Торгово-політичні інструменти

Структура системи міждержавних відносин і характер її впливу. Функціонування ЗЕП в системі міждержавних відносин

Будь-яка ситуація в системі складається не лише під впливом інтересів, цілей, волі, намірів держави, а й у результаті функціонування та розвитку системи міждержавних відносин взагалі у конкретний момент. Тому окрема держава змушена пристосовувати свої інтереси й цілі, що визначаються системою її внутрішніх відносин, до об’єктивної ситуації в системі міждержавних відносин, до характеру структурних зв’язків, що склалися в ній. У свою чергу, системноструктурні обставини вносять інколи значні корективи в цілі та наміри держави.

Форма й зміст перебувають у взаємодії, тісно взаємопов’язані й відносно незалежні одне від одного. Зміст впливає на форму, і навпаки. При цьому взаємодія між змістом і формою у розглядуваному випадку через специфіку зовнішньополітичних і зовнішньоекономічних відносин має особливо рухливий і гнучкий характер. Залежно від конкретних обставин певний час одне може домінувати, іноді навіть суперечити іншому. Тісний взаємозв’язок і відносну незалежність обох чинників виявляє, зокрема, той факт, що зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні інтереси держави можуть змінюватися внаслідок глибоких змін всередині держави, хоча при цьому характер структурних зв’язків, співвідношення сил у системі, стан рівноваги в системі міждержавних відносин можуть не змінюватися.

Невідповідність, що виникає в кожному такому випадку між цими чинниками, зрештою, можна усунути або шляхом пристосування ЗЕП держави, що зазнала змін, до колишніх умов у системі, або шляхом здійснення певних перетворень і в кінцевому підсумку зміною характеру зв’язків, які виникли в системі міждержавних відносин.

У свою чергу, зміни лише в системно-структурних відносинах можуть зумовлювати певні зміни в ЗЕП держави за незмінності її внутрішньополітичних відносин. Зовнішньоекономічна політика держави є, по суті, засобом адаптації і не може не враховувати зміни в цьому середовищі, часто певною мірою незалежно від внутрішніх змін.

Звичайно, система міждержавних відносин ще не вичерпує всіх зовнішніх чинників. Існує безліч інших, зокрема соціальних, економічних, науково-технічних, географічних, чинників, що також впливають на ЗЕП держав і, очевидно, мають посісти чільне місце в комплексі зовнішніх чинників.

Безперечно, важливе значення має також взаємодія системи міждержавних відносин з іншими системами, зокрема з тими, що входять до ширшої за характером системи міжнародних відносин, визначення характеру впливу такої взаємодії на зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний процеси держав.

Водночас зазначимо, що система міждержавних відносин не лише взаємодіє з іншими феноменами світового розвитку, а й певною мірою є незалежною від них. Явища в політичній сфері не можуть бути виведені безпосередньо з економічних відносин. Вони породжуються також відносно “самостійним рухом” політичних відносин.

Визначаючись у кінцевому підсумку соціально-економічними відносинами, система міждержавних відносин водночас має специфічні закономірності функціонування й розвитку, які так само важливо усвідомити для того, щоб зрозуміти природу її взаємодії із зовнішньополітичним і зовнішньоекономічним процесами держав. Відносна незалежність міждержавних відносин від світових соціально-економічних процесів – реальний факт, на який варто зважати.

Система міждержавних відносин не тотожна міжнародним відносинам взагалі. Останнє поняття, як стало зрозуміло, значно ширше і аж ніяк не обмежується лише відносинами між державами, хоча вони й становлять їх найважливішу частину.

Система міждержавних відносин тісно пов’язана з іншими світовими системами відносин. У кінцевому підсумку вона визначається розвитком об’єктивних економічних і соціальних відносин. Нині світові соціально-економічні відносини безперервно розвиваються й змінюються, перебувають у складному суперечливому переплетенні, взаємодії та взаємовпливі.

З’ясування характеру зазначеної взаємодії підводить до найскладнішої проблеми – визначення механізму впливу на ЗЕП з боку цієї системи. Процеси і явища, що відбуваються в системі світових соціально-економічних відносин, виявляються в системі міждержавних відносин через механізм їх взаємодії. Однак останню не слід розуміти буквально, оскільки система міждержавних відносин не є організмом, що безпосередньо реагує на такі зовнішні впливи. Ця система складається з безлічі самостійних елементів. Усі істотні зміни в системі, зрештою, ініціюються державою.

Світові соціально-економічні та інші процеси відображуються в системі міждержавних відносин не в якийсь таємничий «нематеріальний» спосіб, а через ЗЕП держав, процес її формування та здійснення.

Будь-які кризові явища у світових соціально-економічних відносинах (промислові, сільськогосподарські, валютні, соціальні, структурні тощо) охоплюють одну, а найчастіше групу держав. Економічна або соціальна криза рано чи пізно втілюється в ЗЕП держав, що охоплені нею. Оскільки ці держави входять у систему міждержавних відносин, то зміни в їх ЗЕП впливають на комплекс взаємозв’язків цих держав у межах або окремих підсистем, або системи загалом.

Що важливішу роль ці держави відіграють у структурі міждержавних відносин і що глибше їх охоплено світогосподарськими зв’язками, які зазнають кризи, то ширше коло інших держав перебуватиме у відповідному кризовому стані, а це впливатиме на ЗЕП інших держав системи. Отже, будь-які глибокі зміни у світових соціально-економічних та інших міжнародних процесах впливають передусім на держави. Через зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні функції, зовнішньополітичний та зовнішньоекономічний процеси цих держав вони поширюються на всю систему або на певну її частину залежно від виду, глибини кризи й місця, яке вона посідає в системі охоплених нею держав.

Внаслідок переплетення різноманітних впливів на систему ззовні формується складний ланцюг системних чинників, що впливають на ЗЕП держав. Для того, щоб краще зрозуміти дію системних чинників на зовнішньополітичний і зовнішньоекономічний процеси держав, необхідно з’ясувати питання про особливості впливу на нього структури системи міждержавних відносин, закономірностей її функціонування та розвитку.

ТЕМА 3. ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

1. Торгово-політичні інструменти

2. Валютно-політичні інструменти

3. Бюджетно-податкова політика держави

4. Соціальна політика держави

5. Інноваційно-інвестиційна політика держави

6. Антикризова політика держави

Потоки товарів, послуг та капіталу між країною та її закордонними партнерами регулюються сукупністю інструментів. Через те що експорт-імпорт товарів і послуг та міжнародні платіжні операції є складовою частиною нормальної економічної діяльності країни, всі макроекономічні заходи, які впливають на економічну активність країни, впливають і на них.

Інструментами зовнішньоекономічної політики називають тільки ті політико-економічні інструменти, які призначені для цілеспрямованого безпосереднього впливу на зовнішньоекономічні операції.

Вони можуть поділятися на торгово-політичні та валютно-політичні інструменти.

До перших належать ті, які впливають на реальні характеристики міжнародного обміну товарами. Найважливішими торгово-політичними інструментами є мито, контингенти та інші нетарифні торгові обмеження.

Мито є найдавнішим інструментом торгової політики. В цілому його розглядають як податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинає державний кордон або кордон митної зони. Відповідно до напряму товарних потоків розрізняють ввізне, вивізне та транзитне мито. Найбільше економічне значення має сьогодні ввізне мито. Вивізне мито накладають лише деякі країни, насамперед на аграрні продукти і сировину.

Раніше мито слугувало насамперед фіскальним цілям – формуванню державних доходів. Історично воно належить до найстаріших джерел доходів держави. Однак мито є не тільки джерелом доходів держави, а й так званою тарифною перешкодою торгівлі. Нарахування мита штучно підвищує ціну товарів при переміщенні їх через кордон, що впливає на попит і пропозицію. Мотиви нарахування мита сьогодні такі:

– для формування доходів держави (так званий фіскальний мотив);

– для коригування рівноваги платіжного балансу;

– для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного мита);

– для захисту вітчизняних робочих місць.

Незалежно від того, з яких мотивів країна хоче встановити мито, вона має при цьому враховувати те, що торгові партнери, які через введення цього мита понесуть збитки, з свого боку, відреагують застосуванням так званого відповідного мита.

Якщо мито діє на зовнішню торгівлю опосередковано, через ціни на товари, що продаються, держава може здійснювати також безпосередній вплив за допомогою контингентування імпорту або експорту товарів. Контингенти - це кількісні і(або) вартісні обмеження ввезення або вивезення певного товару, що вводяться на певний період. Реалізується контингентування через імпортні та експортні квоти, які можуть бути генеральними, груповими та індивідуальними і поширюватись відповідно на всі країни, групу країн чи якусь окрему країну. Якщо торговий партнер певної країни йде через переговори «добровільно» на обмеження свого експорту в цю країну, то говорять про так званий договір добровільного самообмеження.

На практиці імпортні квоти мають більше значення, ніж експортне контингентування. І навпаки, імпортне мито має багато переваг над імпортними контингентами, тому що кількісні обмеження призводять до підвищення ціни імпортних товарів, а користується цим експортер, одержуючи більший прибуток. Водночас імпортне мито поповнює бюджет держави-імпортера.

Усі торгові перешкоди, за винятком мита, охоплюються поняттям нетарифні торгові перешкоди. Контингенти є тільки формою нетарифних торгових перешкод, які виділяються разом з митом через їх гласність як інструмент державного впливу на торгівлю. Крім контингентів є ще багато інших нетарифних торгових перешкод, які також уже давно використовуються як інструмент зовнішньоекономічної політики. На відміну від мита і контингентів вони перешкоджають торгівлі в більш чи менш прихованій формі, вплив їх важко оцінити кількісно. Часто вони є побічним наслідком заходів, що провадяться з іншою метою, наприклад підвищення стандартів охорони здоров’я, безпеки чи охорони навколишнього середовища..

Найважливішими нетарифними торговими перешкодами поряд з кількісними обмеженнями виступають:

– надання всіх видів субвенцій вітчизняним підприємствам та галузям економіки; що беруть участь у міжнародній конкуренції;

– введення певного податкового регулювання на користь вітчизняних галузей економіки, які підпадають під вплив міжнародної конкуренції;

– так звані технічні торгові перешкоди, які встановлюються через національні норми та інші технічні нормативи;

– забезпечення переваг вітчизняним продавцям при розподілі державних замовлень;

– встановлення правових нормативів, які перешкоджають торгівлі;

– певні методи визначення митної вартості та митного оформлення, що відступають від міжнародних норм, наприклад адміністративні акти щодо ввізних документів, упаковки чи маркування.

Правові та управлінські розпорядження, що перешкоджають торгівлі, називають також адміністративними торговими перешкодами. Приховані нетарифні торгові перешкоди дійсні сьогодні для більшої частини світової торгівлі як найсуттєвіша перешкода для вільного товарообміну.

Дата добавления: 2013-12-14