Виклики нової злочинності та проблеми кримінального права в умовах глобалізації з позиції українських вчених-правників

Приєднуючись до позиції академіка Бауліна Ю.В. щодо викликів «нової» злочинності та проблем кримінального права в умовах глобалізації необхідно відзначити, що сьогодні людство переживає процес глобальних змін практично у всіх сферах своєї життєдіяльності. Соціально-політичні та економічні перетворення у країнах Східної Європи та колишнього СРСР зумовили не тільки інтеграцію світової економічної системи, а й стали підґрунтям зростання організованої транснаціональної злочинності, оскільки розширення міжнародних економічних зв’язків полегшило встановлення контактів як для законослухняних учасників економічних відносин, так і для суб’єктів транснаціональних злочинних угруповань.

Про стрімке зростання міжнародних економічних взаємозв’язків між країнами та глобалізацію світової економіки свідчить те, що світовий імпорт за період з 1960 до 1992 року зріс з 330 до 3500 млрд. доларів США. А його значна частина здійснюється контрабандним шляхом, супроводжується тіньовим капіталооборотом, проявами організованої злочинності, корупції та відмиванням доходів незаконного походження.

У контексті глобалізації світової економіки, а відповідно, і глобалізації криміногенних процесів, тінізації економіки і зростання одного з її потужних джерел – організованої злочинності, з середини 70-х років з ініціативи Конгресу ООН з питань попередження злочинності її організовані прояви транснаціонального характеру стали предметом серйозної уваги міжнародного співтовариства. З цього часу ведеться постійна робота щодо універсалізації відповідного понятійного апарату, розробляються проблеми ставлення учасників світового співтовариства до особи злочинця, напрацьовується відповідна міжнародна нормативно-правова база (рекомендації, конвенції і декларації) з питань боротьби з відмиванням доходів незаконного походження як інструментом легітимізації і відтворення матеріальної основи організованої злочинності.

Аналіз наукових джерел та міжнародних правових актів з проблем боротьби із злочинністю дозволяє виділити дві групи транснаціональних організованих злочинів. По-перше, це «наднаціональні» злочини, що посягають на інтереси людства у цілому; по-друге, злочини «міжнаціонального характеру», що загрожують інтересам громадян чи організацій двох і більше країн.

До першої групи належать агресія, геноцид, екоцид та апартеїд. Ця категорія злочинів в основному є витратною, хоча у процесі їх скоєння не можна виключити як накопичення, так і відмивання капіталів незаконного походження. Прислів’я «Для кого – війна, а для кого – мати рідна» – це саме про злочини проти людства та незаконні доходи, що отримують певні національні і міжнародні кримінально-політичні угруповання у процесі скоєння наднаціональних злочинів. Разом з тим, ця проблема потребує окремого дослідження, яке до певної міри виходить за межі нашої праці. Тому ми зупинимось переважно на другій категорії злочинів і притаманній їм схемі відмивання доходів незаконного походження. При цьому доцільно наголосити, що глобалізація світових криміногенних відносин зумовлює такі негативні наслідки від скоєння злочинів другої категорії, які все більше наближаються до першої категорії і суттєво впливають на розвиток останніх.

До другої класифікаційної групи, тобто міжнаціональних організованих злочинних діянь ООН відносить посягання на різні соціально важливі інтереси громадян та організацій двох і більше країн. Це тероризм, наркобізнес, незаконний оборот зброї, військової техніки, радіоактивних речовин, ядерних матеріалів, людських органів, тканин для трансплантації, підробка грошей, відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом, комп’ютерне шахрайство та ін.

Організація Об’єднаних Націй поділяє всі транснаціональні чи міжнаціональні злочини на 17 видів. Крім наведених вище, до них належать: крадіжки витворів мистецтва і предметів культури; крадіжки інтелектуальної власності; угон літальних апаратів; морське піратство; захоплення наземного транспорту; шахрайство зі страховкою; псевдобанкрутство; проникнення організованих злочинних формувань у легальний бізнес; корупція і підкуп громадських та партійних діячів, виборних осіб.

Це загальний рівень класифікації організованої злочинності, який далі можна поділити на підвиди за конкретним складом злочинів, способами і географією їх скоєння тощо. Фінансові махінації за складом злочину можна поділити, наприклад, на різні види: розкрадання, крадіжки, шахрайство з фінансовими ресурсами, ухилення від оподаткування та ін. Усі наведені як у класифікації ООН, так і конкретизовані нами деякі підвиди фінансових шахрайств (як приклад засад їх подальшої класифікації) є характерними як для світової співдружності, так і для України.

Для досягнення цілей нашого дослідження загальна класифікація транснаціональної злочинності, розроблена ООН, наочно демонструє, наскільки багатосторонній і значний вплив справляє організована злочинність на життя людей, окремі галузі економіки та світове господарство в цілому. Її тягар величезний, і в майбутньому може стати для людства нестерпним.

Як відзначає академік Ю.В. Баулін, глобалізація відкриває перед людством не лише нові перспективи, але й породжує значні негативні проблеми, без усунення яких неможливе саме існування цивілізації на планеті Земля. Однією із загроз, боротьба з якою вимагає об’єднання зусиль усього світового співтовариства, є так звана «нова» злочинність, що кидає виклик самому існуванню світового правопорядку, стійкому розвитку країн світу. До «нової» злочинності вельмишановний вчений відносить організовану транснаціональну злочинність і міжнародний тероризм, злочинність у сфері економіки, засобів масової комунікації, екології й дорожнього руху, незаконний обіг наркотиків, торгівля людьми, зброєю й антикваріатом, міжнародна корупція, відмивання «брудних» грошей тощо. Процеси глобалізації не лише зумовили появу «нової» злочинності, а й кількісно та якісно змінили міжнародну загально-кримінальну злочинність, призвели до інтернаціоналізації організованої злочинності, до виникнення нової якості злочинів міжнародного характеру.

Серед організаційних, економічних, політичних та інших заходів боротьби із процесами кримінальної глобалізації певне місце займають і правові заходи, що здійснються міжнародним співтовариством для запобігання, протидії та контролю «нової» злочинності. На думку Ю.В. Бауліна, ці заходи підпорядковані глобальній тенденції розвитку права у ХХІ столітті, а саме зближенню правових систем сучасності, глобалізації правового простору, інтеграції національних правових систем. Відбувається зміна співвідношення національного і міжнародного права, зокрема інтернаціоналізація національного кримінального права, зростає роль міжнародного кримінального права. Обговорюються пропозиції щодо необхідності розробки міжнародного Кримінального кодексу, модельних міжнародних кримінальних законів, міжнародно-правових стандартів у сфері протидії «новій» злочинності. Пропонуються заходи щодо підвищення ефективності реалізації міжнародних договорів про надання правової допомоги у кримінальних справах з іноземним елементом, вказується на необхідність якомога більшій кількості держав ратифікувати статут Міжнародного кримінального суду. Все більшого значення набуває практика Європейського суду з прав людини, підвищується роль права ЄС у сфері боротьби зі злочинністю, формується загальноєвропейське кримінальне право, міцніє міжнародне співробітництво у боротьбі із загальними загрозами кримінального характеру.

Національне кримінальне право еволюціонує, оскільки змінюється злочинність. На думку Ю.В. Бауліна серйозні погрози «нової» злочинності знову повертають нас до необхідності відповісти на традиційні питання, а саме: чи потрібне повернення до кримінального права, що ґрунтується на здоровому глузді і раціональній кримінально-правовій політиці? Яким бути кримінальному праву в майбутньому авторитарному чи ліберальному? Яким кримінально-правовим тенденціям віддати пріоритет: виходити зпотреб сучасного моменту чи з потреб майбутнього?

Об’єктом регулювання кримінального права як сукупності певних норм публічної галузі права є кримінально-правові суспільні відносини, які існують в державі у зв’язку з наявністю злочинності і потребують правового упорядкування. Якщо в суспільстві виникли нові форми злочинності, то це потребує і відповідної реакції держави на таке явище, і перш за все на законодавчому рівні. З цієї позиції Ю.В. Баулін актуальним вважає законодавче визначення ознак складів злочинів, що утворюють «нову» злочинність, та кримінально-правових наслідків, які повинні настати для осіб при скоєнні ними цих злочинів. Постійного вдосконалення вимагають формулювання диспозицій статей Кримінального кодексу, які передбачають ознаки міжнародного тероризму, екологічних злочинів, злочинів у сфері комунікацій та ін. Оскільки Кримінальний кодекс ґрунтується на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права і повинен відповідати положенням, які містяться у міжнародних договорах, то важливого значення набувають процеси імплементації норм міжнародних договорів, ратифікованих парламентом, у національний Кримінальний кодекс. Ми погоджуємось з позицією Ю.В. Бауліна, що особливе значення має кримінально-правове забезпечення міжнародних зобов’язань держави в галузі прав людини на основі принципу неподільності всіх її прав і свобод. При цьому неприпустимим вважаємо примат міжнародного права з питань, що суперечать ст. 25 Конституції України щодо видання громадянина України іншій державі та ряду інших конституційних положень, які згідно ст. 157 Конституції змінювати не можна.З огляду на те, що багато злочинів, які утворюють «нову» злочинність, вчинюються інтернаціональними злочинними об’єднаннями, то актуальності набуває застосування кримінального закону на основі універсального принципу (або принципу міжнародних договорів) та національного (реального) принципу.

З огляду на те, що багато злочинів із сфери «нової» злочинності здійснюється організованими об’єднаннями, вдосконаленню підлягають поняття й механізми притягнення до відповідальності організатора, який нерідко не тільки організовує вчинення окремого злочину, але й створює саме злочинне угруповання при цьому дуже часто залишається недосяжним для кримінально-правової юстиції.

Особливої актуальності набуває проблема удосконалення правового врегулювання в Кримінальному кодексі такої підстави звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, як виконання спеціального завдання по розкриттю та припиненню діяльності злочинного об’єднання, а в Кримінально-процесуальному кодексі визначення порядку такого звільнення.

Потребують подальшого удосконалення багато інших питань кримінально-правової науки і правозастосовчої практики, що витікають з внутрішніх потреб та міжнародних зобов’язань України, розгляд яких ми зробимо нижче.

Питання для самоконтролю:

1. Наведіть статистичні дані про стан, тенденції та динаміку зміни кількісних показників злочинності.

2. Зростання традиційних та поява нових видів злочинів в Україні – виклик перехідного періоду чи закономірні неперехідні наслідки соціально-конфліктної природи корисливо-накопичувальної моделі сучасних суспільних відносин?

3. Які ви знаєте нові, раніше не відомі в Україні види, способи і сфери вчинення злочинів?

4. В чому полягає соціальна мотивація, економічний та технологічний комплекс причин виникнення нових та вчинення традиційних злочинів?

5. Як впливає на злочинність поява приватних власників підприємств?

6. Як впливає дроблення й руйнація великих економічних комплексів на суб’єктів та стан загальної й економічної злочинності?

7. Як змінився КК України 2001 р. порівняно з КК України 1960 р., постатейний склад збільшився чи зменшився? Які ви знаєте причини цих змін?

8. Якими особливостями характеризується злочинність в умовах глобалізації?

9. Якими є проблеми та особливості вдосконалення вітчизняного, національного та міжнародного кримінального права у контексті викликів «нової» злочинності?

10. Хто є автором терміну «нова злочинність» та в чому вона відображається?

11. Які ви знаєте групи та види транснаціональної злочинності?

Дата добавления: 2013-12-14