Методи перестрахування

3.Пропорційна форма перестрахування. Види договорів пропорційного перестрахування

4.Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування

5.Співстрахування і механізм його застосування

1.Необхідність та сутність перестрахування

Фройх – коли всі страхові премії страхової компанії передаються перестраховій компанії.

ЗУ «Про страхування», в разі перевищення 10%(СК + СР + ВР), то те, що перевищує 10% страхова компанія повинна (зобов’язана) перестрахувати.

Навіть, якщо страхова компанія перестрахувала всі ризики, всю відповідальність несе страхова компанія, а не перестраховик.

Перестраховиком може бути будь-яка інша страхова компанія або професійний перестраховик. Професійний перестраховик – веде діяльність виключно із страховими компаніями (не з страхувальниками).

На здійснення перестрахування не потрібно отримувати ліцензію.

Страхова компанія, яка передає ризик в перестрахування називається перестрахувальником або цедентом. Компанія, яка приймає ризик в перестрахування називається перестраховиком або цесіонарій. Процес передачі ризику в перестрахування називається цесія. Перестраховик, який передає ризик називається ретроцедент, той, що приймає ретроцесіонарій, процес – ретроцесія.

Між страховиком та перестраховиком може бути перестраховий брокер.

Комісії (комісійна винагорода). Оригінальна комісія – сплачує перестраховик перестрахувальника. Перестраховувальна – сплачує ретрецесіонарій ретроцеденту. Брокерська – брокер надає страховій компанії. Комісія може бути у вигляді тантьєми.

Історія виникнення перестрахування. У 1373 році виник перший класичний приклад перестрахування. У Великій Британії масштаб перестраховувальних відносин набув «шахрайського» масштабу, постійні спекуляції, в кінці 17 століття заборонив укладати договори перестрахування у двох випадках: коли страховик помирав, коли не міг виплатити страхове відшкодування. Перестрахування розвивалося паралельно із страхуванням. У 40-х рр. 19 ст. німецька компанія – перший перестраховик, у середині 19 століття виникає швейцарська компанія «Свиш ре» (зараз №2 перестраховик), у Німеччині «Мюніх ре» (зараз №1 перестраховик).

У Великобританії перша страхова компанія з’явилася у 1907 році, у 90-х рр. 19 століття виникла перша перестрахова компанія з’явилась у Російській імперії.

2.Методи перестрахування (фактично їх два)

1) факультативний

2) облігаторний

3) факультативно-облігаторний (більше виняток з практики, ніж правило)

1)Факультативний – передбачає повну свободу і цедента і цесіонарія, цемент самостійно вирішує чи передавати, чи не передавати ризик, якщо передавати, то кому і на яких умовах, це ж стосується і цесіонарія.

Основні переваги: цедент може сам вибирати і визначати величину «власного утримання».

Власне утримання – економічно обґрунтована частина страхової суми, яку страховик залишає на своїй відповідальності.

СЛІП – документ, в якому основна інформація про страховика, про об’єкт страхування, частина страхової суми, який передається перестраховій компанії.

Недолік: договір укладається за кожним ризиком окремо, а це в свою чергу потребує, щоб перестраховик за кожним договором проводив оцінку ризику; «пошуки» перестраховика потребують часу, що може призвести до фінансових втрат страховика.

2)Облігаторний - між цедентом та цесіонарієм укладається загальна угода про облігаторне перестрахування, і за цим договором, цедент зобов’язаний передавати певну зазначену в договорі частку ризику перестраховику, а перестраховик зобов’язаний цю частку приймати у перестрахувальника.

Переваги та недоліки: цедент укладає договір із страхувальникам, і одразу частина ризику передана перестраховику, також це є недоліком для цедента, тому що він змушений передавати цю частину. Для цесіонарія перевагою є те, що страховик не буде передавати більш «погані» ризики.

Документи (що регулюють діяльність між цедентом та цесіонарієм):

1)Бордеро-премій – перераховуються ризики, які страховик прийняв на страхування та автоматично, яку частину передано перестраховику.

2)Бордеро збитків – які сталися збитки, скільки повинен відшкодувати перестраховик.

3)Факультативно-облігаторний метод – факультатив відноситься до цедента, облігаторний відноситься до цесіонарія.

3 та 4.Форми договорів

Пропорційна	Непропорційна
Квотний	Ексцедент сум	Квотно-ексцедентний	Ексцедент збитку	Ексцедент збитковості

Квотний – якщо з квотою х%, то (100-х)% відповідальність несе цедент, в межах х% відповідальність несе цесіонарій. В такому самому співвідношенні розподіляється і страхова премія і страхові збитки. Особливість в тому, що цесіонарій та цедент відшкодовують збитки у пропорції.

Ексцедент сум – договір вимірюється в ексцедентах (або лініях). Цедент визначає величину «власного утримання» (ВУ), і ризик вимірюється в межех ВУ – 1 лінія. Цедент віддає Перестраховику 1 – 2 лінії, перестраховику 2 – 3 лінії, перестраховику 3 – 1 лінію.

Нехай договір страхування із страховою сумою (СС) 700 тис. грн, то 100 тис. грн. на власній відповідальності, а далі по пріоритетності.

Відшкодування буде здійснюватися аналогічно до квотного договору.

Місткість договору – сума власного утримання та відповідальності кожного перестраховика.

Пріоритет – власне утримання, але в непропорційних договорах перестрахування (нижче якої участь у відшкодуванні перестраховик не приймає).

Непропорційні (перестраховики не завжди беруть участь у відшкодуванні збитків)

Ексцедент збитку – договір 200 тис. грн. понад 100 тис. грн. – це означає, що перестраховику передано відповідальності на суму 200 тис. грн., але перестраховик буде нести цю відповідальність після 100 тис. грн., якщо, наприклад, збиток на 50 тис. грн., відшкодовувати повинен тільки цедент.

Ексцедент збитковості – перестраховується весь портфель страховика, визначається у відсотковому відношенню, перестраховик відшкодовує в тому разі, якщо відсоток перевищує норму відсотку портфеля.

Лекція 12.12. Фінансова надійність страхової компанії

1.Поняття фінансової надійності СК та чинники її забезпечення.

2.Поняття платоспроможності та умови її забезпечення.

3.Показники платоспроможності українських страховиків.

1.Поняття фінансової надійності СК та чинники її забезпечення.

Фінансова надійність – це його здатність страховика виконати страхові зобов'язання, які прийняті за договорами страхування та перестрахування у разі впливу несприятливих чинників (у довгостроковому періоді)

Фінансова платоспроможність – здатність в певній несприятливій ситуації, в певний час, в певний строк забезпечити своє зобов’язання (це поняття менш глобальне, ніж фінансова надійність).

Ліквідність – компанія здатна забезпечити перетворення своїх активів у готівку.

Зобов’язання поділяються на:

1) страхові – ті зобов’язання, які вони взяли у страхувальників за договорами страхування (для майбутньої виплати відшкодувань).

2) не страхові – ті забов’язання, які мають майже всі підприємства, будь-які суб’єкти підприємницької діяльності (поточна і довгострокова заборгованість, 3 та 4 розділи пасиву).

Чинники забезпечення фінансової надійності (всі ці чинники відносяться до страхових зобов’язань:

1)формування збалансованого страхового портфелю (а саме однорідності страхового портфелю);

2) перестрахування (робить страховий портфель більш однорідним);

3) формування страхових резервів та розміщення коштів цих резервів (розділ 2 пасиву балансу «забезпечення майбутніх платежів»). Страхові резерви показують величину всіх страхових зобов’язань, також показуємо частку перестраховиків (у балансі із знаком «-»). Принципи розміщення страхових резервів: безпечності, прибутковості, диверсифікації, ліквідності. Інвестувати в депозити банків (не більше 50% страхових резервів, у один банк не більше 20% страхових резервів).

4) тарифна політика;

Страховий портфель – та сукупність страхових премій, ризиків, сум яка характеризує обсяг діяльності будь-якої страхової компанії. Постійно укладаються нові договори страхування, надходять нові страхові премії, ризики, сум і постійно термін дії договорів страхування закінчується.

2.Поняття платоспроможності та умови її забезпечення.

Чинники забезпечення фінансової платоспроможності:

1)наявність сплаченого статутного капіталу та гарантійного фонду;

2)наявність страхових резервів, адекватних розміру страхових зобов’язання;

3)перевищення фактичного запасу платоспроможності над нормативним.

Фактичний запас (ФЗП) = ВМ – НА – З

ВМ – вартість майна (валюта балансу або сума всіх активів або сума всіх пасивів)

НА – нематеріальні активи

З – всі зобов’язання (страхові + не страхові)

Life НЗП = МР * 0,05

НЗП – нормативний запас

МР – величина математичних резервыв

Non-life (СП) = (СП-1/2*ПП)*0,18

Non-life (СВ) = (СВ-1/2*ВП)*0,26

Вибирається максимальний і порівнюється з фактичним запасом

Лекція 26.12.12. Особисте страхування, майнове страхування, страхування відповідальності

Нацкомфінпослуг здійснює нагляд за фінансовою діяльністю, користується підходом поділу страхування за інвестиційною складовою (на страхування життя та страхування інше, ніж страхування життя).

За предметом договору страхування, страхування поділяється на 3 галузі: 1)особисте; 2) майнове; 3) страхування відповідальності.

В особистому об’єктом виступає життя, працездатність і отримання додаткової пенсії. У майнову страхуванні – майнові інтереси, що виникають з приводу володіння, користування або розпорядження певним майном. Страхування відповідальності – майнові інтереси, з приводу захисту страхувальника в разі заподіяння ним шкоди здоров’я або заподіяння шкоди майна інших (третіх) осіб.

Види: 1) до особистого: страхування життя, медичне, страхування від нещасного випадку; 2) до майнових: страхування майна фізичних та юридичних осіб, страхування технічних ризиків, страхування сільськогосподарських ризиків, страхування транспорту…; 3) страхування відповідальності: страхування цивільної відповідальності, ОСЦПВВНТЗ, обов’язкове страхування цивільної відповідальності за явлену шкоду (ОСЦВЯШ)…

В реальності, один договір страхування може включати одразу декілька видів страхування, тобто потреба в поділі на дані три галузі відпадає. Нацкомфінпослуг видає звіти та статистичні дані щодо стану фінансового ринку України.

Дата добавления: 2013-12-14