Принципи і завдання управління витратами

Предмет, метод і зміст дисципліни

Лекція 1.Економічна суть, значення і завдання управління витратами.

1. Предмет, метод і зміст дисципліни.

2. Принципи і завдання управління витратами.

3. Роль і значення управління витратами в умовах ринкової економіки.

Управління витратами виникло у країнах з розвинутою ринковою економікою як засіб зниження рівня виробничих затрат і на цій основі забезпечення конкурентоздатності своєї продукції на світовому ринку.

Управління - це цілеспрямована дія на об’єкт з метою змінити його стан або поведінку у зв’язку зі зміною обставин.

Предметом управління витратами є спожиті ресурси підприємства у процесі кругообороту господарських засобів з точки зору їх мінімізації. При цьому необхідно знижувати спожиті ресурси на одиницю продукції як у речово-натуральному виразі, так і у вартісному. Спожиті ресурси підприємства знаходять свій вираз у такій формі, як затрати - матеріальні, трудові, фінансові.

Мета управління витратами – підвищення ефективності виробництва на основі вирішення таких завдань:

ü Нормування всіх видів ресурсів, які використовуються для виробництва продукції.

ü Контроль за дотриманням норм у спеціальних документах,виявлення відхилень від норм.

ü Зміна норм на основі нової техніки і технології, впроваджень наукових розробок, удосконалення організації праці.

ü Удосконалення системи управління.

ü Розробка системи управління витратами.

ü Стимулювання працівників за зниження ресурсів на одиницю продукції.

Управління витратами вивчає свій предмет за допомогою певних методів, до яких слід віднести:

1. Загальнометодологічні методи дослідження об’єкта (спостереження, порівняння, аналіз, синтез). Метод спостереження передбачає систематичний збір інформації, необхідної для характеристики витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції. Порівняння передбачає вияв тенденцій і закономірностей у розвитку об’єкта, за яким здійснюється спостереження. Аналіз передбачає виділення окремих складових частин об’єкта, детальне їх вивчення, а на основі отриманої інформації зробити узагальнення – синтез отриманих даних і прийняти відповідні рішення.

2. Специфічні методи управління витратами (нормативний метод управління витратами, математико - статистичні методи дослідження собівартості і рентабельності продукції).

Зміст дисципліни управління витратами зводиться до вивчення та засвоєння понять «витрати», «виробнича собівартість», «витрати періоду», їх складу, структури і динаміки на підприємствах, класифікація затрат на виробництво. Поряд з цим структура даного курсу включає розгляд та характеристику калькулювання собівартості як основи управління виробничими затратами; планування, нормування і прогнозування як важливих складових елементів системи управління витратами.

Основні принципи управління витратами зводяться до наступного:

1. Системний підхід до управління витратами полягає у тому, що ефективність управління витратами оцінюють за ефективністю найбільш слабкої ланки системи (н-д, низький рівень нормування затрат, посередня мотивація і стимулювання персоналом за їх зниження, недостатніх за обсягом і незадовільний за якістю аналіз). Саме слабка ланка визначає надійність (ефективність) роботи всієї виробничої системи, якою є підприємство.

2. Єдність методів, що практикуються на різних рівнях управління витратами. Суть другого принципу зводиться до використання на практиці на різних рівнях управління єдиних підходів та методів з метою забезпечення виконання спільної мети – налагодження системності в управління витратами.

3. Управління витратами на усіх стадіях життєвого циклу виробу – від створення (виготовлення) до утилізації.

4. Органічне поєднання зниження витрат з високою якістю продукції. Висока якість продукції неодмінно викликає додаткові витрати на більш якісну сировину, дорожче виробниче устаткування, використання у процесі виготовлення продукції більш кваліфікованих робітників тощо. В сьогоднішніх умовах господарювання необхідно вміти органічно поєднувати зниження витрат не лише без погіршення якісних параметрів продукції, але й їх покращення.

5. Суть принципу «недопущення зайвих затрат» зводиться до повної ліквідації фактів безгосподарності, наявних втрат від браку, простоїв, наднормативних витрат та істотного зниження величини витрат непродуктивного характеру.

6. Широке впровадження ефективних методів зниження затрат. До таких методів можна віднести: нормативний метод обліку затрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції або ж аналогічний зарубіжний метод «стандарт-кост», оперативний аналіз собівартості продукції з виявленням відхилень та їх причин, які забезпечують ефективне зниження витрат.

7. Удосконалення інформаційного забезпечення щодо рівня затрат. Щоб здійснювати вплив на витрати, необхідно володіти своєчасною, повною і достовірною інформацією щодо рівня і структури витрат планових або нормативних і фактичних.

8. Підвищення зацікавленості виробничих підрозділів підприємства у знижені затрат. У знижені затрат повинна бути зацікавлена не лише адміністрація підприємства, тобто вище керівництво, але й усі без винятку їх структурні підрозділи і, в першу чергу, виробничі, від яких у найбільшій мірі залежить загальні витрати підприємства. Така зацікавленість робітникам виробничих підрозділів доцільно передбачити у розроблених спеціальних системах матеріального і морального заохочення, схвалених на загальних зборах трудового колективу і зафіксованих у колективному договорі.

Надзвичайно тісно з принципами управління витратами пов’язані їх завдання. Управління витратами на підприємстві покликано вирішувати такі основні завдання:

1. Виявлення ролі управління витратами як фактора підвищення економічних результатів діяльності.

2. Обчислення необхідних витрат на одиницю продукції.

3. Виявлення технічних способів і засобів виміру й контролю витрат.

4. Пошук резервів зниження витрат на всіх етапах виробничого процесу і у всіх виробничих підрозділах підприємства.

5. Вибір способів нормування витрат.

6. Вибір системи управління витратами, адекватної умовам роботи підприємств.

Дата добавления: 2013-12-14