ІІ. Виклад матеріалу

Людина пізнає саму себе лише в тій мірі, в якій вона пізнає світ»Гьоте І.

Пізнай себе, ти пізнаєш світ.” Сократ

Незнання — поганий засіб позбавитися від біди. Сенека

Мотивація навчальної діяльності.

Ознайомлення з темою, завданнями та планом лекції, літературою.

І. Вступна частина

Хід проведення згідно плану

Завдання для самостійної роботи

Підготувати індивідуальний звіт «Характеристика форм розвитку психіки» - таблиця.

План

1. Предмет науки психологія.

2. Загальне поняття про психіку. Психічні процеси та властивості особистості.

3. Мозок як орган психіки.

4. Психіка та свідомість. Структура свідомості.

1. Розгляд організаційних питань:

1) знайомство з викладачем та графіком навчального процесу: кількість годин по семестрах, їх розподіл на теоретичні, практичні, семінарські, контрольні заняття;

2) назвати форми контролю та загальні вимоги до студентів – дати види обов’язкових робіт, що підлягають оцінюванню; мати студентам зошит 98 ст. для конспекту, 12 ст. – словничок термінів, 18 або 48 ст. – практичних робіт;

3) короткий огляд програми курсу – фото по деяким темам курсу;

4) характеристика підручників та посібників, знайомство з обов’язковою та додатковою літературою – виставка літератури, роздатковий матеріал «Список літератури».

1. Предмет науки психологія.

У буквальному сенсі слова психологія - це вчення про психіку. Психея, або Психе, в грецькій міфології уособлення душі, дихання. Психе ототожнювалася із живою істотою. Дихання асоціювалося з вітром, подувом, польотом, вихором, тому душа зазвичай зображувалася пурхають метеликом або птахом, що летить. За Аристотелем, Психе і є «душа» і «Метелик». На основі різних міфів про Психею римський письменник Апулей створив книгу «Метаморфози», в якій у поетичній формі представив мандри людської душі в пошуках кохання.

Важливо відзначити, що поняття «душа» у всіх «племен і народів» асоціюється з внутрішнім світом людини - його сновидіннями, переживаннями, спогадами, думками, почуттями, бажаннями. М.С. Роговін відзначає, що поняття душі виникає у всіх народів як узагальнення і зведення до деякого наочному образу того, що міг охопити розум древнього людини в сенсі психіки. У зв'язку з поняттям душі людина підійшов до поняттю рушійною причини, джерела дії, до поняття живого в його протиставленні неживому. Спочатку душа ще не була чимось то чужим тілу, якийсь інший сутністю, а виступала як двійник людини з тими самими потребами, думками і почуттями, вчинками, як у самої людини. «Поняття про душу як про зовсім інший сутності виникло згодом, коли разом з розвитком суспільного виробництва і диференціацією суспільних відносин, разом з розвитком релігії, а потім і філософії душа починає трактуватися як щось, принципово відмінне від усього того, що існує в реальному світі».

Поступово наочний образ, службовець для позначення душі, блідне, поступаючись місцем поняттю безтілесною абстрактної сили, гетерогенної укладає її тілу.

Таким чином, вже в донаучній психології завершується відділення духовного від матеріального, кожне з яких починає виступати як деяка самостійна сутність.

Протягом багатьох століть душа була предметом міркувань філософів і богословів. Ніяких спеціальних досліджень не проводилося: мислителі обмежувалися міркуваннями, добором відповідних прикладів, підтверджують їхні висновки. Самоспостереження не було систематичним, частіше все воно використовувалося для того, щоб підтвердити справедливість умоглядних побудов, хоча справедливості заради, слід зазначити, що окремі автори, наприклад Августин Блаженний, були напрочуд

проникливі.

Дата добавления: 2013-12-14