Тема 4. Аналіз ефективності використання ресурсів підприємства

1. Аналіз земельних ресурсів

2. Аналіз ефективного використання трудових ресурсів

3. Аналіз використання основних засобів

4. Аналіз використання матеріальних ресурсів підприємства

Основним завданням аналізу складу і структури земельних ресурсів є визначення ступеня освоєння і використання землі в господарському обороті та виявлення резервів його підвищення.

Склад і структура земельних ресурсів вказує на спеціалізацію господарства, допомагає визначити рівень землезабезпеченості суб’єкта господарювання.

Забезпеченість та використання земельних ресурсів оцінюють за системою показників:

1. Фактична наявність (фізичний обсяг) земельних ресурсів, га;

2. Структура земельних угідь, %;

3. Рівень розораності земельних угідь (відношення ріллі до загального обсягу сільськогосподарських угідь), %;

4. Ступінь освоєння і використання землі (відношення між сільськогосподарськими і несільськогосподарськими угіддями), %;

5. Економічна ефективність використання землі (вихід валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь, ц/га; прибуток з 1 га сільськогосподарських угідь, грн/га);

6. Економічна ефективність використання землі під товарними культурами (чистий дохід з 1 га сільськогосподарських угідь), грн/га;

7. Економічна ефективність використання землі під кормовими культурами (вихід кормів з 1 га посіву), ц.к.од.;

8. Виробничі витрати на 1 га сільськогосподарських угідь, грн/га.

2. Одним із найважливіших завдань економічного аналізу є конт­роль за правильним і ефективним використанням трудових ресурсів.

Аналіз забезпеченості підприємства робочою силою здійснюється способом порівняння фактичної чисельності працівників за категоріями із розрахунковими (плановими) показниками і з показниками, що були досягнуті в минулому періоді. Це дає можливість визначити рівень виконання плану (завдання), а також динаміку показників.

Аналіз забезпеченості робочою силою та її використання проводиться в тісному зв’язку з аналізом обсягу виробництва продукції, продуктивності праці, трудомісткості та використання робочого часу.

Основними показниками використання трудових ресурсів є дані про чисельність персоналу різних категорій і професій, його кваліфікацію та освітній рівень, про витрати робочого часу в людино-днях, людино-годинах, кількість виробленої продукції або виконаних робіт, а також відомості про рух особового складу підприємства.

Для характеристики руху робочої сили розраховують та аналізують динаміку таких показників:

1. Коефіцієнт обороту з приймання персоналу (К_пр):

К_пр = ;

2. Коефіцієнт обороту з вибуття (К_в):

К_в = ;

3. Коефіцієнт плинності кадрів (К_пк):

К_пк = ;

4. Коефіцієнт постійності складу персоналу підприємства (К_пс):

К_пс = .

Повноту використання трудового потенціалу оцінюють за фондом робочого часу (ФРЧ), який залежить від чисельності робітників (ЧР), кількості днів, відпрацьованих одним робітником в середньому за рік (Д) і середньої тривалості робочого дня (Т):

ФРЧ = ЧРхДхТ;

Для оцінювання рівня інтенсивності використання персоналу застосовують систему узагальнюючих, окремих і допоміжних показників продуктивності праці. До узагальнюючих показників відносять: середньорічний, середньоденний і середньогодинний виробіток продукції на одного працівника, а також середньорічний виробіток продукції на одного працівника у вартісному виразі.

Індивідуальні показники – це витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному вираженні на один людино-день або людино-годину.

Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсяг виконаних робіт за одиницю часу.

Середньорічний виробіток одного працівника (РВ_п):

РВ_п = Ч х Д х Т х ГВ, де

Ч – частка робітників у загальній чисельності працівників;

ГВ – середньогодинний виробіток продукції.

Трудомісткість одиниці продукції обчислюють за відношенням фонду робочого часу на виготовлення продукції і-го виду до обсягу його виробництва в натуральному або умовно-натуральному вимірі. Це показник – обернений до середньогодинного виробітку продукції.

Ефективність використання трудового потенціалу на підприємстві оцінюють за допомогою показника рентабельності персоналу (Р_п) (відношення прибутку до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу). Зв'язок цього показника з рівнем продуктивності праці можна подати так:

Р_п = == Р_об · Ч_рп · РВ, де

П – прибуток від реалізації продукції;

ЧВП – середньооблікова чисельність виробничого персоналу;

ЧД – чистий дохід від реалізації продукції;

ВП – вартість випуску продукції в діючих цінах;

Р_об – рентабельність обороту;

Ч_рп – частка реалізованої продукції у загальному обсязі випуску продукції;

РВ – середньорічний виробіток продукції на одного працівника, у поточних цінах.

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати у тісному зв’язку з оплатою праці. Найбільшу частку в складі коштів, використаних на споживання, становить фонд оплати праці, що включається до собівартості продукції. Приступаючи до аналізу використання фонду заробітної плати, що включається в собівартість продукції, передусім необхідно розрахувати абсолютне і відносне відхилення фактичної його величини від планової. У процесі наступного аналізу необхідно визначити фактори абсолютного і відносного відхилення фонду заробітної плати (його змінної та постійної частин). Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції, його структури, питомої трудомісткості та рівня середньогодинної оплати праці. До постійної частини фонду зарплати входять: всі види доплат (премії, надбавки), зарплата працівників-почасовиків, адмінперсоналу тощо.

Для оцінювання ефективності використання коштів на оплату праці необхідно використовувати такі показники як: обсяг виробництва продукції в діючих цінах, дохід (виручка) від реалізації продукції, сума валового, чистого, капіталізованого прибутку на 1 грн зарплати тощо. В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку зміни цих показників, виконання плану за їхнім рівнем. Важливим є аналіз в розрізі підприємств-конкурентів, що вказує на те, яке підприємство працює ефективніше.

3Основним завданням аналізу основних виробничих засобів є виявлення резервів поліпшення використання основних засобів. До системи завдань також відносять:

- вивчення складу і структури виробничих засобів;

- вивчення й оцінка рівня забезпеченості основними засобами та енергетичними ресурсами;

- вивчення ступеня використання виробничої потужності підприємства і обладнання;

- оцінка впливу використання основних засобів на обсяг виробництва продукції та інші показники.

Джерелами аналізу є: бізнес-план підприємства, основні форми фінансової звітності, форма № 11-ОЗ "Звіт про наявність і рух основних засобів, амортизацію (знос)". Дані про переоцінку основних засобів, інвентаризацію, проектно-кошторисна інформація тощо.

Аналіз основних засобів розпочинається з вивчення наявності виробничих засобів, їх динаміки та структури.

Аналіз руху і технічного стану основних засобів проводять за системою показників:

1. Коефіцієнт оновлення (К_он):

К_он = ;

2. Термін оновлення основних засобів (Т_он):

Т_он = ;

3. Коефіцієнт вибуття (К_в):

К_в = ;

4. Коефіцієнт приросту (К_пр):

К_пр = ;

5. Коефіцієнт зносу (К_зн):

К_зн = ;

6. Коефіцієнт придатності (К_придат):

К_придат = .

7. Коефіцієнт обертання оборотних засобів (К_ооз) – відношення суми обороту до середньорічної вартості оборотних засобів.

Забезпеченість підприємства окремими видами машин, механізмів, обладнання, приміщеннями встановлюють порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану випуску продукції.

Загальними показниками ефективності використання основних засобів є фондовіддача — виробництво продукції на 1 гривню основних засобів (відношення обсягу продукції у грошовому виразі, виробленої підприємством до середньорічної вартості основних виробничих засобів).

Фондомісткість — показник, обернений до фондовіддачі: він показує, скільки в середньому (за вартістю) використовується на підприємстві основних виробничих засоби для випуску продукції вартістю в 1 гривню.

Для узагальнюючої характеристики ефективності й інтенсивності використання основних засобів застосовують такі показники:

1. Рентабельність капіталу, вкладеного в основні засоби (відношення прибутку від основної діяльності до середньорічної вартості основних засобів);

2. Капіталовіддача основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості основних засобів);

3. Капіталовіддача активної частини основних засобів (відношення вартості виробленої продукції до середньорічної вартості активної частини основних засобів);

4. Капіталомісткість (відношення середньорічної вартості основних засобів виробничого призначення до вартості виробленої продукції за звітний період);

5. Відносна економія основного капіталу: Е_оз = ОЗ₁ – ОЗ₀ · І_вп, де

ОЗ₁ і ОЗ₀ – середньорічна вартість основних засобів у відповідно звітному і базисному роках;

І_вп – індекс обсягу валового виробництва продукції (відношення обсягу валового виробництва продукції у звітному році до базисного).

Основними резервами збільшення випуску продукції і підвищення рівня капіталовіддачі є: введення в дію невстановленого обладнання, його заміна і модернізація, скорочення простоїв, інтенсивніше використання основних засобів (збільшення середньоденного виробітку обладнання) тощо.

4. Відповідно до положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 9 «Запаси», п. 6 матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

Аналіз ефективного використання матеріальних ресурсів якнайтісніше пов’язаний з дослідженням рівня витрачання матеріальних ресурсів. Отже, завданням аналізу є пошук джерел економії цих ресурсів і зниження матеріаломісткості продукції.

Завданнями аналізу забезпеченості й використання матеріальних ресурсів є:

-оцінювання реальності планів матеріально-технічного постачання, ступеня виконання їх і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість тощо;

- оцінювання рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;

- виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів та розробка конкретних заходів із використання їх.

Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначають за порівнянням фактичної кількості закупленої сировини з плановою їх потребою.

До узагальнюючих показників ефективності використання матеріальних ресурсів належать:

- прибуток на 1 грн матеріальних витрат – відношення суми прибутку від основної діяльності до суми матеріальних витрат – найбільш узагальнюючий показник;

- матеріаловіддача – відношення вартості виробленої продукції до суми матеріальних витрат;

- матеріаломісткість – відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції (показує скільки матеріальних витрат необхідно або припадає фактично на виробництво одиниці продукції);

- коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат – відношення індексу валової продукції до індексу матеріальних витрат (характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і, разом з тим, розкриває фактори її зростання);

- частка матеріальних витрат у собівартості продукції – відношення суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції (динаміка цього показника характеризує зміну матеріаломісткості продукції);

- коефіцієнт використання матеріалів – відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовують матеріали в процесі виробництва, чи немає перевитрат порівняно із встановленими нормами (якщо коефіцієнт перевищує одиницю – це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів і навпаки).

Дата добавления: 2013-12-14