Причини виникнення монополізму

Найбільш загальною причиною його появи є дія закону максимізації прибутку. Прагнення підприємця отримати якомога більший прибуток штовхає його на застосування монопольної практики. Іншою причиною, яка змушує підприємця до подібних дій, є вплив закону концентрації та централізації виробництва й капіталу. Виживання та успіх бізнесу безпосередньо пов'язані, з величиною капіталу, масштабами виробництва. В конкурентній боротьбі перемагають сильніші, ті, хто зумів накопичити потужніші "капітальні м'язи", організувати ефективніше виробництво. Тому зростання підприємства шляхом концентрації та централізації капіталів є питанням життя або смерті.

Об'єктивні передумови для виникнення монополізму створює НТП. Його розвиток привів до появи дорогого устаткування, нових потужних

видів виробництв, що могли бути застосовані лише на великих підприємствах. Останні отримали техніко-економічні переваги: економію на загальних витратах, високу продуктивність праці, можливості масового виробництва. Все це сприяло розвитку великих підприємств, які з часом переросли у монопольні утворення.

Монополізм багатоликий. В реальному житті він набуває різноманітних форм та видів.

В економічній літературі можна зустріти різні класифікації монопольних утворень. У наведеній схемі представлена найпоширеніша класифікація.

Природні монополії виникають в ряді галузей сучасної економіки, які в силу технологічної специфіки найкраще реалізують свій потенціал лише за умови існування великих фірм, нерідко однієї. Конкуренція в цих галузях виявляється недоцільною, тому монополія тут носить природний характер. Таких галузей є близько десятка, до них належать пошта, зв'язок, водо-, газозабезпечення, залізничний та трубопровідний транспорт та інші.

* Отже, природна монополія - це ринкова ситуація, за якої мінімізація витрат на одиницю продукції досягається при наявності однієї фірми, що виготовляє даний продукт чи послугу. Можна сказати, що природна монополія тримається на ефекті масштабу.

* Адміністративні монополії-це монополії, що свідомо створюються державою. З одного боку, це надання окремим підприємствам виключних прав на виконання певного роду діяльності: виробництво алкогольних чи тютюнових виробів, видобуток золота тощо. Такий підхід практикується переважно в ринкових економіках. Натомість в командних, де панує монополія державної власності на засоби виробництва, державні підприємства об'єднуються і підпорядковуються різним главкам, міністерствам. Формується відомчий монополізм, не пов'язаний ні з кількістю, ні з розмірами підприємств.

Адміністративна монополія є найгіршим видом монополії, оскільки забезпечує існування неефективних підприємств та господарських структур. До того ж вона супроводжується величезною концентрацією економічної влади на всіх рівнях народного господарства.

Найпоширенішими є ринкові монопольні утворення. Вони виникають в результаті дії ринкових законів, зусиль підприємців, спрямованих

на завоювання домінуючих позицій на ринку. Вони, з одного боку, є результатом успішної бізнесової стратегії, швидкого економічного зростання, а з іншого - союзів, об'єднання з іншими підприємствами.

* Отже, ринкові монопольні утворення закономірно виникають на останній стадії процесів концентрації та централізації капіталів у процесі конкурентної боротьби.

Вони, як правило, формуються на базі потужного підприємства чи об'єднання підприємств. Саме про цей тип монопольних утворень йтиме мова в подальшому.

Ринкові монопольні утворення мають розгалужену і складну структуру. Вони можуть виступати у формі монополії, монопсонії, олігополії та монополістичної конкуренції.

Термін монополія грецького походження, він складений із двох грецьких слів: "моно"- один, "полео" - продаю і означає буквально наявність єдиного продавця. Монополія характеризує ринкову ситуацію із наявним одним продавцем певного товару чи послуги. Існують три шляхи виникнення монополій:

- коли у галузі, здолавши конкурентів, залишається одна фірма;

- коли у галузі існують декілька фірм, які змовляються між собою про єдину ринкову тактику, або стратегію;

- коли одна потужна фірма скуповує решту.

Монополія виступає у різних видах, до найважливіших з них відносяться картелі, синдикати, трести, концерни, конгломерати. Вони добре описані в підручниках з політичної економії (основ економічної теорії"), а також в економічних енциклопедіях та словниках. Тому ми не зупинятимемось на їх розгляді.

* Під монопсонією ("моно" — один, "опсонія" — закупівля продовольства) розуміють монополію на боці покупця даного товару чи послуги.

Найбільш яскравим прикладом монопсонії виступає держава, яка є єдиним покупцем зброї, військових одностроїв у приватних фірм. Термін "монопсонія" вперше був застосований англійською економісткою Ж. Робінсон в 30-х роках XX ст..

Найпоширенішою формою монопольних утворень виступає олігополія. Основу терміну складає грецьке слово "олігос" - мало, небагато, а буквальний зміст - небагато (декілька) продавців. Справді, в економіці розвинених країн спостерігається ситуація домінування в окремих галузях 4-10 потужних фірм.

Отже, олігополія має місце тоді, коли на ринку діють декілька великих продавців одного товару або його близьких субститутів (замінників). Це своєрідне переплетення монополії та конкуренції. Ряд дослідників вважають, що ситуація є оптимальною, оскільки дозволяє поєднати переваги крупного виробництва з конкурентною поведінкою. Однак слід пам'ятати, що олігополія може легко перетворитися в монополію шляхом тайної змови (картельної угоди) чи проведення єдиної цінової політики. Таким чином реалізується відомий бізнесовий вислів - "найкращий спосіб подолати конкурента - об'єднатися з ним".

До подібних ринкових ситуацій належить і олігопсонія. Вона описує ситуацію, при якій існує невелика група покупців певного товару чи послуги.

Специфічний вид монопольних утворень складає так звана монополістична конкуренція. Вона була досліджена і описана американським економістом Е. Чемберленом в 30-х рр. XXст. Він встановив, що диференціація продуктів (послуг), наявність у них специфічних властивостей створює особливий попит з боку споживачів, їх прихильність саме до цього продукту. Така диференціація (відмінність товару від інших подібних, володіння специфічними якостями) здатна забезпечити певну відособленість ринку для окремого підприємства і таким чином певний контроль над цінами. Це монопольне утворення суттєво відрізняється від попередніх, по-перше, тим, що воно не пов'язане з розмірами підприємства й виникає передусім у сфері малого бізнесу; по-друге, воно забезпечує скромніший економічний ефект, допускає порівняно невелике зростання цін через існування субститутів. Товарну диференціацію створюють, зокрема, специфічна якість товару (наприклад, зубні пасти "Бленд-а-мед", "Колгейт" вирізняються серед інших неповторними властивостями), особливість обслуговування споживачів (доставка товарів на дім, круглодобова робота), місце знаходження закладу тощо.

В наступній таблиці наведено порівняльну характеристику різних видів ринків - конкурентних і змонополізованих. Вона водночас з'ясовує особливості різних монопольних утворень.

Розвиток монополізму викликав до життя спеціальну економічну теорію. Одну із перших спроб її створення зробив англійський економіст А. Пігу в праці "Економічна теорія добробуту", виданої у 1912 р. Однак, головні праці з теорії монополізму з'явилися в 30-х роках XX ст. Це перші праці англійки Джоан Робінсон "Економічна теорія недосконалої конкуренції" і американця Едварда Чемберлена "Монополістична конкуренція". Вони, за свідченням відомого історика економічної думки Б. Селігмена, "вивели економістів із стану летаргічного сну", тобто непомічання та ігнорування монополізму.

Отже, монополізм є органічною складовою сучасної змішаної економічної системи. Для останньої характерне переплетіння конкурентних та монопольних начал, їх взаємодія. Монополізм багатоликий і виступає у різних організаційно-економічних формах, пристосовуючись до різних господарсько-політичних реалій.

Дата добавления: 2013-12-14