Умови витримування бетонної суміші в зимовий період

Догляд за бетоном і розопалублювання.

Витримування здійснюється в найбільш сприятливому тепловологісному режимі. Умови витримування і розопалублювання встановлюються лабораторіями. Влітку бетон захищають полімерними плівками, тирсою. Влітку бетон поливають:

- на портландцементі 7 діб;

- на глиноземистому 3 доби;

- на інших в’яжучих 14 діб.

При перші 3 доби поверхню поливають кожні 3 години. Наступні не менше 3 рази на добу. Виключаються механічні пошкодження, рух людей і машин до набору бетоном не менше 1,5 МПа.

Терміни розопалублювання:

- конструкції, що працюють під навантаженням – 100% міцності;

- сприймають тільки власну вагу:

балки і прогони до 8 м – 70%

при більшому прольоті – 100%

при жорсткій арматурі – 25%

розопалублювання проводиться плавно з попереднім ослабленням клинів або гвинтів.

Основна вимога: температура вкладання бетонної суміші повинна бути такою, щоб забезпечувати прийнятий режим (при методі термосу ). При застосуванні в’яжучого портландцементу марки 250 максимальна , М300 - , М400 - . Підігрівають воду і заповнювач.

Розрізняють наступні методи:

1) метод витримування в тепляках (штучних укриттях);

2) метод „термоса”;

3) бетонування з протиморозними доповненнями;

4) бетонування з електропрогріванням;

5) бетонування з паропрогріванням.

Метод бетонування в тепляках приводить до подорожчання і ускладнює проведення суміжних робіт. Конструкція тепляка складається із трубчатого каркасу, обшитого фанерою і легким утеплювачем.

Метод „термоса” полягає в тому, що бетонна суміш із заданою початковою температурою вкладається в утеплену опалубку, де бетон набирає міцності за рахунок тепла, що виділяє в’яжуче в процесі гідратації (явище екзотерії).

Чим масивніша конструкція, тим ефективніший метод „термоса”.

де - модуль поверхні.

- сума площ поверхонь конструкції.

- загальний об’єм конструкції.

Метод термоса ефективний для конструкцій з . Ефективний даний метод з попереднім розігріванням перед вкладанням.

Бетонування з протиморозними доповненнями, що вводяться в кількості 2 – 10 % від маси в’яжучого. Види доповнень:

- що прискорюють твердіння (хлорид кальцію, хлорид натрію, нітрит натрію, сульфат натрію);

- знижують температуру замерзання води (сода, нітрит натрію + хлорид кальцію).

Не допускаються доповнення для конструкцій, що працюють в динамічному режимі або в умовах експлуатації , а також знаходяться на відстані ближче 100 м від джерел високої напруги.

Бетонування з електропрогріванням. В процесі електропрогрівання застосовують одно- і трифазний змінний струм при понижених напругах (50 – 100 В). При проходженні струму електричний опір зростає, тому необхідно ступенево підвищувати напругу.

Бетонування з паропрогріванням застосовується рідко (через великі затрати). Розрізняють:

- парова баня;

- парова сорочка.

Парова баня аналогічна до тепляків.

Парова сорочка: створюється капіляр через який пропускають пару.

Лекція 10

Тема №6. Розробка ґрунту

6.1 Розробка ґрунту гідромеханізованим методом

Сутність гідромеханізації полягає в тому, що ґрунт розробляється, переміщається й укладається в насип за допомогою води. Струмінь води під тиском 5-15 атм зі швидкістю 20-70 м/сек подається з насадки гідромонітора, розмиває ґрунт, перетворюючи його в гідромасу - пульпу. Пульпа стікає по жолобах або канавах у прийомні колодязі, відкіля землесосами переміщається в відвал або насип.

У будівництві застосовується розмив ґрунту гідромоніторами й усмоктування ґрунту з-під води земснарядами.

Рельєф місцевості впливає на вибір схеми розробки ґрунту гідромоніторами - із самопливним транспортом пульпи (мал. 5.1, а) і напірним (мал. 5.1, б).

Для розмиву ґрунту і видалення пульпи гідромонітори встановлюються у вибоях. Вибої бувають зустрічні, швидкісні і косі. При зустрічному вибої (мал. 5.1, в і г) гідромонітори розташовуються на підошві вибою. Спочатку підмивають ґрунт, потім маса обрушується, перетворюється в пульпу і тече назустріч струменю води. Цей тип вибою забезпечує високу продуктивність гідромонітора.

При швидкому вибої гідромонітор може встановлюватися на підошві вибою (мал. 5.1, д) чи зверху (мал. 5.1, е).

Висока продуктивність гідромоніторів досягається при косому вибої, якщо гідромонітори встановлюються під кутом один до одного (мал. 5.1, ж, е).

Для самопливного транспорту лотки і канави необхідно робити з ухилом, що забезпечує таку швидкість руху пульпи, при якій частки ґрунту не будуть осідати на дно. Пульповоди бажано укладати з мінімальною кількістю поворотів.

При напірному транспорті пульпа перекачується по трубах землесосами, що представляють собою одноступінчаті відцентрові насоси, пристосовані для того, щоб разом з гідромасою проходили невеликі камені і грудки ґрунту.

Для усмоктування і транспортування піску на ріках і озерах застосовуються плавучі землесоси - земснаряди, установлювані на понтонах або баржах.

Методом гідромеханізації намивають греблі, дамби, насипу для доріг, площадки для будівництва й інші земляні спорудження, а також улаштовують виїмки. Насипу намивають безестакадним і естакадним способами. При естакадному способі влаштовуються дерев'яні чи металеві естакади, на яких укладаються трубопроводи. Більш економічний безестакадний спосіб.

Перед намивом ґрунту виробляється обвалування бульдозерами площі намиву сухим ґрунтом і для дренування води влаштовуються колодязі з водоотвідвідними трубами.

Рис. 5.1. Розробка ґрунту гідромоніторами:

а-самопливний транспорт пульпи; б-те ж напірний; в-метод «підбивки»; г-зустрічний вибій; д - побіжний вибій; е - розробка «зверху вниз»; ж - те ж з “косим вибоєм”; 1 - вибій; 2 - гідромонітор; 3 - водовід; 4 - насосна станція; 5 - природна водойма; 6 - лоток для транспорту пульпи; 7 - приямок для збору пульпи; 8 - землесос; 9 - напірний трубопровід для транспорту пульпи; 10 - земляне спорудження (або відвал ґрунту); 11 - вали із сухого ґрунту; 12 - ґрунт, що обрушився; 13 - контур вибою; 14 - потік пульпи.

Дата добавления: 2013-12-14