Аксіома силогізму виражається так. Вce, що стверджується відносно усього класу предметів, поширюється на будь-який предмет цього класу

Те, що притаманно роду, те відноситься й до всіх предметів або видів цього роду. І, навпаки, те, що не властиве роду, те не властиво й видам, що входять у цей рід. Аксіома виражає знання закономірного зв'язку явищ і тим визначає логічний зв'язок понять у силогізмі, є логічною основою висновку. Назва "аксіома" показує, що правило, виражена цією формулою, не вимагає доказу; багаторазово перевірене досвідом воно стало самоочевидним.

3. Загальні правила силогізму

Структура силогізму спирається на певні логічні правила, без дотримання яких неможливо правильно побудувати силогізм і одержати вірний висновок. Ці правила можна розбити на дві групи: правила термінів і правила посилок.

Правила термінів

1. У кожному силогізмі має бути тільки три терміни - більший, менший і середній. Це правило вимагає не тільки відповідної побудови силогізму, але й однозначності середнього терміна в обох посилках. Повторюючись у більшій і меншій посилці, він може втратити свою однозначність, і тоді правильний висновок одержати буде неможливо, тому що не буде сполучної ланки між крайніми термінами.

2. Середній термін повинен бути розподілений, тобто взятий у повному обсязі, хоча б в одній з посилок. Для цього він повинен бути або суб'єктом загального судження, або предикатом негативного судження. Якщо ж середній термін узятий не в повному обсязі в обох посилках, то виконати роль сполучної ланки він не зможе, і одержати точний висновок буде неможливо.

3. Термін, не розподілений у посилках, не може бути розподілений у висновку.

Правила посилок

1. Із двох часткових посилок неможливо зробити висновок. У цьому випадку не можна встановити об'ємні стосунки між термінами силогізму, тому істинний висновок не вийде.

2. Якщо одна посилка часткова, то й висновок буде частковим.

3. Із двох негативних посилок не можна зробити висновок. У цьому випадку всі терміни виключають один одного, усуваючи всякий об'ємний взаємозв'язок між ними.

4. Якщо одна посилка заперечна, то й висновок буде заперечним.

Такі загальні правила, які необхідно враховувати при складанні категоричного силогізму. Без дотримання цих правил не можна зробити правильний висновок: порушуючи їх, ми порушуємо аксіому силогізму й логічні закони мислення.

4. Фігури та модуси категоричного силогізму

Залежно від положення середнього терміна розрізняють чотири фігури силогізму:

1) середній термін може стояти на місці суб'єкта в більшій посилці й предиката - у меншій;

2) він може бути предикатом в обох посилках;

3) середній термін може виявитися суб'єктом в обох посилках;

4) він може стати предикатом у більшій і суб'єктом у меншій посилках.

Модусами називаються види силогізму, що розрізняються кількісним і якісним характером посилок. Кожна фігура має свої модуси.

5. Логічні помилки в силогізмах

Основними умовами істинності висновку є істинність посилок і дотримання правил (аксіоми) силогізму. При дотриманні всіх формальностей з помилкових посилок щирого висновку одержати неможливо.

Однак і порушення правил силогізму при достовірних посилках теж не приводить до істини.

Нерідко через порушення першого правила допускається помилка, яка призводить до двозначного (неоднозначного) уживання середнього терміна.

Помилки в силогізмі не бувають чисто логічними, в остаточному підсумку вони випливають із хибності посилок, які помилково або навмисне приймаються за істинні. Це вказує на безперервний зв'язок логічної правильності й фактичної вірогідності кожного розумового процесу.

У той же час варто пам'ятати, що може виявитися тільки неявне порушення правил силогізму, коли за посилки беруться виділяючі судження, у яких або обидва терміни є рівнозначними поняттями, або обсяг предиката входить в обсяг суб'єкта, або суб'єкт і предикат представляють суперечні поняття.

У таких випадках можна одержати:

1. а. Істинний висновок (заперечний) при неявній нерозподіленості більшого терміна в посилці (видимість порушення третього правила).

2. б. Істинний висновок при часткових посилках (видимість порушення другого й четвертого правил).

3. в. Істинний висновок (причому стверджувальний) із двох заперечних посилок (видимість порушення шостого правила).

4. г. Істинний висновок при неявній нерозподіленості середнього терміна в обох посилках силогізму другої фігури (обидві посилки - стверджувальні судження).

6. Скорочені й складні силогізми

У повсякденній мові нерідко силогізм висловлюють не в розгорнутому виді, а скорочено, опускаючи одну з посилок або висновок. Одне судження ще не утворить умовиводу, однак речення з вираженими в ньому двома частинами силогізму може представляти скорочений умовивід. Такий скорочений силогізм називається ентимемою (у розумі).

Найчастіше опускається більша посилка як найбільше легко яка мається на увазі й висловлюються тільки менша посилка й висновок. Іноді опускається менша посилка, а приводяться більша й висновок. Отже, ентимема -скорочений силогізм, у якому опущена одна зі складових частин.

Складний силогізм (полісилогізм) - це таке зчеплення ряду силогізмів, при якому висновок одного силогізму стає посилкою іншого й т.д. Відрізняють особливий вид складного силогізму - соріт, що складається зі скорочених силогізмів. У соріті приводиться тільки останній висновок, а усі проміжні пропускаються. Складноскорочений силогізм, у якому посилками служать ентимеми, називається епіхейремою. Тут знаходять обґрунтування не тільки висновок, але й кожна посилка; епіхейрема зближує умовивід з доказом.

7. Розділово-категоричний умовивід

У розділово-категоричному (простому розділовому) умовиводі одна посилка - розділове судження, друга - категоричне. Причому в категоричне судження обов'язково входить одна з альтернатив (або всі, крім однієї) розділового судження.

Розділово-категоричний умовивід має два модуси:

- стверджуючо-заперечний;

- заперечно-стверджуючий.

Загальна формула стверджуючо-заперечного модусу:

А є або В, або С, або D;

Дата добавления: 2013-12-14