Принципи фізичного виховання

У фізичному вихованні учнів, віднесених за станом здоров'я до спеціальної медичної групи, обов’язковим є використання дидактичних (свідомості, доступності, активності, наочності, послідовності тощо) загальнометодичних (оздоровчого спрямування, зв’язку з трудовою і оборонною діяльністю, гармонійного розвитку) і специфічних принципів фізичного виховання (регулярності, адекватності, циклічності і хвилеподібності).

Під час проведення занять з дітьми з відхиленнями в стані здоров’я передбачається застосування таких принципів фізичного виховання:

o принцип свідомості. Реалізація цього принципу передбачає формування у дітей системи знань, переконань, що відповідали б на запитання: для чого необхідно займатися фізичними вправами? як потрібно виконувати фізичні вправи? і чому саме так їх потрібно виконувати?

o активності. Активність у вигляді прагнення до самостійних занять повинна виражатися в потребі регулярних самостійних фізичних навантажень. Виховання такої потреби сприяє вирішенню однієї з найскладніших проблем: ліквідації дефіциту рухової активності сучасної дитини;

o принцип індивідуалізації виражається у диференціації навчальних занять і способів їх вирішення (засобів, методів, форм організації занять тощо) у відповідності з індивідуальними особливостями дітей; застосовувалися індивідуальні завдання, проводилася індивідуальна робота з особливо слабкими дітьми;

o принцип доступності. Враховується індивідуальний рівень рухового досвіду, рівень здоров’я дітей;

o принцип наочності. Переважання у дітей старшого дошкільного віку “...чуттєвого сприйняття і відсутність достатнього запасу уяви змушують вихователя акцентувати застосування прийомів зорової наочності”;

o принцип послідовності передбачає підвищення складності завдань, засобів і методів навчання і виховання в межах одного заняття і серії занять;

o принцип поступовості ― прогресування педагогічних вимог;

o принцип повторності. Сутність його полягає в оптимальному чергуванні навантажень з відпочинком, поступовому збільшенні фізичних навантажень. Реалізація відбувається через передбачення характеру і кількості повторень вправи, інтервалів відпочинку, занять тощо;

o принцип системності передбачає наявність системи взаємопов’язаних завдань, засобів, методів, форм організації занять.

Фахівці (І.Вржеснєвський, О. Давиденко, 2002) виділили ряд принципів, специфічних для занять з фізичного виховання учнів, яких за станом здоров'я відносять до спеціальної медичної групи.

1. Оздоровча, лікувально-профілактична спрямованість усіх форм і засобів фізичного виховання з цим контингентом.

2. Диференційований підхід до використання дозованого фізичного навантаження. Як і на заняттях з фізичного виховання зі здоровими дітьми, фізичні навантаження диференціюють залежно від віку, статі, рівня фізичної підготовленості, рухового досвіду тощо. Диференційований підхід у фізичному вихованні з учнями СМГ окрім цього реалізується залежно від характеру і виразності структурних і функціональних порушень в організмі, викликаних патологічним процесом. Лікар за результатами функціональних проб визначає величину індивідуально допустимих фізичних навантажень. Важливо остерігатися надмірних, а також і недостатніх навантажень.

3. Обов’язкове емоційне та естетичне оформлення занять. Доброзичливеставлення вчителя, використання рухливих ігор, танцювальних кроків під музичний супровід, акуратна спортивна форма, естетичне оформлення і достатнє освітлення спортивного залу тощо сприятиме формуванню позитивного ставлення дітей до уроків фізичної культури.

Дата добавления: 2013-12-14