Патогенез. Дефіцит вітаміну В12 може наступити внаслідок порушення його всмоктування при відсутності секреції внутрішнього фактору

Етіологія.

Дефіцит вітаміну В₁₂ може наступити внаслідок порушення його всмоктування при відсутності секреції внутрішнього фактору, при порушенні транспорту вітаміну В₁₂ у зв’язку зі спадковим дефіцитом транскобаламіну, при ураженні тонкого кишківника, при конкурентному поглинанні вітаміну В₁₂ в кишківнику. Однією з найпоширеніших причин анемії є дефіцит внутрішнього фактору Кастла внаслідок атрофічного гастриту при хворобі Аддісона-Бірмера. У розвитку атрофічних змін слизової оболонки шлунку беруть участь як генетичні чинники, так і автоімунні процеси з участю антитіл проти гастромукопротеїна та проти мембран парієтальних клітин.

Відсутність гастромукопротеїну може бути наслідком тотальної чи субтотальної резекції шлунку, атрофії слизової оболонки шлунку, спричиненої важкими хімічними опіками, раком шлунку. Оскільки всмоктування вітаміну відбувається в тонкому кишківнику, то наступними в ряду причин слід вважати ентерити, хворобу Іммерслунда-Наймана-Гресбека (системна епітеліопатія), резекції та обхідні анастомози, а також конкурентне поглинання вітаміну надмірно вираженою мікрофлорою при дивертикулітах, стриктурах, соустьях з виключенням петель тонкої кишки, а також при інвазії глистами, найчастіше лентецем широким (Diphyllobotrium latum).

Порушення транспорту вітаміну В₁₂ як причина анемії спостерігається у випадку спадкового дефіциту транскобаламіну II.

Цианокобаламін у вигляді метилкобаламіну відіграє роль кофермента в синтезі тімідіну, що входить до складу ДНК. В умовах дефіциту вітаміну В₁₂ порушується синтез ДНК, що зумовлює порушення процесу ділення в клітинах. Особливо це проявляється в тканинах, які активно регенерують, таких як кістковий мозок. Основним патогенетичним механізмом розвитку анемії є заміщення у кістковому мозку нормобластного типу еритропоезу на мегалобластний. Оскільки дефіцит вітаміну гальмує утворення нуклеїнових кислот, у кістковому мозку з’являються величезні форми клітин всіх трьох паростків і виникає мегалобластний еритропоез, який характерізується утворенням великих молодих клітин червоного ряду з ніжним і незвичайним розташуванням хроматину в ядрі, затримкою визрівання ядер клітин еритроїдного паростка у порівнянні із виразністю гемоглобінізації цитоплазми, зменшенням тривалості життя клітин еритроїдного паростка та підвищенним розпадом мегалоцитів у кістковому мозку.

У кістковому мозку переважають базофільні мегалоцити, тому такий кістковий мозок образно називають „синім”. У деяких хворих у кістковому мозку практично немає оксифільних форм клітин еритроїдного ряду. Відзначаються значні дегенеративні зміни в ядрах клітин: ядра у формі шовковиці або трефового туза. Засвоєння заліза кістковим мозком лімітується сповільненим дозріванням еритроцитів, тому до лікування його рівень може бути навіть підвищенним. Під час лікування внаслідок швидкої утилізації рівень заліза зменшується. Проявами порушеного нуклеогенезу є морфологічні залишки ядер в еритроцитах у вигляді тілець Жоллі та кілець Кебота, а також гіперсегментація ядер нейтрофілів.

Крім того, другий кофермент цианокобаламіну 5-дезоксиаденозілкобаламін бере участь в обміні жирних кислот. Порушення обміну жирних кислот зумовлює дефект утворення мієліна та патологію нервової системи, що спричиняє демієлінізацію нервових волокон з виникненням характерної неврологічної симптоматики.

Дата добавления: 2013-12-14