Метод, завдання та принципи калькуляційного обліку

Зміст, мета й завдання виробничого обліку.

Виробничий облік - це підсистема бухгалтерського обліку, що забезпечує формування даних про витрати і результати процесу виробництва для контролю за виконанням планів виробництва продукції та її реалізації, за ходом виробничих процесів, їх оперативного регулювання для підвищення ефективності господарської діяльності підприємства.

Метою виробничого обліку є:

1. контроль за витратами виробництва та доходами підприємства;

2. аналіз причин перевитрат порівняно з попередніми періодами, кошторисами або прогнозами;'

3. виявлення можливих резервів економії та підвищення рентабельності виробництва;

4. чітке і детальне відображення всіх процесів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції на підприємстві.

Основними завданнями виробничого обліку є:

1.Контроль за виконанням бюджету за обсягом, номенклатурою,- асортиментом, якістю продукції, залишками незавершеного виробництва і рухом напівфабрикатів.

2.Достовірне і своєчасне відображення фактичних витрат на виробництво, необхідних для управління та контролю за виконанням планових кошторисів і лімітів витрат.

3.Оперативний контроль за використанням матеріальних і трудових ресурсів, грошових засобів, виявлення причин і винуватців відхилень від нормативних і планових витрат в ході виробництва.

4.Відображення економічної ефективності науково-технічних і організаційних міроприємств, інших чинників, що впливають на величину собівартості продукції.

5.Виявлення загальних витрат і результатів діяльності виробничих колективів внутрішніх структурних підрозділів.

Етапами виробничого обліку є:

• облік витрат і доходів за їх видами;

• облік витрат і доходів за центрами відповідальності;

• облік витрат і доходів за їх носіями.

Облік витрат і доходів за видами демонструє, які групи витрат виникли на підприємстві в процесі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) в звітному періоді та як вони були покриті в процесі реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг).

Облік витрат і доходів за центрами відповідальності дозволяє точно розподілити їх між окремими "підрозділами підприємства (центрами відповідальності), для визначення результатів в розрізі кожного центра відповідальності.

Облік витрат і доходів за носіями передбачає визначення всіх витрат і доходів, пов'язаних з виробництвом і реалізацією одиниці якої-небудь конкретної продукції або з виконанням певного замовлення. Тобто визначається рентабельність кожного виду випущеної продукції.

Тільки в межах виробничого облік}" вдається розрахувати собівартість одиниці продукції, прибуток і рівень рентабельності.

Процес калькулювання трактується як система економічних розрахунків собівартості калькуляційної одиниці продукції.

Калькулювання –це обчислення витрат, які необхідно здійснити для виробництва та реалізації одиниці продукції.

Калькулювання є складовою частиною більш загального поняття, а

саме управлінського обліку, який охоплює всі аспекти підготовки й отримання інформації про процес виробництва, включаючи і калькуляційний облік. Калькуляційний облік - це групування витрат в таких аналітичних розрізах, які допомагають визначити собівартість продукції.

Стосовно завдань, що вирішуються калькулюванням, то ними є:

1. Забезпечення достовірної калькуляції одиничного продукту, його частин і процесів;

2.. Контроль рентабельності виробництва окремих продуктів і збереження планового рівня їх собівартості;

3. виявлення ефективності конструкторських і організаційно-технічних умов виробництва продукту;

4. забезпечення співставленості калькуляцій для порівняльного аналізу і використання його на макрорівні.

Незалежно від масштабів і сфери діяльності калькуляційний облік організовується за такими принципами:

1. науково-обгрунтована класифікація витрат

2. визначення об'єктів обліку витрат, об'єктів калькулювання і калькуляційних одиниць;

3. вибір методу розподілу накладних витрат;

4. вибір методу обліку витрат і калькулювання.

Калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) умовно можна поділити на три етапи. На першому етапі вираховується собівартість всієї випущеної продукції в цілому, на другому — фактична собівартість по кожному виду продукції, на третьо­му — собівартість одиниці продукції, виконаної роботи або на­даної послуги.

Сучасні системи калькулювання більш збалансовані. Інфор­мація, яка міститься в них, не тільки дозволяє виконувати тради­ційні завдання, а й допомагає при:

• визначенні доцільності подальшого випуску продукції;

• встановленні оптимальної ціни на продукцію;

• оптимізації асортименту продукції, що випускається;

• визначенні ефективності оновлення діючої технології і ма­шинного (верстатного) парку;

• оцінці якості роботи управлінського персоналу.

Значення калькулювання за умов дії ринкових відносин вкрай важливе. Зіставлення фактичної й планової (нормативної) собіва­ртості, інформація про які міститься у відповідних калькуляціях, дає можливість виявити «вузькі місця» у виробничому процесі, проаналізувати перевищення рівня витрат, розрахувати вплив факторів на відхилення, розробити конкретні заходи щодо зни­ження собівартості та підвищення рентабельності окремих виро­бництв.

Калькулювання собівартості сприяє посиленню контролю за дотриманням норм витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, виявленню непродуктивних і економічно недоцільних витрат.

Таким чином, калькулювання собівартості є одним з основних елементів системи управління не тільки собівартістю продукції, але й виробництвом в цілому.

Дата добавления: 2013-12-14