Продукція сільського господарства

Вивчаючи цей розділ, важливо засвоїти, що в українській КВЕД виокремлено як галузь економіки секцію А «Сільське господарство, мисливство та лісове господарство», розділ «Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги» і групи «Рослинництво», «Тваринництво», «Вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство)» та «Надання послуг у галузях рослинництва і тваринництва». Щоб чітко усвідомити, які види економічної діяльності пов’язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, слід ознайомитися з видами економічної діяльності, які згідно з КВЕД і додатком 1 роз’яснень зі складання державних статистичних спостережень зі структурної статистики від 19.09.2002 № 01-3-01-8/377 належать до зазначених груп.

Принагідно зауважимо, що до продукції сільського господарства не включають вирощування лісових насаджень, яке є продукцієюлісоводства і розглядається як самостійний вид економічної діяльності. Починаючи з 1966 р. не включають також продукцію рибництва, яке виділено в окремий вид економічної діяльності, а з 1997 р. до продукції сільського господарства відносять гриби, вирощені на промисловій основі (печериці, або шампіньйони, гливи). Не включають у продукцію сільського господарства продукти промислової переробки сирих сільськогосподарських продуктів, навіть тоді, коли вони вироблені на самих сільськогосподарських підприємствах (борошно, олія, сушіння плодів, масло тваринне, сири) тощо та продукти забою худоби (м’ясо, шкіри). За статистичного обліку продукції сільського господарства сільськогосподарськими підприємствами за формами: № 1-підпри-ємство (річна) і № 1-підприємство (коротка, річна) «Звіт про основні показники діяльності підприємства» ці види економічної діяльності відносять до другорядних видів діяльності.

Змішане сільське господарство — це багатогалузева діяльність у рослинництві та тваринництві, коли по жодному з них рівень спеціалізації не перевищує 66 % обсягу товарної сільськогосподарської продукції підприємства. Ця група не має характерних видів продукції, тому вона класифікується в інших групах. До послуг у сільському господарстві не належить тіпання льону, ветеринарні послуги, посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, транспортування сільськогосподарської продукції, послуги з організації сільськогосподарських виставок та ярмарків, консультації з питань комерційної діяльності та управління. Докладніший розподіл видів продуктів і послуг, пов’язаних із сільськогосподарським виробництвом, наведено в Державному класифікаторі продукції та послуг у розділі «Продукція сільського господарства, мисливства та пов’язані з нею послуги» секції «Продукція сільського господарства, мисливства та лісового господарства».

У СНР сільське господарство представлено двома підрозділами: сільськогосподарське виробництво, яке охоплює рослинництво і тваринництво, сільськогосподарське обслуговування — надання сільськогосподарському виробництву послуг за винагороду чи за контрактом.

Облік продукції сільського господарства здійснюється в натуральному й вартісному (грошовому) виразі. Слід добре усвідомити важливість обліку продукції сільського господарства в натуральному та вартісному виразі, а також самостійне значення кожного з цих видів обліку.

Статистичні державні органи України тепер збирають, опрацьовують і публікують дані про продукцію сільського господарства як у натуральному, так і вартісному виразі в цілому по сільському господарству та за двома його основними галузями рослинництвом і тваринництвом в окремими категоріями господарств у районах, областях і країні в цілому.

Основним показником продукції рослинництва в натуральному виразі є валовий збір сільськогосподарських культур. Валовий збір, або урожай, сільськогосподарськихкультур — це фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур, площ багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь. У статистичній практиці валовий збір більшості сільськогосподарських культур обліковується в початковооприбуткованій вазі (первісно бункерній ваз і).По зернових та олійних культурах він визначається за двома варіантами: у початковооприбуткованій і у фізичній вазі після доробки, тобто очищення і сушіння. Ураховуючи те, що під час визначення валового збору існують певні особливості, важливо ґрунтовно їх засвоїти.

Валовий збір сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах і селянських (фермерських) господарствах установлюється за даними статистичної форми № 29-сг «Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур на 1 грудня» прямим обліком зібраної у цих господарствах продукції; по господарствах населення — на основі даних про розміри площ у цих господарствах і середню урожайність з 1 га посіву за матеріалами вибіркових обстежень домогосподарств. Дані про виробництво основних сільськогосподарських культур містить також звіт за формою № 50-сг «Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств».

Продукція тваринництва в натуральному виразі охоплює:

1) продукцію, одержувану в результаті нормальної життєдіяльності сільськогосподарських тварин унаслідок їх господарського використання як засобів праці (молоко, вовна, яйця, мед і т. ін.);

2) продукцію, одержувану в результаті вирощування, відгодівлі та нагулу (приплід, приріст молодняку, приріст маси тварин на відгодівлі та нагулі).

У галузях тваринництва одержують продукцію різних видів. Наприклад, у скотарстві одержують молоко, продукцію вирощування і побічну продукцію (гній). Продукція вівчарства виражається не тільки у вигляді вовни й молока, але й у вигляді продукції вирощування і побічної продукції. Вівці використовуються також для одержання шкурки та смушку. Є своя специфіка і в інших галузях тваринництва.

Статистика тваринництва визначає обсяги виробництва кожного виду продукції окремо в натуральних одиницях і умовно-натуральному виразі (молоко в перерахуванні на стандартну (базовому жирність, м’ясо в живій масі). Іноді, коли продукція однорідна, визначають її обсяг підсумовуванням продукції різних видів тваринною, наприклад виробництво молока коров’ячого та кобилячого.

Обсяги виробництва продукції нормальної життєдіяльності тварин характеризуються такими показниками, як валовий надій молока, валовий настриг вовни, валовий збір яєць тощо.

Валовий надій молока в статистиці визначають від корів, вівцематок, кіз, буйволиць, кобил і деяких інших видів сільськогосподарських тварин, незалежно від того, чи було воно реалізоване, чи частина його використана в господарстві на випоювання телят і поросят. Молоко, яке висмоктане телятами під час їх підсосного утримання, а такожмолоко, куплене сільськогосподарськими підприємствами в населення, у валовий надій не включається. Виробництво молока обліковується за видами тварин (коров’яче, кобиляче, овече та інших видів тварин) і окремо — молоко, куплене в населення.

Валовий настриг вовни охоплює всю фактично настрижену овечу, козячу вовну й козячий пух, незалежно від того, чи були вони реалізовані, чи використані на внутрішньогосподарські потреби господарства. Вовну, отриману із загиблих і забитих овець, називають кислою й у валове виробництво не включають. Окремо визначається валове виробництво овечої із козячої вовни, а також козячого пуху, при цьому куплені або одержані господарством зі сторони овеча й козяча вовна та козячий пух у валове виробництво не включають.

Виробництво овечої вовни визначають у натуральному виразі, тобто у фізичній вазі безпосередньо після стрижки овець. Таку вовну називають немитою, або брудною. В окремих господарствах овець перед стрижкою переганяють через водойми. Вовну, настрижену з цих овець, називають чистою, або перегінною. Перегінна вовна перераховується в немиту за коефіцієнтами, установленими на основі фактичних співвідношень немитої та чистої вовни за даними заготівельних організацій.

Валове виробництво вовни визначається також за видами волокна: тонка, напівтонка, напівгруба, груба й загальним показником.

Валовий збір яєць — це вся кількість яєць, зібраних від усіх видів домашньої птиці (курей, качок, гусок, індичок та іншої птиці), включаючи втрати яєць (бій, псування тощо), а також яйця, витрачені на відтворення птиці квочками або в інкубаторах. Курячі яйця як найцінніші для продовольчих цілей обліковуються окремо, а яйця всіх інших видів птиці — разом. Валове виробництво курячих яєць визначають диференційовано по дорослому поголів’ю і молодняку, тобто яйця, одержані від молодняку птиці (яйценесучих порід до 5 місяців та інших порід — до 6 місяців).

Продукція вирощування тварин — це приплід, приріст молодняку і приріст тварин на відгодівлі та нагулі в живій масі. Продукція вирощування тварин визначається окремо по основних видах сільськогосподарських тварин (великій рогатій худобі, свинях, вівцях і козах та разом по всіх видах птиці) за певний період (місяць, квартал, рік). Обсяг продукції вирощу-
вання тварин визначають двома способами: прямим, або прибутковим, і розрахунковим, або видатковим.

За прямого, або прибуткового, способу визначення обсягу продукції вирощування тварин підсумовують живу масу приплоду, приросту молодняку і приросту тварин на відгодівлі та нагулі; при цьому по приросту живої маси визначають два показники: без відрахування маси здохлої худоби та птиці, а також відрахуванням ваги здохлого молодняку й ваги тварин, що загинули на відгодівлі та нагулі (за останнім зважуванням до загибелі). Зазначимо, що цей метод не враховує зміну живої ваги продуктивної та робочої худоби основного стада.

Жива вага приплоду визначається на підставі даних актів на оприбуткування приплоду тварин. При цьому враховується лише приплід, отриманий від маток, що належать господарству, а по птиці — жива вага молодняку птиці, виведеного квочками або в інкубаторах господарства, включаючи й живу масу добових півників. Маса добових пташенят, куплених на інкубаторно-птахівницьких станціях або в інших господарствах, не враховується.

Приріст живої маси молодняку тварин за певний період визначають як різницю між кінцевою й початковою масами тварин за цей період (місяць, квартал тощо), включаючи вагу здохлого молодняку. Для розрахунку його обсягу використовують дані зважувань за певний період і дані про живу масу худоби, що була на початку, при народженні або купівлі.

Приріст живої ваги тварин на відгодівлі та нагулі визначають як різницю між живою вагою тварин на відгодівлі на звітну дату, вагою тварин, знятих з відгодівлі з початку року до звітної дати, та живої ваги тварин, поставлених на відгодівлю з початку року, і живої ваги тварин на початок року.

За розрахункового, або видаткового способу продукцію вирощування тварин визначають за даними обороту стада, при цьому всі його показники обчислюють у живій вазі у вагових одиницях. Визначення обсягу продукції вирощування тварин розрахунковим способом можна записати в такий спосіб:

ПВ = Н_к – Н_п + Р + З – К,

де Н_к, Н_п, Р, З, К— жива маса тварин відповідно на кінець і початок року, реалізованих, забитих у господарстві, куплених, одержаних в обмін та інші надходження зі сторони.

За даними форми № 24 «Звіт про стан твариництва» сільськогосподарського підприємства на початок року було в наявності 546 голів великої рогатої худоби, а на кінець року — 568 голів, протягом року було продано 4 голови живою масою 12,1 ц, забито в господарстві 2 голови живою масою 6,9 ц і куплено 3 голови живою масою 9,9 ц. Середня жива маса однієї голови великої рогатої худоби становила на початок року 3,05 ц, на кінець року — 3,16 ц. Отже, жива маса тварин у господарстві становитиме: на початок року — 1665,3 ц (546 · 3,05), а на кінець року — 1794,9 ц (568 · 3,16). Звідси обсяг продукції вирощування тварин дорівнюватиме: 1794,9 – 1665,3 + 12,1 + 6,9 – 9,9 = 138,7 (ц).

Статистика тваринництва визначає загальний обсяг виробництва м’яса в живій масі та забійній вазі. Під живою масою розуміють масу живої тварини, а під забійною вагою — вагу туші забитої тварини (без голови, шкіри, нутрощів і нижньої частини ніг). Забійну вагу визначають з урахуванням внутрішнього жиру (жиру-сирцю), а також харчових субпродуктів І і ІІ категорій (серце, язик, нирки, печінка тощо) і без них. Відношення забійної маси тварин до живої називається виходом м’яса. Цей показ-
ник залежить від виду тварин, їхньої породи і вгодованості. Співвідношення забійної маси тварин без субпродуктів до живої в середньому становить: великої рогатої худоби — 50 %, у свиней — 66 %, овець і кіз — 42 %, а із субпродуктами відповідно — 60, 76 і 49 %. М’ясною продукцією є тварини, призначені для забою на м’ясо, — забійний контингент. До забійного контингенту належать тварини, продані державі (крім тварин, проданих на плем’я), забиті в господарстві та реалізовані на ринку (крім тварин, не призначених для забою: телят, ягнят і козенят віком до шести місяців, поросят до двох місяців і курчат). Обсяг виробництва м’яса обчислюють множенням кількості забійного контингенту тварин на середню живу або забійну масу однієї голови певного виду тварин. Середня жива маса однієї голови обчислюється за тими самими видами і групами тварин, які включають у забійний контингент на основі даних звітів сільськогосподарських підприємств і заготівельних організацій про реалізацію тварин на м’ясо. Середня забійна маса однієї голови визначається з обліком процента виходу продуктів забою (м’яса, сала, субпродуктів), що встановлюється на основі даних м’ясокомбінатів.

Вартісними показниками продукції сільського господарства, як і продукції промисловості та інших галузей економіки, є:

1. Обсяг виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг у діючих цінах (без ПДВ, акцизу). Цей показник являє собою вартість продукції у фактичних цінах, яка складається з вартості виробництва (собівартості) продукції сільського господарства й суми прибутку (збитку) від її реалізації та вартості робіт і послуг сільськогосподарського характеру.

2. Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) у діючих цінах (без ПДВ, акцизу). Зміст цього показника аналогічний до раніше розглянутого однойменного вартісного показника промислової продукції, за винятком структури та каналів і цін реалізованої продукції.

Основними каналами реалізації сільськогосподарської продукції є: вартість, реалізація за державними та регіональними контрактами; продаж заготівельним організаціям, організаціям споживспілки та безпосередньо споживачам за прямими зв’язками, включаючи товарообмінні (бартерні) операції; продаж через власну торговельну мережу (роздрібна торгівля); продаж на ринку; продаж і видача продукції в рахунок оплати праці та в погашення боргу за користування майновими і земельними паями; продаж населенню; відпуск продукції на громадське харчування; продаж іншим країнам, продаж на аукціонах, біржах тощо. Останнім часом дедалі більшого поширення набуває реалізація через товарні біржі. Відповідно до чинного законодавства України біржі проводять торги на продаж сільськогосподарської продукції на засадах аукціонів.

Реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється за різними цінами (договірними, ринковими, біржовими тощо).

3. Обсяг продукції власного виробництва для внутрішніх потреб підприємства (без ПДВ, акцизу). Зміст і методика розрахунку цього показника аналогічні розглянутому для промислової продукції.

Для характеристики динаміки фізичного обсягу виробництва продукції сільського господарства, а також її виробництва на душу населення й одиницю земельної площі та продуктивності праці державні органи статистики України визначають вартісний показник валова продукція сільського господарства в порівнянних цінах у цілому по сільському господарству і за двома його основними галузями — рослинництвом і тваринництвом, а також категорій господарств по областях і по країні в цілому. Розрахунок валової продукції сільського господарства здійснюється за календарний рік і за квартали та місяці поточного року.

З’ясовуючи суть валової продукції сільського господарства, слід звернути увагу на ту обставину, що її обчислюють за методом валового обороту, тобто з повторним обліком. Потрібно розібратися, від чого залежить розмір подвійного обліку і як він впливає на обсяг виробництва продукції. Варто також мати на увазі, що, обчислюючи обсяг валової продукції сільського господарства, органи державної статистики з практичних міркувань іноді відступають від загального правила не включати в продукцію сільського господарства продукцію, одержану від забою тварин і первинної промислової переробки. Так, у вартість продукції кролівництва й хутрового звірівництва входить вартість м’яса в забійній вазі та шкурок звірів, якщо вони використані в господарських цілях.

Валова продукція сільського господарства — це узагальнювальний показник обсягу сільськогосподарського виробництва, який являє собою суму продукції окремих галузей рослинництва й тваринництва у вартісному виразі за певний період.

Валова продукція рослинництва охоплює:

1) вартість валових зборів усіх видів сільськогосподарських культур, включаючи вартість виходу садивного матеріалу, продукції квітництва й декоративних культур, багаторічних насаджень;

2) вартість продукції вирощування молодих багаторічних насаджень до плодоносного віку;

3)зміну вартості незавершеного виробництва (витрат на посів озимих культур підйом парів і зябу під ярі культури у звітному році під урожай наступного року і витрат на посів ярих культур, обробіток ґрунту під урожай звітного року) від початку до кінця року.

Площі посіву озимих та ярих культур, парів під ярі та зябу на початок і кінець року визначаються на основі даних статистичного звіту за формою № 7-сг «Звіт про хід збирання урожаю, сівби озимих та оранку на зяб». Методику обчислення зміни вартості незавершеного виробництва в рослинництві показано в таблиці:

Елементи незавершеного виробництва	Площа, га	Зміна площ незавершеного виробництва (ст. 3 – гр. 2)	Вартість у порівнянних цінах за 1 га, грн	Зміна вартості незавершеного виробництва, грн (ст. 4 – гр. 5)
під урожай звітного року	у звітному році під урожай наступного року
Посів озимих культур				256,39	51 278
Підйом парів і зябу під ярі культури			– 200	126,61	– 25 322

Отже, приріст незавершеного виробництв становить 25 956 грн.

Валова продукція тваринництва охоплює:

1) вартість продукції нормальної життєдіяльності сільськогосподарських тварин (молоко, вовна, яйця, мед тощо), включаючи побічну продукцію (гній, вовна від линяння тощо);

2) вартість продукції вирощування тварин (приплоду, приросту живої ваги тварин);

3) вартість продукції кролівництва, хутрового звірництва, бджільництва, шовківництва та інших галузей тваринництва.

Валову продукцію сільського господарства оцінюють у порівняних цінах. Порівнянна ціна продукції сільського господарства —це єдина середньозважена загальнодержавна ціна для певного виду продукції будь-якого року, взятого за базу. З 1983 р. до 1996 р. застосовувалися порівнянні ціни 1983 р., а з 1996 до 2002 р. — порівнянні ціни 1996 р. Починаючи з 2002 р., за порівнянні ціни продукції сільського господарства прийнято середньозважені ціни товарної та нетоварної частини валової продукції 2002 р. Товарна і нетоварна продукція, тобто продукція, яка залишається в господарстві для виробничого споживання, оцінюються окремо. Товарна продукція оцінюється за фактичними цінами її реалізації за різними цінами залежно від каналів реалізації (договірними, біржовими, ринковими тощо), нетоварна у сільськогосподарських підприємствах — за собівартістю її виробництва, у господарствах населення — за середньотоварними цінами.

Важливим питанням під час вивчення вартісних показників продукції сільського господарства є опанування методики визначення показників, що використовується в СНР, а саме: валовий випуск сільського господарства, проміжне споживання й валова додана вартість. Слід з’ясувати економічну суть цих показників і усвідомити їх відмінності від валової та чистої продукції, сферу їх застосування.

Валовий випуск сільського господарства охоплює: продукцію рослинництва; продукцію тваринництва; сільськогосподарські послуги за такими складовими: поліпшення земель, хімізація ґрунтів; захист рослин від хвороб і шкідників сільськогосподарських культур; забезпечення функціонування зрошувальних та осушувальних систем; зоотехнічне й ветеринарне обслуговування тваринництва.

Проміжне споживання в сільському господарстві складається з усіх матеріальних витрат, пов’язаних з виробничим процесом, включаючи ту частину виробленої продукції, яка була використана на виробниче споживання, а також нематеріальних витрат, до яких належать: орендна плата; комунальні послуги; реклама; юридичні послуги; послуги фінансового посередництва та страхування; ветеринарне обслуговування.

Крім того, до проміжного споживання належать комплексні витрати (без оплати праці), що містять як матеріальні витрати, так і оплату нематеріальних послуг: з гарантійного ремонту та обслуговування; на утримання науково-дослідних установ; представницькі та інші витрати.

Валова додана вартість розраховується як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням.

Розрахунки валового випуску, проміжного споживання та валової доданої вартості розробляються за двома секторами: сектором підприємств (нефінансових корпорацій у сільському господарстві) і сектором господарств населення (домашніх господарств). До першого сектору належать усі суб’єкти господарювання — юридичні особи незалежно від основного виду їхньої економічної діяльності, форми власності та розміру, які займаються сільськогосподарським виробництвом, виконують роботи й надають послуги сільськогосподарського характеру, тобто спеціалізовані сільськогосподарські підприємства й організації та підсобні сільськогосподарські підприємства й виробництва, що перебувають на балансі несільськогосподарських підприємств і організацій. До складу сектору домашніх господарств входять підсобні господарства населення, колективні сади й городи, селянські (фермерські) господарства, орендарі.

Маємо за звітний рік по господарствах населення (домашніх господарств у сільському господар-
стві) області такі дані (тис. грн):

1. Вартість валового випуску продукції рослинництва — 678 415, зокрема спожито на власні потреби — 244 542.

2. Вартість валового випуску продукції тваринництва — 465 200, зокрема використано на особисті потреби — 28 387.

За цими даними валова додана вартість продукції розлинництва становитиме 433 873 тис. грн (678 415 – 244 542), а продукції тваринництва — 436 813 тис. грн (46 5200 – 28 387). Отже, по сектору домашніх господарств у сільському господарстві валова додана вартість становитиме 870 686 тис. грн (433 873 + 436 813), вартість валового випуску — 1 143 615 тис. грн (678 415 +
+ 465 200), питома вага продукції рослинництва у валовому виписку — 59,3 % (678 415/1 143 615 · 100), продукції тваринництва — 40,7 % (465 200/1 143 615 · 100), а питома вага проміжного споживання у валовому випуску (матеріаломісткість валового випуску) по рослинництву — 36,0 % (244 542/678 415 · 100), по тваринництву — 6,1 % (28 317/465 200 · 100).

Фактичні ціни вСНР — це так звані основні ціни, тобто ціни виробників, які склалися на ринку в період виробництва. В основні ціни не входять будь-які податки на продукцію, але вони охоплюють субсидії щодо неї.

Неринкові товари та послуги оцінюються за собівартістю (включаючи споживання основного капіталу, тобто амортизацію), оскільки більшість неринкових товарів і послуг не має ринкових цінових аналогів.

За порівнянні ціни в СНР приймаються фактичні ціни попереднього звітного року. На практиці для визначення динаміки фізичного обсягу валового випуску та проміжного споживання їх оцінювання здійснюється в порівнянних цінах 2002 р., а також порівняно з попереднім роком.

Слід пам’ятати, що вартісні показники продукції сільського господарства відіграють важливу роль під час аналізу стану й розвитку сільськогосподарського виробництва. Тому особливу увагу потрібно зосередити на вивченні напрямів і статистичних методів їх аналізу. Вони використовуються під час вивчення виконання планів і динаміки виробництва сільськогосподарської продукції, її складу, а також впливу різних факторів на її обсяг.

Аналізують виконання плану, динаміку і склад вартісних показників продукції сільського господарства, як правило, у трьох напрямах:

1) соціально-економічному — за окремими сільськогосподарськими підприємствами та їх групами, а також категоріями господарств;

2) галузевому — за галузями й основними продуктами;

3) територіальному — по окремих адміністративно-терито-ріальних одиницях (районах, областях, природно-економічних зонах і країні в цілому).

Вивчаючи вартісні показники продукції сільського господарства в зазначених аспектах, використовують різні статистичні методи: статистичні групування, абсолютні, відносні та середні величини, абсолютні, відносні та зведені показники структурних зрушень, побудови й аналізу рядів динаміки, індексний метод тощо.

Важливо добре засвоїти не лише методику, умови та можливості застосування кожного з цих методів під час аналізу вартісних показників продукції сільського господарства, але й навчитися правильно їх застосовувати з урахуванням завдань дослідження стану та розвитку як окремих аграрних підприємств, так і сільського господарства в цілому й формувати обґрунтовані висновки за отриманими результатами. У такому засвоєнні важливе значення має опрацювання наведених розв’язань типових завдань з даної теми.

Слід також знати, що важливою складовою економіко-статистичного аналізу вартісних показників продукції сільського господарства є зіставлення їх з розмірами площ сільськогосподарських угідь, основних виробничих фондів, чисельністю населення, кількістю працівників тощо та вивчення отриманих відносних показників у динаміці в зазначених вище аспектах.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Безкоштовна послуга — послуга, виручка від оплати якої покриває менш як 50 % витрат на її надання.

Валова додана вартість визначається як різниця між валовим випуском і проміжним споживанням.

Валова продукція сільського господарства — це сума продукції окремих галузей рослинництва і тваринництва у грошовому вираженні за певний період (як правило, календарний рік).

Валовий випуск сільського господарства охоплює продукцію рослинництва; продукцію тваринництва; сільськогосподарські послуги за такими складовими: меліорація земель, хімізація ґрунтів, захист рослин від хвороб і шкідників сільськогосподарських культур, забезпечення функціонування зрошувальних та осушувальних систем, зоотехнічне й ветеринарне обслуговування тваринництва.

Валовий дохід сільськогосподарських підприємств — вартісний вираз результату основної діяльності з урахуванням не лише незавершеного виробництва, а й інших виробництв (допоміжних, обслуговуючих, підсобних і промислових виробництв, надання послуг на сторону тощо).

Валовий збір яєць — уся кількість яєць, зібраних від усіх видів домашньої птиці, включаючи втрати яєць, а також яйця, витрачені на відтворення птиці квочками або в інкубаторах.

Валовий збір, або урожай, сільськогосподарських культур — фактично зібраний та оприбуткований урожай із зібраних основних, повторних і міжрядних посівів сільськогосподарських культур, площ багаторічних насаджень та інших сільськогосподарських угідь.

Валовий настриг вовни — уся фактично настрижена овеча, козяча вовна й козячий пух, незалежно від того, чи були вони реалізовані, чи використані на внутрішні потреби господарства.

Виконання завдань з асортименту продукції — дотримання оптимальних пропорцій у розвитку економічної системи країни.

Випуск (валовий випуск, валова продукція) — вартість продукції всіх промислово-виробничих цехів підприємства незалежно від її подальшого використання (переробка, реалізація тощо).

Галузь — сукупність виробничих одиниць з однорідним виробництвом відповідно до класифікації продуктів і послуг.

Готові вироби — продукти, виготовлені за звітний період усіма цехами підприємства і призначені для реалізації.

Допоміжні види діяльності — види діяльності, що існують винятково для підтримання основного або другорядного видів діяльності; не відпускають продукцію за межі підприємства; їхня частка у вартості виготовленої продукції дуже мала; результатом їхньої діяльності є послуги, а не товари, і ці послуги наявні у процесах виробництва майже всіх видів діяльності.

Економічна діяльність –цілеспрямована діяльність людини зі створення матеріальних благ і послуг для задоволення потреб суспільства в цілому та окремих його членів.

Змішане сільське господарство — багатогалузева діяльність у рослинництві та тваринництві, коли по жодному з них рівень спеціалізації не перевищує 66 % обсягу товарної сільськогосподарської продукції підприємства. Ця група не має характерних видів продукції, тому вона класифікується в інших групах.

Кінцева продукція сільського господарства — частина валової продукції, яка надходить у товарний обіг і на невиробниче споживання (особисте і громадське), а також використовується для збільшення запасів і поставляння на експорт.

Місцева одиниця — підрозділ підприємства (філія, представництво, відділення і т. ін.), який розташований на відокремленій території та займається одним або кількома видами діяльності.

Напівфабрикати — продукти, які закінчили обробляти в межах будь-якого основного цеху підприємства, крім того, що випускає готову продукцію.

Незавершене виробництво — сировина й матеріали, що почали оброблятися, але виробництво з них напівфабрикатів не закінчено в поточному періоді.

Обсяг виробництва — кількість праці, витраченої на виробництво продукції. Дає змогу визначити потребу в робочій силі та рівень використання робочого часу, планувати операційні витрати.

Порівнянна ціна продукції сільського господарства — єдина середньозважена загальнодержавна ціна для певного виду продукції будь-якого року, узятого за базу.

Продукція вирощування тварин — приплід, приріст молодняку і тварин на відгодівлі та нагулі в живій масі. Продукція вирощування тварин визначається окремо по основних видах сільськогосподарських тварин за певний період. Обсяг продукції вирощування тварин визначають двома способами: прямим, або прибутковим, і розрахунковим, або видатковим.

Продукція промисловості — прямий корисний результат виобничої діяльності промислових підприємств, виражений у формі або товару, або виробничої послуги.

Проміжне споживання в сільському господарстві складається з усіх матеріальних витрат, пов’язаних з виробничим процесом, включаючи ту частину виробленої продукції, яка була використана на виробниче споживання, а також нематеріальних витрат, до яких належать: орендна плата; комунальні послуги; реклама; юридичні послуги; послуги фінансового посередництва та страхування; ветеринарне обслуговування.

Проміжне споживання включає весь повторний рахунок: матеріальні та нематеріальні витрати.

Реалізована продукція сільського господарства — фактично продана на сторону по всіх каналах продукція в даному періоді незалежно від часу її виробництва.

Ринкова послуга — послуга, виручка від оплати якої покриває понад 50 % витрат, пов’язаних з її наданням.

Товари народного споживання — готові вироби, призначені для безпосереднього використання населенням.

Товарна продукція сільського господарства — частина валової продукції, яку реалізовано або призначено для реалізації.

Чиста продукція сільського господарства — новостворена частина вартості валової продукції. Вона визначається як різниця між вартістю валової продукції та матеріальними виробничими витратами.

Якість продукції — поняття, яке враховує різні властивості конкретного виробу, зокрема параметричні, експлуатаційні, споживчі, дизайн, уніфікацію, надійність тощо.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Дайте визначення поняття «економічна діяльність».

2. Поясніть відмінності між ринковими та безкоштовними послугами.

3. Дайте визначення поняття «продукція промисловості».

4. Дайте характеристику промислової продукції за ступенем готовності.

5. Поясніть економічний зміст і покажіть взаємозв’язок вартісних показників продукції.

6. Поясніть необхідність визначення показника обсягу виробництва.

7. Як оцінюються ритмічність і рівномірність роботи підприємства?

8. Дайте визначення якості промислової продукції.

9. Класифікуйте показники, які використовуються під час вивчення якості продукції.

10. Охарактеризуйте статистичні методи аналізу якості продукції.

11. Статистична звітність із промислової продукції.

12. Назвіть складові продукції сільського господарства.

13. Назвіть види обліку продукції сільського господарства й мету їх застосування.

14. Дайте визначення поняття «валова продукція сільського господарства» та назвіть її складові.

15. Назвіть особливості визначення валової продукції сільського господарства.

16. Опишіть методику обчислення валової продукції рослинництва по сільськогосподарських культурах і багаторічних насадженнях.

17. Охарактеризуйте категорії «валовий випуск», «проміжне споживання» та «валова додана вартість» у сільському господарстві.

18. Охарактеризуйте склад продукції інших видів економічної діяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бакланов Г. И., Адамов В. Е., Устинов А. Н. Статистика промышленности. — 3-е изд. — М.: Статистика, 1976.

2. Ефимова М. Р. Статистические методы в управлении производством. — М.: Финансы и статистика, 1988.

3. Курс социально-экономической статистики: Учеб. / Под ред. проф. М. Г. Назарова. — М.: Финстатинформ, ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

4. Пекотовський Е. В. Основи статистики сільського господарства. — К.: КНЕУ, 2001.

5. Роз’яснення зі складання державних статистичних спостережень зі структурної статистики від 19.09.2002 № 01-3-01-8/377.

6. Статистика підприємництва: Підруч. / П. Г. Вашків, П. І. Пастер, В. П. Сторожук, Є. І. Ткачук. — К.: Слобожанщина, 1999.

7. Статистика: Підруч. / А. В. Головач, А. М. Єрін, О. В. Козирев. — К.: Вища шк., 1993.

8. Статистика: Підруч. / С. С. Герасименко та ін. — К.: КНЕУ, 2000.

9. Статистический словарь. — М.: Финстатинформ, 1996.

10. Экономическая статистика: Учеб. / Под ред. Ю. Н. Ивано­ва. — М.: ИНФРА-М, 1998.

Дата добавления: 2013-12-14