Світова торгівля. Теорія порівняльних переваг та її розвиток

Історично склалися два підходи стосовно до світової торгівлі. Перший передбачає вільну торгівлю, здійснення її без обмежень. Другий доказує необхідність державного втручання у світовий товарообіг з метою сприяння його зростанню з врахуванням інтересів національного господарства (протекціонізм). При виробленні зовнішньоторговельної політики ці підходи зберігаються і сьогодні, однак перший переважає.

Причини і умови виникнення світової торгівлі пояснюють різні теорії. Ранні меркантилісти причину зовнішньої торгівлі бачили у завданні збільшувати в країні золото і дорогоцінності. Інші концепції пояснюють причину торгівлі між народами економічними перевагами і вигодами міжнародного поділу праці.

Теорія міжнародної торгівлі, заснована на концепції порівняльних переваг, була розроблена Давидом Рікардо на початку XIX століття. Д.Рікардо та А.Сміт доказали і сформулювали положення про абсолютні і відносні переваги країн, що пов'язані з різницею у витратах виробництва і затратах праці.

Подальший розвиток теорії порівняльних переваг ґрунтується на використанні вчення про фактори виробництва, головні з яких - земля, праця і капітал - визначають для країни можливі переваги у міжнародному обміні.

· Сучасні концепції (Б.Олін, Е.Хекшер) уточнюють такий підхід, підкреслюючи неоднорідність основних факторів, роль цін, попиту і пропозиції. В результаті кожна країна повинна використовувати існуючі переваги в затратах праці чи факторах виробництва і вивозити ті товари, по яких є ці переваги, та завозити ті, по яких їх немає.

· Теорія життєвого циклу товару передбачає виробництво багатьох готових виробів спочатку в країнах нововведення з подальшим розвитком експорту в інші країни, а потім перехід до імпорту цих товарів із інших країн. Життєвий цикл товару з врахуванням міжнародного обміну продовжується, а принцип життєвого циклу товару впливає на позицію країни в світовій торгівлі.

· Теорія конкуренції пов'язує включення країни і окремі фірми в світову торгівлю з умовами конкуренції, перевагами в конкурентоздатності своїх товарів, що поступають на зовнішній ринок.

· Теорія подібності країн пояснює переважний розвиток світової торгівлі між однаковими країнами, в тому числі передовими, більшої пристосованістю їх ринків.

Згідно з теорією порівняльних переваг країна А має абсолютні переваги стосовно до країни Б у виробництві певного товару, якщо вона виробляє цей товар з меншими затратами ресурсів. Однак, товарообмін між країнами може бути взаємовигідним навіть в тому випадку, якщо одна країна має абсолютні переваги у виробництві всіх товарів. Абсолютні переваги не грають ролі при визначенні міжнародної спеціалізації і структури торгівлі. В цьому випадку мають значення тільки порівняльні переваги у виробництві товарів.

Якщо взяти до уваги різницю в країнах у співвідношенні витрат, то країна має порівняльні переваги у виробництві товару, якщо вона здатна виробляти цей товар з меншими альтернативними витратами, ніж її потенційний торговий партнер. Кожна країна завжди має порівняльні переваги у якомусь виробництві, навіть не маючи абсолютної переваги в жодній галузі.

Аналіз показує, що в результаті міжнародної спеціалізації і вільної торгівлі, що ґрунтується на використанні принципу порівняльної переваги, загальне виробництво товарів збільшується, а країни досягають такого рівня споживання, який перевищує їх внутрішні виробничі можливості.

Взаємовигідні спеціалізація і торгівля між двома будь-якими кранами можливі доти, доки їхня внутрішня альтернативна вартість виробництва двох будь-яких товарів різна. Спеціалізація щодо порівняльної переваги дозволяє країні досягати вищих реальних доходів за тієї ж кількості ресурсів. Умови торгівлі показують, як цей приріст світового обсягу виробництва розподіляється між країнами, що торгують між собою. Зростання витрат обмежує спеціалізацію і торгівлю.

Міжнародна торгівля є тим засобом, за допомогою якого нації можуть спеціалізуватися, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і досягати вищого загального обсягу виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи та регіони країни, можуть вигравати за рахунок виробництва тих товарів, які вони можуть виробляти з найвищою відносною ефективністю, і подальшого їх обміну на товари, які не спроможні самі ефективно виробляти. Разом з тим, зауважимо такі дві обставини, на яких ґрунтується світова торгівля:

1) розподіл економічних ресурсів - природних, людських та капітальних благ - між різними країнами є нерівномірним; нації відрізняються за рівнем забезпеченості економічними ресурсами;

2) ефективне виробництво різних товарів потребує відповідних технологій та поєднання ресурсів.

Розвинені країни перебувають у вигіднішому становищі, бо виробляють різноманітні капіталомісткі товари. Економічна ефективність виробництва різних товарів може змінюватися. Зрушення у розподілі ресурсів і технологіях можуть змінювати відносну ефективність виробництва різних товарів у різних країнах.

З розвитком національних економік змінюються чисельність та якість робочої сили, обсяг і склад капіталу, навіть якість землі та кількість природних ресурсів, виникають нові технології. Відповідно до цього змінюється й ефективність, з якою країна виробляє різні товари.

2. Основні тенденції розвитку світового ринку

Сучасний світовий ринок характеризується новими тенденціями:

· активізувалася діяльність валютних ринків, що обслуговують світову торгівлю;

· відбулося поглиблення процесу інтернаціоналізації виробництва та реалізації товарів;

· зросла залежність господарств від зовнішнього ринку; зростає вплив на світовий ринок ТНК - близько 1/3 світового виробництва контролюється ТНК, їх вплив на світовий ринок стає все сильнішим;

· посилюється тенденція витіснення із світового ринку середніх та дрібних експортерів та імпортерів, зовнішньоторговельні зв'язки концентруються у руках монополістичних об'єднань.

· зростає зустрічна торгівля (покупці все частіше вимагають від постачальників купити у них в обмін товар для власного використання чи перепродажу і на такі операції приходиться від 20 до 30% всієї світової торгівлі) та інтернаціоналізація

(проявляється в умовах залежності національних господарств від зовнішнього ринку).

Якщо раніше в міжнародному товарообороті переважали сировинні товари і кінцева продукція, то в сучасних умовах все більшого значення набуває обмін напівфабрикатами, проміжними формами виробів, окремими частинами кінцевого продукту.

При зменшенні експорту деяких традиційних послуг (транспорт) швидко розвивається експорт послуг, пов'язаних з виконанням науково-технічних досягнень, із запровадженням обчислювальної техніки, консультаційних торговельно-посередницьких і технічних послуг, ноу-хау, послуг в галузі зв'язку, послуг банків, страхових агентств. Особливо швидко зростає торгівля патентами і ліцензіями, об'єм будівельних робіт за кордоном (інжиніринг) і оренда зарубіжного устаткування (лізинг). Доля економічно розвинених країн в експорті послуг складає близько 80%.

Конкуренція переходить у сферу якості і технічної новизни виробів, надійності, дизайну, екологічності. Важливого значення набуває вміло поставлена реклама.

У світовій торгівлі важливим є також організоване обслуговування після реалізації товарів. Сучасна складна техніка вимагає своєчасно­го ремонту, наявності запасних частин. Хто може це забезпечити, той виграє на ринку.

Зовнішня торгівля часто використовується для досягнення певної політичної мети. Це робиться через введення різних експортних і імпортних обмежень, торговельних заборон (ембарго).

Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків будь-якої країни характеризує її платіжний баланс, в якому відображаються співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний період часу. Якщо надходження платежів перевищує видатки, платіжний баланс активний, тобто має позитивне сальдо, і навпаки. Стан платіжного балансу залежить насамперед від результативності торгового балансу. За пасивного торгового балансу виникає зовнішній борг країни.

Торговий баланс показує різницю між товарним експортом і товарним імпортом країни. Якщо експорт перевищує імпорт, то виникає надлишок у торговому балансі, або "активний торговий баланс". Якщо імпорт перевищує експорт, маємо дефіцит торгового балансу, або "пасивний торговий баланс ".

Загалом у розвитку зовнішньої торгівлі та отриманні вигоди від цього зацікавлена кожна країна, в тому числі і Україна. Однак, об'єктивними причинами, що заважають входженню України як рівноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність, відсутність міжнародних стандартів на певну частину товарів, що могли б конкурувати на світовому ринку.

Таким чином, виявивши основні характеристики сучасного світового ринку, резюмуємо, що він охоплює інтернаціональну сферу обміну країн світового співтовариства, базується на їх участі в міжнародному поділі праці. Ступінь його розвитку визначається рівнем розвитку економічних систем країн-учасниць.

3. Структура світового ринку

Світовий ринок є однією із структурних ланок світового господарства, його розвиток характеризується зміною світового товарообігу, географії основних товаропотоків, диверсифікацією товарних ринків. Характерною рисою функціонування світового ринку на відміну від національного ринку є те, що на рух товарів поряд з економічними факторами впливають стратегія і тактика зовнішньоекономічної політики окремих держав, маються на увазі протекціоністські дії та інші державні заходи в сфері зовнішньої торгівлі.

Серед основних особливостей функціонування сучасного світового ринку виділяються властиві лише йому системи світових цін, зорієнтовані на інтернаціональну вартість (інтернаціональну ціну виробництва). Це дозволяє партнерам враховувати порівняльні переваги міжнародного поділу праці. Зараз на світовому ринку посилюються позиції міжнародних монополій, зокрема ТНК, значним ступенем монополізації відрізняються головним чином спеціалізовані галузі економіки країн-учасниць.

Важливою рисою світового ринку в сучасних умовах є функціонування міжнародних форм його регулювання. Це стосується, зокрема, Світової організації торгівлі (СОТ).

Світовий ринок має свою структуру:

· Світовий ринок товарів - сукупність господарських зв'язків між суб'єктами світової економіки з приводу купівлі - продажу виробленої продукції (наприклад, ринок машин та обладнання). На цьому ринку продаж продукції здійснюється за допомогою прямого методу (укладаннями угоди між споживачем і виробником);

побічно - через посередника; комбінованого, або змішаного - через спільні підприємства, змішані товариства, що діють на акціонерних засадах. Останні мають певні переваги, оскільки безпосередньо діють на ринку покупця і можуть оперативно реагувати на необхідність внесення змін в якісні і комерційні характеристики товару на конкретному ринку, забезпечити доопрацювання проданого товару, його обслуговування до і після реалізації. Для реалізації продукції на ринку використовується торгівля на комерційних засадах, зустрічна торгівля, біржі, торги, аукціони.

Перспективним напрямом стабільного функціонування ринку є спеціалізація і кооперування виробництва, прямі зв'язки, обмін патентами і ліцензіями, спільні науково-технічні розробки.

· Світовий ринок капіталу - сукупність економічних зв'язків між власниками капіталу та споживачами з приводу його використання шляхом обміну. Цей ринок складається в процесі міграції капіталу і ділиться на:

А) Ринок підприємницького капіталу, пов'язаний з реалізацією довгострокових інвестицій. Капіталовкладення в закордонні господарські об'єкти забезпечують контроль над ними з боку інвестора і визначаються, як прямі іноземні інвестиції;

Б) Ринок позичкового капіталу, що характеризується вкладеннями капіталу в іноземні облігації, акції, сертифікати, інші цінні папери. Їх постійний обмін здійснюється на фондових біржах і приймає форми світового ринку цінних паперів. Цей ринок досить нестабільний. На зміну стрімкому підвищенню курсу акцій, нерідко приходить різке падіння. В основі цього явища лежить циклічний характер виробництва, політичні, соціальні, інші фактори.

· Світовий ринок трудових ресурсів -характеризується міграцією робочої сили. На сьогоднішній момент у світі склалось декілька таких ринків: в регіоні нафтодобувних країн Близького Сходу, в країнах Західної Європи, де іноземна робоча сила використовується на постійній основі, в США, Латинській Америці (значна роль належить Аргентині), в Австралії. Для світового ринку робочої сили

властива постійна "ротація" іммігрантського контингенту. З цією метою створено системи допомоги та працевлаштування для тих, хто повертається в свою країну, а також - мережа спеціалізованих посередницьких фірм із залучення іноземної робочої сили. Функціонування світового ринку робочої сили регулюється країною, що приймає і використовує робочу силу, відповідними міждержавними угодами. Певну роль в регулюванні міграції робочої сили відіграють міжнародні організації, зокрема міжнародна організація праці (МОП).

· Світові валютні ринки – на нихздійснюються операції по купівлі - продажу іноземної валюти, цінних паперів в іноземній валюті, валютному інвестуванню. Однією із сторін, яка бере участь у валютній операції є банк, який пропонує клієнту чи покупцю такий курс продажу чи купівлі, який дає можливість банку не тільки покривати видатки, зв'язані з купівлею-продажем валюти, а й отримувати доходи. Курс, за яким банк купує у клієнтів іноземну валюту називається курсом покупця, а курс, за яким банк продає валюту - курсом продавця. За масштабами валютних операцій, до найбільших валютних ринків світу належать Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Великими регіональними валютними ринками в Європі є ринки у Франфуркті-на-Майні, Цюріху, Парижі, Брюсселі; в Азії - Сінгапур і Гонконг.

· На світовому ринку послуг здійснюються зв'язки між суб'єктами світового господарства з приводу надання послуг. Цей ринок має свої особливості: п ослуги в світовій торгівлі надаються і споживаються одночасно і не зберігаються, посередники, як правило, не використовуються. Світовий ринок послуг ділиться на окремі, більш вузькі ринки. Серед них важливе місце займає світовий ринок ліцензій, ноу-хау, інженерно-консультаційних послуг. Значна частина інженерно-консультаційних послуг є складовим елементом контрактних поставок машинобудівної продукції, спорудження об'єктів за кордоном. Реалізуються послуги з проектування, консультування, спорудження господарських потужностей. Широкого розвитку набув світовий ринок транспортних послуг, ринок туристичних послуг. Серед інших видів світового ринку послуг - ринок рекламних, страхових послуг, ринок програмного забезпечення для ЕОМ.

Головними експортерами та імпортерами на світовому ринку послуг є високо розвинені країни світу.

Висновки

1. Світовий ринок в теперішніх умовах є доволі розвиненим явищем, однак він розвивається в умовах співіснування двох підходів до бачення вигідності світових торговельних стосунків. Перший передбачає вільну торгівлю, здійснення її без обмежень, другий доказує необхідність державного втручання, щоб захистити національне виробництво. Перший підхід зараз переважає.

2. Існує ряд теоретичних досліджень, де науково обґрунтовується необхідність здійснення вільної торгівлі. На початку XIX століття Д.Рікардо розробив теорію порівняльних переваг, де мова йде і про порівняльні витрати. Будь-яка країна має в своєму розпорядженні певні природні багатства, робочу силу, технологічні знання. Завдяки вільній торгівлі, що базується на принципі порівняльних витрат, світова економіка може досягти ефективнішого розміщення ресурсів і більш вищого життєвого рівня. Структура ресурсів та технологічні досягнення в кожній країні є різними. Отже, кожна країна може виробляти певні товари з різними реальними витратами.

3. Кожна країна повинна виробляти ті товари, виробництво яких вимагає менших витрат, ніж в інших країнах. А потім обмінювати їх на ті товари, виробництво яких для неї неефективне. Якщо кожна країна чинитиме таким чином, то світ зможе в повній мірі використати переваги спеціалізації. Світ в цілому і кожна країна, що вільно торгує, може отримати більший реальний дохід під використання того обсягу ресурсів, які перебувають у їхньому розпорядженні.

4.Сучасний світовий ринок характеризується новими тенденціями: активізувалася діяльність валютних ринків, що обслуговують світову торгівлю; відбулося поглиблення процесу інтернаціоналізації виробництва та реалізації товарів; зросла залежність господарств від зовнішнього ринку; зростає вплив на сніговий ринок ТНК; посилюється тенденція витіснення із світового ринку середніх та дрібних експортерів та імпортерів; зростає зустрічна торгівля, інтернаціоналізації.

5. Загальний стан зовнішньоекономічних зв'язків будь-якої країни характеризує її платіжний баланс, в якому показано співвідношення всієї сукупності надходжень з-за кордону та платежів за кордон за певний період часу.

6. Світовий ринок є структурним елементом світового господарства і разом з тим має свою власну структуру. Він охоплює: ринок товарів; ринок капіталу; ринок робочої сили; ринок валюти; ринок цінних паперів; ринок інтелектуальної класності; ринок послуг.

7. Світовий ринок в сучасних умовах характеризується функціонуванням міжнародних форм його регулювання, це стосується, зокрема, Світової організації торгівлі (СОТ).

Дата добавления: 2013-12-14