Класифікація швейних товарів. Матеріали для виробництва швейних товарів

Зміст лекції

Лекція № 13

Тема лекції: Одяг і взуття

Мета: ознайомити з асортиметом швейних товарів, визначити матеріали, що необхідні при виробництві взуття, розглянути методи виготовлення взуттєвих товарів, проаналізувати співвідношення розмірів одягу та взуття.

Вивчення асортименту швейних виробів. Вивчення асортиментів взуттєвих шкір. Аналіз конструкції взуття. Класифікація швейних товарів. Матеріали для виробництва швейних товарів. Взуттєві товари та їх групи.

План лекції:

1. Класифікація швейних товарів. Матеріали для виробництва швейних товарів.

2. Взуттєві товари та їх групи. Методи виготовлення взуття.

Література:

1. Основна:

1.1. І.В. Сорока Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник – К.: НМЦВО МОіН України, НВФ «Студцентр», 2002 – 608 с.

1.2. В.В. Шевченко Товароведение и экспертиза потребительских товаров: Учебник. – М.: ИНФРА – М, 2006. - 544 с.

1.3. О.М. Шканова Інфраструктура товарного ринку: Навч. посібник. – К: Центр навчальної літератури, 2006. – 320 с.

2. Додаткова:

2.1Теплов В.И., Сероштан М.В., Панасенко В.А. Коммерческое товароведение: Ученик. – 2 – е изд.

Швейні товари виробляються з різних матеріалів на підприємствах швейного виробництва й використаються для захисту тіла людини від впливів зовнішньому середовища у звичайних умовах носки й при виконанні певних видів робіт.

Загальними вимогами, яким повинні задовольняти всі швейні вироби, є зручність у використанні, надійність, відповідність сучасному напрямку моди, безпека для здоров'я людини й навколишнього середовища. Особливі вимоги пред'являються до швейних виробів спеціального призначення.

Швейні товари крім утилітарної виконують також декоративну функцію й тому при їхньому виготовленні необхідно враховувати особливості форми тіла людини, його вік, характер діяльності, умови використання виробу.

На формування асортиментів і якість швейних виробів впливає вид основного й допоміжного матеріалів, моделювання й конструювання, технологічні процеси пошиття.

Як основні матеріали для виготовлення швейних виробів використаються бавовняні, лляні, шовкові, вовняні тканини, тканини з хімічних волокон, натуральна, штучна, синтетична шкіра, натуральний і штучний мех.

До допоміжних матеріалів ставляться нитки, фурнітура, оздоблювальні матеріали.

Основні й допоміжні матеріали повинні відповідати вимогам нормативної документації, технічному опису моделі одягу.

Процес виробництва швейних виробів включає проектування, розкрій матеріалів на деталі, пошиття виробів і заключну обробку.

При проектуванні створюється ескіз моделі й виготовляє зразок-еталон виробу (моделювання). Після узгодження й твердження зразка-еталона розробляється технічний опис моделі й виготовляють необхідні лекала (викрійки).

Більшість швейних виробів виробляється на великих швейних підприємствах і при масовому виробництві не враховуються особливості форми й розміру фігури людини. Одяг проектується на типові фігури чоловіків, жінок і дітей.

Розмірні ознаки верхніх трикотажних і швейних виробів визначаються розмірними ознаками фігури людини. Найважливіші з них - ріст, обхват грудей, обхват талії (для чоловіків), обхват стегон (для жінок). Так, стандартами встановлені наступні варіанти типових фігур чоловіків: по росту від 146 до 194 див; для особливо більших ростова 188-206 див; по обхваті грудей від 84 до 128 див, для особливо більших розмірів 132-144 див; по обхваті талії від 70 до 130 див; для особливо більших розмірів 120-144 див.

Інтервал між суміжними ростами становить 6 див, між суміжними розмірами - 4 див, по обхваті талії - 4 див.

У табл. представлене співвідношення розмірів жіночого верхнього одягу вітчизняного й закордонного виробництва.

Таблиця Співвідношення розмірів жіночого верхнього одягу вітчизняного й закордонного виробництва

Росія
Германія	—
Франція	—	—
США	—									—
Італія	—	—	—

При проектуванні ескіз моделі й зразок-еталон виробу розробляються на типову фігуру, що характеризується наступними розмірними ознаками: для чоловіків - ріст 170 див, обхват грудей 100, для жінок - ріст 164 див, обхват грудей 96 і обхват стегон 100 див. Для одягу інших розмірів і ростова лекала виготовляють окремо.

На швейних підприємствах основні й допоміжні матеріали підбираються в партію для кожної моделі.

Розкрій основних матеріалів виробляється індивідуально або настилами. Викроєні деталі комплектуються для кожного викроєного виробу по розмірних ознаках.

При пошитті викроєні деталі з'єднують між собою нитками, клеєм, зварюванням струмами високої частоти або комбінованим способом.

Для додання виробам певної форми проводиться волого-теплова обробка.

Заключна обробка включає пришивання фурнітури, формування складок (плісировка, гофрування й ін.), пришивання оздоблювальних прикрас (канти, волани, рюші й ін.) і остаточну волого-теплову обробку.

Швейні вироби (код по ОКП 85 0000) по призначенню підрозділяються на одяг верхню, виробу костюмні, виробу плательные, виробу білизняні й ковдри, одяг формену, головні убори, вироби робітники й спеціальне призначення, інші швейні вироби.

Верхній одяг, вироби костюмні, плательные й головні убори по підлозі й віку споживачів підрозділяється на чоловічу, жіночу, для хлопчиків шкільного віку; для дівчинок шкільного віку, для хлопчиків дошкільного і ясельного віку, для дівчинок дошкільного і ясельного віку.

У підкласі білизняних виробів і ковдр додатково випускаються вироби для немовлят.

Одяг формена випускається чоловіча, жіноча, для хлопчиків шкільного віку; для дівчинок шкільного віку. Виробу робітники й спеціальне призначення випускаються тільки для дорослих (чоловічі й жіночі).

Основними видами побутовий верней одяги є пальто, півпальто, плащі, куртки, комбінезони; спортивного одягу — куртки спортивні. Для виготовлення побутового верхнього одягу застосовуються бавовняні, лляні, вовняні й шовкові тканини, штучна шкіра, плівкові й неткані матеріали, штучне хутро, трикотажне полотно; для спортивних утеплених курток - штучна шкіра, плівкові матеріали, шовкові тканини.

Видовий асортименти костюмних виробів включає штани, піджаки, костюми, шорти, які виробляються з бавовняних, лляних, вовняних і шовкових тканин, плівкових матеріалів, штучної шкіри, трикотажного полотна.

До виробів плательным ставляться плаття, спідниці, блузки, жилети, фартухи, брючні комплекти, сарафани, халати. Для виготовлення платтів, халатів, сарафанів, спідниць використаються всі групи тканин, натканые матеріали, трикотажне полотно й штучна шкіра; блузки виробляють тільки із тканин і трикотажного полотна.

Асортименти білизняних швейних виробів і ковдр включає сорочки верхні (чоловічі, для хлопчиків), сорочки (чоловічі, для хлопчиків), білизна натільне (чоловіче, жіноче, дитяче), білизна постільне, піжами, костюми купальні, предмети дитячого туалету, ковдри стьобані, комплекти білизни для дорослих і для немовлят.

У підкласі форменого одягу представлені вироби (крім форми військовими й міліцейської), використовувані працівниками різних державних служб. Видові асортименти форменого одягу включає пальто й півпальто, плащі, шинелі, бушлати, костюми формені, штани формені, гімнастерки, фланелевки, форменки, кітелі, тужурки, куртки, плаття, сорочки, блузки, жилети, спідниці формені.

До головних уборів ставляться кашкети й кепі, шапки, капелюха, панами, берети, тюбетейки, шлемики, капори, шапочки, каптури, кашкети, чохли до кашкетів, берети формені, шапки формені.

Виробу робітники й спеціальне призначення використаються в різних галузях народного господарства для зашиті працюючих від шкідливих впливів і включають пальто, півпальто, плащі, костюми, куртки, штани, комбінезони, спідниці, халати, блузки, жилети, плаття й сорочки, головні убори спеціального призначення.

До прочим швейним виробам ставляться мішки спальні, вкладиші до спальних мішків, чохли, коміри зі штучного хутра й ін.

Основними вимогами до якості швейних виробів є відповідність виробу розмірної й полнотно-воз-растной групі, відповідність виробу своєму призначенню, можливість хімічного чищення, прання, глажения, зручність користування, відповідність виробу сучасному напрямку моди, рівень обробки й обробки виробу.

Для верхнього одягу до показників, підтверджуваним при сертифікації, ставляться: масова частка хімічних волокон (верх, підкладка) (для дитячих асортиментів); гигроскопичность (підкладка) (для дитячих асортиментів); стійкість ворсової поверхні до стирання, стійкість до стирання по площині (верх, підкладка); стійкість сжраски до фізико-хімічних впливів (світлу, дистильованій воді, поту, глажению, органічним розчинникам, тертю); зміна лінійних розмірів після мокрих обробок; водоупорность (для плащових і курткових тканин); відповідність виробу по лінійних розмірах, змісту сировини, а також способам відходу, зазначеним у маркуванні.

Визначення сортності швейних виробів побутового призначення проводиться відповідно до державних стандартів.

При визначенні сортності встановлюється відповідність виробу по зовнішньому вигляді зразку-еталону й вимогам нормативно-технічної документації (НТД). При цьому враховуються посадка виробу, відповідність основних лінійних вимірів, якість пошиття, якість застосовуваних матеріалів. Сорт комплектних виробів установлюється по виробі нижчого сорту.

Виробу, які по зовнішньому вигляді не відповідають зразку-еталону, уважаються нестандартними.

У готових виробах припустимі відхилення від номінальних розмірів повинні відповідати вимогам НТД. Якщо при вимірі основних місць виявлено, що вкорочення перевищує половину межростовой різниці, такі вироби відносять до меншого росту, а виробу найменшого росту, укорочені в межах межростовой різниці, до 2-му сорту.

Виробу, звужені по основних місцях вимірів більш ніж на половину межразмерной різниці, ставляться до меншого розміру, за винятком виробів найменшого розміру, які відносять до 2-му сорту, якщо вони звужені в межах межразмерной різниці; виробу прилягаючого силуету - до нестандартного.

У швейних виробах 1-го й 2-го сорти не допускаються виробничі пороки, що погіршують зовнішній вигляд.

При прийманні швейних виробів по якості в торгівлі найчастіше проводять суцільний контроль, результати якого поширюються на фактично перевірену кількість виробів. Допускається також вибірковий контроль.

При маркуванні швейних виробів використається товарний ярлик, стрічка із зображенням товарного знаку або клеймо; контрольна стрічка.

На товарних ярликах повинні бути зазначені наступні реквізити: зображення товарного знаку підприємства-виготовлювача; найменування, підпорядкованість і місцезнаходження підприємства-виготовлювача; найменування виробу і його приналежність; позначення стандарту або ТУ: артикул; номер моделі; розміри; сорт, дата випуску.

Стрічка із зображенням товарного знаку застосовується при маркуванні швейних головних уборів; швейних виробів верхнього одягу; трикотажних верхніх і білизняних виробів із всіх видів нитки й пряжі (крім бавовняної). На стрічці повинні бути зазначені символи по догляду за виробами; для швейних виробів - склад сировини із вказівкою найменування натуральної сировини й процентного вмісту хімічних волокон; для трикотажних виробів - найменування сировини і його процентний вміст по волокнах.

Клеймо застосовується при маркуванні засобів індивідуального захисту й головних уборів. Контрольна стрічка повинна бути на всіх швейних виробах верхнього одягу;

трикотажних верхніх виробах, сорочках чоловічих і підліткових, жіночих білизняних гарнітурах, жіночих комбінаціях і нічних сорочках. На контрольній стрічці повинні бути зазначені розміри виробу.

Дата добавления: 2013-12-14