Класифікація і правила вартісної оцінки оборотних активів за методологією СНР

Метою функціонування капіталу є приріст грошей порівняно з авансованою сумою, тобто Г^/ = Г + DГ, де Г^/ — кошти, отримані від реалізації товарів і послуг. Зростання капіталу відбувається в процесі обігу оборотного капіталу та створення нової вартості.

Отже, капітал виступає у двох формах —: товарній і грошовій. Тому за методологією СНР активи поділяються відповідно на нефінансові та фінансові (табл. 13). Фінансові активи авансуються (повертаються з приростом капіталу), а нефінансові — споживаються протягом операційного циклу.

Таблиця 2

Класифікація активів за методологією СНР
Нефінансові активи	Фінансові активи (те саме і для пасивів)
1. Вироблені активи.	1. Монетарне золото та спеціальні права запозичення (СДР).
1.1. Основні засоби.	2. Готівкові гроші та депозити.
1.2. Запаси	3. Цінні папери, крім акцій.
1.3. Цінності.	4. Кредити (тільки для пасивів).
2. Невироблені активи.	5. Акції та інші цінні папери.
2.1. Матеріальні (земля, ресурси надр, водні та ін.).	6. Страхові технічні резерви
2.2. Нематеріальні (об’єкти патентування та ін.)	7. Інші рахунки дебіторів (і кредиторів для пасивів)

Запаси як нефінансові оборотні активи охоплюють:

а) запаси товарів, які зберігаються одиницями-виробниками на правах власності доти, доки їх не передадуть на подальше оброблення, продадуть, поставлять іншим одиницям або використають якось інакше;

б) запаси товарів, придбані в інших одиниць на правах власності та призначені для проміжного споживання або для перепродажу без подальшого оброблення.

Нефінансові оборотні активи, тобто запаси, відображаються в рахунку операцій з капіталом (звідси — оборотний капітал), а фінансові активи, які належать до оборотних (готівкові гроші та депозити; цінні папери, крім акцій; акції та інші цінні папери; інші рахунки дебіторів), відображаються у фінансовому рахунку. Виникають також інші зміни в обсязі оборотних активів (унаслідок, наприклад, надзвичайних подій, зміни цін протягом звітного періоду і т. ін.), тому для визначення руху оборотних активів за видами змін у СНР використовується таке рівняння:

Оборотні активи на початок періоду

+

Зміни в оборотних активах

=

Оборотні активи на кінець періоду

або докладніше за схемою:

. Оборотні активи на початок періоду

+

Операції, які від- ображені в рахунку операцій з капіталом

+

Операції, які від- ображені у фінансовому рахунку

+

Інші зміни в обсязі активів за видами змін

+

Номінальний холдинговий прибуток (збиток), зокрема нейтральний і реальний холдинговий прибуток (збиток)

=

Обо- ротні активи на кінець періоду

Власники фінансових та нефінансових активів і пасивів можуть одержати додатний або від’ємний номінальний холдинговий прибуток у результаті зміни цін цих активів і пасивів протягом поточного періоду. Холдинговий прибуток інколи називають «приростом капіталу», але в СНР перевага надається першому терміну, бо він підкреслює, що холдинговий прибуток забезпечується винятково в результаті володіння відповідними активами протягом певного періоду без будь-яких їх перетворень. Холдинговий прибуток охоплює не тільки доходи від приросту вартості «капіталу», тобто основних засобів, землі, фінансових активів, але й доходи від приросту вартості запасів за всіма видами товарів, які належать виробнику (включаючи незавершене виробництво), що нерідко називається «подорожчанням запасів». Холдинговий прибуток може нараховуватися не тільки на активи, які є на початок чи кінець періоду, але й на активи, які зберігалися протягом будь-якого часу в межах даного періоду.

Номінальний холдинговий прибуток залежить від зміни цін активів і пасивів з плином часу. Ідеться про ціни, за якими ці активи можуть бути реалізовані на ринку. Номінальний холдинговий прибуток можна в подальшому розкласти на нейтральний холдинговий прибуток, який відображає зміни в загальному рівні цін, і реальний холдинговий прибуток, який відображає зміну відносних цін активів. Реальний холдинговий прибуток дорівнює різниці між номінальним та нейтральним холдинговим прибутком, або нейтральний плюс реальний дорівнює номінальному холдинговому прибутку. Тому початковий та кінцевий баланс активів і пасивів у СНР коригується на зміни в обсязі оборотних активів на рахунку переоцінки з урахуванням нейтрального холдингового прибутку (збитку) та реального холдингового прибутку (збитку).

Вартісне оцінювання запасів здійснюється в обліку за собівартістю та за залишковою вартістю.

Більша частина фінансових активів складається з фінансових вимог. Величиною фінансової вимоги вважають непогашену суму основного боргу, тобто суму, яку боржник повинен сплатити кредитору для погашення свого зобов’язання. Тоді, коли фінансові активи обертаються на ринках цінних паперів, ця величина дорівнює ринковій ціні відповідного цінного паперу, оскільки боржник (або емітент цінного паперу) може погасити вимогу, викупивши цінний папір за поточною ринковою вартістю. У цьому разі відбуваються зміни в обсязі фінансових активів: гроші вкладаються в купівлю короткострокових цінних паперів або навпаки — здійснюється випуск короткострокових цінних паперів для залучення коштів. Це так звані поточні (короткострокові) фінансові інвестиції.

Вартісні показники, такі як випуск, ВВП та ін., які визначаються за період (рік, півріччя, квартал, місяць), є показниками економічних потоків. Показники, що характеризують національне багатство як сукупність нагромаджених у країні нефінансових і фінансових активів (за вирахуванням фінансових зобов’язань) на певний момент часу, — це моментні показники або, за термінологією СНР, показники запасів.

Національне багатство розуміється як сукупність власних капіталів суб’єктів господарювання. Для кожної інституційної одиниці власний капітал визначається за алгоритмом:

Нефінансові активи

+

Фінансові активи

–

Фінансові зобов’язання

=

Власний капітал

.

Економічні потоки відображають створення, перетворення, обмін, передавання або зникнення економічної вартості (заробітна плата, податки, проценти, потоки капіталу і т. ін.). Економічні потоки існують у двох видах: 1) операції; 2) інші потоки, які не мають характеристик операцій. Класифікацію економічних операцій подано на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація економічних операцій за методологією СНР

Правила статистичного обліку, які лежать в основі відображення потоків і запасів, мають бути ідентичними.

Для забезпечення узгодженості обліку потоків і запасів вартісна оцінка, період відображення в обліку та групування потоків і запасів у СНР відповідають таким основним трьом правилам, які дозволяють застосувати принцип чотирьох записів:

1) облік потоків і запасів має бути узгоджений за їхньою вартісною оцінкою. Записи повинні віддзеркалювати поточну ринкову вартість. Ця вартість має також відображати характер
даного потоку чи запасу в частині податків та субсидій на продукти, транспортних витрат і торгових націнок;

2) облік потоків і запасів має бути узгоджений за часом відображення в обліку. Потоки обліковуються на момент нарахувань у межах поточного періоду, тобто на момент створення, перетворення, обміну, передавання або зникнення економічної вартості. Запаси обліковуються на момент, до якого належить відповідний облік (початок або кінець поточного періоду);

3) записи, які відображають індивідуальні потоки й запаси, мають бути узгоджені за їхньою класифікацією згідно з класифікацією операцій (операції з товарами та послугами; розподільчі операції; операції з капіталом); згідно з класифікаціями інших потоків, класифікаціями активів, класифікацією інституційних одиниць за видами діяльності та секторами економіки. Залежно від характеру запису потрібно розмежовувати ресурси (пасиви) та використання (активи).

Послідовне застосування зазначених правил щодо всієї СНР забезпечує повну агрегацію потоків і запасів, інакше кажучи, зміну в запасах можна однозначно пояснити на підставі врахованих потоків.

Оцінювання, визначення часу та групування конкретних видів потоків і запасів здійснюється в СНР за допомогою процедур агрегування, сальдування та консолідації.

Агрегування — це поєднання індивідуальних операцій, потоків та запасів шляхом агрегації двох і більше класифікацій у СНР. Наприклад, класифікація інституційних секторів економіки поєднується перехресно з класифікацією операцій з класифікацією балансу поточних статей.

Сальдування — це різниця між ресурсами та їх використання стосовно поточних операцій. Щодо змін активів чи змін пасивів існують два способи сальдування. По-перше, сальдуються різні види зміни активів (наприклад, надходження в запаси і вилучення з таких запасів) або різні види пасивів (наприклад, прийняття нових боргових зобов’язань і погашення наявних). По-друге, сальдуються зміни фінансових активів та фінансових пасивів.

Консолідація — це виключення (або віднімання) операцій (як з використання, так і з ресурсів), які мають місце між одиницями однієї групи, а також виключення взаємних фінансових активів і пасивів, наприклад, між материнськими й дочірніми підприємствами.

Сальдування в неявній формі використовується під час реєстрації різних категорій операцій. Найяскравішим прикладом слугує стаття «Зміна запасів». Ця стаття не просто відображає додавання або віднімання, а підкреслює аналітично вагомий аспект нагромадження в цілому. Однак для визначення норми нагромадження основного капіталу запаси, як оборотні активи, вилучаються:

.

Співвідношення різниці між валовим нагромадженням і зміною запасів до ВВП характеризує фактичну норму нагромадження, яка за «золотим правилом» має становити 30—38 % ВВП.

Система обліку, за якою всі показники (статті рахунків або балансу) показується за їхньою повною вартістю, називається системою обліку на валовій основі. Система обліку, за якою значення деяких вихідних статей заліковуються проти статей на іншій стороні рахунку або мають протилежний знак, називається системою обліку на чистій основі.

Дата добавления: 2013-12-14