Функції політичної економії

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси потрібно розподілити ефективно, тобто, що ресурси слід використовувати так, щоб вони вносили як найцінніший вклад у загальний обсяг продукції. Повний обсяг виробництва передбачає також використання найкращих технологій.

Техніка і технологія суттєво прогресують протягом уже довгого періоду. В результаті розвитку технічного прогресу створюються нові і більш якісні товари, а також вдосконалюється спосіб виробництва цих товарів. Як такий, технічний прогрес змінює попередню характеристику проблеми економії. Підвищуючи ефективність виробництва, технічний прогрес дає можливість суспільству виробляти більше товарів із тієї ж кількості ресурсів.

Існує проблема маневрування рідкісними ресурсами у виробництві товарів і послуг, з метою насичення матеріальних потреб суспільства.

Щоб таке маневрування було ефективним, життєво важливим є забезпечення повної зайнятості ресурсів і відповідно повний обсяг виробництва. У кожний певний момент економіка повної зайнятості ресурсів і повного обсягу виробництва змушена жертвувати випуском одних товарів і послуг, щоб досягти збільшення виробництва інших. У зв'язку з тим, що ресурси не мають однакової продуктивності у всіх можливих процесах їх використання, переведення ресурсів із однієї сфери їх використання в іншу зумовлюють виникнення закону зростаючих змінених витрат.

Оскільки політична економія пов‘язана з дослідженням функціонування

економічної системи, то її предметом є дослідження виробничих відносин, що виникають між: людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг у світі обмежених ресурсів. Виробничі відносини формуються під впливом відносин власності і знаходяться в основі функціонування економічної системи.

Політична економія вивчає механізм дії економічних законів, що керують розвитком цієї системи.

В цілому проблеми політичної економії вивчаються не з індивідуальної, а з суспільної точки зору. Виробництво, розподіл, обмін, споживання товарів і послуг розглядаються в ній з позиції суспільства в цілому.

Прийнято вважати, що об'єктом вивчення і дослідження політичної економії є відповідна сфера суспільства, а саме економіка (практика господарювання). Будь-яка національна економіка є структурно організована і в структурі суспільства виступає як відносно самостійна економічна система.

* Під економічною системою розуміють певну сукупність механізмів чи інститутів функціонування і розвитку національної економіки.

Економічні системи як об'єкт політичної економії характеризуються такими особливостями: історичний характер, у зв'язку з цим економічна наука виступає як історична наука; практичний характер, тому економічна наука виступає як практична наука; суспільний характер, а політична економія виступає як суспільна наука; об'єктивний характер, оскільки його існування не залежить від індивідуальної волі і свідомості людини.

Економічні системи мають певну внутрішню структуру і в економічній теорії їх прийнято структуризувати з позицій:

> фаз руху виготовленого продукту і благ;

> функціонування рівнів економіки;

> характеру регулювання економіки.

З позицій фаз руху виготовленої продукції і благ у будь-якій економічній системі виділяють:

1. Виробничу систему, під якою розуміють певні процеси транс­формації ресурсів у продукти;

2. Ринкову систему або систему обміну, в якій здійснюється обмін

виготовлення благ і послуг між суб'єктами економіки;

3. Систему споживання матеріальних благ і послуг З позиції рівнів функціонування в складі будь-якої економічної системи виділяють:

- мікроекономічну систему, тобто сукупність фірм, підпри­ємств, галузей; - макроекономічну систему, тобто національну економіку в

цілому;

- метамакроекономічну систему, тобто світову або глобальну економіку.

З позиції характеру регулювання в будь-яких національних економіках виділяють:

- адміністративні економічні системи, в яких регулювання здійснюється через відповідні державні органи;

- ринкові економічні системи, в яких структура і пропорції еконо­міки визначаються через ринок шляхом балансування попиту і пропозиції;

змішані економічні системи, в яких регулювання економіки здійснюється як через ринок, так і через органи держави;

традиційні або архаїчні економічні системи, в яких регулювання економіки базується на певних

національних традиціях З позиції внутрішньої структури власне ринку (сфери обміну) в складі будь-яких економічних систем виділяють:

- власне ринкові економічні системи, як певну сукупність зв 'язків між продавцями і покупцями (споживачами і виробниками);

- цінову економічну систему;

- фінансову економічну систему;

- грошову економічну систему.

Типологізація економічних систем у економічній теорії також здійснюється з різних позицій: характеру технічної основи виготовлених благ і послуг; характеру власності на основні ресурси; характеру суспільної організації економіки.

З позиції характеру технічної основи виділяють такі типи економічних систем:

- доіндустріальні економічні системи, в яких виготовлення благ здійснюється за допомогою ручної праці деякого використання інструментів;

- індустріальні економічні системи, в яких виробництво здійснюється за допомогою машини і системи машин;

- постіндустріальні економічні системи, в яких виробництво базується на використанні автоматизованих систем.

З позиції характеру власності виділяють такі типи економічних систем:

- докапіталістичні економічні системи, в яких панівною є общинна або феодальна власність на землю, а наймана праця майже не використовується;

- капіталістичні економічні системи, які базуються на приватній власності на ресурси з використанням найму робочої сили;

- посткапіталістичні економічні системи, для яких характерним є панування колективної приватної власності (партнерської,акціонерної, корпоративної);

- соціалістичні економічні системи, які базуються на суспільній (державній) власності.

- постсоціалістичні економічні системи, які бувають двох видів: ринково-державні (найрозвиненіші країни Заходу); державно-ринкові усі постсоціалістичні країни.

Економічна система як об'єкт вивчається не тільки економічною теорією, але й іншими економічними науками.

Перед кожною наукою стоїть завдання розкрити сутність тих явищ і.

процесів, які вона вивчає. Будь-яке економічне явище чи процес має

зовнішні, поверх і ієні та глибинні, внутрішні зв'язки.

Політична економія, з'ясовуючи ці зв'язки, досліджуючи дію еконо­мічних законів, розробляє рекомендації щодо формування економічної політики, яку повинна проводити держава, маючи за мету підвищення ефективності суспільного виробництва і забезпечення більш високого рівня життя людей.

Роль політичної економії в розвитку суспільства і економіки, а також люд­ського пізнання відображається через її функції.

Суть гносеологічної (пізнавальної) функції політичної економії полягає в тому, щоб пояснити економічні явища через виявлення механізму дії економічних законів, показати зв'язки між цими явищами, сформулювати принципи вирішення основних економічних проблем

(безробіття, інфляція, бюджетний дефіцит та ін.). Знання політичної економії допомагає зрозуміти, як розвивається суспільство, допомагає описати, пояснити і спрогнозувати економічну поведінку. Політична економія допомагає індивідам впоратися зі своїми проблемами і поглиблює розуміння вирішальних проблем країни в цілому. Знання економічних законів сприяють раціональній поведінці людини у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень. Економічні знання дають змогу людині орієнтуватися у сфері бізнесу, робити правильний економічний вибір.

Теоретична функція випливає уже зі самої назви науки, про яку йдеться. Політична економія в процесі аналізу використовує систему фактів, що стосуються економічної реальності. При цьому зберігаються ті факти, які характеризують конкретні економічні проблеми або окремий сектор економіки, також використовуються факти, що дають можливість перевірити гіпотези. В результаті економічного аналізу формуються узагальнення, які називають "принципами", "теоріями", "моделями", "законами". Вони вносять порядок і зміст у набір фактів, пов'язують їх воєдино, виявляють правильні взаємозв'язки між ними. Тим самим, політична економія доводить, що економічний розвиток здійснюється у відповідності з дією економічних законів, що суспільство в цілому розвивається на основі системи законів, які взаємодіють,між собою. Політична економія виконує також практичну функцію, економічні знання мають практичне значення, вони служать практичним цілям змін "у суспільстві, підвищенню ефективності суспільного виробництва. Розуміння законів функціонування економічної системи допомагає керівникові краще визначити свою господарсько-фінансову політику, приймати правильні рішення. Кожний індивід, володіючи економічними знаннями, впевнено почуває себе в різних економічних ситуаціях. Політична економія, формулюючи принципи і теорії на основі аналізу фактів, за допомогою фактів уже із практики господарювання знаходить чи не знаходить їм підтвердження. Факти, тобто реальна поведінка індивідів у виробництві, розподілі, обміні і споживанні товарів та послуг, з часом змінюються. Тому постійно необхідно звіряти виявлені принципи і теорії з економічним середовищем, що змінилося. Це важливо робити з тієї причини, що економічні принципи використовуються як прогнозтичні знаряддя, вони є основою для економічної політики, спрямованої на подолання труднощів та контроль за небажаними результатами. Завдяки економічній політиці розробляються рекомендації щодо оптимального поєднання ринкових важелів регулювання економіки з державним регулюванням.

Ідеологічна функція полягає в тому, що політична економія сприяє формуванню наукової економічної свідомості чи економічного світогляду людей. Ця функція розкривається перш за все через розкриття і узагальнення реальної дійсності, розробку сучасного економічного і політичного мислення. Політична економія теоретично пояснює суть процесів, що відбуваються в економічній системі; критично аналізує проблеми, що виникають в економіці; робить висновки щодо правильного вирішення практичних завдань. Сучасне економічне мислення дає можливість індивіду правильно зрозуміти і пояснити економічні явища, які існують в господарській діяльності, зробити при цьому ефективний вибір.

Політична економія виконує методологічну функцію (методологія - це система методів, прийомів, інструментів пізнання). Вона, як загальна політична економія виступає методологією дослідження у спеціальних чи прикладних економічних науках.

Дата добавления: 2013-12-14