Сутність та значення зовнішньоекономічної політики України

Зовнішньоекономічна політика – це діяльність держави, спрямована на регулювання економічних відносин з іншими країнами, на забезпечення ефективного використання зовнішнього фактора у національній економіці.

Розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці в умовах територіально-адміністративної економічної відокремленості національних економік визначають об’єктивну необхідність міжнародних економічних ринкових відносин на основі дії об’єктивних економічних законів. Кожний національний суб’єкт цих відносин переслідує свої економічні інтереси, визначає пріоритети з врахуванням реального стану національної економіки, сили національного капіталу. В умовах обмежених ресурсів і підвищення ефективності виробництва, особливо в розвинутих країнах, зростає і загострюється конкуренція на світовому ринку між національними товаровиробниками. Ця конкуренція посилює диференціацію країн на розвинуті і слабко розвинуті, на багаті та бідні. Економічно могутні країни, регіональні інтеграції можуть проводити зовнішню політику з позиції економічної сили і істотно впливати на міжнародні економічні відносини для реалізації своїх національних інтересів. Країни з низьким рівнем розвитку змушені пристосовуватись до такого порядку і формувати свою зовнішню політику на основі реальних економічних можливостей, або об’єднуватися у регіональних економічних інтеграціях (ЄС тощо).

В економічні літературі існують різні визначення зовнішньої економічної політики, наприклад, її характеризують як один із основних макроекономічних зв’язків, що спирається на тарифи і ліцензії в нинішній торгівлі, встановлення обмінного курсу національної валюти для стимулювання прискорення або уповільнення економічного розвитку країни. Або існує визначення зовнішньої економічної політики як системи заходів, націлених на досягнення економікою конкретної країни визначених переваг на світовому ринку і одночасно на захист внутрішнього ринку від конкуренції іноземних товарів.

Більш чітко сутність зовнішньоекономічної політики визначається як комплекс заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування національної економіки у системі світового господарства

В учбовій та науковій літературі іноді ототожнюють поняття «зовнішньоекономічна політика» (ЗЕП) і «міжнародні економічні відносини» (МЕВ). Але це не тотожні поняття, бо політика – це бажання, наміри суб’єкта економічної діяльності реалізувати свої економічні інтереси, а зовнішні, міжнародні економічні відносини – це засіб, форма фактичної реалізації намірів, політики.

Тому можна погодитись з тим, що зовнішньоекономічна політика (ЗЕП) – це політичний курс дій суб’єктів зовнішньоекономічних відносин і діяльності або політична стратегія суб’єкта в реалізації його зовнішньоекономічних інтересів. ЗЕП держави у процесі функціонування та розвитку МЕВ є суб’єктивним чинником, що породжує різні суб’єктивні відносини з цією системою. А загалом під зовнішньоекономічною політикою розуміють форму політичної організації публічної матеріальної можливості та спроможності соціального суб’єкта формувати й реалізовувати його зовнішньоекономічні інтереси та цілі у сфері міжнародних відносин.

В цьому визначенні ЗЕП поєднується і формування політики і намірів та їх реалізація у міжнародних відносинах, а от ступінь реалізації намірів, цілей політики може бути різним (повним, частковим).

На відміну від внутрішньої економічної політики виокремлюють такі специфічні ознаки ЗЕП:

1. Визначення і реалізація цілей ЗЕП (якщо за стратегічною метою і внутрішня, і зовнішня економічна політика держави можуть практично співпадати, то за засобами реалізації – відрізнятись);

2. Визначення національних інтересів держави та їх узгодження з інтересами інших держав (узгодження інтересів може бути як стихійно-ринковим, конкурентним, так і ринково-регульованим);

3. Національне організаційно-інституційне і теоретично-концептуальне забезпечення ЗЕП (правова, організаційна структура та інфраструктура національних ринкових відносин, відповідна теоретична концепція міжнародних економічних відносин, визначальні напрямки МЕВ).

Саме по собі зовнішнє середовище не визначає суті зовнішньоекономічної політики (ЗЕП), оскільки цю суть формують в основному інтереси його політичного панівного класу. Зміст ЗЕП відповідної держави визначається її соціально-економічною організацією, а зовнішнє середовище надає ЗЕП лише форми, що відповідає об’єктивним умовам міжнародних економічних відносин на певному історичному етапі розвитку. Тому конкретна держава при інтеграції у світову економічне співтовариство змушена пристосовувати свої інтереси і цілі до об’єктивної ситуації в системі міжнародних економічних відносин.

Дата добавления: 2013-12-14