Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Аналіз прибутковості та рентабельності




 

В основу цього аналізу покладено категорії доходу та прибутку підприємства. Існують два базові підходи до визначення змісту категорії доходу підприємства й аналізу умов його формування. Серед найвизнаніших сучасних категорій, що ґрунтуються на цих підходах і певною мірою інтегрують їх, слід відзначити такі:

1. Факторна теорія доходів. Вона розглядає дохід підприємства як результат корисного використання певних видів економічних ресурсів або факторів виробництва. Система цих факторів виробництва поряд з природними ресурсами, капіталом, трудовими ресурсами на сучасному етапі розвитку теорії доповнюється інтелектуальною власністю у всіх її формах, інформаційними ресурсами тощо.

2. Компенсаторна теорія доходів (або теорія підприємницького доходу). Вона розглядає дохід як плату (компенсацію) підприємцю за здійснення підприємницької діяльності. Ця плата (або дохід підприємця) складається з двох частин.

Одна частина підприємницького доходу становить плату за звичайну працю підприємця, пов’язану з організацією та веденням господарської діяльності (вона дорівнює платі, яку б він мав змогу отримувати, продаючи свою працю іншим власникам).

Друга частина підприємницького доходу становить плату за те, що підприємець бере на себе ризик, який перевищує середньоринковий.

3. Інноваційна теорія доходу. Вона розглядає певний вид додаткового доходу підприємства (понад нормальний його рівень), що формується від упровадження ефективніших технологічних, організаційних та інших інновацій, які істотно підвищують продуктивність праці. Такі інновації дозволяють підприємству отримувати вищий дохід, ніж середньогалузевий його рівень.

4. Теорія монопольного доходу. Вона пояснює ті випадки, коли вищий (додатковий) дохід є наслідком недостатньої конкуренції та навіть монопольного становища підприємства на певних сегментах ринку.

Кожна з категорій розкриває якийсь один бік складного процесу визначення сутності доходу підприємства й несе інформацію про суб’єктивні механізми його формування в умовах ринкової економіки.

Чинна за новими стандартами бухгалтерського обліку в Україні форма звітності № 2 «Звіт про фінансові результати» дещо узагальнено відображає структуру формування загального доходу. Джерела формування загального доходу підприємства наведено на рис. 1.

Регулярне отримання доходів є складовою забезпечення платоспроможності підприємства (формує позитивний грошовий потік, що дозволяє своєчасно розраховуватися за фінансовими зобов’язаними та створювати резервний запас ліквідності); його фінансової стійкості та інвестиційної привабливості.

 

Рис. 1. Джерела формування загального доходу підприємства

Згідно з новими стандартами бухгалтерського обліку доходи підприємств класифікуються за ознаками, наведеними на рис. 2.

Прибуток характеризує чисте збільшення власного капіталу підприємства в результаті його господарської діяльності та в найпростішому випадку кількісно дорівнює різниці між доходами й витратами.

Загальна величина прибутку має такі самі джерела утворення, що й дохід відповідно до класифікації доходів за джерелами формування, але вона формується з урахуванням витрат по кожному з розглянутих джерел.

Прибуток є загальноекономічною категорією і характеризує тільки частину доданої вартості, а дохід відображає всю її величину. Прибуток — це в основному вартісна форма додаткового продукту, а дохід становить вартісну форму необхідного й додаткового продукту. Тією мірою, якою в доході відображаються результати (дохід) не тільки виробничої, а й невиробничої діяльності, він зближується з іншим народногосподарським показни­ком — валовим національним доходом. Проте між ними є одна істотна різниця — обсяг валового національного продукту містить у собі не тільки доходи від економічної діяльності всіх виробничих і невиробничих ланок народного господарства, але й амортизацію виробничих і невиробничих засобів, яка, природно, у дохід не включається.

У складі внутрішніх джерел формування цих ресурсів головна роль належить чистому прибутку.

Чистий фінансовий результат діяльності у формі прибутку (збитку) визначається за такою схемою:

1. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг).

2. Непрямі податки та інші відрахування з доходу (ПДВ, акциз, повернення товарів, інші збори).

3. Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (стр.1 — стр. 2).

4. Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

5. Інші операційні доходи (від операційної оренди активів, операційних курсових різниць, реалізації оборотних активів, крім фінансових інвестицій тощо).

6. Інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, втрати від операційної курсової різниці, резерв сумнівних боргів, списання безнадійних боргів тощо).

7. Інші звичайні доходи (дивіденди, проценти та інші доходи від фінансових інвестицій, доходи від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів тощо).

8. Інші звичайні витрати (витрати на проценти та інші витрати, пов’язані зі залученням іноземного капіталу, втрати від участі в капіталі, зниження фінансових інвестицій і необоротних активів, інші витрати, не пов’язані з операційною діяльністю).

9. Надзвичайні доходи / витрати — невідшкодовані збитки від стихійних подій, пожеж, техногенних аварій, за винятком страхового відшкодування, тощо.

10. Податок на прибуток.

11. Чистий фінансовий результат (загальний прибуток / збитки) = 3 – 4 – 6 – 8 – 10 + 5 + 7 ± 9.

Частина власних фінансових ресурсів, сформована за рахунок цього джерела, може використовуватися на фінансування капітальних вкладень по розширенню відтворювального процесу, поповнення обігових коштів. Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, спрямовується на матеріальне стимулю­вання праці робітників і соціальний розвиток підприємства. Ще одним з елементів формування власних фінансових ресурсів, поряд із прибутком, є кошти від реалізації необоротних активів, які вибули.

Основними напрямами статистичного дослідження доходів і прибутку підприємств є:

· характеристика структури за джерелами їх формування;

· визначення динаміки й тенденцій розвитку;

· оцінювання ефективності формування та її впливу на стабільне функціонування підприємства;

· дослідження впливу доходу та прибутку на показники платоспроможності, фінансової стійкості та інвестиційної привабливості підприємств;

· вивчення внутрішнього середовища формування;

· аналіз зовнішніх факторів, що впливають на розмір і склад доходів та прибутку підприємства;

· обґрунтування стратегічних цілей розвитку доходів залежно від кінцевої мети бізнесу;

· надання рекомендацій управлінського характеру щодо розробки пріоритетів господарської діяльності з метою поліпшення дохідності та прибутковості підприємства.

Наведені абсолютні показники використовуються для аналізу прибутковості та рентабельності.

Прибутковість — система показників, що характеризують здатність підприємства генерувати прибуток і здійснювати рентабельну діяльність. Рівень прибутковості характеризується системою коефіцієнтів рентабельності.

Коефіцієнти рентабельності — система відносних показників, що характеризують здатність підприємства генерувати необхідний прибуток у процесі своєї господарської діяльності визначають ефективність використання активів і власного капіталу.

Для аналізу прибутковості та рентабельності можна використати таку систему показників (табл. 3):

Аналіз рентабельності підприємства дає змогу визначити ефек­тивність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання. Вони також є важливою характеристикою факторів формування прибутку й доходу та використовуються як інструмент інвестиційної політики й ціноутворення. Безпосередній вплив на них справляють показники ефективності управління та ділової активності.

Головний показник прибутковості дає змогу аналізувати ефективність використання активів, за винятком нематеріальних активів, і розраховується як відношення прибутку, включаючи податкові платежі, до суми вказаних активів.

Показник, який характеризує величину фінансового резуль-
тату від операційної діяльності, що припадає на одиницю випуску продукції, має назву прибутковість операційної діяльності.

Таблиця 3




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2013-12-14; Просмотров: 815; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.018 сек.