Стан охорони праці у світі

Література: основна [5, 14, 15, 16, 17, 18], додаткова [40, 41, 42, 43].

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 1. МІЖНАРОДНІ НОРМИ В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ

1.Стан охорони праці у світі.

2. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці, його основні напрямки.

3. Соціальне партнерство (соціальний діалог) в охороні праці.

4. Визначення, основні принципи соціальної відповідальності.

5.Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соціальної відповідальності.

Одним із міжнародних прав людини є право на працю, і не тільки на працюю, а на безпечну працю. Право на охорону праці як невід’ємне право людини записано у фундаментальних міжнародних документах ООН: Загальна декларація прав людини (1948), Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права (1976).

Стан справ з охороною праці у світі стає все більш актуальною проблемою як для профспілок, так і для міждержавних структур, насамперед Міжнародної організації праці (МОП). МОП розглядає цю тему як частину своєї Програми гідної праці.

Підвищена увага до проблем безпеки праці пояснюється в першу чергу тим, що з кожним роком, незважаючи на заходи, що вживаються, у різних країнах зростає рівень виробничого травматизму, у тому числі зі смертельними наслідками, і кількість профзахворювань. Причому це стосується і тих країн, де їм приділяється, здавалося б, підвищена увага. До сфери безпеки праці все більшою мірою залучаються питання, пов'язані з самопочуттям працівника, і фактори, що побічно впливають на трудову діяльність — вживання алкоголю, наркотиків і навіть інтернетозалежність (за даними Стенфордського університету, в США 14% жителів мають таку залежність).

Згідно з даними МОП, (XVII Всесвітній конгрес з охорони праці, м. Орландо, вересень 2005р.) щороку в світі реєструється приблизно 270 млн. нещасних випадків, пов'язаних з трудовою діяльністю людини, майже 2,2 млн. працівників гине і 160 млн. отримує професійні захворювання. Серед професійних захворювань 32% становлять онкологічні, 23% — серцево-судинні, 19% — травматологічні, 17% — інфекційні.

Щодня у світі відсутні на робочому місці внаслідок хвороби (тимчасової непрацездатності) близько 5% робочої сили. Через витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, втрачається до 1250 млрд. доларів США, або майже 4% світового валового внутріш­нього продукту.

Велика кількість нещасних випадків на виробництві стається на дрібних і середніх приватних підприємствах. У Бельгії, наприклад, половина нещасних випадків зі смертельними наслідками і 40% профзахворювань припадає на підприємства з кількістю працівників до 100 осіб. В Австрії в 2001 р. створено спеціальний підрозділ (Всесвітня служба страхування від нещасних випадків на виробництві — AUVA) для обслуговування підприємств з чисельністю працюючих менш як 50 осіб.

Багато уваги приділяється питанням охорони праці та здоров'я на виробництві у країнах, що входять до Європейського Союзу. У структурі ЄС є кілька органів, які спеціально займаються проблемами трудового життя.

З числа тем, що особливо досліджуються у ЄС, відзначимо проблему стресів на робочому місці. За визначенням ЄС стрес – це «негативно забарвлена емоційна реакція на трудовий процес, що виникає внаслідок психічних перенавантажень працівників, у тому числі через надмірні вимоги до роботи, авторитарного керівництва, конфліктів на робочому місці, насильства і моббінгу». Моббінг – це «війна» на робочому місці.

Моббінг і його наслідки настільки широко розповсюдились, що стали світовою проблемою. Вчені пропонують вважати моббінг психосоціальним нещасним випадком на робочому місці. Значна частина працівників реагують на моббінг фізіологічними та психічними розладами (виразка шлунку, серцево-судинні, онкологічні захворювання, неврози та ін.), а інколи він призводить до травмування та самогубства.

Основні причини виникнення моббінгу:

- процес постійної модернізації, інновації, раціоналізації, який вимагає підвищеної концентрації фізичних та психічних сил працівника і,як наслідок, поява перевтоми фізіологічних та нервової системи;

- страх втрати робочого місця;психологічний терор, зумовлений заздрістю;

- марнославство, боротьба за владу і, як наслідок, створення інтриг, шантажу, пліток, фізичного впливу;

- нудьга на роботі, коли процес праці не вимагає творчих зусиль, це створює умови для породження пліток, сексуальних домагань, суперечок між колегами, в які попадає повністю весь колектив.

До «класичних» факторів стресу віднесено також шуми, вібрацію та монотонність праці. За даними агентства, до 40 млн. працівників у країнах ЄС страждають на захворювання, пов'язані зі стресом. На наслідки стресів припадає 25% робочих днів, пропущених через хворобу, а витрати тільки з оплати лікарняних у зв'язку з цим становлять 20 млн. євро на рік. У цілому ж економічні втрати від стресу оцінюються в 150 млн. євро.

Комісія ЄС розробила Європейську стратегію з питань трудового середовища на період до 2012 р. Європейська конфедерація профспілок (ЄКП) запропонувала включити до неї превентивні заходи в галузі безпеки праці, ввести в країнах ЄС регіональних уповноважених з охорони праці та посилити санкції стосовно роботодавців, винних у порушенні правил безпеки на виробництві, а також поширити положення цієї стратегії на працюючих у рамках нетипової зайнятості (неповний робочий день/тиждень, контракти зайнятості з визначеним строком дії, випробні контракти).

Серйозно ставляться у ЄС до проблеми вживання алкоголю і наркотиків як до фактора, що негативно впливає на продуктивність і безпеку праці. Хоча в країнах ЄС алкогольно залежними вважаються лише 5% працівників, зловживання алкоголем є головною причиною смерті молоді у віці 15—19 років і 30—50% дорожньо-транспортних подій. Найбільш «питущими» країнами визнано Ірландію (12,3 л чистого алкоголю на рік на одного дорослого жителя), Румунію (11,7 л / особу) і Швецію (10 л / особу). У Фінляндії з причин, пов'язаних із вживанням алкоголю, щороку втрачається близько 5 млн. робочих годин, або 2,5 робочого дня на одного працівника. За даними ВООЗ, у 2002 р. у країнах ЄС із вживанням алкоголю було пов'язано 600 тис. нещасних випадків на виробництві зі смертельними наслідками, їх середньорічне зростання перевищує 7%.

Ще кілька цифр по ЄС: на нічних роботах у країнах ЄС у 2004 р. було зайнято близько 20 млн. працюючих, або 12% економічно активного населення; найвищі показники відзначено у Великобританії (21,3%), Ісландії (19,2%) та Австрії (12,8%), найнижчі — в Іспанії (9,9%).

З метою привернення уваги суспільства, органів державної влади, громадських організацій та всіх працюючих до проблеми безпеки трудової діяльності Міжнародною організацією праці (МОП) проголошено щорічне (28 квітня) проведення Всесвітнього дня охорони праці.

Як було визначено раніше у світі щорічно на виробництві гине 2,2 млн. чол., отримують травми 270 млн. чол., а ще 160 млн. страждають від захворювань. Перед цими шокуючими даними, які можна порівняти з числом загиблих та поранених в окремих країн у другій Світовій війні, меркнуть усі інші дані про сучасні людські втрати.

На жаль, ця страшна статистика не доходить до широкої суспільної думки, але дійсно стільки людей щорічно гине, отримує травми, отримують хвороби – в шахтах, на будівництві, у цехах, на полях, в банківських та інших установах, в офісах.

За даними МОП щорічні матеріальні витрати в наслідок нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві складають 1,25 трильйона доларів США.

Генеральний директор Міжнародного бюро труда Хуан Сомавія наголосив: «Покласти кінець травматизму і захворюванням – справа не одного дня. Ми можемо попередити загибель людей, нещасних випадків і захворювань на виробництві. Ми повинні розвивати нову культуру охорони праці повсюди, де працюють люди, спираючись на відповідну національну політику і програми, для того, щоб усі інші робочі місця стали більш безпечними».

Одним із заходів для досягнення цієї мети та привернення як можна більшого кола працюючих до цієї проблеми, МОП закликав працівників, роботодавців та уряди всього світу відмічати Всесвітній день охорони праці за допомогою різних заходів – мітингів, інформаційних компаній, конференцій, семінарів, круглих столів.

Щорічно 28 квітня працівники більше ніж ста країн, в тому числі і в Україні, відмічають День охорони праці, з одного боку, в знак жалоби за людьми, які віддали своє життя знаходячись на робочих місцях, а з іншого – в якості підтвердження своєї рішучості боротися за покращення умов праці, за скорочення числа нещасних випадків і захворювань на роботі.

Це даватиме відчутні результати тільки за умови, що до свідомості усіх працівників, роботодавців та урядів дійде важливість обов’язкового дотримання в роботі правил безпеки праці.

Дата добавления: 2013-12-14