Системний аналіз як метод дослідження в БЖД

Формування внутрішніх і зовнішніх зв'язків в системі "людина — життєве середовище

Л - людина, Ж - життєдіяльність, Н - небезпека, ВФ - вражаючий фактор, Б - безпека, А- альтернатива

Прямі зв'язки характерні тільки для пар а. в, г, е. Покажемо їх, розмістивши елементи БЖД у вершинах квадрата. Зрозуміло, що логічна послідовність дій в квадраті (читай системі "людина - життєве середовище") можлива лише за годинниковою стрілкою. Це не виключає попарні зв'язки виділених раніше пар. що разом з основним напрямком Л—> Ж —> Н—> ВФ утворює поняття внутрішніх зв'язків системи. Вони являються своєрідним ядром системи, коли розрив одного із зв'язків приводить до руйнування її логічної суті. Тому розв'язання любої ситуації безпеки життєдіяльності людини можливе лише навколо розглянутого квадрата. По суті це графічна модель предмета БЖД Навколо квадрата можлива побудова зовнішніх зв'язків, які розкривають суть взаємозв'язків між окремими елементами або їхню внутрішню структуру. Наприклад, стан людини в житті визначається альтернативою умов життєдіяльності - комфортність чи некомфортність певної життєвої ситуації, яка в свою чергу витікає з порівняння безпечності чи небезпечності її існування. Маємо взаємозв'язок між елементом "небезпека" і логічною парою "людина - життєдіяльність". Аналогічний приклад наведено в лівій частині рисунка, де стан людини визначається наявністю чи відсутністю засобів захисту в логічній парі "людина - вражаючий фактор".

В нижній частині рисунка показано приклад розбиття пари "небезпека - вражаючий фактор" на складові елементи: "джерело небезпеки", "причина", "небезпечна ситуація". Разом вони утворюють нову підсистему Н—>ДН —>П —> НБ—> ВФ, яка характеризується своїми внутрішніми зв'язками і має власну структуру зовнішніх взаємозв'язків між іншими елементами системи.

Системний аналії - це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі "людина життєве середовище ", її підсистемах, або на рівні окремих елементів цих систем та їхнього впливу на людину.

Методологічними засобами системного аналізу можуть бути, як загальновідомі способи досліджень (аналіз і синтез, математичне і фізичне моделювання, морфологічний аналіз), так і відносно нові (метод сценаріїв, побудови та аналізу дерева цілей, теорії ризику, катастроф та ризику тощо) методи досліджень.

Системний аналіз безпеки як метод дослідження сформувався наприкінці 50-х років, коли виникла нова наукова дисципліна, шо зветься "Безпека систем".

Безпека систем - це наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів із запобігання та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості.

Ідея або концепція безпеки систем вперше була використана у ракетобудуванні наприкінці 40-х років XX століття. У подальшому вона видокремилася в окрему дисципліну та використовувалась головним чином у ракетобудівних, авіабудівних та аерокосмічних об'єднаннях. До 40-х років конструктори та інженери орієнтувалися виключно на метод спроб та помилок при розробці безпечних конструкцій. Такий підхід виправдовував себе у часи, коли системи та конструкції були відносно простими. Наприклад, в авіаційній промисловості розв'язання подібних проблем часто полягало у використанні методу "літай - усувай недоліки - літай". Авіаційна техніка розроблялася на основі вже існуючих або відомих технологій. Потім вона експлуатувалася до того моменту, доки не виникали проблеми чи, у найгіршому випадку, аварії. Якщо встановлювалося, що причиною аварії були помилки в конструкції, то ці конструктивні недоліки усувалися і літаки літали знову. Якщо ж встановлювалося, що причиною аварії були помилкові дії пілотів, то проводилося додаткове навчання, змінювалася програма навчання або ж застосовувалися інші організаційні заходи. Цей метод добре працював, коли літаки літали повільно та низько і будувалися з фанери, дроту і тканини. Однак оскільки системи ставали все більш складними та можливості літаків, такі як швидкість і маневреність, зросли, збільшилася ймовірність значних наслідків аварії системи або однієї з багатьох її складових. Такі чинники призвели до виникнення системного інжинірингу, з якого потім зрештою виникла концепція безпеки систем.

Початок космічної ери в середині 50-х років викликав необхідність розробки більш безпечних систем. Ракетобудування та космічні програми стали рушійними силами у розвитку системно-безпечного інжинірингу. Такі системи з 50-х - початку 60-х років стали вимагати нових підходів до контролю за небезпекою, оскільки вони асоціювалися з озброєнням та космічними системами.

Програми розроблені спочатку військовими та фахівцями у галузі космонавтики, з часом були пристосовані до застосовування у промисловості в таких небезпечних галузях як ядерна енергетика, нафтопереробка, перевезення вантажів, хімічна промисловість і пізніше у комп'ютерному програмуванні.

Будь яке сучасне робоче місце може розглядатися як результат останніх досягнень у галузі безпеки систем. Багато правил норм, законів і основних критеріїв безпеки, що використовуються сьогодні у промисловості у більшості своїй є прямими наслідками дійсної або усвідомлюваної потреби у такій контрольній доктрині. Нові правила та норми безпеки вводилися після того, як сталася аварія або після того як хтось далекоглядно передбачив можливість і запропонував контроль, щоб запобігти такій події. Незважаючи на те, що перша з вказаних причин часто була головною при запровадженні правил і нормативів з безпеки друга також має важливе значення у прийнятті багатьох вимог з безпеки, які використовуються сьогодні в народному господарстві. Обидві ці причини є основою, на якій базується діяльність інженерів з охорони праці.

Перший метод - створення правил з безпеки після того як нещасний випадок або аварія сталися подібний до методу "літай - усувай недоліки - літай", що розглядався раніше.

Другий метод - передбачення можливої аварії та спроба її запобігання за допомогою використання різних контрольних операцій, регулювання тощо є саме тим методом, який використовує спеціаліст з безпеки систем коли аналізує якусь конструкцію, умови пращ чи технологію. Однак там, де це можливо, концепція безпеки систем йде на крок вперед можливих інцидентів і насправді намагається виключити ризик цих подій з процесу взагалі. З появою безпеки систем як науки метод забезпечення безпеки і надійності систем "літай - усувай недоліки - літай" перетворився на метод гарант безпеки систем, який названо "визначення, аналіз та виключення".

Коли під терміном "людина" розуміється група людей, то рамки небезпек суттєво розширюються. Тепер небезпечна ситуація може скластися для людей міста, в якому вийшов з ладу водогін, або для мешканців оудинку у зв'язку з пожежею ТОЩО.

Якщо ж елемент "людина" охоплює все населення Землі, то зрозуміло, що йдеться про глобальні небезпеки, такі як потепління клімату, озонові діри, перенаселення, збіднення родючості грунтів тощо. Таким чином точність визначення поняття "елемент" визначає величину системи чи підсистеми і масштаб проблеми, яка вирішується.

Системи мають властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що складають її. Ця найважливіша властивість систем називається емерджентністю і лежить в основі системного аналізу. Наприклад, сукупність людей і територія на якій вони проживають (елементи) І створюють нову систему - країна, яка має герб, гімн, органи влади, тобто! елементи, яких окремо взяті люди і територія розглядався раніше

Розбиття елементів системи на окремі піделементи

Система "людина - життєве середовище" є складною в тому розумінні, що в неї, як правило, входить велика кількість перемінних, що визначає безліч зв'язків між ними. Відомо, що чим більше перемінних та зв'язків між ними має система, тим важче ці зв'язки піддаються математичній обробці і виведенню універсальних законів. Складності вивчення систем "Л - ЖС" обумовлюються також і тим, що ці системи є багаторівневими, містять у собі позитивні, негативні та гомеостатичні зворотні зв'язки і мають багато емерджентних властивостей.

Для вивчення небезпек в системах любого рівня можна використовувати різні засоби пізнання. Наприклад, підсистема "людина - виробниче середовище" вивчається окремою галуззю знань, яка практично оформилася в самостійну науку "Охорона праці". В ній сформувався певний методологічний комплекс наукового пізнання для вивчення виробничих небезпек, їхніх властивостей та розробки заходів і засобів щодо їх запобігання. Підсистема 3-го рівня "людина - тварина" з точки зору небезпек вивчається в розділі "Охорона праці в ветеринарії, яка окрім методології "Охорони праці" включає власні методи пізнання.

У складі дисципліни "Безпека життєдіяльності" діє багато систем. Основним завданням при використанні знань, понять і уявлень про системи є отримання нової інформації для розробки методів і заходів запобігання аваріям, травмам і негараздам.

У змісті своєї організації кожна система повинна мати: 1. Центральну (головуючу) підсистему.

Дата добавления: 2013-12-14