Психосоматичні взаємодії у здоровому організмі

Нормальний взаємовплив психіки і тіла проявляється в адекватних емоційних реакціях (радість, гнів, злість і т.д.). Якщо раптом ми маємо якісь над переживання, або події, які психотравмують нас. Тоді це може призвести до замежового гальмування.

Вегетативна нервова система, яка виступає посередником між центральною нервовою системою і внутрішніми органами є регулятором життєвих процесів в організмі і її називають «органом вираження афекту». Фізіологічні реакції різних систем організму проявляються через:

серцево-судинна система: частота серцевих скорочень, артеріальний тиск, звуження та розширення судин

дихальна система: прискорення чи сповільнення дихання, затримка

травна система: сповільнення, або пришвидшення травних процесів і т.д.

сечо-статева система: причищене сечовиділення, ерекція і т.д.

шкірні покрови та м’язи: тремор в кінцівках, затерпання кінцівок, свербіж, заніміння шкір, «мурашки по шкірі».

Наслідки, які бувають після психосоматичних порушень:

1. Психосоматози (справжні психосоматичні захворювання) – це хвороби, в етіології яких головну роль відіграють психологічні чинники та лікування яких передбачає усунення та корекцію їх впливу (психотерапія та психофармакотерапія). Основні системи, які при цьому задіюються: серцево-судинна, дихальна, травна система.

2. Функціональні психосоматичні розлади – це порушення функцій внутрішніх органів та систем, виникнення і розвиток яких пов'язаний з нервово-психічними чинниками, гострими чи хронічними психотравмами, специфічними особливостями емоційного реагування особистості. Вони менш виражені і піддаються швидшій корекції. Психогенні (енурез, затинання, діарея, порушення сексуальних функцій).

3. Психосоматичні розлади, пов’язані з особливостями емоційно-особистісного реагування. Порушення здоровя в цих випадках зумовлюється індивідуальними особливостями поведінки людини, пов’язаними з її особистісними та характерологічними рисами. Схильності до залежності, побутової травматизації.

Ідея цілісності організму, його зв’язку з навколишнім середовищем, розроблялия російськими лікарями та психологами: Мухін, Мудров, Захрїн, кожевніков, Боткін, Бехтєрєв, Іванов-Смоленський, Анохін, Узнадзе, Павлов.

Трансвормація нервових розладів при захворюванні внутрішніх органів, перетворення функціональних нормальних процесів в паталогічні відбувається за рахунок перенапруження кіркових адаптаційних процесів через які на фоні загальних динамічних зрушень виникають ніби функціональні вогнища застійного збудження і гальмування.

Ретрофлексія – відреаговування здебільшого негативних (або сильних позитивних переживань) не на об’єкт який їх викликає а на влассниц організм.

Ці явища патологічного застою розповсюджуються на вегетативну нервову систему і певний час фокусують її в негативному функціональному стані згідно з конкретною негативною емоцією. Такий патологічний застій відділів вегетативної системи, обмежує її гнучкість для адаптації до зовнішньої та внутрішніх змін, зявляється вегетативна та метаолічна недостатність за якою слідує порушення роботи внутрішніх органів.

Внутрішньо-особистісний (внутрішньо-психічний) конфлікт – зштовхування приблизно рівних за силою але протилежно спрямованих мотивів потягів, потреб та інше.

Дата добавления: 2013-12-14