Забруднення водойм та річок поділяють на біологічне та антропогенне

Біологічне забруднення річок відбувається через природні процеси росту біомаси гідробіонтів, переважно гідрофітів. З подальшим їх відмиранням і розпадом, а також органічних речовин, що утворюються у лісах, на полях і луках. Тому розрізняють органічні речовини автохронного (від грецького слова, яке означає – місцевий, корінний) походження, що утворюється у самій водоймі, і алохтонного (також від грецького слова, що означає не місцевий, не корінний), принесеного ззовні.

Рис. 4 – Карта-схема гідрографічної мережі України (використано космічні знімки супутників серії NOAA)

Рис. 5 – Карта басейну Дніпра

3.20. Антропогенне забруднення водойм пов’язане з господарською діяльністю людей.

Із забраної з природних джерел води від 12 до 34 % втрачається при транспортуванні чи скидається без використання. У 1980-1990 рр. використовувалося 85-88 % забраної води, а в 1995-1999 рр. – 69-79 %. Значна частина забраної води після використання скидалася у водні об'єкти.

Вклад окремих галузей економіки у забруднені поверхневих вод, а отже, у формування якості води можна оцінити за об'ємом скиду стічних вод у водні об'єкти.

Найбільш їх забруднює промисловість, яка складає більше половини всіх скидних вод – від 63,8 % у 1989-му до 53,5 % у 1998 р. На другому місці серед забруднювачів – комунальне господарство: з 1984 по 1998 рр. його вклад зростав з 19,3 до 32,6 %.

3.21. Сільське господарство є третім за значенням забруднювачем поверхневих вод. У 1989-1997 рр. частка скидних вод зросла з 15 до 18 %.

Об’єм стічних вод без очищення в 1991-1993 рр. порівняно з 1990 р. збільшився більше як у 2 рази. Об’єми недостатньо очищених стічних вод також мають тенденцію до збільшення (додаток 2).

Впродовж кількох десятиріч (з 1988 по 2008 рр.) в деяких регіонах колишнього СРСР (Україна, Росія) проводились дослідження з вивчення міграції та розкладу стійких хлорорганічних пестицидів (ХОП) у ґрунті, воді та донних відкладах водойм.

Приводом для таких досліджень було широке використання в цей період пестицидів і їх негативний вплив на оточуюче середовище.

Зараз скоротилося використання стійких пестицидів, однак вони зберігаються непридатними до використання в складських приміщеннях у великій кількості та становлять значну загрозу оточуючому середовищу.

Найбільшу кількість забруднень надходить у море з р.Дніпро (таблиця 4).

Таблиця 4

Скид стічних і інших вод, млн.м³ (2006р.)

Найменування водоприймачів	Скинуто вод всього	Скид поверхневих вод без очищення	Скид поверхневих вод недостатньо очищених	Винос фосфатів, т	Винос нітратів, т	Винос пестицидів, т	Зважені речовини, тис.т
Чорне море	94,76	1,881	55,65	103,7	2,618	0,832	8,181
р.Дніпро	41,28	0,470	3,448	101,7	2,260	0,807	8,068
р.Інгулець	0,425	-	0,120	-	-	-	-

Крім того, залишки пестицидів, в середньому біля 0,8 т надходять у море з поверхневим стоком та іншими шляхами.

Всього в затоки Чорного моря надходить скидів колекторно-дренажних вод біля 62,7 млн.м³ на рік. У цих скидних водах виноситься в море 3671 т взважених речовин і 11557 т нітратів, що можуть призвести до етрофікації водойм.

Зараз у зв'язку з новітніми технологіями вирощування рису зменшилося пестицидне навантаження, менше відводиться в водоприймачі зворотних вод та в зв'язку з цим природне самоочищення водойм значно зменшилось. Разом з тим отримано високий урожай рису в обсязі 60-70 ц/га.

Високий рівень екологічної надійності було досягнуто за рахунок:

§ виключення поверхневого скиду води з рисових чеків за їх межі після обробки посівів пестицидами;

§ удосконалення режимів зрошення, що забезпечує потреби рослин у воді на усіх етапах вегетації та значної економії води для зрошення до 15-18 тис. м³/га та зменшення до мінімуму об’ємів технологічних скидів;

§ зменшення пестицидного навантаження на гектар посіву в 4-5 раз під час використання пестицидів нового покоління відповідно до короткого періоду розкладу діючої речовини, внесення пестицидів і мінеральних добрив виключення надземним способом.

3.22. Основним, найбільшим водокористувачем і відповідальним за скид великих об’ємів стічних вод є енергетика, на яку припадає 65-75 % всіх стічних вод промисловості, на другому місці – чорна металургія – 15-20 %, хімічна і нафтохімічна галузі промисловості – 5 %.

Чим же забрудненні стічні води? За станом хімічного забруднення поверхневих вод в Україні ведуться систематичні спостереження на 251 створі (1998 р.) в 195 пунктах на 101 річці, 15 водосховищах, 7 озерах та двох каналі.

У 1998 р. в басейнах Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, Сіверського Дінця, як і раніше спостерігався значний вміст сполук важких металів, у переважній більшості річок – сполуки азоту, нафтопродукти, феноли.

Майже всі водні об'єкти, на яких проводяться спостереження, належать до забруднених та дуже забруднених. Дуже забрудненні також водосховища Дніпровського каскаду, особливо Київське та Канівське.

Аналіз динаміки виносу з поверхневими водами у водойми різних речовин показав наявність певної, поки ще нечіткої, тенденції до поліпшення стану водних ресурсів за хімічним складом. Основними забруднювачами є комунальне господарство та промисловість.

3.23. Комунальне господарство забруднює річкові води переважно хромом, СПАР, нітратами і азотом амонійним. Сам вміст цих інгредієнтів змінився мало, а зміни його у бік зменшення пояснюються зниженням скиду промисловістю.

3.24. Крім спостережень за хімічним складом, ведуть дослідження стану гідробіоценозів, за якими також можна зробити висновок про якість вод.

В 1998 р. спостереження за станом поверхневих вод за гідробіологічними показниками проводили на 49 річках, 10 водосховищах, 1 озері, в 101 пункті, на 192 створах.

Оцінка стану екосистеми за гідробіологічними показниками засвідчила антропогенне екологічне напруження на 71 % контрольних водних об’єктів. Решта водних об’єктів характеризується екологічним навантаженням з елементами регресу.

3.25. Оцінка якості водних ресурсів за хімічними та гідробіологічними показниками збіглися і свідчать про триваючу екологічну кризу. Причини такої гострої екологічної ситуації в Україні є концентрація промисловості, особливо цих галузей, що негативно впливають на навколишнє середовище, тотальна розораність території і малоефективне сільське виробництво, а також відсутність надійних методів і способів очищення стічних вод комунального господарства.

Ратифікація Україною багатьох міжнародних природоохоронних конвенцій та складна екологічна ситуація обумовлюють актуальність та необхідність у повній та об'єктивній статистичній інформації щодо стану природного довкілля, а також подальше удосконалення екологічної статистичної інформації, перш за все у напрямі її наближення до міжнародних стандартів.

Важливою складовою статистики довкілля є державні статистичні спостереження за охороною атмосферного повітря, які включають облік викидів забруднювальних речовин та парникових газів від стаціонарних джерел забруднення підприємств та пересувних джерел забруднення підприємств і населення.

У 2007р. до державного статистичного спостереження за формою №2-тп (повітря) були включені нові хімічні речовини (перфторвуглець, гідро-фторвуглець, гексафторид сірки), які мають парниковий ефект, звітування про обсяги викидів яких є обов'язковим для країн, які підписали Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.

Поряд з іншими питаннями, відповідно до Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 року, у центрі уваги були проблеми підвищення якості даних, повноти обліку та удосконалення статистичної методології розрахунків надходження забруднюючих речовин у повітря від пересувних джерел забруднення, зокрема, автомобільного, залізничного, авіаційного, морського і річкового транспорту. Тому Держкомстат за участю Мінприроди у 2007р. удосконалив методики, за якими розраховуються викиди забруднювальних речовин у повітря від пересувних джерел забруднення. Зокрема, була розширена номенклатура шкідливих речовин, що підлягають обліку, та усунені недоліки, виявлені у процесі їх практичного застосування у попередні роки. Крім того, у 2007 році була розроблена нова методика, за якою облік викидів забруднювальних речовин і парникових газів, починаючи з 2008 року, поширено на промислову, сільськогосподарську, будівельну та іншу техніку, яка використовується у всіх видах економічної діяльності, що дозволить отримувати більш повну інформацію про антропогенне навантаження на атмосферу.

В основу удосконалення української статистики відходів, яке передбачене Стратегією реформування державної статистики на період 2009-2012 рр., покладено європейський досвід обліку відходів, у тому числі небезпечних. Вивчення матеріалів з питань обліку відходів у країнах ЄС висвітлило окремі методологічні відмінності в загальних підходах до організації статистичних спостережень за утворенням та поводженням з відходами в країнах ЄС та в Україні, а також невідповідність українського та європейського законодавства, наприклад, у частині віднесення відходів до небезпечних та таких, що не мають небезпечних властивостей, у тлумаченні понять та визначень, які використовуються для обліку відходів, які у процесі переміщення перестають відповідати визначенню терміна "відходи" і набувають властивостей вторинної сировини.

На сьогодні більшої актуальності набуває питання створення допоміжних екологічних рахунків, які, зокрема, включають рахунки природних ресурсів (водні, лісові, земельні та інші), рахунки надходження у повітря забруднювальних речовин, утворення відходів, витрат на охорону навколишнього природного середовища.

Центральною ланкою допоміжних екологічних рахунків є рахунки витрат на здійснення природоохоронних заходів. З урахуванням методологічних підходів, рекомендованих ОЕСР для країн Східної Європи, було удосконалено існуюче державне статистичне спостереження за витратами на охорону навколишнього природного середовища (форма №1-екологічні витрати). Зокрема, у формі було розширено перелік статистичних показників щодо природоохоронної діяльності, а безпосередньо статистичний облік витрат на охорону навколишнього природного середовища у 2007р. вперше проводився за Класифікацією напрямів природоохоронної діяльності і витрат (СЕРА), яка використовується в європейській практиці. Це дозволило отримати узагальнені та деталізовані за напрямами природоохоронних заходів дані про капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону навколишнього природного середовища, а також деякі інші показники, необхідні для побудови допоміжних екологічних рахунків.

Дата добавления: 2013-12-14