Особливості розвитку міжнародного бізнесу

Значення ери концесій для міжнародного бізнесу

Концесійна ера підготувала ґрунт для самовизначення колоніальних і напівколоніальних країн в економічному плані, а Друга світова війна дала могутній політичний імпульс цим процесам. З іншого боку, такі явища, як інтернаціоналізація світового ринку робочої сили і суперництво, що загострюється, на світових ринках сировини, напівфабрикатів і готових виробів, головні учасники якої прагнуть придбати конкурентні переваги, використовуючи можливості все більш складної структури міжнародного бізнесу, означали просування не тільки до наступної ери національних держав, але і у відомому сенсі до глобалізації бізнесу в цілому.

4. Ера національних держав (1945–1970 рр.)

Два головні напрями розвитку міжнародного бізнесу повинні привернути увагу при аналізі цього періоду його розвитку. Це, по-перше, становлення і бурхливий розвиток десятків нових національних держав, що одержали в спадщину від концесійної ери до певної міри розвинений економічний базис і деяку кадрово-технологічну структуру. З другого ж боку – і всі пороки колоніального господарського розвитку: від монопродуктових економік до важких фінансових проблем.

При всіх недоліках, а нерідко і драматичних поворотах цього розвитку саме воно дало первинний поштовх небаченому вибуховому розширенню міжнародного бізнесу: адже відносно закриті для зовнішньоекономічної діяльності колоніальні імперії на історично найкоротший термін перетворилися в безліч самостійних гравців на зовнішньому ринку, активно шукаючих ринки збуту традиційних продуктів свого експорту і таких же активних реципієнтів для будь-якого роду інвестиційних вливань. Оскільки ж активні акції на зовнішньому ринку вимагали самі по собі значної фінансової підтримки, то цей неадекватний попит на фінансові послуги різко підштовхнув розвиток міжнародних ринків капіталів, появу і розвиток ряду нових фінансових інструментів, зростання сфери міжнародного аудиту і консалтингу.

З іншого боку, найбільш могутні американські корпорації, використовуючи всі переваги домінуючого положення США в післявоєнному світі, вперше практично здійснили прорив до мультинаціонального бізнесу, тобто до якісно нового ступеня розвитку міжнародного бізнесу фірми, коли весь світ стає, по суті, ареною її конкурентної боротьби і сферою фірмових інтересів. Вже в 60-і, а особливо в 70-і рр., американських піонерів мультинаціонального бізнесу наздогнали, а багато в чому і перегнали їх європейські і в ще більшому ступені японські суперники.

Якщо підсумовувати головні тенденції розвитку міжнародного бізнесу за три-чотири останніх десятиліття, то що ж слід визнати головною і визначаючою тенденцією цього розвитку? Або локальніше: яке питання, поставлене цим розвитком, слід визнати центральним, визначаючим для розуміння перспектив міжнародного бізнесу? Його слід було б сформулювати так:

Які межі і можливості ефективного використання національної моделі менеджменту з погляду ефективності міжнародного бізнесу взагалі і його вищої форми – мультинаціонального бізнесу – особливо?

Це формулювання може показатися на перший погляд слабо пов'язаною з попереднім матеріалом, але при уважнішому розгляді вона дуже чітко саме з нього і слідує. Роль ери національних держав

«Ера національних держав», давши могутній поштовх розвитку міжнародного бізнесу і зробивши його сферою весь світ, в якому перестали існувати закриті системи типу «метрополія-колонія», одночасно вперше поставила питання про те, що міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку і в цьому своїй новій якості він потребує так же якісно новій системі управління.

Чим ширше оперує бізнес по всьому світу, тим все більш і більш колишня формула «управління зарубіжними операціями», або «управління зовнішньоекономічною діяльністю», стає неадекватній вимогам глобальній ефективності фірмового бізнесу і повинна бути замінена формулою «міжнародний менеджмент».

А той факт, що найпершими це зрозуміли мультинаціональні корпорації, дуже природно витікає з національних держав, що обговорювалися раніше двох істин ери: адже саме МНК першими вийшли на найвищий рівень міжднародності і по глибині залученої, і по культурному чиннику з тієї простої причини, що глобальна ефективність фірми (а вона і є їх головна мета) вимагає абсолютної свободи вибору форм діяльності в будь-якій країні (перший чинник) і такої ж абсолютної свободи вибору самої країни (другий чинник).

5. Ера глобалізації (починаючи з 70-х рр. XX ст.)

(введена С. Ронером в розвиток ідеї Р. Робінсона)

Цей період розвитку цивілізації взагалі і міжнародного бізнесу зокрема проходить під знаком революційних технологічних змін, услід за якими, йдуть економічні, соціальні і політичні зміни. Комп'ютерна революція і могутній розвиток телекомунікацій практично невпізнанно змінили обличчя всіх традиційних технологій, вивівши їх на якісно новий рівень і зрозуміло, що перші і найголовніші плоди цього процесу пожинають промислово розвинені країни. У багатьох випадках розрив між ними і відсталішими країнами збільшується і відповідно росте напруженість у відносинах.

Сьогодні для міжнародного бізнесу практично не залишилося закритих зон і тим. Реальна глобалізація зрештою характеризується тим, що міжнародні економічні зв'язки охопили практично всі країни і кожна з них в тій чи іншій мірі залежить від міжнародного бізнесу. Наслідки цього двоякі: з одного боку, країна може користуватися всіма його благами, не випробовуючи негативних наслідків відсутності в ній тих або інших ресурсів, можливостей і т.д. Але, з іншого боку, природною платнею за це стає і істотна залежність країни від стану світових ринків в цілому.

Характерні риси сучасного бізнесу (міжнародного)

Будучи могутнім інструментом економічної інтеграції країни в світову економіку, а отже – інструментом глобалізації як такий, міжнародний бізнес в сучасних умовах визначається наступними характерними рисами:

1. Доступність і загальність. Хоча міжнародний бізнес і регулюється відповідними законодавствами країн, він все більше і більше перетворюється в свого роду невід'ємну можливість практично для будь-якої фірми майже кожної країни, принципово змінюючи стратегічні і тактичні перспективи фірм і відкриваючи перед ними небачені раніше потенційні поля ділової активності. В той же час тут є, звичайно, і свої обмеження.

2. Ступінчастість розвитку. Йдеться про те, що входження фірми в міжнародний бізнес, по суті і як правило, починається з простих форм звичайної зарубіжної торгівлі і у міру розвитку досягає вищої форми – мультинаціональної корпорації. Суть цієї особливості не зводиться до природної вимоги накопичення досвіду і нарощування потенціалу – і саме входження в міжнародний бізнес, і подальші досягнення в ньому примушуватимуть фірму долати свого роду пороги: якщо на початковому етапі це як мінімум – поріг, наприклад, якісного рівня товарів фірми і раціональності її витрат, що дозволяє більш менш нормально продавати товари за кордоном, то у міру її розвитку це і питання грамотного розвитку дистрибуції, ефективного використання міжнародних ринків капіталів і робочої сили, грамотної роботи з міжнародними транспортними мережами і т.д.

На все це можна заперечити наступне: врешті-решт, в тій чи іншій мірі ступінчастість спостерігалася і до епохи глобалізації. Що нового сьогодні? Відповідь очевидна: інша, принципово нова технологічна основа.

3. Технологічна глобалізація. Можливості комп'ютеризації, інформатизації і телекомунікацій принципово змінили характер міжнародного бізнесу, який в сучасних умовах придбав три принципово нові риси:

* він може ефективно здійснюватися «не виходячи з офісу»;

* він може здійснюватися в режимі реального часу;

* він може за допомогою телекомунікацій охоплювати всі ринки товарів, капіталів, робочої сили, інформації, що цікавлять бізнес, і т.д.

4. «Фінансиаризація». Цей термін (був введений в обіг Же.-П. Серван-Шрайбером) дуже точно відображає найважливішу рису «глобалізованого» міжнародного бізнесу: фінансовий зміст міжнародних ділових операцій, починаючи від їх задуму і кінчаючи реальним результатом, стає серцевиною міжнародного бізнесу, тим своєрідним центром, навколо якого обертаються всі інтереси, рішення, стратегії.

Звичайно, і до епохи глобалізації прибуток (а це, врешті-решт, – фінансова категорія) був головною метою міжнародного бізнесу, але істота нового періоду полягає в тому, що пошук і використання міжнародних конкурентних переваг тепер стали жорстко спиратися на досягнення фінансового менеджменту, новітні і численні фінансові інструменти, що зростають з гігантських можливостей світового фінансового ринку. Накладаючись на унікальні можливості комп'ютеризації і телекомунікацій, фінасиаризація стала, по суті, мірилом досконалості будь-якого міжнародного бізнесу.

5. Складна взаємодія національного і інтернаціонального. Можливо, ні з одного питання міжнародного бізнесу не виникало стільки суперечок і дослідників, і практиків, як з питання про вплив на ділове життя планети конвергентних і дивергентних процесів у сфері національних культур.

Дата добавления: 2013-12-14