Характеристика впливу на довкілля

Тема: ХАРАКТЕРИСТИКА ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ.

ЛЕКЦІЯ 7.

Вугільна промисловість – галузь паливної промисловості, підприємства якої здійснюють видобування, збагачення і брикетування кам’яного та бурого вугілля. Вугільна промисловість України є галуззю важкої індустрії, складовою паливно – енергетичного комплексу. З розвитком вугільної промисловості пов’язані чорна металургія, електроенергетика, коксохімія та інші галузі народного господарства. Видобування вугілля на території нашої країни почалося ще в XVIIIст. Тоді було відкрито Донецький вугільний басейн (1722). Першу вугільну шахту в Україні споруджено в Лисичанську (1795). До революції (1913) на Донбас припадало 86,8% вуглевидобутку Росії. Загальні запаси кам’яного вугілля складають 86,0 млрд. т до глибини 1800 м.

Вугледобування України зосереджено в трьох басейнах: Донецькому та Львівсько – Волинському кам’яновугільних басейнах, Дніпровському буровугільному басейні.

В кам’яновугільних відкладеннях Донбасу знаходиться 330 вугільних пластів, з них 130 мають робочу потужність більше 0,45 м. Найбільша потужність розроблюваних пластів 0,6-1,8 м. Пласти потужністю 2 м зустрічаються рідко.

У Львівсько – Волинському кам’яновугільному басейні знаходиться 80 вугільних пластів максимальною потужністю 2 м, основна потужність 0,5-1,1 м.

У Дніпровському буровугільному басейні кількість пластів – 3, з середньою потужністю 3-6 м. Максимальна потужність – 12 м.

Видобування вугілля може здійснюватися відкритим чи підземним способами.

При отриманні енергії у вугільно – паливному циклі (ВПЦ) спектри факторів, діючих на персонал та населення, а також масштаби їх дуже широкі та різноманітні. Вплив ряду факторів до цього часу вивчено недостатньо, і кількісна оцінка їх ефектів важка чи неможлива. Багато речовин, наприклад, органічні сполуки, які утворюються при спалюванні вугілля та особливо при його перетворенні в рідке чи газоподібне паливо, залишаються навіть не ідентифікованими. У вугільно – паливному циклі основна дія на довкілля обумовлена викидами в атмосферу на етапі використання, тобто спалювання палива. Останні етапи циклу обумовлюють локальний вплив при видобутку, переробці і транспортуванні вугілля.

ЗМЕНШЕННЯ НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

Нові технології. Синтетичні палива з вугілля можуть відкрити нову главу в історії його використання і замінити паливо з природної нафти і газу в двигунах. Теоретично хімічні процеси отримання синтетичної нафти і газу добре відомі, і зараз головним завданням в цій галузі є подальша розробка промислової технології. В принципі перетворення вугілля в газоподібне чи рідке паливо полягає в додаванні водню до вуглецю, який міститься у вугіллі, при особливих високотемпературних умовах, інколи в присутності каталізаторів, щоб забезпечити більш ефективний перебіг реакції.

Існує два способи отримання газоподібного палива з вугілля. Один з них пов’язаний з реакцією вугілля з водяною парою при високому тиску та температурі в реакторі. При цьому способі додаткова енергія надходить через часткове окислення вугілля. Продукт, отримуваний у цьому процесі, називається низькокалорійним газом; його теплота горіння – 4-9 МДж/м³. Цей газ може бути економічно використаний на місці в багатьох областях. Якщо при газифікації замість атмосферного повітря використовується чистий кисень, одержується газ з більшою теплотою горіння – 9-20 МДж/м³. Можливе також виробництво газу з теплотою горіння, близькою до теплоти горіння природного газу. Це досягається при застосуванні каталітичної реакції, яка називається мета нація. Інший спосіб отримання висококалорійного газу являє собою безпосередню реакцію між вугіллям і воднем – гідрогенізація.

Підземна газифікація вугілля є одним з найдешевших способів вилучення вугілля. На відміну від газифікації, вилучення вугілля не потребує спеціального промислового обладнання для виробництва синтетичного газу. Через цю особливість підземна газифікація вугілля привертає до себе особливу увагу. Підземну газифікацію вугілля особливо доцільно застосовувати в тих випадках, коли вугільні прошарки залягають надто глибоко, щоб забезпечити його економічне добування традиційними засобами. Зазвичай газифікація відбувається або шляхом вдування під тиском кисню, в результаті чого створюється низькокалорійний газ, або шляхом подачі потоку з суміші кисню з парою для отримання синтетичного газу з більш високою теплотою горіння. В більшості випадків з метою отримання висококалорійного газу можливо також здійснювати подачу водневого потоку.

Рідкі палива у вигляді синтетичної сирої нафти можуть бути отримані з вугілля трьома основними способами. В першому з них синтетичний газ, отриманий шляхом газифікації вугілля, за допомогою процесу синтезу перетворюється в рідке паливо (процес Фішера – Тропша). В другому в процесі піролізу (нагрівання у відсутності кисню) виробляється синтетична нафта, яка потім обробляється воднем з метою отримання високоякісного рідкого палива. Потім можна здійснити спалювання вугілля і фільтруванням видалити з утвореного продукту попіл. Після очищування продукту від розчинників і його обробки воднем отримується синтетична нафта.

Основні проблеми виробництва синтетичних газоподібних і рідких палив з вугілля носять глобальний характер; необхідно побудова надійної великої демонстраційної установки, яка не справляє шкідливого впливу на довкілля. Витрати виробництва цих видів палива поки що значно вищі, ніж витрати видобутку природного газу і нафти, і цей факт є найбільшою перешкодою на шляху широкого використання вказаних способів. Однак є тверда впевненість в тому, що ці проблеми будуть вирішені у найближчий час, оскільки на національному та міжнародному рівнях докладаються дедалі значніші зусилля, спрямовані на вдосконалення технологій та підвищення економічності виробництво синтетичних палив з вугілля. Таким чином, є добрі перспективи того, що врешті – решт вугілля буде використовуватись у вигляді рідкого палива для двигунів та інших цілей.

Дата добавления: 2013-12-14