Відповідний експорт

Оцінка технології

Мається на увазі використання можливостей роботи з передовими технологіями розробленими в Україні (колишньому СРСР) і такими, що мають: практично випробувані результати випробувань, підтверджені результати випробувань, підтверджений інтерес з боку зарубіжних виробників і т.д. Іншими словами, міжнародний менеджер починає серйозний аналіз зовнішнього середовища, тільки маючи на руках солідні докази тієї, що реалізовується і комерційної цінності нової технології (без цього фірма може витратити роки такого роду доказу).

2.1. Оцінка оригінальності і захищеності технології.

2.2. Оцінка зарубіжних аналогів і розробка карти порівняльної конкурентоспроможності.

2.3. Укрупнена оцінка «супутнього набору» (устаткування і послуг, які буде потрібно для ефективного впровадження технології).

2.4. Оцінка і формування переліку вірогідних зацікавлених фірм.

2.5. Наближена оцінка фінансових орієнтирів можливих операцій у варіантах:

* остаточного продажу технології;

* продаж з отриманням права участі;

* залучення іноземного партнера для самостійного освоєння технології (з подальшим експортом).

У опрацьовуванні цього пункту може розглядатися значно більше число варіантів, чим представлене вище (наприклад, продаж ліцензії із зобов'язанням сумісного збуту в Україні і в третіх країнах). Природно, що опрацьовування фінансових орієнтирів припускає і рішення питань по формах оплати (наприклад, продукцією).

2.6. Підготовка пропозицій, орієнтованих на зацікавлені фірми і проведення переговорів.

Це можливість для багатьох українських фірм експортувати різного роду товари, які в зарубіжних країнах (перш за все — в розвинених) цілком можуть конкурувати з менш якісними і дешевшими товарами азіатських, латиноамериканських і африканських виробників.

Практика всіх країн однозначно підтверджує, що реальний розвиток конкурентоздатних виробництв в оброблювальній промисловості країни починається лише тоді, коли їх продукція реально входить в міжнародну конкурентну боротьбу, але – на посильному, відповідному для себе рівні. Українські вироби вже сьогодні цілком можуть конкурувати з поряд китайських, малайзійських, бразильських, єгипетських, турецьких і інших товарів з менш розвинених країн на ринках будь-яких держав, а що особливо важливо – європейських країн, США, Канади, Австралії. На цих ринках наші фірми, природно, обслуговують бідніші верстви населення і, відповідно, розраховують на менший дохід, але, по-перше, це – стабільні і добре структуровані ринки, по-друге, саме тут наш виробник тільки і може одержати абсолютно безцінний досвід сучасної договірної роботи, дистриб’юії, просування, сервісу і т.д. А головне – це буде першим і необхідним ступенем подальшого якісного зростання. Адже саме цим шляхом йшли нинішні «чемпіони» – японці (пригадаємо перший вихід на американський корпорації Toyota), а потім їх досвід успішно повторили країни всіх чотирьох хвиль розвитку Південно-східної Азії, латиноамериканці, турки та інші.

Відзначимо тепер головні питання, які вирішує міжнародний менеджер, використовуючи цю можливість:

3.1. Оцінка власної технології і виділення товарного ряду, придатного для відповідного експорту.

3.2. Формування набору конкурентів (тут охоплюються товари на доступніших для української фірми ринках) і оцінка порівняльної конкурентоспроможності.

3.3. Попередня оцінка можливих каналів дистриб’юції і основних умов роботи з ними (постачання, участь в просуванні, сервіс).

3.4. Орієнтовна оцінка місткості ринків (сегментів ринків) і прогноз вірогідної частки майбутнього контролю.

3.5. Формування фінансових, організаційних і технологічних цілей проникнення на ті або інші ринки.

Дата добавления: 2013-12-14