Процесуальна форма соціальної роботи

Процесуальна форма існування соціальної роботи нам більше знайома з практики. Це за сутністю є продуктивність або соціальний процес у вузькому сенсі слова.

Вона проявляється у всякому випадку, коли ми маємо справу з надання конкретної допомоги тим чи іншим верствам населення. Виходячи з цього, вона, процесуальна форма, досить широко віддзеркалена у наявній науковій літі ратурі, особливо з проблем узагальнення закордонного досвіду та розробки технології соціальної роботи.

Визначення форм соціальної роботи та особливо їх класифікація – справа дуже складна з огляду на те, що до неї належить взагалі усе визначене. Як наслідок цього, до форми соціальної роботи відноситься усе, що відбувається у сфері соціальної роботи. Вони, форми, взагалі являють собою суміш форм, технологій, технік, прийомів та методик соціальної діяльності.

Наведемо деякі приклади такого підходу. Так, наприклад, Х. Вілфінг до форм соціальної роботи відносить так звані «групи соціальної допомоги.» Відомий вітчизняний фахівець з соціальної роботи А. Капська з цього приводу пише: «вихідні консультативні пункти залишаються ефективною і майже єдиною формою соціальної роботи в сільській місцевості.» В іншому місці вона зазначає, що «робі та за місцем проживання – одна з основних форм соціальної роботи.»

Спробу класифікувати процесуальні форми соціальної роботи зробили вітчизняні вчені. Так, наприклад, І.Д. Звєрєва, І.В. Козубовська, В.Ю. Керецман та О.П. Пічкар у роботі «Соціальна робота з дітьми та молоддю: теоретико-методологічні аспекти» визначили: «До основних форм організації соціальної роботи слід віднести:

- індивідуальну, сутність якої полягає у наданні вихованню соціальної допомоги, наданні соціальних послуг та здійсненні соціальної реабілітації відповідно до потреб особистості та характеру тих проблем, які у неї існують;

- групову, призначенням якої є організація соціально значущих ініціатив, участі особистості у соціально спрямованій діяльності громадських об'єднань та організацій;

- організацію соціально значущої діяльності, у тому числі і добродійної;

- соціальне навчання (соціальну освіту), яке здійснюється у навчально-виховних державних та приватних освітніх закладах різного типу і пов'язане із здобуттям певного рівня соціальної освіти;

- соціально-психолого-педагогічну та юридичну підтримку, призначенням якої є надання професійної допомоги та посередницька діяльність професіоналів у вирішенні різноманітних проблем особистості й колективу;

- консультування, у ході якого виявляються та виокремлюються основні напрями виходу із скрутного становища, в якому опинилась особистість;

- науково-обґрунтовані та своєчасно застосовані дії держави, центрів соціальних служб для молоді, спеціальних установ, професіоналів та волонтерів, спрямовані на:

- попередження можливих фізичних, психологічних і соціокультурних колізій в окремих індивідів і груп ризику;

- збереження, підтримання і захист нормального рівня життя і здоров'я людей;

- сприяння молодим людям у досягненні поставлених цілей і розкриття їхніх внутрішніх потенціалів.»

Більш обґрунтованою виглядає класифікація форм соціальної роботи, що викладена у «Словнику-довіднику для соціальних працівників та соціальних педагогів». Згідно з даним джерелом форма соціальної роботи визначається як «упорядкована певним чином структура діяльності соціального працівника, яка зумовлена метою, задачами, логікою та методами роботи на конкретних етапах соціальної роботи, в конкретних обставинах і характеризується особливими способами керування, організації та співробітництва соціального працівника з клієнтами у соціальній діяльності.» При цьому виділяється три види форм соціальної роботи, а саме: індивідуальні, групові та масові (фронтальні).

А далі автори «Словника-довідника» наводять таке визначення та класифікацію форм соціальної роботи: – це «варіанти організації активності об'єктів соціальної роботи, спрямовані на розв'язання професійних соціально-педагогічних завдань; соціального педагога чи працівника та особистих проблем клієнтів. Форт соціальної роботи розрізняють за певними класифікаційними ознаками, що дозволяє зробити їх поділ на окремі групи.

За кількісним складом учасників форми поділяють на індивідуальні (бесіда, гра,] індивідуальне заняття), групові (диспут, конкурс, прес-конференція, тренінг] усний журнал та ін.), масові (фестивалі, збір, похід, тематичний день та ін.).

За провідним способом педагогічного впливу виділяють словесні форми (бесіда, диспут, зустріч); практичні форми (ярмарок, змагання, похід, аукціон); наочні форми (конкурс творчих робіт, плакатів, реклами, емблем тощо).

За складністю побудови форми бувають прості (диспут, вікторина, лекції,] бесіди, зустріч); складні (семінар, свято, творча гра); комплексні (тематичн ний день, тиждень, місячник, фестиваль, марафон).

За характером змістовного наповнення розрізняють інформаційні (лекція,: бесіди, консультація, усний журнал) та інформаційно-практичні форми] (тематична акція, конкурс, гра-мандрівка).

Таким чином, процесуальна форма має надзвичайно багато модифікацій] проявляється повсякденно і за різних обставин, торкається кожного окремого соціального робітника та його клієнтів. При цьому ще раз підкреслимо, що цей вид форми соціальної роботи має плинний характер. Вона існує і зникає, щоб, знову проявитись як малюнок на березі моря. Зовсім інша справа – це морфологічна форма соціальної роботи, у якій «застигає» сумарний продукт соціалної діяльності населення окремої країни.

Дата добавления: 2013-12-14