрового контролю згідно з навчальним планом на період до визначення результатів наступного семестрового контролю.

Звернемося до Закону № 889 і розглянемо окремо порядок оподанікування кожної з виплат, адже поданіковий підхід до них різний.

Згідно з п.п. 4.3.26 Закону сума стипендії, що виплачуеться з бюджету, не включаеться до складу загального місячного або річного оподаніковуваного доходу платника поданіків у межах суми, визначеної в п.п. 6.5.і. Закону (у 2008 році -890грн.). А ось сума перевищення обкладаеться при виплаті стипендії за ставкою 15%. При цьому студент, який одночасно отримуе стипендію з бюджету і зарплату, навіть якщо сума останньої не перевищуе граничного розміру, установленого пп.6.5.1 Закону, не мае права скористатися ПСП за місцем роботи. Не обкладаеться ПДФО сума державних стипендій України, які визначені законами або указами Президента України і виплачуеться з бюджету. Наприклад, соціальна стипендія, що виплачуеться студентам- «чорнобильцям».

Якщо сукупна за звітний поданіковий рік матеріальна допомога не перевищуе розміру, визначеного в пп. 6.5.1 Закону (890)., то вона не підлягае обкладанню ПДФО(п.п. 9.7.3. Закону). Сума, що перевищуе вказаний розмір, обкладаеться ПДФО на загальних підставах.

Виплачена сума заохочення (премія) обкладаеться ПДФО за ставкою 15% без зменшення на суму ПСП і внесків до Пенсійного фонду і ФСС.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, які отримані ними на території України і не мають разового характеру. Для учнів професійно-технічних навчальних навчальних закладів, спеціальних музичних шкіл, училищ фізичної культури, слїхачів підготовчих відділень консерваторії і студій підготовки акторських кадрів, студентів ВНЗ, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів, які навчаються з відривом від виробництва, таким доходом є стипендія. Тому вона індексується на загальних підставах.

Базовим місяцем для індексації стипендії вважаеться місяць підвищення їх розмірів згідно із законодавством.

У разі коли стипендіат мае право на призначення кількох академічних стипендій, виплачуеться одна - найбшьшого розміру, якщо інше не передбачено нормативними актами.

До доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаніковуваного доходу належить сума стипендії, яка виплачуеться з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту але не вище суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 Закону "Про поданіок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889. Сума перевищення, за її наявності, підлягає кінцевому оподанікуванню при її виплаті за ставкою 15%.

п.6.5.1.Поданікова соціальна пільга застосовується до доходу, отриманого платником поданіку як заробітна плата протягом звітного поданікового місяця, якщо його розмір не перевищуе суми місячного прожиткового рівня для працезданіної особи, встановленого на 1 січня звітного поданікового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.У випадках утримання із стипендії поданіку з доходів фізичних осіб складаєгься бухгалтерський запис: Дт 662 Кт 641 м/о №5.

із стипендії також проводяться утримання:

- профспілкових внесків:
Дт Кт

662 666 м/о №5

- за проживания в гуртожитку:
Дт Кт

662 675 м/о №5

- утримання за виконавчими документами:
Дт Кт

662 668 м/о№5

Видача стипендії з каси здійснюється протягом 3 робочих днів, включаючи день отримання грошових коштів з установ банку, відділення Держказначейства, оформлюється в бїхгалтерії платіжними відомостями.

При розрахунках зі студентами платіжними пластиковими картками здійснюються перерахування грошових коштів ВНЗ на рахунки в установи банку:

Дт Кт

662 311,312,321 м/о№2

Виплачена стипендія з каси:

Дт Кт

662 301 м/о№1

Виплачена матеріальна допомога:

Дт Кт

811 301м/о№1

Не виплачена в установлений термін стипендія з каси установи відноситься на рахунок депонентів:

Дт Кт

662 671 м/о№5

Виплата депонованої стипендії з каси відображаеться записом:

Дт Кт

671 301 м/о№1

Аналітичний облік розрахунків за субрахунком 662 здійснюється в книзі 292, карткі ф 292А та з кожним стипендіатом.

24.Поняття, склад, призначення, організація,оцінка та особливості обліку необоротних активів,основних засобів, інших необоротних активів.

Необоротні активи - це матеріальні та нематеріальні ресурси, які належать установі та забезпечують її функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Необоротні активи бюджетних установ складаються з:

1. основних засобів;

2. інших необоротних матеріальних активів;

3. нематеріальних активів.

До основних засобів належать матеріальні активи, яю використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання(експлуатації) яких більше одного року і вартістю яких без поданіку на додану вартість та інших платежів перевищуе 1000 гривень за одиницю (комплект).

Строк корисного використання (експлуатації) -очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися установою або з їх використанням будуть виконуватися основні функції та завдання бюджетних установ.

Строк корисної (очікуваної експлуатації основних засобів установи встановлюється міністерством за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання активу. У межах одного головного розпорядника бюджетних коштів на однотипні основні засоби встановлюється единий строк їх корисної експлуатації. При визначенні строку корисної (очікуваної) експлуатації основних засобів слід ураховувати:

- очікуване використання об'єкта установою з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачаеться;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори.

Відмінною рисою основних засобів є не їх довговічність з точки зору фізичної суті, а можливість багаторазово або безперервно використовувати протягом тривалого періоду часу.

До інших необоротних матеріальних активів належать усі інші необоротні активи, що мають матеріальну форму й не ввійшли до переліку основних засобів.

До нематеріальних активів належать активи, що не мають фізичної та/або матеріальної форми незалежно від вартості і використовуються установою в процесі виконання основних функцій біпьше одного року (права користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'екти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

При надходженні необоротних активів в установу (на склад) матеріально відповідальна особа на документах постачальника або на акті приймання повинна розписатися в одержанні цих цінностей і прийняти їх на відповідальне зберігання.

Необоротні активи в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бїхгалтерії.

За місцем зберігання всі необоротні активи повинні знаходитись на відповідальному зберіганні у матеріально відповідальних осіб, які призначаються наказом керівника установи. 3 посадовими особами, які відповідають за збереження необоротних активів, укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. У разі зміни відповідальної особи у випадках передбачених чинним законодавством (стихійне лихо, крадіжка тощо), здійснюється інвентаризація необоротних активів, які знаходяться на її зберіганні.

У бїхгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться предметний їх облік в розр131 матеріально відповідальних осіб та за місцем їх збереження.

Бухгалтерський облік необоротних активів повинен забезпечити правильне документальне оформлення та своєчасне відображення в регістрах бїхгалтерського обліку надходження, переміщення, вибуття всіх необоротних активів, які належать установі, у тому числі і здані в оренду.

Витрати з наймання транспорту для перевезення необоротних активів не збільшують вартість придбаних необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації видатків.

Суми поданіку на додану вартість, які сплачуються при отриманні (купівлі) необоротних активів, не враховуються до вартості необоротних активів і відносяться на фактичні видатки за кодом економічної класифікації видатків, що призначені для придбання цих активів, або відносяться до поданікового кредиту (якщо це передбачене чинним законодавством).

Витрати на капітальний ремонт не відносяться на збільшення вартості необоротних активів, а відносяться на видатки за відповідними кодами економічної класифікації.

Облік необоротних активів (за винятком бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, матеріалів довготривалого використання) ведеться в повних гривнях, без копійок. Сума копійок, сплачених за придбання необоротних активів, відноситься одразу на видатки установи.

Книги, посібники та інші видання, що входять до фонду бібліотек, обліковуються за груповим обліком та номінальними цінами, включаючи вартість початкових палітурних робіт. Витрати на ремонт та реставрацію книг, (у тому числі і на повторні палітурні роботи), на збільшення вартості книг не відносяться і списуються на видатки за відповідними кодами економічної класифікації.

Необоротні активи, що не мають матеріальної форми, обліковуються за первинною собівартістю їх придбання чи створення.

Надходження необоротних активів супроводжується відкриттям інвентарних карток, присвоенням їм інвентарних номерів та проведенням необхідних записів у регістрах аналітичного обліку.

Для білизни, постільних речей, одягу, взуття та малоцінних необоротних матеріальних активів встановлюються номенклатурні номери. Вартість придбаних необоротних активів фондуються на пасивному балансовому субрахунку 401 "Фонд у необоротних активах за їх видами".

На необоротні активи установ та організацій, що утримуються за рахунок бюджетних коштів амортизаційні відрахування не проводяться, а здійснюються нарахування зносу.

У бухгалтерському обліку вартість, за якою відображаються необоротні активи, розподіляється на:

первінну вартість;

балансову (залишкову) вартість;

відновлювальну.

Первісна вартість - це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.

Балансова (залишкова) вартість - це первинна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.

Відновлювальна вартість - це первісна вартість, змінена після переоцінки. Зміна первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів проводиться у разі індексації їх первісної вартості відповідно до чинного законодавства, а також при добудівлі, дообладнанні, реконструкції, часткова ліквідація відповідних об'єктів та модернізації, яка призвела до доданікового укомплектування необоротних активів.

Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів проводиться згідно з коефіцієнтом індексації, який визначаеться за формулою, передбаченою пунктом 8.3.3 Закону України "Про оподанікування прибутку підприємств".

У формулі застосовується індекс інфляції року, який щорічно визначаеться Державним комітетом статистики України. Індексація первісної (відновлювальної) вартості груп необоротних активів може проводитися за самостійним рішенням керівника установи. При проведенні індексації одночасно проводиться індексація суми зносу, нарахованого на необоротні активи, яка склалася на момент проведення індексації.

Зміна вартості необоротних активів після проведення індексації не є підставою для переведення їх на інший субрахунок.

Зміна первісної вартості необоротних активів не є доданіковим доходом установи і не належить до доходів.

Якщо вартість окремих видів необоротних активів після індексації значно відрізняеться від аналогічних нових зразків, то вартість цих необоротних активів необхідно привести у відповідність до вартості аналогічних нових зразків, що діють на даніу проведення індексації на всі види активів.

Переоцінка необоротних активів бюджетних установ проводиться постійно діючою комісією (далі - комісія), яка призначається наказом керівника установи щорічно і діє протягом року у складі:

- керівника або заступника керівника установи (голова комісії);

- головного бїхгалтер чи його заступника,

- керівників груп обліку або інші працівники бїхгалтерії, які здійснюють облік необоротних активів;

-особи, на яку покладена відповідальність за збереження необоротних активів;

- інших посадових осіб (на розсуд керівника установи).

Комісією здійснюється переоцінка кожної окремої одиниці необоротних активів і встановлюються нові ціни. При встановленні цін на однотипні предмети, вони (ціни) у межах одного головного розпорядника бюджетних коштів установи повинні бути однаковими.

Якщо залишкова вартість об'єкта необоротних активів дорівнює нулю, то його переоцінена залишкова вартість додається до його первісної (переоціненої) вартості без зміни суми зносу об'єкта.

За результатами переоцінки комісією складається акт про зміну вартості необоротних активів, який затверджується керівником установи. Відомості про зміни первістної вартості та суми зносу необоротних активі заносяться до регістрів їх аналогичного обліку.

Відповідальність за організацію роботи комісії покладається на керівника установи, а за об'єктивність визначення реальної вартості активів - на керівника і голову комісії.

До основних засобів належать матеріальні активи, які використовуються установою багаторазово і безперервно в процесі виконання основних функцій, надання послуг, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року і вартість яких без поданіку на додану вартість та інших платежів перевищуе 1000 гривень за одиницю (комплект). Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Об'єкт основних засобів — це:

- закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього;

- конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій;

відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самоспйно;

інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюються установою.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (єксплуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бїхгалтерскому обліку як окремий об'єкт основних засобів.

До основних засобів належать незалежно від вартості:

1) сільськогосподарські машини та знаряддя;

2) будівельний механізований інструмент;

3) робочі та продуктивні тварини;

4) усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів;

документація з типового проєктування.

Згідно з інструкціею обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ, затвердженою ГУДКУ 17.07.2000 № 64, до основних засобів належать:

будинки, споруди,

передавальні пристрої,

робочі, силові машини та обладнання,

вимірювальні регулювальні прилади і пристрої,

обчислювальна техніка,

транспортні засоби,

інструменти,

виробничий і господарський інвентар і приладдя, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження і т.д.

Крім того, до основних засобів належать:

і) сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізити, бутафорні, театральні та національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки);

2)документація з типового проектування незалежно від вартості;

3)навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

За цільовим призначенням і виконуваними функціями основні засоби згруповано в дев'ять груп основних засобів. Для обліку власних та отриманих на умовах фінансового лізингу основних засобів у Плані рахунків передбачено рахунок 10 «Основні засоби», який розподіляється на окремі субрахунки, в яких виділено підгрупи (див. схему). Склад основних засобів у розр131 груп і підгруп у бюджетних установах має свою специфіку.

На субрахунку 101 "Земельні ділянки" обліковуються земля, яка згідно з чинним законодавством придбана установою або надана їй для користування. На субрахунку 102 "Капітальні витрати на поліпшення земель" обліковуються витрати не інвентарного характеру на культурно-технічні заходи з поверхневого поліпшення земель для сільськогосподарського використання. На субрахунку 103 "Будинки і споруди" обліковуються будівлі навчальних закладів, лікарень, поліклінік та амбулаторій, будинків-інтернатів, дитячих закладів, бібліотек, клубів, музеїв, науково-дослідних інститутів, лабораторій; будинки для проживання, водокачки, стадіони, басейни, дороги, мости, пам'ятники, огорожі парків і скверів.

На субрахунку 104 "Машини і обладнання" об'єднуе цілу гаму машин, обладнання, приладів і пристроїв - силові машини та обладнання, машини-генератори, що виробляють теплову та електричну енергію, і машини-двигуни, що перетворюють енергію різного роду на механічну; робочі машини та обладнання, машини, апарати та їх обладнання, призначені для механічного, термічного та хімічного впливу на предмет праці; вимірювальні прилади - дозатори, амперметри, барометри, ватметри, водоміри, вольтметри, компаси, манометри, хронометри, касові апарати; регулювальні прилади та пристрої - киснево-дихальні прилади, регулювальні, електричні, пневматичні та гідравлічні пристрої, пульти автоматичного управління; лабораторне обладнання - пірометри, регулятори, калориметри, прилади для визначення вологи, прилади для випробування міцності зразків на розрив, мікроскопи, витяжні шафи; обчислювальна техніка - електронно-обчислювальні, керуючі та аналогові машини; медичне обладнання молочних кїхонь і молочних станцій, станцій переливания крові; комп'ютери, монітори периферійне і мережні обладнання комп'ютера; шин машини та обладнання -обладнання стадионів, спортмайданчиків, спортивних приміщень, обладнання кабінетів і майстерень у навчальних закладах, кіноапаратура, обладнання сцен, музичні інструменти, копіювальна техніка, пожежні машини, холодильники та ін. На субрахунку 105 "Транспортні засоби" обліковуються всі засоби пересування, призначені для переміщення людей і вантажів, - електровози, цистерни, теплоходи, пароплави, дизель-електроходи, автобуси, вантажні та легкові автомобілі, літаки, вертольоти, вози, сани, електрокари, мотоцикли, моторолери, велосипеди, всі види спортивного транспорту, запасні частини до транспортних засобів. На субрахунку 106 інструмент, прилади та інвентар обліковуються лінії електропередач, трансмісії та трубопроводи, інструменти - різальні, ударні, натискувальні та ущільнювальні знаряддя праці, різного роду пристрої для обробки матеріалів; робочі столи, верстаки, кафедри, парти; господарський інвентар -предмети конторського та господарського облаштування, конторська обстановка, гардероби, шафи різні, дивани, столи, крісла, палатки, килима, портьери. На субрахунку 107 "Робочі і продуктивні тварини" обліковуються робоча худоба - коні, осли; продуктивна та племінна худоба - корови, кобили, Вівцематки, кози, барани, службові собаки, декоративні тварини. На субрахунку 108 "Багаторічні насадження" обліковуються багаторічні насадження. До них відносяться штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку; плодово-ягідні насадження всіх видів (дерева та кущі), озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, в парках, садах, скверах, на території установ, у дворах житлових будинків, живі огорожі, сільскозахисні та полезахисні смуги, насадження для укріплення берегів річок, яро-балочні насадження та ін.; штучні насадження ботанічних садів та інших науково-дослідних установ та
учбових закладів для наукових цілей та інші штучні багаторічні насадження.
Багаторічні насадження збільшуються на суму капітальних вкладень. Молоді
насадження усіх видів враховуються окремо від насаджень, що досягли повного
розвитку, тобто, зімкнення крон та ін. На субрахунку 109 основні засоби обліковуються з виділенням на окремі групи:

1) сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю
(декорації, меблі і реквізити, бутафорні, театральні та національні костюми, головні
убори, білизна, взуття, перуки);

2)документація з типового проектування незалежно від вартості

3)навчальні кінофільми, магнітні диски і стрічки, касети.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити:

своечасне і повне документальне оформлення і відображення в облікових регістрах їх надходження, переміщення і вибуття;

контроль за збереженням та ефективним використанням кожного об'екта;

нарахування зносу відповідно до чинних норм і правил;

повне відображення витрат на ремонт і модернізацію;

достедарну оцінку в балансі та звітності отримання інформації та забезпечення нею споживачів для визначення розрахунково-аналітичних показників роботи установи.

3 метою своечасного відображення надходження, вибуття, ліквідації та рїху необоротних активів аналітичний облік необоротних активів бюджетними установами ведеться за місцем зберігання (експлуатації) та в бїхгалтерії. Особи, відповідальні за збереження необоротних активів, ведуть інвентарні списки необоротних активів.

"інвентарний список основних засобів" - типова форма 03-11 (бюджет) застосовуеться матеріально відповідальними особами для здійснення пооб'ектного обліку необоротних активів за місцезнаходженням (місцем експлуатації) об'ектів необоротних активів.

Дані пооб'єктного обліку необоротних активів за їх місцезнаходженням (місцем експлуатації) повинні бути тотожні записам в інвентарних картках обліку необоротних активів, які ведуться в бїхгалтерії.

Необоротні активи в установах обліковуються за місцем їх зберігання (місцезнаходженням) та в бїхгалтерії за інвентарним об'єктом. У бїхгалтерії установи, з метою організації обліку і забезпечення контролю за збереженням необоротних активів, ведеться предметний облік в розр131 матеріально відповідальної особи та місцю їх збереження.

Для обліку будинків, споруд, передавальних пристроїв, робочих силових машин і обладнання, інструментів, виробничого (включаючи прилади) і господарського інвентарю, транспортних засобів, лабораторного обладнання застосовується інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми ОЗ-б (бюджет). Інвентарна картка відкривається на підставі акта прийняття-передачі необоротних активів (типова форма ОЗ-б (бюджет),накладних, технічної та іншої супровідної документації. Записи в інвентарній картці типової форми 03-6 (бюджет) здійснюються на підставі перевірених документів: актів приймання про введення в експлуатацію, технічних паспортів заводів-виготовлювачів, та інших документів.

У картці зазначаються даніа й номер акта введення необоротних активів в експлуатацію та характерні ознаки об'єктів (предметів): креслення, модель, тип, марка. Заводський номер, даніа випуску (виготовлення). Крім того, записується індивідуальна характеристика об'єкта (предмета). Якщо в складі обладнання, приладів, обчислювальної техніки та ін. є дорогоцінні метали, то в розділі "Коротка індивідуальна характеристика об'єкта" зазначається перелік деталей, у складі яких є дорогоцінні метали, найменування деталей та маса металу, зазначена в паспорті.

На зворотному боці картки ф. 03-6 (бюджет) робиться запис про переміщення необоротних активів в установі.

Типова форма 03-8 (бюджет) "інвентарна картка обліку основних засобів в бюджетних установах (для тварин і багаторічних насаджень) призначена для обліку робочої, продуктивної та племінної худоби, а також багаторічних насаджень і капітальних витрат на поліпшення земель (без споруд). В інвентарних картках обліку необоротних активів типової форми 03-8 (бюджет) наводиться індивідуальна характеристика тварин з зазначенням віку, масті, клички, основної прикмети, породи тощо, вказаних в зоотехнічній документації. Багаторічні насадження обліковуються за інвентарними об'єктами із зазначенням виду і кількості посаджених одиниць на площі.

Для обліку білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, сценічно-постановочних засобів, малоцінних необоротних активів матеріалів довготривалого використання та таким, що мають спеціальне призначення застосовуються інвентарні картки групового обліку основних засобів в бюджетних установах типової форми 03-9 (бюджет).

В інвентарних картках групового обліку необоротних активів ведеться облік за матеріально відповідальними особами за предметами одного найменування, якості матеріалу та інші, з зазначенням номенклатурного номера.

Якщо в картку неможливо внести всі якісні й кількісні зміни характеристики об'єкта, що сталися внаслідок його реконструкції чи модернізації, її доповнюють новою. Стару інвентарну картку зберігають як довідковий документ.

Інвентарні картки зберігаються в картотеках бїхгалтерії, в яких вони розміщуються за відповідними субрахунками і групами з розподілом за матеріально відповідальними особами, а в централізованих бїхгалтеріях -доданіково і за обслуговуваними установами.

інвентарні картки списаних необоротних активів, після внесення в них відміток про списання, здають в архів.

Строк зберігання інвентарних карток в архівах установ становить 3 роки після їх ліквідації. Інвентарна картка обліку реалізованих або ліквідованих необоротних активів додається до документів (актів, накладних), якими було оформлено їх реалізацію або ліквідацію. Картка передається разом з реалізованим необоротним активом.

Записи в картках обліку необоротних активів здійснюються в кількісному та сумарному виразах.

Інвентарні картки обліку необоротних активів у бюджетних установах ведуться бїхгалтерією в одному примірнику.

Інвентарні картки зберігаються в картотеці бїхгалтерії, де їх розташовують за відповідальними групами необоротних активів, а всередині груп - за місцем знаходженням об'єктів (предметів) необоротних активів.

Кожному необоротному активу (крім білизни, постільних речей, одягу, взуття, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних активів, матеріалів довготривалого використання та таких, що мають специфічне при

Дата добавления: 2013-12-14