Проблеми кримінального законодавства країн традиційно-формалізованої та прецедентної системи права в контексті проблем гармонізації кримінального законодавства України

«Чужому навчайтесь і свого не цурайтесь». Висловлюючи ці слова класик української літератури Т.Г. Шевченко добре відчував психологічний стан можливий менталітет пересічного керівника-українця, який замість з достоїнством богу молитись здатний чоло розбити. Як показав вище зроблений аналіз окремих норм кримінального права, пов’язаного з діяльністю Міжнародного Кримінального Суду (далі МКС) ми дійшли обґрунтованого висновку про наявність реальних фактів, коли міжнародне кримінальне право використовується для політичного тиску, втручання у внутрідержавні справи і навіть для фактичного розвалу країн. Як приклад можна відзначити Югославію, Ірак. Дійшла черга до Сербії та деяких інших бувших республік Югославії. Тому, говорячи про гармонізацію нашого кримінального законодавства з законодавством Європейських країн, а тим більше країн з прецедентною системою права, ми маємо чітко розуміти, що нам слід насамперед вчитися захищати національні інтереси. Щодо питань кодифікації кримінального законодавства, юридичної техніки й принципів правотворення і правозастосування, теоретико-методологічного забезпечення зазначених питань, як і розвитку правової науки, взагалі та галузевих юридичних наук, зокрема – цим країнам є чому повчитись і у нас. Принаймні, про це свідчать ті тенденції, що протікають в кримінально-правовому, правотворчому і правозастосовчому процесі цих країн.

Коли ми чуємо, про необхідність перейняти «досвід» використання прецедентного права у кримінальному судочинстві, надання Верховному Суду України функцій законодавчого тлумачення кримінального закону[2], слід глянути на країни, які засудили аналогію права й поширювальне тлумачення закону із-за безмежних можливостей суб’єктивізму і судового свавілля, що відбувалось за допомогою поширювального тлумачення закону. Навіть в Англії та США засудили поширювальне тлумачення закону, в результаті чого поширилась тенденція прийняття кримінального законодавства й виникла концепція, або «доктрина правильного, неупередженого або нормального тлумачення»[3]. Хоча такі поняття, як «правильне», «нормальне», «неупереджене» тлумачення для нас звучать не як наукові категорії, а побутові твердження – побажання, які ніколи ні до чого не зобов’язують. Їх суб’єктивістський потенціал є очевидним. «Правильне тлумачення» це не об’єктивна ознака як засіб бажаного тлумачення, а ціль, до якої без науково вивірених об’єктивних засобів-ознак ніколи не дійти.

Переймаючи досвід законотворення у країн романо-германської, континентальної формалізованої системи права маємо врахувати негативні тенденції щодо декодифікації кримінального законодавства цих країн. При цьому слід пристойно оцінювати науковий потенціал, досвід правотворення, кодифікації і правозастосування власної країни. В умовах докорінної зміни соціально-економічних відносин та суспільного устрою держави, відповідного (ринковій системі відносин) багатократного зростання злочинності і появи значної кількості нових раніше невідомих суспільно-небезпечних діянь Україна, як і інші країни СНД прийняли нові кримінальні кодекси. Завдяки потужному теоретико-методологічному потенціалу, напрацьованому раніше, країни СНД не піддались спокусі «вільного правотворення», поза межами кримінального кодексу як це, в супереч задекларованим принципам теорії права і юридичної техніки, робиться в Франції, Німеччині та інших європейських країнах де джерелом кримінального права є тисячі нормативно-правових актів з різних галузей права. Про негативні тенденції декодифікації свідчать види норм кримінального права цих країн, які за ознакою джерела кримінального праваможна класифікувати так. Наприклад, джерелами кримінального права Німеччини є:

- Конституція Німеччини 1949 року;

- Кримінальний кодекс Германії 1871 року;

- спеціальні федеральні кримінальні закони, кримінальне законодавство земель;

- іноземне кримінальне законодавство;

- додаткове кримінальне законодавство.

Розглянемо ці джерела більш детально. Особливістю кримінального права Німеччини є те, що поряд з Кримінальним кодексом існують численні не кодифіковані кримінально-правові норми, що містяться в різних законах, так званому додатковому кримінальному законодавстві. Поряд з цим, Конституція Німеччини закріплює основні кримінально-правові принципи, серед яких в ст. 104 декларується припустимість позбавлення волі лише на підставі кримінального закону та за судовим вироком. В той же час ми спостерігаємо зовсім протилежну картину – джерелами кримінального права, а відповідно і кримінальної відповідальності є багато чисельні закони, прийняті в межах інших галузей права.

Дата добавления: 2013-12-14