Правова держава

Поняття і види форми правління, форми державного устрою і форми державно-правового режиму

Характеристика внутрішніх і зовнішніх напрямів діяльності (функцій) держави

Поняття держави та її ознаки

Різноманітні теорії виникнення держави

Походження держави і права

ТЕМА: Поняття, походження держави. Функції та форми держави

Лекція № 1

Укладач: викладач Н.М. Кондратенко

Л Е К Ц І Й Н І М А Т Е Р І А Л И

З ДИСЦИПЛІНИ «ПРАВОЗНАВСТВО»

Конотоп 2010

ЗМІСТ

Лекція № 1. Поняття, походження держави. Функції та форми держави……….3-12

Лекція № 2. Норми права та інші соціальні норми…………………………........13-19

Лекція № 3. Поняття та структура Конституції України 1996 року……………..20-25

Лекція № 4. Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина….….26-33

Лекція № 5. Конституційна система державних органів України…………….…34-48

Лекція № 6. Цивільне законодавство України………………………………….…49-61

Лекція № 7. Сімейне законодавство України……………………………………...62-66

Лекція № 8. Трудове законодавство України……………………………………...67-76

Лекція № 9. Адміністративне законодавство України………………………....…77-84

Лекція № 10.Кримінальне законодавство України………………………………..85-95

Лекція № 11. Екологічне законодавство України……………………………..…96-100

Лекція № 12. Земельне законодавство України……………………………...…101-106

Лекція № 13. Фінансове законодавство України……………………………….107-118

Список використаних нормативно-правових актів та літератури………….119-119

1. Тривалий час люди жили і розвивались, не знаючи дер­жави і права. Це була епоха первісного суспільства. Проте вже й тоді люди прагнули до колективних форм життя. Вони разом виробляли примітивну зброю, разом полювали, разом добували їжу, виготовляли одяг із шкіри тварин. Жили люди в цей період розвитку суспільства, об'єдную­чись у невеликі групи,— «первісне стадо» чи «орду».

Поступово люди навчились виробляти досконаліші зна­ряддя праці, будувати житло, добувати й готувати різно­манітну їжу, одомашнювати диких тварин, обробляти землю і вирощувати необхідні для харчування рослини. На зміну первісному стаду приходить досконаліше об'єднання людей — первісна родова община (рід) — колектив людей, що має одного пращура і веде спільне господарство.

Поступовий перехід від колективного до парних шлюбів, заборона шлюбів у середині роду приводять до активного спілкування між окремими родами, внаслідок чого роди об'єднуються у фратрії й племена. Такі об'єднання здійснюються на основі мовної, економічної, територіальної і шлюбної спільності.

Колективна власність на засоби виробництва, соціальна єдність членів роду (племені) визначили й відповідні форми організації суспільної влади. В родовій общині управління здійснювали всі дорослі члени роду (чоловіки і жінки). Всі найбільш важливі справи вони вирішували спільно на зборах членів роду (племені). На таких зборах обиралися старшини, вожді, керівники і ловчі. Ці обрані особи були першими серед рівних, їх влада базувалася виключно на авторитеті, їх поважали всі члени роду, схиля­лись перед їх мудрістю, хоробрістю, кмітливістю, сприт­ністю тощо.

Влада в первісному суспільстві:

а) базувалася на родових відносинах (рід об'єднував людей за дійсною чи припустимою кровною спорідненістю. Кожний рід був власником засобів виробництва, об'єднував членів роду для колективної праці, виступав господарським осередком для виробництва матеріальних благ);

б) у соціальному розумінні була безпосередньо суспіль­ною;не існувало спеціального апарату управління і при­мусу;

в) мала такі якості, як єдність, взаємодопомога, співро­бітництво (члени роду виконували свої функції на засадах переконання. Примус застосовувався дуже рідко і викону­вав роль громадського виховання. Надзвичайною формою примусу було вигнання з роду. Рід також захищав своїх членів від зовнішніх ворогів, для чого використовувалася військова сила або родова помста);

г) виконувалася рядовими і виборними членами роду добровільно, без спеціального апарату управління. Військо формувалося лише в разі потреби з чоловіків роду, здатних тримати зброю.

Проте, не зважаючи на позитивні форми управління, первісний лад не був ідеальним, оскільки:

праця людей ґрунтувалася на примітивних засобах ви­робництва, давала дуже мізерні результати і не задовольня­ла всіх потреб членів роду. Виробнича діяльність людей зводилася до здобуття їжі й одягу, будування примітивних жител, виготовлення деяких знарядь праці тощо;

роди і племена активно не спілкувалися між собою, не налагоджували взаємних доброзичливих відносин, що часто призводило до збройних сутичок і навіть війн;

численні забобони, відсутність писемності породжували жорстокість людей одне до одного;

брак нормальних умов життя робив людину безза­хисною перед явищами природи і стихією, що применшува­ло тривалість їїжиття.

Необхідний був подальший розвиток суспільного вироб­ництва, пошук шляхів удосконалення знарядь виробництва, засобів праці.

Передумовами виникнення держави теорія держави і права називає:

а) три великі поділи праці (виділення скотарських пле­мен, відокремлення ремесла від землеробства, виділення торгівлі);

б) появу надлишкового продукту, патріархальної сім'ї, приватної власності і майнової нерівності;

в) утворення класів як великих груп людей з протилеж­ними інтересами і виникнення міжкласових конфліктів;

г) неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові суперечності й конфлікти та виник­нення держави як політичної організації публічної влади.

Первісне суспільство розшаровувалось у період розпаду родового ладу. Поява класів з протилежними інтересами породила міжкласові конфлікти між родовою знаттю та іншими членами родів, а також з прийшлим населенням. Родова влада була вже неспроможна врегулювати ці конфлікти, і виникла держава як політична організація публічної влади.

Як право, так і держави виникли завдяки необхідності управляти соціальними процесами. В юридичній літературі є різні погляди на виникнення права. Залежно від цього розглядають право загальносоціальне і право юридичне. Як загальносоціальне явище право поділяють на права люди­ни, права нації, права народу, права об'єднань, права інших груп,права людства. Юридичне право встановлюється чи санкціонується державою. А отже, юридичне право виникає лише разом з виникненням держави, тому закономірності виникнення держави стосуються й виникнення права.

Розрізняючи право й закон, слід зазначити, що право, як інституційне утворення, стає таким завдяки джерелам права, тобто зовнішній формі вираження права.

Таким чином, юридичне право — це задекларовані державою правила поведінки суб'єктів, щоб відображати правду, справедливість, добро тощо.

Право виникає внаслідок:

а) переростання монокорм (первісних звичаїв, тра­дицій, моралі) в юридичні норми;

б) правотворчої діяльності компетентних державних органів чи посадових осіб;

в) перетворення рішень судових органів щодо конкретних справ у загальну норму, що є обов'язковою при вирішенні аналогічних випадків.

Між правом і державою встановлюється досить складний зв'язок. Через право держава прагне впровадити в життя свою волю, яка за авторитарних режимів має кла­совий характер. А це означає, що первісні звичаї чи традиції пристосовуються до інтересів пануючого класу, забезпечуються відповідними санкціями, реалізація їх під­тримується апаратом державного примусу і є засобом під­порядкування населення ваді економічно і політично па­нуючого класу. Таким чином виникає правовий звичай як найбільш стародавня форма права.

Судові органи, як органи держави в авторитарних державах, захищають також інтереси панівної верхівки, то­му не застосовують деякі звичаї, що захищали інтереси всіх, або змінюють їх зміст, вводячи нові правила. Судові функції часто виконували церковні служителі, верховні правителі, інші посадові особи державних органів.Захища­ючи інтереси пануючих класів, судові органи утворювали судовий прецедент, тобто рішення суду щодо конкретної справи набувало властивостей загальної норми.

При появі писемності держава (її органи), а також по­садові особи за допомогою правотворчості закріплювали свою волю в законах, указах та інших нормативних актах. У перших державних законах закріплювалися майнова нерівність, станові привілеї, безправність рабів та інших верств бідного населення. Прикладами таких законів є за­кони Хаммурапі, XII таблиць, Ману, Салічеська, Руська, Польська правди та ін.

Класові інтереси відображались у нормативних актахнетільки матеріального, а й процесуального права. Так при розгляді судових справ використовувались ордалії (випро­бування вогнем, водою тощо), поєдинки, присяги, відкуп. Тому багаті завжди могли відкупитись.

Таким чином, юридичне право, сформувавшись разомзі створенням держави, в рабовласницький і феодальний періоди розвитку державності має класовий характер і захи­щає інтереси економічно і політичне пануючого класу. Водночас рабовласницьке, феодальне і капіталістичнечисоціалістичне право є явищем культури й цивілізації, оскільки несе в собі інформацію про минулі і нині існуючі суспільні відносини між людьми.

2.У теорії держави і права існують різноманітні концепції виникнення держави.

Теологічна теорія. Представником теологічного походження держави був Фома Аквінський (1225—1274). Його вчення побудовано на ієрархії форм—під бога—чистого розуму—до духовного і матеріального світу. Проголошення походження держави від бога обґрунтовує її вічність І непорушність, виправдовує найбільш реакційні держави, підкреслює думку про те, що будь-яке посягання на державу приречене на невдачу, оскільки влада вкладена в руки правителя богом і покликана захищати благо всіх.

Патріархальна теорія. Сутність її полягає у твердженні, що держава походить від сім'ї і є результатом історичного розвитку і розростання сім'ї, а отже, абсолютна влада монарха — це продовження батьківської влади. Основними представниками названої теорії є Арістотель, Фільмер, Михайловський та ін. Наприклад, Роберт Фільмер у своєму творі «Патріархія чи природна влада короля» твердить що абсолютна влада монарха бере свій початок безпосередньо від Адама. Держава виростаєіз сім'ї, а влада монарха через Адама дана богом і не підвладна ніяким людським законам.

Договірна теорія. Вона пояснює виникнення держави внаслідок об'єднання людей на основі добровільної згоди (договору) про те, що одні будуть управляти, а інші — ви­конувати їх управлінські рішення. Представниками цієї те­орії були Грацій, Спіноза, Гоббс, Руссо, Радищев та ін.

Психологічна теорія. За цією теорією держава виникла завдяки особливим властивостям психіки людей. Начебто людській психіці притаманна потреба покори, насліду­вання, усвідомлення залежності від видатної особи. Народ є інертною масою, і не здатний приймати рішення, а тому потребує постійного керівництва. Представником цієї теорії був Л. Й. Петражицький (1867—1931).

Теорія насильства. За цією теорією, держава виникла як результат завоювання одних племен іншими, поневолення одного народу іншим. На думку прихильників цієї теорії, держава є тією силою,яку утворюють завойовники для утримання в покорі завойованих народів і зміцнення влади переможців. Представниками теорії були Гумплович, Каутський, Дюрінг та ін.

Органічна теорія. Її обгрунтував англійський філософ Герберт Спенсер (1820—1903). Він проводив аналогію між державою і біологічним організмом. На думку Спенсера, держава, подібно до біологічного організму, народжується, розмножується, старіє і гине. Як і біологічний організм, держава має політичне тіло: руки, ноги, голову, тулуб, що виконують відповідні функції.

Серед інших теорій походження держави заслуговує на увагу і космічна.

Отже, в теорії держави і права відсутній єдиний погляд на закономірності виникнення держави. Існують численні ідомарксистські і марксистсько-ленінські доктрини ви­никнення держави, а також історичні, географічні, демографічні та інші особливості виникнення держави у різних народів.

3. Нині в Україні неухильно розбудовується нова держав­ність. Долаються психологічні комплекси і стереотипи то­талітарного минулого, формується новий погляд на роль і сутність держави.

Основою будь-якого суспільного розвитку, включаючи й нинішній період в Україні, є спосіб виробництва матеріаль­них благ. Саме він визначає політичні, соціальні, духовні, моральні та інші процесижиття в суспільстві.

Економічна структура суспільства є реальним еко­номічним базисом цього суспільства, а політичні, ідео­логічні та юридичні явища — його надбудовою. До політичної надбудови належить і держава.

Держава найчастіше прямує за рухом виробництва, за розвитком економіки. Вона визначає форму власності (дер­жавну, колективну та індивідуальну: особисту й приватну), регулює розподіл матеріальних благ, охороняє і захищає існуючий правопорядок Проте держава не завжди автома­тично прямує за економікою. Вона може активно й проти­діяти економічному базисові. Великою мірою це залежить від впливу на державу різних факторів, які характеризу­ються співвідношенням різних соціальних прошарків, суспільної свідомостімас, діяльності політичних партій, інших громадських формувань і рухів, національних тра­дицій, рівня загальнолюдської і правової культури, активності трудових колективів та ін.Отже, держава може як випереджати економічний розвиток, так і відставати від нього.

Термін «держава» в юридичній та іншій науковій літера­турі тлумачиться по-різному. Його розглядають в суб­станціональному, атрибутивному, інституціональному і міжнародному значенні.

В субстанціональному значенні держава — це організо­ване в певні корпорації населення, що функціонує в про­сторі і часі.

В атрибутивному — це устрій певних суспільних відно­син, офіційний устрій певного суспільства.

В інституціональному — це апарат публічної влади, державно-правові органи, що здійснюють державну владу.

У міжнародному значенні державу розглядаютьяксуб'єкт міжнародних відносин, як єдність території, насе­лення й суспільної влади.

Таким чином, держава —це суверенна, політико-територіальна організація публічної влади певної частини населення, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна приймати загальнообов’язкові правила поведінки, а також здійснювати керівництво й управління загальносуспільними справами.

До основних ознак держави відносять:

а) суверенітет;

б) територіальне розселення населення країни;

в) наявність апарату управління і примусу;

г) здатність видавати загальнообов'язкові правила пове­дінки;

д) здатність збирати податки, робити позички і надава­ти кредити;

е) виражати й захищати інтереси певної частини насе­лення.

Суверенітет держави — це верховенство, самостійність, повнота й неподільність влади в певній державі в межах її території, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах. Таким чином, державу розглядають під різними кута­ми зору. Як офіційний представник суспільства держава повинна робити все від неї залежне для поліпшення жит­тя людей.

Дата добавления: 2013-12-14